Генерал Келлог стане спеціальним представником США для припинення війни в Україні: що це означає

Обраний президент США Дональд Трамп, який нині збирає нову президентську команду, нарешті, визначився і зі спеціальним представником, який опікуватиметься питанням врегулювання російсько-української війни. Цю важливу роль довірено генералу Кіту Келлогу — досвідченому військовому з багаторічним стажем, який добре обізнаний у питаннях безпеки та геополітики.

Щодо призначення Келлога Трамп пафосно висловився у своєму акаунті соцмережі Truth Social: “Він був зі мною з самого початку! Разом ми забезпечимо мир силою та зробимо Америку та світ знову безпечними!”

Генерал Келлог свого часу працював у Раді національної безпеки США під час першого президентського терміну Трампа, а також обіймав посаду радника з питань національної безпеки у віцепрезидента Майка Пенса. Його військова кар’єра, що включає участь у війні у В’єтнамі, надає йому авторитетності і забезпечує розуміння складних міжнародних конфліктів.

Генерал Келлог відомий не лише своєю фаховістю, але і своєю високою лояльністю до Дональда Трампа, що робить його ідеальним кандидатом для реалізації бачення президента щодо війни в Україні. Близькі робочі відносини між Трампом і Келлогом гарантують, що пропозиції генерала будуть почуті в Білому домі і відповідно матимуть високі шанси на  реалізацію.

Ще у грудні 2023 року Келлог писав: “У той час як деякі республіканці стверджують, що конфлікт є “європейською справою”, Трамп підкреслює, що війна в Україні має значення для США через потенційні глобальні наслідки, такі як енергетична безпека, стабільність міжнародних ринків та можливість розширення впливу Росії”.

Своє бачення війни і ролі у ній США Келлог виклав у науковій статті “Америка перш за все, Росія та Україна”, опублікованій на інтернет-платформі America First Policy Institute (AFPI) — дослідницького інституту, заснованого у 2021 році колишніми радниками президента Дональда Трампа Брук Роллінс та Ларрі Кудлоу. Ознайомлення з ключовими тезами цього матеріалу дозволяє переконатися в однозначній підтримці Келогом президентських амбіцій Трампа і одночасній критиці позиції Байдена в російсько-українській війні.

“Америка перш за все, Росія та Україна”: основні тези

Тривала агресія Росії проти України стала кризою, яку можна було б уникнути. Неефективна політика адміністрації Байдена та відмова від принципів підходу “Америка перш за все” до питань національної безпеки призвели до втягування США в затяжний конфлікт.

Відсутність рішучості адміністрації Байдена у своєчасному озброєнні України, разом із провалом дипломатичних зусиль щодо Росії, сприяли затягуванню війни. Це перетворило конфлікт на виснажливу боротьбу, яка загрожує подальшою ескалацією.

Для завершення війни між Росією та Україною потрібне сильне лідерство, яке сповідує підхід «Америка перш за все». Це лідерство має зосередитися на досягненні мирної угоди та якнайшвидшому припиненні бойових дій.

Келлог робить у своїй статті і виразний реверанс у бік Трампа, тоді ще лише претендента на повернення до Білого дому. Зокрема, він пише:

Під час президентства Дональда Трампа його рішуче лідерство та політика “миру через силу” стали важливим чинником у стримуванні агресивних дій Росії. Путін сприймав Трампа як сильного, нестандартного та непередбачуваного лідера, здатного використовувати всі доступні інструменти американської потуги. Це підтверджували його жорсткі кроки: від перенесення посольства США в Єрусалим і санкцій проти Китаю до бомбардувань Сирії й Афганістану. Така позиція створювала атмосферу невизначеності, що ефективно перешкоджала ворожим діям противників США.

Келлог також зазначає, що політика адміністрації Байдена сприяла зближенню Росії з Китаєм, що призвело до формування нової осі Росія-Китай-Іран-Північна Корея. Ця стратегічна співпраця має на меті кинути виклик існуючому світовому порядку, очолюваному США, та долару як глобальній резервній валюті. У рамках цієї осі Росія отримує від Ірану ударні безпілотники, а від Північної Кореї ракети та артилерійські снаряди для ведення бойових дій в Україні.

Промахи Байдена, що уможливили вторгнення

У своїй статті Келлог описав і низку невдалих, як на його думку кроків, що продемонстрували Путіну вразливості США і врешті-решт розв’язали йому руки щодо масштабного вторгнення.

Генерал згадує, що у вересні 2021 року параноїдальні побоювання Путіна щодо вступу України до НАТО посилились, коли Кремль різко виступив проти спільних військових операцій України з НАТО і заявив, що розширення НАТО в Україні перетне “червону лінію” Росії.

