30 років тому Україна ухвалила одне з найважливіших рішень своєї історії – відмовилася від ядерної зброї, яка залишилася у спадок після розпаду СРСР. У підписаному 1994 року Будапештському меморандумі провідні держави світу гарантували нашій країні безпеку та територіальну цілісність. Проте реальність показала, що ці обіцянки не витримали випробування часом.
Агресія Росії проти України, яка розпочалася у 2014 році та переросла у повномасштабну війну у 2022-му, поставила під сумнів ефективність міжнародних гарантій. Сьогодні безпекові умови для України знову на порядку денному найпотужніших країн світу. Ядерна зброя, НАТО або інші важелі убезпечення України від агресії – риторика щодо цього набору гарантій постійно змінюється, а ситуація для нашої країни стає дедалі критичнішою.
НАТО або нічого?
Сьогодні МЗС України оприлюднило офіційну позицію щодо гарантій безпеки, які можуть стримати агресію РФ. Документ приурочено до початку зустрічі міністрів країн НАТО, яка відбудеться 3-4 грудня.
Концептуально заява прив’язана до 30-річчя Будапештського меморандуму, але представлена завчасно, щоб міністр Андрій Сибіга зміг обговорити його на зустрічі в Брюсселі 3 грудня.
У заяві підкреслюється, що меморандум, підписаний у 1994 році, не виконав своєї мети – не запобіг агресії РФ проти України, яка відмовилася від ядерної зброї. МЗС називає меморандум “пам’ятником недалекоглядності” та наголошує, що ігнорування інтересів України в системі європейської безпеки є стратегічно хибним рішенням.
Головний акцент зроблено на вимозі повноправного членства України в НАТО, яке, на думку МЗС, є єдиною реальною гарантією безпеки. Київ відмовляється від будь-яких альтернативних форматів, нагадуючи про негативний досвід попередніх угод.
Україна також закликає США, Британію, Францію, Китай і країни-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї підтримати її інтеграцію в НАТО, що, як зазначає МЗС, має глобальне значення для протидії ядерному шантажу.
Додатково МЗС звертає увагу на те, що порушення РФ зобов’язань 1994 року підриває довіру до ядерного роззброєння, стимулюючи гонку озброєнь у різних регіонах світу.
Видання “Європейська правда”, яке першим оприлюднило заяву МЗС, уточнює: “всі безпекові угоди, підписані Україною з іншими державами у 2024 році, чітко зазначають, що вони не є альтернативою членству в НАТО і тому не можуть бути розглядатися як замінники цього процесу”.
Отже, президент Зеленський пропонує НАТО надати гарантії безпеки для територій, які перебувають під контролем України, з метою досягнення перемир’я з Росією. Це передбачає, що Альянс буде захищати ці території військовим шляхом, водночас намагаючись повернути окуповані Росією регіони дипломатичними засобами.
Критики вважають, що така пропозиція може фактично означати тимчасове визнання російської окупації та призвести до подальшого загострення відносин з Росією.
Членство України в НАТО: очікування та виклики
Попри прагнення України отримати захист від НАТО, ключові члени Альянсу — США та Німеччина — наразі відкидають можливість швидкого приєднання України до західного блоку. Як повідомляє Frankfurter Rundschau, плани, які стали відомі від майбутньої адміністрації Дональда Трампа, також не передбачають вступу Києва до НАТО. Нагадаємо, що спецпредставником з питань припинення російсько-української війни призначено генерала Кіта Келлога, який вже заявив про відкладання членства України в Альянсі мінімум на 10 років. На його думку, цей крок на зустріч Путіну має змусити його за стіл переговорів. Про бачення причин і наслідків війни Кітом Келлогом ми вже писали раніше.
Росія категорично виступає проти будь-якого членства України в Альянсі, посилюючи свою позицію з цього питання. І прагнення Келлога не демонізувати Путіна не кореспондується з нехтуванням цієї російської вимоги.
У липні під час саміту НАТО у Вашингтоні президент Володимир Зеленський вкотре закликав надати Україні членство в Альянсі. Проте його спроба просунути це питання не мала успіху, навіть за умов більш сприятливої військової ситуації на той момент.
