3 – 4 жовтня 2025 року Чехія голосує – і цього разу ставки набагато вищі, ніж просто зміна уряду. Мільярдер, медіамагнат і колишній прем’єр Андрей Бабіш, відомий своєю близькістю до Віктора Орбана та скепсисом щодо підтримки України, може знову опинитися біля керма влади. Його партія ANO (“Акція незадоволених громадян”) лідирує в опитуваннях, маючи близько 30% підтримки, тоді як правлячий альянс Spolu (“Разом”) на чолі з Петром Фіалою відстає на десять пунктів.
Ці вибори вже називають найбільш політично зарядженими з часів вступу Чехії до ЄС. Вони стануть лакмусовим папірцем не лише для внутрішньої стабільності країни, а й для майбутнього європейської єдності в умовах війни Росії проти України.
“Чеський Трамп” і його нова маска
71-річний Андрей Бабіш – не новачок у чеській політиці. Він уже очолював уряд у 2017–2021 роках, тоді ще позиціонуючи себе як технократ, що “вміє керувати державою як бізнесом”. Сьогодні він змінив риторику: замість проєвропейського прагматизму – “трампістський” популізм, антиміграційна агітація та гасла “миру з Росією”.
Бабіш обіцяє “захищати чехів, а не Київ”, скоротити військову допомогу Україні, послабити санкції проти Москви й налагодити “розумні відносини” з Кремлем. Його кампанія апелює до втоми суспільства від війни, високих цін на енергоносії та “надмірної щедрості” уряду Фіали до українських біженців: понад 400 тисяч з них досі живуть у Чехії.
У Європейському парламенті партія ANO входить до групи “Патріоти Європи” (PfE) – разом із “Фідесом” Орбана, “Лігою” Маттео Сальвіні та “Національним об’єднанням” Марін Ле Пен. Тож потенційне повернення Бабіша означатиме посилення нової осі правопопулістів у ЄС – від Будапешта до Праги.
Євроскепсис під соусом патріотизму
На відміну від Орбана, Бабіш не говорить відкрито про вихід з ЄС чи НАТО. Його стратегія – “повільна ерозія” європейських принципів, завуальована риторикою про “національний інтерес” і “економічний реалізм”.
Його союзники у країні – це ультраправа “Свобода і пряма демократія” (SPD) Томіо Окамури, проросійський лівий фронт “Стачило!” (“Досить!”) та націоналістична Партія автомобілістів. Коаліція з ними – цілком реалістичний сценарій, який потенційно може зробити Чехію третім партнером Орбана й Фіцо у блокуванні рішень ЄС щодо України.
Європейські дипломати попереджають: поява такого “вишеградського трикутника” може паралізувати зовнішню політику ЄС, зокрема програми військової допомоги, санкційні рішення та переговори про членство України.
Позиція президента Петра Павела: демократія під охороною
У цьому контексті президент Чехії Петр Павел, колишній генерал НАТО, виступає останнім гарантом прозахідного курсу. Напередодні виборів він звернувся до нації, наголосивши: “Нам потрібен уряд, який захистить наш суверенітет у співтоваристві демократичних держав і не залишить нас на милість Росії“.
Павел попередив, що не призначатиме до уряду політиків, які виступають проти членства в ЄС чи НАТО, і не дозволить проросійським діячам отримати впливові портфелі. Проте він також зауважив: президент не може бути “рятівником”, який перекреслить результати волевиявлення.
Отже, майбутнє Чехії вирішуватимуть не президентські повноваження, а вибір самих громадян, і саме в цьому полягає головна інтрига нинішніх перегонів.
Геополітичний ефект: Празький тест для Європи
Перемога Бабіша матиме наслідки, що виходять далеко за межі Чехії. Європейська комісія у Брюсселі уважно стежить за виборами, адже на кону – єдність ЄС у питанні України. Чехія, разом із Польщею, досі була одним із найнадійніших союзників Києва: постачала боєприпаси, прийняла найбільшу кількість українських біженців у перерахунку на душу населення, підтримувала санкції проти Москви.
Якщо Прага змінить курс, це виб’є одну з опор східноєвропейського фронту підтримки України. Водночас для Брюсселя повернення Бабіша стане політичним ударом, адже воно символізує нову хвилю євроскептичного реваншу у Центральній Європі після Угорщини та Словаччини.
“Одна з мрій Путіна може скоро здійснитися“, – написав чеський коментатор Petr Honzejk у газеті Hospodářské noviny. “Якщо ANO прийде до влади – наша країна перестане протистояти російській дезінформації та гібридним атакам“.
Внутрішній фронт: економіка, соціальна втома і спокуса простих рішень
За останні два роки економіка Чехії поступово відновилася після енергетичного шоку 2022-го, інфляція знизилася, реальні зарплати почали зростати. Але соціальне невдоволення залишається високим. Пенсіонери й малозабезпечені постраждали від стрибка цін, державна бюрократія – від повільної цифровізації.