У грудні 2021 року, коли напруга зростала і Росія готувалась до вторгнення, Путін висунув ультиматум з вимогою юридичних гарантій, що НАТО не прийме нових членів, зокрема Україну і Грузію, та вимогу припинити військову діяльність в Східній Європі. Адміністрація Байдена відкинула ультиматум, пригрозивши санкціями та рішучою реакцією на вторгнення Росії в Україну.

Ситуацію ще більше ускладнив пресбрифінг Байдена 18 січня 2022 року, коли він заявив, що Росія може “втрутитися” в Україну, але Сполучені Штати та їх союзники можуть розділитися у відповіді на “маленьке вторгнення”. Ця заява шокувала українських посадовців, оскільки вона свідчила про ймовірну терпимість до часткової анексії України і продемонструвала Путіну страх Байдена перед ескалацією та відсутність рішучості саме в той момент, коли Путін готувався до вторгнення.

Келлог вказує на низку промахів Байдена, спричинених відмовою від позиції “Америка перш за все”. Він переконаний, що США мали підтримувати мир з Путіним, а не провокувати його агресивними глобалістськими кампаніями.

У інтересах Америки було укласти угоду з Путіним щодо вступу України до НАТО до січня 2022 року, коли російське вторгнення здавалося неминучим. Адміністрація Байдена повинна була відмовитися від публічної критики Путіна і шукати компроміс. Пропозиція відкласти вступ України до НАТО на десять років могла б переконати Путіна скасувати вторгнення, але Байден відмовився від цієї ідеї.

Також США та їхні союзники повинні були надати значну військову допомогу Україні восени 2021 року, щоб стримати Росію. Однак, попри заклики Зеленського, Байден надіслав лише попередження, що Сполучені Штати нададуть летальну допомогу після вторгнення, що сигналізувало Путіну про слабкість США і дозволяло маніпулювати політикою Америки щодо України.

“Мирний план Трампа” за авторством Келлога

Цікаво, що Келлог разом із Фредом Флейцем, іншим експертом з питань національної безпеки, є одним із авторів так званого “плану Трампа” щодо врегулювання конфлікту. Хоча сам Трамп отримував різні пропозиції щодо розв’язання війни, саме цей підхід став ключовим напрямком політики новообраного президента. Призначення Келлога свідчить про те, що саме на його ідеях базуватиметься майбутня стратегія США щодо війни в Україні.

Пропозиція Келлога зосереджена на концепції замороження конфлікту. В основі цього підходу — припинення бойових дій та розведення військ вздовж існуючої лінії фронту. Україна не буде зобов’язана офіційно визнавати окуповані території частиною Росії, проте Кремль зберігатиме контроль над цими землями на момент припинення вогню. Келлог неодноразово наголошував, що його мета — зупинити кровопролиття, яке забирає життя тисяч молодих людей по обидві сторони конфлікту.

Реакції на пропозиції Трампа-Келлога щодо замороження війни

Разом з тим, підхід Келлога викликає суперечливі реакції. Коментуючи вибір Трампа, український журналіст-міжнародник Віталій Портніков зауважує, що, насамперед, план Келлога відкладає на невизначений час питання євроатлантичної інтеграції України. Додатково виникають серйозні занепокоєння щодо гарантій безпеки для України. На його думку, історія конфліктів із Росією доводить, що будь-яке замороження може стати лише тимчасовою паузою, після якої ймовірна нова ескалація.

Крім того, реалізація такого плану передбачає використання значного тиску на обидві сторони. Україна може зіткнутися з погрозами скорочення військової та фінансової допомоги з боку США у разі відмови від переговорів з Росією. З іншого боку, на Росію буде тиснути перспектива посилення підтримки України, якщо Кремль проігнорує мирні ініціативи США. Однак ефективність цих важелів залишається під питанням, особливо враховуючи відому непоступливість Кремля та його геополітичні амбіції.

Залишається низка відкритих запитань, на які поки що немає відповідей. Наприклад, що робити, якщо Росія не погодиться на запропоновані умови або не виконає своїх зобов’язань. Такий сценарій може стати справжнім викликом для адміністрації Трампа і спричинити ще більшу напруженість у регіоні.

Попри всі суперечності, стратегія Келлога демонструє прагнення Вашингтона до більш активної участі у врегулюванні конфлікту. Хоча пропозиція замороження війни має чимало ризиків, залишається сподівання, що вона може стати першим кроком до довготривалого миру. Водночас важливо, щоб підтримка України, зокрема військова, тривала й надалі. Це дозволить Збройним силам України продовжувати ефективну оборону, знижуючи потенціал Росії до ведення нових агресивних дій.

З огляду на всі обставини, призначення Келлога як спеціального представника є сигналом про серйозність намірів нової адміністрації США. Проте майбутнє цього плану залежатиме не лише від дипломатичних зусиль, а й від здатності України зберігати свою позицію на міжнародній арені та протидіяти тиску, що може виникнути внаслідок реалізації цієї стратегії.