Вартість свята в цифрах: новорічний стіл як віддзеркалення економічного стану і настрою українців
Новорічний стіл в Україні завжди поєднував у собі більше, ніж набір традиційних страв. Він був простором, де відчувалася родинна атмосфера, передчуття свята та певна стабільність буденного життя: олів’є, м’ясні закуски, мандарини та шампанське довгі роки вважалися своєрідним стандартом, який майже кожна родина могла собі дозволити. Однак зараз підготовка до свят дедалі частіше перетворюється на розрахунок і планування, де головним є не бажання створити свято, а оцінка бюджету та вибір того, що реально можна придбати.
Сучасні ціни на традиційні продукти для святкового столу
Похід у супермаркет перед Новим роком нагадує економічну вправу: що залишити в кошику, від чого відмовитися і на чому ще можна зекономити, щоб забезпечити хоча б умовний святковий мінімум. Ціни на традиційні продукти зросли настільки, що новорічний стіл перетворився на індикатор економічного стану країни — і водночас на маркер соціальної нерівності.
Парадокс полягає в тому, що навіть ті, хто може дозволити собі святкове меню, вже не відчувають особливої радості від покупок. Усвідомлення того, що страви на столі коштують як побутова техніка або деталь до автомобіля, викликає скоріше сум, ніж святковий настрій. Причому для пенсіонерів, ВПО і людей з мінімальними доходами Новий рік дедалі частіше стає можливим лише за умови допомоги дітей чи родичів. Тому порівняння вартості новорічного столу минулого та цього року є розмовою не лише про гроші, а й про настрій країни наприкінці ще одного складного року.
За даними Державної служби статистики України, упродовж 2025 року індекс споживчих цін стабільно зростав, та вже на початку року річна інфляція перевищила 12%, а в подальші місяці трималася на рівні понад 10% у річному вимірі. Тобто за ті самі гроші українці можуть купити помітно менше товарів і послуг, ніж роком раніше. Особливо показовою для теми новорічного столу є структура цього зростання, бо згідно даними Держстату, індекс споживчих цін формується на основі так званого «споживчого кошика», значну частину якого складають саме продукти харчування, і саме ця категорія у 2025 році дорожчала швидше за загальний індекс.
Варто зазначити, що інфляція в Україні — це не абстрактний показник для економістів, її порядок і розрахунок чітко визначені нормативно, а дані використовуються для формування бюджету, соціальних виплат і макроекономічних прогнозів.
Фактично це означає просту річ: навіть якщо номінальні доходи частини громадян формально не зменшилися, їхня реальна купівельна спроможність продовжила падати. І це безпосередньо відбивається на підготовці до свят, де основні витрати припадають саме на продукти.
На цьому тлі новорічний стіл перестає бути винятком або «разовою витратою». Він стає концентрованим проявом загальної тенденції: коли ціни ростуть швидше, ніж відчуття стабільності, навіть традиційні святкові покупки сприймаються як фінансове навантаження. І саме в такій економічній реальності українці сьогодні змушені планувати новорічні витрати.
Якщо перейти від загальних індексів інфляції до конкретного наповнення новорічного столу, різниця між минулим і цим роком стає особливо відчутною. За оцінками економістів, у середньому вартість новорічного продуктового набору зросла приблизно на 10–11 % за рік, однак усереднені показники приховують значно глибші зрушення всередині окремих категорій.
Наприклад, традиційний салат «Олів’є», який ще торік обходився приблизно у 380–385 грн за стандартний набір інгредієнтів, цього року коштує близько 405–410 грн. На перший погляд зростання виглядає помірним, але його структура є показовою: овочева частина салату майже не подорожчала або навіть трохи здешевшала, тоді як м’ясні складові — ковбаса та курятина — додали в ціні значно більше, фактично сформувавши весь приріст вартості.
Подібна ситуація і з «оселедцем під шубою»: у 2024 році його приготування в середньому коштувало близько 190–200 грн, тоді як у 2025–2026 роках — понад 205–210 грн. Тут зростання стримувалося дешевшими овочами, однак навіть цей салат більше не виглядає по-справжньому бюджетним.
Найбільш відчутне подорожчання припало на м’ясо та ковбасні вироби — ключову частину святкового меню. Якщо в минулому році базовий м’ясний набір для новорічного столу можна було сформувати в межах 1 000–1 150 грн, то цього року аналогічний набір коштує вже 1 200–1 400 грн. У річному вимірі це означає зростання на 20–23 %, що значно перевищує загальний рівень інфляції. Саме ця категорія дедалі частіше стає предметом скорочення або заміни, адже вона формує найбільше навантаження на бюджет родини.
Слід зазначити, що фрукти й овочі на цьому тлі виглядають скоріше винятком. Зокрема, мандарини — незмінний символ новорічного столу — цього сезону коштують близько 55–60 грн за кілограм, тож стандартні 2 кг обійдуться приблизно у 110–120 грн, що навіть дешевше, ніж торік. Однак цей локальний «плюс» не змінює загальної картини, адже економія на фруктах не компенсує зростання витрат на білкові продукти.
Окремої уваги заслуговують сири та святкові напої. Твердий сир, який ще минулого року можна було купити в середньому за 350–380 грн за кілограм, нині часто коштує понад 420–450 грн, а пляшка ігристого вина подорожчала приблизно до 230–240 грн. У підсумку навіть мінімальний «святковий набір» із салатів, м’яса, сиру, фруктів та алкоголю обходиться відчутно дорожче, ніж рік тому.
Таким чином, порівняння конкретних продуктів показує, що новорічний стіл подорожчав не рівномірно, а за рахунок окремих, ключових для раціону позицій. І хоча офіційно зростання цін вимірюється відсотками, у побуті воно відчувається через дуже просту формулу — за ті самі страви цього року доводиться платити значно більше, ніж торік.
