Економічні

Податки ростуть, зарплати знецінюються: яким став четвертий фіскальний рік війни

Попри триваючі труднощі, вітчизняна економіка демонструє ознаки відновлення, хоча швидкість цього процесу помітно знижується. Упродовж минулого року валовий внутрішній продукт підріс майже на 3%, проте вже з другої половини року та на поточного позитивна динаміка почала втрачати імпульс. Причинами стали хронічний дефіцит працівників і регулярні обстріли енергетичної інфраструктури, що ускладнюють нормальне функціонування бізнесу.

Прогноз на найближчі два роки залишається поміркованим: якщо не буде суттєвих змін на фронті, щорічне зростання економіки не перевищить 2%. Втім, за умов стабілізації безпекової ситуації, можливе суттєве прискорення відновлення та початок масштабної реконструкції.

Сьогодні економіку підтримують кілька ключових чинників. По-перше, зовнішнє фінансування, зокрема надходження в межах програми Extraordinary Revenue Acceleration, що передбачає $50 млрд допомоги. По-друге, значна частка державних витрат спрямовується на оборону, що виступає драйвером економічної активності. І по-третє, залишається стабільним внутрішній попит, що підтримує торгівлю та сферу послуг.

У першому кварталі цього року підвищилися реальні доходи громадян, пожвавився ринок будівництва й було налагоджено енергозабезпечення, що створило більш сприятливе середовище для підприємницької активності. Однак проблеми з кадрами не зникають. Хоча дедалі більше до ринку праці долучаються молоді, жінок та людей старшого віку, загальне забезпечення робочою силою залишається критично низьким.

Додаткових труднощів додає й ситуація з цінами. У квітні інфляція зросла до 15,1%, а базова — до 12,1%. Найбільше подорожчали продукти, енергоносії та виробничі витрати. Через це Нацбанк із грудня минулого року до березня змушений був поступово підвищити облікову ставку з 13% до 15,5%.

Фінансова система залишається під серйозним тиском: цього року дефіцит бюджету може сягнути 20% ВВП, що робить економіку дуже чутливою до будь-яких зовнішніх потрясінь. У зовнішній торгівлі ситуація суперечлива. Після падіння експорту агро і металопродукції наприкінці минулого року, на початку цього намітилося певне покращення. Але торговий баланс і далі просідає: імпорт зростає, бо країна змушена закуповувати багато товарів для підтримки критичної інфраструктури та задоволення внутрішнього попиту.

2025-й —  рік податкового пробудження

Уряд вдався до фіскального жорсткого перегріву. Пільги скоротили, перевірки повернули. Бізнес опинився в тиску з усіх боків: податки ростуть, звітувати треба частіше, а контролери знову ходять по підприємцях.

Замість 2% спрощеного податку, який хоч якось рятував ФОПів у воєнний час, з 1 січня держава повернула “повну ставку”: 5% або 3% плюс ПДВ. Хто заробляє більше, отримає нову прогресивну шкалу і ще більший ПДФО. Для резидентів “Дія Сіті” додатковий сюрприз: тепер платити доведеться навіть за “подарунки” посадовцям, що можуть кваліфікуватися як хабарі.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Ринок праці мілітаризується і демонструє ріст середньої зарплатні

Військовий збір для “єдинників” теж не оминули, його просто взяли й підняли. Тож у час, коли країна бореться за виживання, держава вирішила, що бізнес має ще й фінансувати війну напряму.

Європейська Бізнес Асоціація б’є на сполох: 2/3 підприємців стикаються з тим, що податкове законодавство контролери трактують як заманеться. Це не фіскальна реформа, а радше фіскальна атака.

А ще великий камбек перевірок. Мораторій, який діяв із початку повномасштабної війни, тихо пішов у минуле. З Нового року як планові, так і позапланові перевірки повернулися майже для всіх. Виняток роблять лише для окупованих й бойових зон. В енергетиці, ігровій сфері, ЖКГ, медіа — контролери вже в дії.

І парадокс: у той час, як влада закручує гайки, вона ж сама рапортує про рекордну “прозорість” бізнесу. Мовляв, у серпні через касові апарати пройшло понад 71 мільйон гривень — отже, ми на правильному шляху! А ще додають: у тіні ховається 500 мільярдів, які треба “дістати”.

Українське споживання – 2025: коли вижити — вже розкіш

Сьогоднішня модель споживання в Україні — це не економіка, це виживання. Це дзеркало, яке не викривлює, а навпаки — безжально показує, як ми живемо. Скільки в нас залишилося сил, щоб триматися на плаву, коли ціни б’ють під дих, а статистика замість анальгетика — як холодний душ.

