Від імплантів до породистих тварин: як закон регулює несподівані об’єкти поділу подружжям після розлучення

У шлюбних спорах інколи на поверхню виходять сюжети, які важко уявити навіть у найхимернішій юридичній практиці. Якщо колись колишні подружжя сперечалися через сервізи, праски чи дивани, то зараз до судів доходять куди екзотичніші предмети поділу — від результатів пластичних операцій до чотирилапих улюбленців, що формально вважаються майном, але давно стали частиною сім’ї. Еволюція сімейного майна демонструє, наскільки змінюються наші уявлення про спільне володіння та що саме люди готові відстоювати після розриву стосунків.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» пояснили нашій редакції, як законодавство регулює такі ситуації і чому поділ несподіваних об’єктів — від імплантів до породистих тварин — вимагає вже не лише букви закону, а й тонкого розуміння сучасних реалій. Фахівці розповіли, на що спирається суд, які критерії мають значення та чому в подібних справах дедалі частіше постає питання компенсацій і доказової бази, а не фізичного поділу майна.

Досвідчені адвокати пам’ятають, що за радянських часів та в 90-х роках минулого століття при розлученні подружжя  намагалось розподілити все. На той час нерухомості та транспортних засобів у вільному обігу було не багато, а тому в суд йшли ділити книжки, холодильники, праски, телевізори, набір каструль, сервізи, дивани, кухонні гарнітури та інше побутове майно. Навіть був випадок, коли в суді подружжя несамовито ділило світильник-нічник «Філіпок».

На наступному етапі розвитку країни подружжя під час розлучення почали ділити нерухомість, транспортні засоби, фірми, підприємства. Вже викликають подив поодинокі позови, в яких подружжя намагається розподілити побутову техніку чи меблі. Втім еволюція подружнього майна не стоїть на місці й до суду потрапляють іноді дивні для пересічного громадянина предмети розподілу.

Перший несподіваний предмет розподілу попав у поле зору по справі №760/1150/22, за якою 14 листопада 2022 року Солом`янським районним судом м. Києва було ухвалене рішення. Дружина звернулась до суду та заявила про розподіл майна подружжя зовсім звичайні речі: квартиру та численні автомобілі. Чоловік в боргу не залишився та подав зустрічний позов, в якому, між іншим, просив стягнути з дружини на його користь грошову компенсацію його частки в розмірі 93974,10 грн, що є еквівалентом 3000 євро на дату звернення, з зустрічною позовною заявою. Чоловік заявив про розподіл коштів за імпланти молочної залози, які були встановлені дружині. Проте, остільки один імплант як й обидва йому не потрібні, крім того, у зв’язку з тим, що вони перебувають на тілі дружини, він зажадав з неї компенсації за них у розмірі ½ частини їх вартості, оскільки зазначена суттєва за їх встановлення була витрачена зі спільного бюджету.

В зустрічному позові чоловік зазначив, що на підставі договору дружині була здійснена операція по ендопротезуванню молочних залоз, відповідно до умов договору сторони погодили, що вартість вказаної операції визначена у розмірі 172200,00 грн., що є еквівалентом 6000 євро. Оскільки дана річ є неподільною, на неї витрачались кошти з сімейного бюджету, він вважає, що дружина має йому компенсувати половину вартості вищевказаної операції в розмірі 3000,00 Євро.

Ухвалюючи рішення в цій частині, суд зазначив наступне: «Статтею 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. У статті 364 ЦК України зазначено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Оскільки дана річ є неподільною, на неї витрачались грошові кошти з сімейного бюджету, Відповідач  має право на отримання від Позивачки половини вартості вищевказаної операції в сумі 3000 Євро, що еквівалентно 93974,10 грн».

У резолютивній частині рішення так й прописано: «Стягнути з Позивачки на користь  Відповідача, грошову компенсацію його частки в розмірі 93974,10 грн., що станом на 06.06.2022 року становить 3000 євро, відповідно до сплачених грошових коштів на виконання договору №1/3011/16 від 30.11.2016 року».

Отже, в наявності є реальний судовий прецедент, по аналогії з яким можливо стягнення грошової компенсації за будь-які пластичні операції, проведені під час шлюбу. Головне – мати докази проведення такої процедури та вартості сплаченої за неї.

Другим предметом розподілу, який почав все частіше потрапляти в поле зору судової системи стали домашні улюбленці. Даний феномен має пояснення, адже крім псіхо-емоційної прив’язки до тваринки в даний час вартість деяких з них може сягати декількох тисяч доларів. Враховуючи поширеність ситуації навіть Міністерство юстиції України надало своє пояснення з даного питання зазначивши наступне.