Думки українців щодо новорічного столу в 2025 році
Інформаційне агентство «ФАКТ» під час підготовки аналітичного матеріалу вирішило доповнити офіційні статистичні дані безпосередніми спостереженнями та коментарями людей. Журналістка агентства вийшла у звичайний продуктовий магазин, щоб зафіксувати, як зростання цін на базові товари та святкові продукти відображається на рішеннях споживачів напередодні Нового року.
Першою співрозмовницею стала літня жінка, пенсіонерка. Вона довго стояла біля холодильників з м’ясними виробами, переглядала цінники й зрештою з порожніми руками відійшла вбік. На запитання про новорічний стіл жінка лише зітхнула:
«Я вам чесно скажу — що позаминулого, що минулого, що цього року Новий рік сама я не святкувала б. Ну просто не можу собі цього дозволити зі своєю пенсією».
За її словами, питання святкового столу для неї навіть не стояло, адже більшість коштів ідуть на базові потреби.
«Якби не діти, то й не було б ніякого свята. Донька живе в Європі, але наразі планує приїхати на Новий рік і все купити. Слава Богу, що хоч так. Бо самій — ніяк», — додає вона.
У цій короткій репліці звучить як емоція, так і констатація факту: для частини пенсіонерів новорічний стіл перестав бути особистим вибором і став можливим лише завдяки фінансовій підтримці родини.
Інший співрозмовник — чоловік середнього віку з «нормальним, стабільним доходом» (за його словами). Він не приховує, що може дозволити собі новорічні покупки, але ставлення до них кардинально змінилося.
«Я не скажу, що в мене немає грошей. Купити я можу все, але коли ти розумієш, що за один святковий стіл з’їдаєш суму, за яку можна купити двигун для “Лади”, — це вже не про радість», — каже він.
Чоловік зізнається, що раніше підготовка до свята асоціювалася з передчуттям «дива», а тепер — з внутрішнім супротивом:
«Ти ніби сидиш за столом і думаєш не “як смачно”, а “як дорого”. І від цього стає якось сумно».
Поруч з холодильниками з напівфабрикатами журналістка «Факту» зустріла ще одну співрозмовницю — молоду жінку з двома дітьми, які по черзі тягнули її за рукав і просили купити «щось смачненьке». Вона не приховувала втоми й зізналася, що для неї нинішні ціни — це не лише про гроші, а про внутрішній конфлікт.
«Якщо чесно, для мене накрити новорічний стіл — не проблема. Я можу купити мінімум і приготувати смачні страви, але коли доходить до дітей, все стає зовсім інакшим».
За її словами, хочеться порадувати їх чимось незвичним, зробити свято, бодай маленьке, але кожна така покупка відчувається занадто дорогою.
«Вони ж діти, їм хочеться чогось особливого. А ти дивишся на ціни й розумієш, що навіть “щось смачне” — це вже серйозна сума», — каже жінка.
Вона розповідає, що її чоловік зараз на фронті й регулярно надсилає гроші, але саме це лише ускладнює відчуття.
«Настрою святкувати у мене взагалі немає, бо чоловіка немає поруч з нами. І кожного разу я ловлю себе на думці: може, краще було б купити йому щось для служби або задонатити, зробити якийсь збір, а не просто з’їсти ці гроші за один вечір».
Вона говорить про це без пафосу, а скоріше як про щоденний внутрішній діалог.
«І виходить дивне відчуття: з одного боку — совість, з іншого — діти, перед якими теж є обов’язок. Хочеться, щоб у них було свято, але водночас здається, що це якось не на часі», — зізнається жінка.
Ця розмова оголює ще один вимір новорічних витрат, який не відображається в жодних індексах інфляції. Для сімей військових святкові покупки стають моральним вибором між побутом і війною, між бажанням дати дітям відчуття нормальності й постійним відчуттям провини за будь-які «зайві» витрати. І саме в таких історіях стає зрозуміло, що зростання цін впливає не лише на вміст кошика, але й саму можливість без докорів сумління дозволити собі свято.
Наше спілкування з покупцями складаються в одну спільну картину: зростання цін на новорічний стіл в Україні давно перестало бути лише економічним показником. Воно стало маркером глибокої втоми суспільства від постійного підвищення цін, в якому навіть свято більше не сприймається як радість.
Цю ситуацію можна пояснити зростанням інфляції, подорожчанням продукції, витратами на логістику, впливом війни та загальною економічною нестабільністю. Всі ці чинники добре відомі, зафіксовані у звітах і прогнозах та регулярно згадуються в офіційній аналітиці. Проте за сукупністю відсотків і середніх показників приховується значно складніший соціальний ефект — зміна ставлення людей до святкових витрат і самого свята. Для одних новорічний стіл поступово перетворюється на недосяжну мрію без сторонньої допомоги, коли навіть базовий набір традиційних страв стає фінансово обтяжливим.
Для інших — він стає джерелом внутрішнього протесту. Для сімей військових ця ситуація ускладнюється ще й моральним виміром, коли будь-яка гривня автоматично зважується між побутовими потребами, підтримкою фронту й відповідальністю перед дітьми.
В результаті новорічний стіл перестає бути простою побутовою традицією і стає соціальним індикатором. Він показує не лише рівень доходів, а й глибину нерівності, ступінь виснаження суспільства та те, як економічні процеси проникають у родинне свято. Найпоказовішим є те, що новорічний стіл, який колись символізував радість, добробут, стабільність і початок нового етапу в житті, дедалі частіше нагадує українцям про суттєві витрати і є ще одним відображенням їх загального настою.
