Діти війни

Від часу здобуття Україною незалежності у 1991 році країна втратила 42% шкіл

Освіта є одним із найважливіших фундаментів майбутнього нації. Забезпечення доступу до якісного навчання для дітей є основою соціального, економічного та культурного розвитку країни. Однак під час війни та тривалих кризових періодів ця базова потреба опиняється під загрозою. Скорочення кількості шкіл, відсутність належного фінансування та зниження доступності освіти стають не просто проблемами, а викликами, які впливають на цілі покоління українських дітей.

Масштаб скорочення шкіл: тривожна статистика

Як зазначив юрист Володимир Богатир, від часу здобуття Україною незалежності у 1991 році країна втратила 42% шкіл. На початок 1991/92 навчального року, коли Україна тільки здобула незалежність, у країні налічувалося 21,9 тисячі закладів середньої освіти. У них навчалося 7,102 мільйона учнів, яких викладало 543 тисячі вчителів (у середньому один учитель на 13 учнів). Цікаво, що навіть у складні часи 90-х років система освіти розвивалася. Найвищі показники були зафіксовані у 1995/96 навчальному році: 22,3 тисячі шкіл, 7,143 мільйона учнів і 596 тисяч вчителів.

Від часу здобуття Україною незалежності у 1991 році країна втратила 42% шкіл
Фото: ukranews.com

Крім того, Володимир Богатир наводить ще таку тревожну інформацію. За даними на 2023-2024 навчальний рік, в Україні залишилося лише 58% від кількості шкіл, які існували на момент здобуття незалежності (12,7 тисячі). У них навчаються 3,906 мільйона учнів і працюють 390 тисяч вчителів, що становить відповідно 55% і 71,8% від показників 1991 року. Водночас із 2014 року статистика не включає дані з тимчасово окупованих територій і зон бойових дій, однак тенденція до зменшення кількості шкіл та учнів спостерігалася ще до цього періоду. Цікаво, що з 2014 до 2022 року, попри скорочення кількості шкіл, кількість учнів у них зростала. Більш детальну динаміку можна переглянути на відповідній інфографіці.

Дані про кількість ліквідованих і новостворених шкіл, надані Інститутом освітньої аналітики Міністерства освіти і науки, свідчать про суттєві диспропорції. Особливо показовими є показники 2020/21 навчального року, коли було закрито 249 шкіл, а відкрито лише 9.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  У Центрі захисту прав дитини оприлюднили результати моніторингових візитів до закладів Львівської та Тернопільської областей

За словами Богатиря, окремою проблемою залишається сільська освіта. У селах традиційно більше шкіл, ніж у містах (за останніми даними, на 41,3%), але учнів у сільських школах значно менше — у 2,5 раза. До того ж якість освіти в селах часто нижча, що підтверджують показники успішності, а доступність навчання теж лишає бажати кращого. Це напряму пов’язано з ефективністю використання бюджетних коштів, через що закриття шкіл у селах відбувається активніше. У 2020/21 році в містах було ліквідовано 27 шкіл, а в селах — 222. Водночас у містах відкрили 7 нових шкіл, а в селах — лише 2.

Від часу здобуття Україною незалежності у 1991 році країна втратила 42% шкіл
Фото: ukranews.com

Як зазначає Богатир, за інформацією Держстату України, у 2023/2024 навчальному році кількість державних і комунальних закладів загальної середньої освіти по всій країні скоротилася до 12 247, що на 1 338 (або 10,6%) менше порівняно з 2021/2022 роком, і це зменшення охопило всі регіони.

Водночас кількість приватних шкіл зросла: у 2023/2024 році їх стало 454, що на 48 більше, ніж у 2021/2022 (406). Найбільше нових приватних закладів відкрилися в Київській області (+9) та місті Києві (+14). Також зростання відзначено у Вінницькій (+2), Волинській (+1), Дніпропетровській (+6), Івано-Франківській (+3), Кіровоградській (+2), Львівській (+6), Одеській (+4), Полтавській (+1), Тернопільській (+2), Чернівецькій (+3) та Чернігівській (+1) областях.

Сільські школи державної та комунальної форми власності також зазнали значного скорочення: з 8 412 у 2021/2022 навчальному році до 7 396 на початок 2023/2024 року.

Причини скорочення шкіл

Володимир Богатир пояснює, що основними причинами такого скорочення є демографічна криза, зменшення чисельності населення та зниження народжуваності. Ці фактори створюють ситуацію, за якої держава поступово втрачає потребу в наявності значної кількості навчальних закладів, особливо в сільській місцевості.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Підлітки ґвалтували і били 12-річного хлопчика: поліція не розпочала розслідування, а лише оштрафувала батьків нападників на 850 грн

“Розв’язати проблеми сільської освіти досі не вдалося. Єдиним ефективним способом вирішення цих проблем часто стає ліквідація шкіл разом із самими проблемами. Водночас зі скороченням населення та зменшенням народжуваності зникає і потреба в освітніх послугах”, — зазначає Богатир.

Він також нагадує про гарантії, закріплені у статті 53 Конституції України, де кожному громадянину гарантується право на освіту:

“Преамбула та стаття 1 Конституції України визначають Україну як демократичну, соціальну, та правову державу. Замислимось, що з цього залишилось в Україні на сьогодні.

Конституційною характеристикою України як соціальної держави є зокрема забезпечення ефективної реалізації прав громадян країни на освіту, що зобов’язує уряд здійснювати політику, спрямовану на забезпечення задоволення основних життєвих потреб усіх соціальних верств і груп населення, на утвердження в суспільстві соціальної справедливості.

Соціальна держава бере на себе обов’язок забезпечити кожному члену суспільства гідний сучасної людини мінімум соціальних благ та розвиток. Розбудова соціальної держави в Україні відповідає світовим тенденціям суспільного розвитку і повинна гарантувати найбільш ефективний спосіб поєднання основ свободи й влади з метою забезпечення добробуту особистості та суспільства, забезпечення соціальної справедливості й солідарності у розподілі результатів суспільної праці. Принцип соціальної справедливості реалізується зокрема шляхом рівного доступу громадян до освіти.

Стаття 53 Конституції гарантує кожному право на освіту. При цьому повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою. Держава забезпечує її доступність і безоплатність.

Очевидно, що ці гарантії працюють у містах. Вирішити негаразди сільської освіти наразі не вийшло. Єдиним ефективним способом залишається ліквідація шкіл разом з їхніми проблемами. Втім, зі скороченням населення в країні, зниженням народжуваності, зникає також і потреба в освітніх послугах”.

Володимир Богатир резюмує:

“Очевидна невідповідність реального стану освіти конституційним гарантіям, нерівність у доступі до якісної освіти між містами та селами все стала буденністю, тож на розраховуючи самі на себе пригадаємо Кобзаря: “Учітеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті

Кнопка "Повернутися до початку