Саме на цьому ґрунті проростає популізм Бабіша. Його гасла – нижчі податки, дешевша енергія, вищі пенсії – звучать привабливо, але ніхто не знає, як він збирається це фінансувати без нарощення боргу. Коли він востаннє був на посаді, обіцяв те саме, але нічого з обіцяного так і не зробив.
Фіала ж закликає до фіскальної дисципліни, продовження скорочення дефіциту бюджету (з 5% до 2% ВВП) і посилення армії. Але його уряд сприймають як далекий від “простих людей”. Тому вибори 2025 року – це також битва між популізмом і відповідальністю.
Які ще політичні сили йдуть на вибори?
У цьогорічних парламентських виборах у Чехії беруть участь 26 політичних партій. Проте, за даними останніх опитувань громадської думки (28 вересня 2025 року), лише близько восьми з них мають реальні шанси подолати 5-відсотковий бар’єр для потрапляння до Палати депутатів.
Серед цих партій представлені:
- Популістські праві сили, на чолі з колишнім прем’єром Андреєм Бабішем і його ANO;
- Правоцентристська урядова коаліція “Разом” (Spolu), що об’єднує Громадянських демократів (ODS), Християнських демократів (KDU-ČSL) та ліберально-консервативну TOP 09;
- STAN (“Мери та незалежні”) та ліберальні Пірати, які самостійно балотуються після виходу з урядової коаліції;
- Ультраправа “Свобода і пряма демократія” (SPD) та інші крайні праві сили;
- Менші партії, серед яких ультраліві “Стачило!” (“Досить”), націоналістична Партія автомобілістів (“Мотористи за себе”) та нові групи, що спеціалізуються на локальних або тематичних питаннях (наприклад, автомобілісти та екологія).
Лідери перегонів та розподіл підтримки
Опитування показують, що правопопулістська ANO утримує лідерство з близько 29% голосів, що робить її головним претендентом на формування нового уряду.
Головна альтернатива – Spolu, правляча коаліція Фіали, – значно відстає, набираючи близько 20% голосів. Члени коаліції розділилися: STAN балотується окремо і отримує близько 11%, тоді як Піратська партія, після виходу з уряду та активної передвиборчої кампанії, може набрати до 10%. Варто зазначити, що Пірати – найбільш технологічна партія, що опікується питаннями цифрових прав та інформаційної свободи. Ідея така: “пірати” “відкривають” доступ до знань і даних, борються з надмірним контролем і бюрократією, як колись пірати “відкривали нові горизонти”.
Третє місце за популярністю утримує ультраправа SPD Томіо Окамури, яка концентрує електорат на антиімміграційних та євроскептичних гаслах, набираючи приблизно 13% підтримки.
Формування уряду залежатиме не лише від результатів основних гравців, а й від успіху менших партій, таких як ультраліві “Стачило!”, “Мотористи за себе” та інші групи, які можуть подолати 5-відсотковий бар’єр. Їхній прохід або провал може значно вплинути на коаліційну геометрію, визначаючи, чи зможе Бабіш з ANO сформувати стабільну більшість, чи уряд залишиться в руках правоцентристів.
Ризики для України: більше, ніж просто риторика
Для Києва підсумок чеських виборів – не абстрактна геополітика. Від Чехії залежить частина поставок боєприпасів і озброєння у межах “чеської ініціативи”, завдяки якій за останній рік було передано понад 2,5 мільйони артилерійських снарядів.
Повернення Бабіша може поставити ці поставки під загрозу. Його заяви про “припинення військової допомоги” означають не лише економію коштів, а й зміну стратегічного мислення – від підтримки української оборони до “замороженого миру”, вигідного Кремлю.
Крім того, Бабіш може приєднатися до Орбана й Фіцо у блокуванні переговорів про членство України в ЄС. Для Москви це було б великою дипломатичною перемогою.
Європейський контекст: тріщина в лінії фронту
ЄС наразі переживає складний період. Після виборів до Європарламенту 2024 року вплив правих популістів зріс, а нова група “Патріоти Європи” стала помітною силою у Страсбурзі. Її стратегічна мета – розмити єдність ЄС, підміняючи принципи солідарності національним егоїзмом.
Чехія до цього часу залишалася в таборі ліберальних демократій – поруч із Польщею, країнами Балтії, Скандинавією. Її політичний дрейф вправо створить психологічний ефект доміно, змістивши баланс сил у Європейській Раді.
Для України це означатиме більш складне узгодження нових пакетів допомоги, розмиття санкційної дисципліни та ослаблення дипломатичної підтримки.
Замість післямови: чеське дзеркало для континенту
Чеські вибори – це не лише історія про Андрея Бабіша. Це симптом глибшого процесу: втоми Європи від криз, готовності обміняти принципи на “спокій” і спокусу сильних лідерів, які обіцяють порядок і дешеву енергію. Для Брюсселя і Києва Чехія – це ще один фронт, де вирішується майбутнє європейського проєкту. І якщо цей фронт буде втрачено, наслідки відчують не лише в Празі.
Як слушно зазначив президент Павел: “Ви вирішуєте самі“.
Але цього разу рішення чеських виборців матиме наслідки для всієї Європи.
