Від Краматорська до Калуша: реальні кейси релокації, що збудували нову економічну географію

На Заході України промисловість відчуває менший тиск бойових дій та енергетичних збоїв, і саме ця відносна безпека дала поштовх формуванню нової індустріальної географії. Тут концентруються державні програми релокації бізнесу, виникають осередки зростання: промислові парки у Львівській, Закарпатській та Тернопільській областях, – і саме ці території підживили червневий розворот загальноукраїнської індустрії в плюс на 2,9 відсотка у річному вимірі. 

У медіа все частіше говорять про зсув центру ваги економіки на захід країни, тоді як схід і південь несуть найбільші втрати: зруйновані активи, постійна небезпека обстрілів і розтягнуті логістичні плечі не дозволяють тамтешній промисловості працювати бодай наближено до потенціалу.

Велика релокація на Захід: більшість із 840 підприємств уже працюють, але енергодефіцит і дефіцит кадрів стримують ефект

За перший рік війни держава перевезла сотні бізнесів і більшість із них швидко запрацювали: у липні 2022 року – 678 переміщених, із них 467 уже працювали; у листопаді – 772 і понад 78% діяли; до вересня 2023-го – 840 компаній, із них 667 запустились. Найбільше приймала Львівщина (близько 29%), далі Закарпаття, Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська та Хмельницька області; станом на жовтень 2023 року близько 200 підприємств у Львівській, 120 – у Закарпатській, 78 – у Чернівецькій, 70 – в Івано-Франківській. 

Переїзд дав громадам робочі місця й податки, але посилив дефіцит кадрів і тиск на оренду та логістику. За структурою це не лише торгівля: переробка – близько третини, торгівля та ремонт – близько 40%, ІТ/телеком і професійні послуги – по кілька відсотків, будівництво – близько 4%. Уже в листопаді 2022-го релокація 772 підприємств зберегла понад 35 тисяч робочих місць, дала ще 7 тисяч нових і понад 1,14 млрд грн ЄСВ.

Кілька прикладів показують, що за сухими цифрами є реальні запуски. Так, Nestlé вклала близько 45 млн доларів у нову фабрику на Волині й підсилює західноукраїнський хаб. Philip Morris у травні 2024-го запустила виробництво на Львівщині. Bayer розширює насіннєвий завод на Житомирщині. Завод Citius-S переїхав із Мелітополя на Львівщину. Із Донеччини та Луганщини за програмою подали 335 заявок, понад 160 бізнесів уже переїхали; з Луганщини – 108 заявок і 46 завершених переїздів; з Донеччини – 227 заявок і 115 працюючих на нових місцях.

Є й конкретні історії. Швейна фабрика з Краматорська перевезла обладнання й людей на Волинь і швидко відновила роботу. Suziria Group у вересні 2022-го запустила майданчик у Калуші, розподіливши виробництво між Калушем і Харковом – гібридна модель “частина вдома, частина на Заході”. По Харківщині в цілому понад 250 підприємств скористалися програмою; на кінець жовтня 2023-го 236 повністю релокувалися, ще 230 – у процесі. Майже половина вже працюють на нових майданчиках, а кілька повернулися додому, що є ознакою поступового відновлення.

Головний гальмівний фактор – енергетика. Промисловість завантажена лише приблизно на 70% через дефіцит електрики й пошкоджену інфраструктуру. На листопад минулого року втрати енергосектору оцінювали близько у 14,6 млрд доларів, а пошкодження активів бізнесу в продуктивних галузях – ще приблизно у 14,4 млрд. Минулої зими комбіновані атаки спричинили планові відключення на 4–12 годин, і хоча допомогли додаткові 3 ГВт відновлених/введених потужностей і м’якша зима, для заводів це означало простої та зірвані цикли. Очевидно, що поки не прискоримо відбудову генерації та мереж, навіть високий воєнний попит не дасть повного ефекту.