Український політолог Микола Капітоненко у матеріалі для Фонду Фрідріха Еберта звернув увагу на незначні зміни у формулюваннях щодо перспектив України в НАТО. У 2008 році на саміті в Бухаресті заявили: “Україна стане членом НАТО“, тоді як у 2023 році на Вільнюському саміті пролунало: “Майбутнє України у НАТО“. На думку Капітоненка, різниця між цими формулюваннями незначна, але вона відображає зміну політичного контексту.
Колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг вважає, що Україна може стати членом Альянсу впродовж наступного десятиріччя. У своєму інтерв’ю для Deutsche Presse-Agentur він підкреслив: “Я щиро сподіваюся, що Україна стане нашим союзником”.
Водночас під час недавнього візиту до Києва, Столтенберг висловився більш стримано щодо застосування членства в НАТО як безпекової гарантії для України. На його думку, це можуть бути також інші способи озброїти і допомогти нашій країні.
Попри позитивні сигнали, конкретні терміни вступу залишаються невизначеними, а шлях до членства ускладнений міжнародними та безпековими викликами.
НАТО не готове прийняти Україну
Між тим, агенція Reuters повідомляє, що НАТО, ймовірно, не відреагує на заклик України щодо запрошення на членство на зустрічі, яка відбудеться сьогодні в Брюсселі. За словами дипломатів, це розіб’є надії Києва на політичний імпульс уперед, оскільки Україна продовжує боротьбу на полі бою і чекає на повернення Дональда Трампа до Білого дому, що може значно змінити політичну ситуацію.
Якою логікою керується Київ? У листі до своїх колег у НАТО міністр закордонних справ України, Андрій Сибіга, наголосив, що запрошення України до НАТО могло б позбавити Росію одного з її головних аргументів для ведення війни. Росія часто виправдовує своє вторгнення в Україну тим, що Україна не повинна ставати частиною НАТО, оскільки це загрожує її безпеці.
Разом з тим, дипломати вважають, що досягнення єдності серед 32 членів НАТО щодо прийняття рішення про запрошення України до Альянсу на зустрічі міністрів закордонних справ у Брюсселі є малоймовірним. Для того, щоб це стало можливим, потрібно багато часу – тижні або навіть місяці. Високопосадовець НАТО, який висловив бажання залишитися анонімним, підкреслив, що це не станеться найближчим часом.
Зустріч у Брюсселі буде зосереджена на посиленні підтримки України, щоб наша країна залишалася в сильній позиції, готовою до можливих переговорів у майбутньому.
Гарантії, що втратили силу
Нині, особливо перед черговою річницею підписання Будапештського меморандуму, про цей документ часто згадують в аспекті безпекових вимог України. Згадують переважно як найбільше розчарування за часів новітньої історії. Нагадаємо обставини укладання меморандуму, адже це важливо для розуміння його сенсу й ролі в сучасних умовах.
Після розпаду СРСР виникла необхідність контролювати поширення ядерної зброї на пострадянському просторі. У 1992 році Україна, Казахстан, Білорусь, Росія та США підписали Лісабонський протокол, за яким Україна, Казахстан і Білорусь відмовилися від ядерної зброї, передавши її Росії. Проте Україна продовжувала вимагати гарантій безпеки в обмін на свою відмову від ядерної зброї. Для цього в Будапешті, столиці Угорщини, відбулася зустріч лідерів, на якій було підписано меморандум, що мав забезпечити територіальну цілісність України та інших пострадянських республік. Будапештський меморандум став важливим документом, який підтвердив зобов’язання держав забезпечити безпеку України, відповідно до міжнародних норм, зокрема Гельсінського акта ОБСЄ, Статуту ООН і Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Багато науковців вважають Будапештський меморандум важливою міжнародною угодою, що гарантує Україні безпеку від використання ядерної зброї та порушень територіальної цілісності. Однак ситуація змінилася, коли Росія порушила ці гарантії, анексувавши Крим. Це порушення призвело до того, що гарантії безпеки стали виглядати як суто риторичні. Враховуючи теперішні виклики, стає очевидною необхідність створення нових міжнародних угод, які б мали чіткіші юридичні механізми для забезпечення нерозповсюдження ядерної зброї та захисту територіальної цілісності
