Світ завмер в очікуванні розв’язки передвиборчої баталії, насамкінець якої одіозний кандидат в Президенти США Дональд Трамп галопує, намагаючись отримати на свою користь максимум електоральних бонусів від ляпа, якого припустився днями Джо Байден, недалекоглядно назвавши електорат Трампа “сміттям”. Хоча прес-служба Білого дому зкорегувала текст заяви президента Байдена, що містила різкий коментар з емоційно забарвленим висловом, багато хто сприйняв останній як особисту образу, спрямовану на прихильників кандидата у президенти Трампа.
Про людину судять за її вчинками
Аби змоделювати вектор руху Америки у разі обрання контроверсійного кандидата, слід згадати, яким був курс його керівництва протягом минулого правління. Якщо життєпис Барака Обами – це історія інтелігента, який здобув визнання серед інтелігенції, то лайфсторі його наступника Дональда Трампа є різноплановою та неоднозначною.
Він має власну зірку на Алеї слави, але є об’єктом критики зірок Голлівуду. Одіозний медійник і мільярдер, скандально уславлений судовими розслідуваннями та суперечками навколо свого розлучення, він став улюбленцем американського пролетаріату та прихильників консервативних поглядів. Його кандидатуру на виборах підтримували навіть відверті антисеміти, попри те, що у Трампа є єврейський зять та донька, яка прийняла іудаїзм. Трамп добре розуміє настрої простих американців і, мабуть, тому не боїться втратити прихильність своїх фанів через свою імпульсивність та непослідовність.
“Зробимо Америку знову великою”
Можна стверджувати, що у 2016-у Трамп виграв вибори, скориставшися невдоволенням співвітчизників. Трамп вказував на недоліки американської зовнішньої політики, що зазнала невдач у багатьох аспектах. Його підхід до міжнародних відносин був різким і часто суперечливим, що викликало у спільноти змішані реакції. Він критикував багатосторонні угоди та альянси, серед іншого НАТО, і намагався змінити курс зовнішньої політики США на більш ізоляціоністський. Це вплинуло на сприйняття Америки у світі та її роль на міжнародній арені.
45-й Президент вважав, що США збагачували інші країни за рахунок власної індустрії та військових ресурсів. Натомість Трамп пропонував поставити Америку на перше місце: на його думку, союзники повинні платити за захист, Китай не має красти робочі місця, а Сполученим Штатам варто вийти з “поганих угод” на кшталт Паризької кліматичної угоди та ядерної угоди з Іраном. Сам Президент обіцяв укладати “прекрасні угоди” для процвітання Америки.
Під цими гаслами з’явилася “Америка понад усе” – популістська політична теорія, що наголошує на пріоритеті внутрішньої політики США над глобальними справами. Вона передбачає невтручання, американський націоналізм і протекціоністську торговельну політику.
Взагалі термін було введено президентом Вудро Вільсоном рівно за сто років до Трампа – у 1916 році – під час його передвиборчої кампанії, яка обіцяла зберегти нейтралітет Америки в Першій світовій війні. Підхід набув популярності в міжвоєнний період і був підтриманий Першим комітетом Америки, який виступав проти вступу США у Другу світову війну.
Мага-Кінг – таке прізвисько отримав Трамп через свій заклик “Make America Great Again” (Зробимо Америку знову великою) – використовував це гасло під час своєї президентської кампанії-2016 та президентства, наголошуючи на виході США з міжнародних договорів та організацій. Критики ЗМІ висміювали його політику як “Сама Америка”.
Якою була зовнішня політика Дональда Трампа
Лідер республіканців відкрив співвітчизникам незручну правду: американська зовнішня політика зазнала невдач. Він гостро критикував і продовжує критикувати світовий порядок, створений американцями, за його провали. Однак у нього не було чіткого плану заміни цього порядку, не було системи, яка працювала б краще.