Відповідно до статті 180 Цивільного кодексу України, тварини є особливим видом майна. У разі розірвання шлюбу, тварини, набуті під час спільного проживання, можуть визнаватися об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі статтею 71 Сімейного кодексу України, таке майно підлягає поділу в натурі. Якщо поділ у натурі є неможливим — така річ присуджується одному з подружжя з відповідною грошовою компенсацією іншому. Цей підхід застосовується і до поділу домашніх тварин, з урахуванням їх неподільності.

Зазначимо, що поділити домашнього улюбленця можливо двома шляхами: за взаємно згодою та в судовому порядку. При поділу за взаємною згодою подружжя має право самостійно визначити порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном, у тому числі — вирішити, з ким залишиться домашня тварина після розірвання шлюбу. Відповідно до статей 69 і 70 Сімейного кодексу України, подружжя може укласти домовленість щодо поділу майна без звернення до суду.

Така домовленість може мати усну або письмову форму, однак письмова форма рекомендується у разі наявності цінного майна або потенційного спору. У цьому випадку порядок передання тварини визначається самими сторонами, без застосування спеціальних критеріїв чи обмежень. Рекомендуємо закріпити такий розподіл нотаріально засвіченою угодою.

Ц договорі при взаємній згоді на поділ можна прописати наступне:

1. Визначити, з ким залишається тварина.
2. Закріпити відмову від грошової компенсації.
3. Встановити «графік спілкування», наприклад – інший з подружжя може забирати собаку на вихідні або приходити її провідувати.
4. Визначити порядок спільних витрат. Можна домовитись про спільну оплату дорогих ветеринарних послуг чи щорічної вакцинації.

Ті, хто не зміг досягти угоди про поділ тваринки, йдуть ділити її до суду в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя. У більшості випадків суд  вірно визнає тварину неподільною річчю, передає її у власність одному з подружжя та зобов’язує іншу сторону виплатити компенсацію — як правило, 1/2 ринкової вартості тварини. Також у деяких випадках суди визнають за кожною стороною право власності на 1/2 ідеальну частку тварини, що формально означає спільне користування (наприклад, по черзі). Такий підхід застосовується рідко, оскільки фактично є складним для реалізації та не віршує спор між сторонами по суті, призводячи на наступних численних конфліктів.

При розподілі домашніх улюбленців суди враховують наступні обставини:

• хто з подружжя зазначений власником у документах (ветеринарному паспорті, реєстраційних базах);
• за ким фактично здійснювався догляд за твариною;
• на кого були оформлені витрати на харчування, лікування, утримання;
• з ким тварина проживала останнім часом;
• наявність у сторін належних умов для подальшого утримання;
• інші обставини, що мають істотне значення, зокрема інтереси дітей або особливі потреби (наприклад, якщо тварина є собакою-поводирем для особи з інвалідністю).

Для підтвердження права на тварину або обґрунтування своєї позиції в суді можуть бути використані такі документи:

• ветеринарний паспорт тварини;
• реєстраційне свідоцтво або сертифікат походження;
• договір купівлі-продажу (якщо є);
• чеки на придбання корму, медикаментів, аксесуарів;
• свідчення осіб, які можуть підтвердити, з ким проживала і хто доглядав за твариною.
• висновок експерта про вартість тварини.

Варто знати, що компенсація вартості тварини визначається на основі її ринкової вартості. Для цього залучається атестований експерт, який враховує породу, вік, родовід, стан здоров’я тощо та на підставі цього видає дійсну ринкову вартість тваринки на час поділу.

Саме тому в Мін’юсті радять, що з огляду на особливості вирішення спорів щодо поділу тварин, доцільно заздалегідь фіксувати всю відповідну документацію, повʼязану з тваринами. У разі виникнення спору ці документи можуть підтвердити факт спільного набуття тварини, фактичне її утримання та слугуватимуть важливими доказами у суді.

Нагадаємо, що домашній улюбленець є особистою власністю та не підлягає розподілу, якщо він:

• був придбаний вами до шлюбу;
• був подарований саме вам особисто (потрібні докази, наприклад, свідки, а краще договір дарування);
• був отриманий у спадщину.

Хоча закон розглядає тварину як річ, суди все частіше враховують і гуманні аспекти, спираючись на Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження» та принцип найкращих інтересів. Саме тому суди будуть враховувати й прихильність самої тварини. Хоча це суб’єктивним поняттям,  але суд врахує показання свідків про те, до кого тварина більше прив’язана.

Як бачимо, право є досить живим та з успіхом підлаштовується під потреби та реалії сучасного світу.  Цікаво, а що будуть ділити подружжя через п’ятдесят років? Цілком можливо, що роботів-гуманоїдів, летючі автомобілі чи букери, зведені для захисту від глобальних катастроф.