Військовий попит підняв переробку: мільйони БпЛА й снарядів, кластери скорочують цикл, бюджет-2025 гарантує збут

Разом із тим саме військове замовлення підтягнуло низку критично важливих переділів переробки. Торік держава законтрактувала близько 1,8 мільйона безпілотників, а фактичний випуск за січень-жовтень становив приблизно 1,28 мільйона одиниць. Це створило стабільний, повторюваний попит на електроніку, оптику, композити, акумулятори, а також на R&D-компетенції – від програмного забезпечення до радіоелектронної боротьби. 

Просто: від початку 2024-го в Україні зробили близько 2,5 млн артснарядів і паралельно налагоджують випуск натівських 155 мм – це підтягує металургію, хімію, механообробку й логістику. Кластери на кшталт львівського IRON швидко переносять напрацювання з поля бою в серійне виробництво. 

У другому півріччі 2025-го держава передбачила близько 412,4 млрд грн на оборону, з них орієнтовно 215,9 млрд – на закупівлю озброєння й техніки, плюс програми тестування та закупівель нових рішень. Це гарантує збут для сотень переробних виробництв – від електроніки до текстилю – завантажує цехи та забезпечує податкові надходження.

Військова економіка як ланцюжки: кластери стискають цикл, локалізація й кооперація дають зростання

Військова економіка оживляє регіони, куди переїхали заводи. У дронах усе крутиться по колу: фронт дає вимоги, інженери швидко доробляють рішення, купують електроніку, оптику, батареї та композити, збирають, тестують, ремонтують і знову відправляють на фронт. На 2024–2025 роки законтрактовано 1,8 млн дронів приблизно на 147 млрд грн, а кластери на Заході, зокрема львівський IRON, стискають шлях “з поля – в цех – назад у війська” до тижнів і створюють робочі місця. Після війни ці напрацювання можна конвертувати в цивільні продукти – інспекційні системи, агродрони, безпілотні рішення для інфраструктури.

У боєприпасах поступово локалізують увесь ланцюг – від корпусів і порохів до зборки й випробувань. Спільні проєкти з Czechoslovak Group і українськими виробниками націлені на серійні 155-мм снаряди у 2025 році, паралельно освоюються інші калібри. Це тягне за собою металургію, спецхімію, машинобудування і тестові лабораторії.

Зв’язок, РЕБ і перехоплювачі поєднують алгоритми, радіомодулі, антени, плати та корпуси; польові тести швидко перетворюють розробки на серію. На фронт уже заходять відносно дешеві FPV-перехоплювачі з великою швидкістю і висотою польоту, що підсилюють ППО і створюють сталий попит на електроніку та випробувальні потужності. Партнерства із західним ВПК додають кооперації “якорів” довкола українських заводів.

Переробна промисловість тягне за собою багато суміжних робіт. У середньому кожен 1 млн доларів кінцевого попиту дає близько двох прямих робочих місць і ще приблизно шістнадцять у ланцюгах постачання та завдяки зростанню споживання. Тому оборонні замовлення в переробці дають сильніший ефект, ніж у послугах: тут багато матеріалів, деталей і інвестицій.

Зокрема, портфель дрон-кластера на 10 млрд грн може дати близько 450 прямих робочих місць і приблизно 4600 загалом; на 5 млрд грн – орієнтовно 225 прямих і близько 2300 загалом. У боєприпасах цей ефект проходить через метал, механообробку, хімію й тести; у зв’язку та перехоплювачах – через електроніку, стенди й полігони. І якщо держава додає ще понад 200 млрд грн на закупівлі, це фактично формує стабільний “хребет” зайнятості для західних і центральних регіонів, куди переїхали заводи.

…Отже, війна вже підняла багато виробництв, але довгий ефект буде лише тоді, коли нинішні військові ланцюжки перетворять на цивільні й експортні продукти – від зв’язку та сенсорів до автокомпонентів і енергетичної електроніки. Ключова умова – відновити генерацію й мережі, щоб зняти відключення і довести промисловість із 2/3 завантаження до нормальної потужності. Захід країни може залишатися ядром зростання, схід і південь – майданчиком великої відбудови, а ланцюжки мають однаково працювати і для фронту сьогодні, і для світових ринків завтра.

Тетяна Вікторова