Процедура банкрутства фізичної особи в Україні досі сприймається неоднозначно. Для одних це реальний шанс позбутися непосильних боргів і почати фінансове життя з чистого аркуша, для інших — складний та довготривалий процес, що вимагає чіткої юридичної стратегії та немалих витрат. Законодавство, яке регулює таку можливість, передбачає як суттєві переваги, так і ризики для боржника, тож питання про доцільність і порядок її ініціювання залишається предметом дискусій серед фахівців та громадян.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», з якими поспілкувалася наша редакція, пояснили, як саме працює процедура банкрутства фізичної особи в українських реаліях. Вони також повідомили про те, які правові аспекти, фінансові витрати та довгострокові наслідки слід врахувати, щоб обраний шлях справді допоміг вирішити фінансові труднощі, а не ускладнив їх.
Мабуть, багато хто пам’ятає з книжок та кінофільмів про минуле, як іноді хтось з героїв проголошував – «Я банкрут! Ми розорені!». Надалі слідувала трагічна сцена, в якій голова родини бігає у відчаї по кімнаті, дружина ридає, а діти стоять та розгублено дивляться на те що відбувається – все майно родини описується та оцінюється чиновниками та вивозиться геть чи виставляється на продаж. Подекуди й виселяли з житла, та йшла собі родина світ за очі.
В сучасному світі пересічні громадяни звикли до того, що процедура банкрутства відноситься до фірм, підприємств та інших юридичних осіб. Проте, як не дивно, описану нами сцену цілком можливо та законно перенести у сучасні реалії. Існує навіть окремий законодавчий документ – Кодекс України з процедур банкрутства (надалі – Кодекс), який регулює процедуру банкрутства як для юридичних осіб, так й для фізичних.
За чинними законодавчими нормами боржник – це юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов’язання, строк виконання яких настав. Провадження у справі про неплатоспроможність боржника – фізичної особи або фізичної особи – підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Жоден з кредиторів, включаючи банки та представників бізнесу не мають права звернутися із заявою про банкрутство фізичної особи. Отже, кредитор не має права ініціювати банкрутство фізичної особи за жодних обставин, наскільки б безспірної заборгованості не була.
Зазначимо, що процедура проходить через господарський суд тієї області, де зареєстрований боржник. Після порушення процедури банкрутства сума боргу фізичної особи фіксується, нарахування відсотків і штрафів припиняється.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
- він припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
- у нього відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.07.2021 року у справі №909/1028/20, підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не є вичерпними. При цьому достатньо наявності хоча б однієї з них, адже законодавство не вимагає сукупності всіх трьох підстав для ініціації процедури.
Втім не потрібно розглядати процедуру банкрутства як шанс «вийти сухим з води» чи «всім кому я винен, пробачаю». Перш за все, даний шлях створений аби допомогти громадянинові погасити борги, а не звільнитися від них без жодних наслідків.
Перед тим, як замислюватися над процедурою банкрутства, варто дуже уважно зважити всі наслідки. Законодавство чітко визначає низку обмежень, які діятимуть після того, як суд визнає людину банкрутом, і вони можуть суттєво вплинути на подальше життя.
По-перше, відповідно до норм Кодексу, протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито нове провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою (тобто повторне банкрутство неможливе), за винятком лише одного випадку — якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому Кодексом.
По-друге, цей же п’ятирічний період накладає обов’язок на особу, визнану банкрутом, перед укладенням будь-яких договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти інші сторони таких договорів про факт своєї неплатоспроможності. По-третє, протягом трьох років після визнання банкрутом фізична особа не може вважатися такою, що має бездоганну ділову репутацію, і це обмеження також визначено законодавством.
До цього додаються й інші стримувальні чинники, які часто стають для людей неприємною несподіванкою. Один з найсуттєвіших є авансування винагороди арбітражного керуючого. Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 116 Кодексу, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обов’язково додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень.
Розмір цієї винагороди визначено абзацом 3 частини 2 статті 30 Кодексу: вона становить п’ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим своїх повноважень. Станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн. Це означає, що загальна сума, яку потрібно авансувати заявнику у 2025 році, складає 45 420,00 грн. Закон не дозволяє просити суд відтермінувати сплату цієї суми або звільнити від її внесення — вона має бути внесена повністю й одразу.
Є ще один важливий момент — обов’язок надати інформацію про майно, доходи та витрати. Боржник зобов’язаний додати до своєї заяви декларацію про майновий стан за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (пункт 11 частини 3 статті 116 Кодексу). Ця декларація повинна містити відомості не лише щодо самого боржника, але й щодо членів його сім’ї. Якщо буде надано неповну або недостовірну інформацію, суд закриє провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Отже, перед тим як почати цю процедуру, потрібно чесно й критично оцінити, чи виправданими будуть всі ці витрати, обмеження та ризики для вас особисто, і чи справді процедура банкрутства зможе вирішити вашу фінансову ситуацію так, як ви цього очікуєте.
