Зелений листок на пакеті крупи, слово “еко” на банці меду, “organic” у картці товару на маркетплейсі – ще недавно були справою дизайну, а не законодавчої норми. 30 червня Верховна Рада ухвалила закон “Про державне регулювання органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції”, і тепер слово “органічний” перестає бути питанням смаку продавця.
Головна ідея проста для покупця й доволі вимоглива для бізнесу: називати продукцію органічною можна тільки тоді, коли за цим стоїть сертифікація, контроль і простежуваний шлях товару.
Закон приводить українські правила у відповідність до оновленого регламенту ЄС №2018/848 про органічне виробництво – саме на нього орієнтувалися автори законопроєкту, а аграрний комітет ВР вказував, що документ закладає основу для впровадження ще 10 актів ЄС у цій сфері.
Під нові правила потрапляє весь ланцюг: виробники, переробники, імпортери, експортери, продавці, онлайн-магазини, усі, хто реалізує органічну продукцію кінцевому споживачеві. Для товару з таким статусом потрібні сертифікат, коректне маркування, код органу сертифікації, державний органічний логотип для української продукції або європейський – для імпортованої.
Сертифікація – це не разова формальність, а річна процедура. Оператор укладає договір з органом сертифікації, проходить першу інспекцію, допускає інспекторів до потужностей і документів, дозволяє відбирати зразки, а потім щороку підтверджує відповідність. Сертифікат діє 15 місяців.
Щонайменше 10% операторів підлягають додатковим вибірковим перевіркам, ще 10% – перевіркам без попередження, а лабораторні дослідження проводяться щонайменше у 5% операторів. Для великої компанії це частина звичної системи контролю якості. Для малого виробника – окрема управлінська й фінансова задача, яку доведеться вбудовувати в бізнес практично з нуля.
Держава при цьому отримує не лише право читати етикетку. Держпродспоживслужба може перевіряти операторів, відвідувати потужності, вимагати документи, відбирати зразки, видавати приписи й ухвалювати рішення про вилучення продукції, неправомірно маркованої як органічна.
Зі свого боку, органи сертифікації інспектують виробництво, погоджують маркування й відбирають зразки ґрунту, насіння, кормів, харчових продуктів і води для лабораторних досліджень, а Держпродспоживслужба контролює вже самі органи сертифікації за ризик-орієнтованим підходом.
Фінансова відповідальність теж має вагу. За введення в обіг органічної продукції без сертифіката або використання органічного маркування без підстав штраф становить 8 мінімальних зарплат для юросіб і 5 – для фізичних осіб-підприємців. За неправомірну видачу сертифіката органом сертифікації штраф сягає 16 мінімальних зарплат, а повторне порушення – 24.
При мінімальній зарплаті 8647 грн у 2026 році це 69176 грн для компанії, 43235 грн для ФОП, 138352 грн для органу сертифікації і 207528 грн за повторне порушення. Для великого бізнесу це не руйнівні суми, але вилучення партії, перемаркування чи проблеми з торговою мережею можуть коштувати значно дорожче за сам штраф.
Коли сертифікат важливіший за тоннаж
Закон з’явився тоді, коли Україна входить у найбільш технічну частину євроінтеграції. У вересні минулого року завершився скринінг за переговорним розділом 12 “Безпечність харчових продуктів, ветеринарна та фітосанітарна політика” – сферою, де європейські правила вимірюються не промовами, а лабораторіями, реєстрами, інспекціями, етикетками й простежуваністю товару.
Європейська Комісія визнала Україну помірно підготовленою, але залишила довгий список домашньої роботи: харчове законодавство, здоров’я тварин, захист рослин, генетично модифіковані організми та офіційний контроль.
Для аграрної країни це звучить сухо, але означає цілком конкретні речі. На зовнішньому ринку український продукт уже продається в середовищі, де важить не лише тоннаж. Частиною контракту стають сертифікат, простежуваність, лабораторна перевірка й коректне маркування.
У 2024 році імпорт органічної агропродовольчої продукції до ЄС зріс на 6,4%, до 2,64 млн тонн – після двох років спаду. Імпорт з України зріс на 17%, переважно за рахунок олійних культур і зернових, що підняло Україну на третє місце серед країн походження органічного імпорту до Євросоюзу.
Вітчизняний органічний експорт уже має масштаб, вартий уваги, хоча ще не змінює загальну сировинну модель аграрної торгівлі. У 2024 році Україна експортувала 243 тис. тонн органічної продукції на 141 млн доларів до 31 країни. Найбільшими покупцями були Нідерланди з часткою 31%, Німеччина – 25%, Австрія – 12%, Швейцарія та Італія – по 6%.
Серед ключових позицій – соєві боби, кукурудза, пшениця, соняшникова макуха, заморожена лохина, ріпак, соняшникова олія, насіння льону та пшоно. У цій структурі багато сировини й напівпереробки, але вже видно рух до дорожчих ніш: олій, заморожених ягід, безглютенових продуктів, рослинних продуктів і органічної молочної продукції.