Як агент хаосу, він просто вказував на нинішній порядок і назвав його недосконалим. Це й визначило непослідовність зовнішньої політики Трампа. Він міг одночасно погрожувати Північній Кореї “вогнем і люттю” і проводити дружні саміти з північнокорейським “Товстуном”. Міг бомбардувати крилатими ракетами сирійський військовий аеродром, а згодом оголосити про виведення 2000 американських військовослужбовців із Сирії. Джон Болтон, радник Трампа з нацбезпеки у 2018-2019 роках, дав просту пораду для тих, хто намагається зрозуміти філософію Трампа щодо зовнішньої політики: не намагайтеся.
Дональд Трамп неодноразово критикував НАТО та трансатлантичні відносини, ставлячи під сумнів їхню цінність для США. Він вважав, що американські союзники, передусім НАТО, Японія та Південна Корея, повинні більше інвестувати у свої збройні сили та брати на себе більшу відповідальність за колективну безпеку.
Трамп вважав, що багато членів НАТО не виконують свої фінансові зобов’язання і покладаються на США для своєї безпеки. Він часто називав їх “трутнями” та “нахлібниками”, які користуються американською парасолькою безпеки, не виконуючи своїх зобов’язань. Він критикував європейські країни за скорочення витрат на оборону, особливо Німеччину, яка розвивала економічні зв’язки з Росією, залежачи від її енергетичних ресурсів.
На думку 45-го Президента, США витрачають забагато на оборону інших країн, тоді як останні не виконують свої фінансові зобов’язання перед Альянсом. Він вимагав, щоб союзники збільшили свої оборонні витрати до 2% від ВВП, як це передбачено статутом НАТО.
Трамп також погрожував, що США можуть не захищати країни, які не виконують свої фінансові зобов’язання, і навіть заявляв, що буде заохочувати Росію діяти на свій розсуд щодо таких країн. Це викликало занепокоєння серед європейських союзників та критику з боку багатьох політичних лідерів.
Загалом, критика Трампа щодо НАТО була спрямована на те, щоб змусити союзників взяти на себе більшу частину фінансового тягаря та відповідальності за колективну безпеку, що, на його думку, мало б зміцнити позиції США на міжнародній арені.
Після початку повномасштабної російсько-української війни стало очевидно, як ця залежність вплинула на Європу. Трамп постійно наголошував на необхідності збільшення витрат на оборону серед країн-членів НАТО. Він навіть оголосив про виведення частини американських військ з Німеччини через невиконання нею своїх фінансових зобов’язань перед Альянсом.
Крім того, Тефлоновий Дон запровадив санкції проти російсько-європейського проекту газопроводу “Північний потік-2”, щоб зменшити залежність Європи від російського блакитного палива.
Мага-Кінг неодноразово заявляв, що США можуть не прийти на допомогу союзникам по НАТО, які не виконують свої фінансові зобов’язання щодо оборони. Ці заяви викликали занепокоєння серед європейських союзників і стали справжньою “музикою для вух” Путіна, оскільки підривали єдність альянсу.
Звичайно, така політика мала серйозні наслідки для трансатлантичних відносин. Адже союзники США надають величезні стратегічні переваги, включаючи військові бази, розвіддані та підтримку в міжнародних конфліктах. Однак Трамп був схильний розглядати ці відносини переважно з точки зору фінансових витрат і вигод.
Загалом, критика Трампа щодо НАТО була спрямована на те, щоб змусити союзників взяти на себе більшу частину фінансового тягаря та відповідальності за колективну безпеку. Це викликало занепокоєння серед європейських союзників та критику з боку багатьох політичних лідерів…
…Постать Дональда Трампа настільки багатогранна, що варто продовжити про неї розповідь наступного разу, висвітливши серед іншого такі його доленосні кроки як вихід з ядерної угоди з Іраном, спроби домовитися з Кім Чен Ином, торгівельну війну між США та Китаєм тощо.
Тетяна Морараш