Також слід пам’ятати, що не підлягають реструктуризації борги боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, а також щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та сплати інших обов’язкових платежів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Податковий борг, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника.
Зазначимо, що план реструктуризації боргів боржника затверджується господарським судом лише після повного погашення боргів боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов’язкових платежів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, якщо така заборгованість існує.
Переваги процедури банкрутства для фізичної особи не обмежуються лише списанням боргів — законодавство передбачає цілу низку можливостей, здатних реально змінити фінансову ситуацію боржника та дати йому шанс на відновлення платоспроможності. Одним з ключових плюсів є реструктуризація боргу — встановлення більш гнучких і лояльних умов погашення заборгованості. Йдеться про можливість узгодити з кредиторами відтермінування платежів, змінити порядок і спосіб виконання зобов’язань, списати частину боргу без додаткових фінансових навантажень.
У плані реструктуризації можуть навіть передбачати проходження курсів перекваліфікації або відкриття власної справи, щоб новий дохід допоміг не лише розрахуватися з боргами, а й стати основою для нового етапу життя. Якщо ж боржник не виконує затверджений план, до нього може бути застосована процедура погашення боргів із реалізацією частини майна.
Важливою перевагою є списання боргових зобов’язань — як повне, так і часткове, перед банками, комунальними підприємствами та іншими кредиторами, які заявили свої вимоги під час процедури. Це дозволяє вийти з ситуації, коли борги фактично неможливо погасити, та уникнути нескінченного накопичення відсотків і штрафів.
Ще один плюс — фінансова стабільність: після відкриття справи суд накладає 120-денний мораторій на задоволення вимог кредиторів. У цей період зупиняється нарахування відсотків, пені, інфляційних нарахувань, скасовуються арешти, а сума боргу перестає зростати. Це дає боржнику можливість зосередитися на вирішенні проблеми, не ризикуючи потрапити у ще більшу фінансову яму.
Процедура також передбачає зупинення примусового стягнення — органи Державної виконавчої служби призупиняють усі виконавчі дії, що забезпечує рівний і справедливий розподіл майна між кредиторами у межах справи про банкрутство.
Є і важливий аспект збереження майна — закон забороняє продавати певні його види, зокрема єдине житло: квартиру площею до 60 м² або будинок до 120 м². Це гарантує, що після завершення процедури людина не залишиться без даху над головою.
Ще однією перевагою є можливість повернутися до фінансового життя з «чистого аркуша». Після закінчення процедури боржник звільняється від більшості фінансових зобов’язань, а майбутні доходи більше не йдуть на погашення старих боргів.
І нарешті, банкрутство означає відсутність боргового тягаря для спадкоємців. Після смерті особи кредитори не можуть висунути претензії до її спадкоємців за боргами, які були списані у процедурі банкрутства, адже у спадщину переходять лише ті права та обов’язки, що існували на момент її відкриття і не припинилися у зв’язку зі смертю.
Однак ідеалізувати процедуру банкрутства не варто, адже разом з безперечними перевагами вона має й низку серйозних наслідків. Окрім вже згаданих законодавчих обмежень, варто зважати на те, що під час процесу можлива втрата частини майна — у випадках, коли його продаж є необхідним для погашення боргів. Це стосується насамперед тієї власності, яка не належить до категорії захищеної законом.
Існує й ризик юридичних обмежень на певні види діяльності. Для окремих професій чи підприємницьких напрямів статус банкрута може стати перешкодою — наприклад, під час участі в конкурсах на посади або отриманні певних ліцензій.
Ще один важливий момент — тривалість самої процедури. У середньому вона займає до п’яти років, але в окремих випадках, зокрема при іпотечних кредитах чи за умови погашення понад 80% боргу, строк може бути продовжений до 15 років. Це означає, що протягом тривалого періоду боржник перебуватиме під контролем суду та арбітражного керуючого, а його фінансові дії будуть обмежені.
Втім, головною причиною, через яку люди йдуть на цей крок, є повне звільнення від боргів. Вимоги кредиторів, які не були задоволені через недостатність майна, після завершення процедури вважаються погашеними. Кінцеве рішення ухвалює господарський суд, постановляючи ухвалу про завершення процедури погашення боргів і закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Саме в цей момент боржник офіційно звільняється від усіх залишкових зобов’язань, отримуючи шанс почати фінансове життя з чистого аркуша.
Отже, розглядати процедуру банкрутства як інструмент, який може стати дієвим виходом зі складної фінансової ситуації, але потребує виваженого підходу. Перед початком варто ретельно проаналізувати всі умови та наслідки, зокрема часові рамки, витрати, можливі обмеження та ризик втрати частини майна. Оптимальним рішенням буде попередня консультація зі спеціалістом, щоб оцінити, чи дійсно процедура відповідатиме конкретній ситуації боржника та чи виправдані її фінансові й правові наслідки у довгостроковій перспективі.