Європа для української органіки є головним ринковим фільтром. У 2024 році 93% усього обсягу українського органічного експорту припадало на європейські країни, зокрема 84% – на ЄС. Це робить репутацію українського сертифіката комерційним питанням: якщо європейський імпортер сумнівається в ланцюгу постачання, він ризикує не окремою партією, а власною полицею й претензіями регулятора.
Ще гострішою робить цю тему торгова політика ЄС після 2022 року. Після повномасштабного вторгнення Євросоюз відкрив ринок для українських товарів і тимчасово скасував мита та квоти, але фермерські протести в кількох країнах змусили Брюссель коригувати режим доступу: ще у 2023 році прем’єр-міністри Польщі, Угорщини, Румунії та Словаччини й президент Болгарії спільно вимагали від Єврокомісії заходів проти зростання імпорту зерна, олійних, фруктів, молочної продукції та меду з України. У такому політичному кліматі Україні вигідно доводити, що вона конкурує не лише дешевшим товаром, а й контрольованою якістю.
Спроба вийти з ролі постачальника сировини вже має практичні приклади. На виставці BIOFACH 2026 у Нюрнберзі Україна представила 26 органічних експортерів, серед них Arnika Organic, Brain Box із брендом ROOTÉRA, Chemex із брендом ProOrganica, Danube Agrarian, Galeks-Agro, Ukroliya, VFI Oils for Life Ukraine, West Berry і Wine Club Biologist.
За чотири дні вони прийняли понад 1250 відвідувачів і провели понад 250 зустрічей із потенційними партнерами з ЄС, Північної Америки та Азії; частина контактів перейшла до обговорення специфікацій, цін і обсягів поставок. Це вже інша комерційна культура: продукт продається разом із сертифікатом, стабільною логістикою, історією компанії й готовністю виконувати вимоги конкретного імпортера.
Покупець хоче довіри, але дивиться на цінник
Внутрішній ринок органіки в Україні поки лишається вузьким, хоча вже має впізнаваних гравців і свої правила. На кінець 2024 року в країні працювало 436 органічних операторів, з них 364 – аграрії. Площа угідь під органічним виробництвом і в перехідному періоді становила 349348 гектарів, з них 320065 мали органічний статус – майже на 26% менше, ніж у 2023 році, коли площа сягала 471176 гектарів. Водночас кількість операторів, внесених до держреєстру, зросла з 152 до 260.
Реальний, хоч і помірний масштаб мають і продажі на внутрішньому ринку. У 2024 році вітчизняний ринок органічної продукції становив близько 7600 тонн і приблизно 29 млн доларів; понад 50 операторів продавали органіку в Україні. Лідирували молочні продукти – понад 3000 тонн, свіжі овочі, фрукти, ягоди й гриби – 2880 тонн, крупи, борошно, снеки та інші зернові продукти – понад 1100 тонн. Українські органічні бренди вже присутні в мережах Goodwine, Winetime, Metro, Silpo, Auchan, “Великій Кишені”, Fora, Novus і MegaMarket.
Попит є, але він не безумовний. Дослідження Organic Initiative “Awareness and Perception of Organic Products in Ukraine”, проведене навесні 2024 року серед 820 жителів Києва, Дніпра, Одеси, Львова й Харкова, показало: троє з чотирьох опитаних хотіли б бачити органічні продукти в мережевих магазинах.
Водночас лише 40% розуміють, що таке органічні продукти й чим вони відрізняються від неорганічних – у 2020 році таких було 46%, тобто обізнаність за чотири роки радше знизилась. Про органічне маркування знають 43% опитаних, про сертифікацію – 27%. Виходить, покупець часто вловлює загальний зелений сигнал, але не завжди розуміє, де закінчується маркетинг і починається сертифікований статус.
…Наступного разу ми розглянемо, чому органіка в Україні впирається не лише в сертифікати, а й у ціну. Попит на якісну їжу є, але після початку повномасштабної війни покупець уважніше рахує гроші: майже половина споживачів частіше шукає знижки, а більшість готова доплачувати за органіку лише в межах 10%. Тож нові правила можуть зробити ринок чеснішим, але не обов’язково масовим: сертифікована продукція залишиться переконливою тільки там, де покупець розуміє, за що саме платить.
Також поговоримо про інший бік цієї реформи – зелену мову упаковки. “Еко”, “натуральний”, “фермерський”, зелений листок чи картинка поля давно стали способом продавати очікування, навіть коли за ними немає перевірюваного змісту. Україна рухається до європейської моделі, де назва, походження, користь і “чистота” продукту мають підтверджуватися сертифікатом, реєстром або контролем.
І головне питання тут уже не в тому, чи ухвалять закон, а в тому, чи зможе держава зробити так, щоб красива етикетка справді відповідала якості продукту.
Тетяна Вікторова