Держстат звітує: минулоріч реальна зарплата зросла аж на 14%. Смішно. Точніше — смішно буде тому, хто не ходить у магазин. Наразі вже й ця статистика зблякла: 3,8% зростання на тлі інфляції, яка розігналася до 15% (і це лише у квітні). Гроші наче є, але як пісок крізь пальці. Бо реальність — не цифри, а чек на касі. І біль не в заголовках новин, а в тому, що знову доводиться відкладати “до кращих часів”.

Деякі продукти стали предметом розкоші, овочі та олія подорожчали на третину. Хліб, крупи, картопля — те, що завжди здавалося доступним, стало предметом щоденного вибору: чи вистачить на все, чи щось доведеться відкласти назад на полицю. Споживання перетворюється на гру в калькулятор, без права на помилку.

Соцвиплати складають понад 400 мільярдів, пенсії — 230. Уряд показує плани, презентує накопичувальну систему, яку планують запустити із липня. Але проблема в тому, що для пенсіонера ці плани — як прогноз погоди на 2040 рік. Бо вже сьогодні треба вибирати: купити ліки чи сплатити за світло. А реформи стануть у пригоді для тих, хто доживе до їхніх наслідків.

Молочні продукти не те що подорожчали, вони пропали з кошика, як непотрібні меблі при переїзді. Молоко — якщо є, то не те. Сир — розкіш, масло — виняток. Освіта? Побутова техніка? Витрати на медицину? Все це витіснено. Середній клас тріщить по швах, а хтось уже по той бік лінії бідності.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ:  Міста-привиди Китаю: як нерухомість тягне економіку вниз

Це вже не економія, не вибір, а балансування між життям і відчаєм. І найточніший індикатор — не інфляція і не ВВП. А кількість українців, які беруть хліб на вагу. Не тому, що зручно. Атому, що інакше не витягнуть.

Кредити дорожчають, довіра зростає: парадокс українського банкінгу

Навіть попри війну, економічну турбулентність і підвищення ставок, українські банки не просто виживають, а активно накачують бізнес грошима. На початок року підприємства взяли кредитів на 1,11 трлн гривень. Особливо жваво позичають аграрії, торговці, логісти й промисловість. Ці сектори тягнуть кредитну динаміку вперед, ніби війни нема.

Малий і середній бізнес теж не відстає: 60% усього портфеля гривневих кредитів належить їм. Тобто банки знову починають довіряти підприємцям, а ті не бояться брати кредити, хоча це стає все дорожчим задоволенням.

Але й тут не все так гладко. У січні Нацбанк підняв облікову ставку до 14,5%. Формально, щоб приборкати інфляцію,  на ділі кредит став ще менш доступним. Бізнесу та звичайним українцям тепер доводиться добре рахувати: чи варто залазити в борги, коли відсотки кусаються? Банки, звісно, не розгубились — підняли ставки і на депозити, щоб утримати клієнтів і гроші.

Є й добрі новини: рівень поганих кредитів у березні зменшився до 30%. Це натяк на те, що фінансова система потроху очищається від токсичних боргів. Але 30% все ще недостатньо.

Отже, банківський сектор України наче й тримається на ногах, але ходить лезом ножа. І кожен крок НБУ або кожен ракетний обстріл може змінити все.

…Наступного разу ми розглянемо, як Україна справляється з економічними наслідками енергетичних атак і водночас демонструє ознаки відновлення. Зокрема, скільки потужностей втрачено, що вдалося відновити, як дефіцит струму впливає на промисловість, агросектор і будівництво.

Попри ризики, з’являються внутрішні інвестиції у виробництво будматеріалів, агрокластери, ремонтні бази. Бізнес адаптується: переходить на генератори, створює мікрогрід-системи, переносить потужності в найбезпечніші регіони.

Іноземні інвестори зберігають інтерес до енергетики, логістики, ІТ та оборонних технологій. Очікують гарантій, страхування й прозорих процедур. Експорт пожвавлюється: працює Чорноморський коридор, розширюється географія, зростає частка переробки й ІТ.

Відновлення логістики — помітне: активізувався морський експорт, розвиваються шляхи до ЄС, будуються логістичні хаби. Паралельно зростає боргове навантаження: державний борг перевищив 140 млрд доларів, посилюється залежність від зовнішніх донорів.

Попри це, відбудова вже триває. Відновлюють енергооб’єкти, житло, школи, мости. Частину коштів спрямовано в інфраструктуру Ірпеня, Харкова, Чернігова. Розробляються довгострокові плани реконструкції — навіть до завершення війни.

Тетяна Вікторова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі статті

Кнопка "Повернутися до початку