“Відтепер професії архітектора, медика, юриста та психолога є привілеєм лише для багатих”: Микола Томенко

Щороку тисячі українських родин переживають вступну кампанію як фінансове й психологічне випробування. У країні, яка воює й водночас декларує прагнення до рівності можливостей, доступ до вищої освіти дедалі більше залежить не від знань і зусиль, а товщини батьківського гаманця. Особливо це стосується престижних спеціальностей — архітектура, медицина, юриспруденція, психологія, публічне управління. Саме ці напрями, попри свою стратегічну вагу для майбутнього країни, стають фактично закритими для дітей із незаможних родин. Як стверджує екснардеп, ексвіцепрем’єр-міністр України з гуманітарних питань, засновник Фонду “Рідна країна”, кандидат історичних наук, доктор політичних наук, професор Микола Томенко, нова урядова політика перетворює вищу освіту на привілей для багатих, відкриваючи прямий шлях до масової еміграції української молоді.

Як зазначає Микола Томенко, попри гучні декларації про доступність освіти для кожного українця, реальність невблаганно свідчить про інше: отримати диплом архітектора, медика, юриста чи психолога в Україні — дедалі більше означає бути народженим у заможній родині. За його словами, з ініціативи Міністерства освіти і науки, яке він називає “міністерством еміграції молоді”, Уряд ухвалив Постанову №417, що запроваджує жорсткі правила ціноутворення для контрактної форми навчання у державних вишах. Відтак вища освіта перетворюється на розкіш — недосяжну для мільйонів українських родин, особливо з сіл, прифронтових територій та бідніших регіонів.

Микола Томенко наголошує, що Уряд запровадив обов’язкову для вишів індикативну собівартість навчання, яка фактично встановлює “поріг” мінімальної оплати за контракт. Для престижних спеціальностей, таких як медицина, право, психологія, архітектура, введено ще й коефіцієнт 1,25 — що автоматично піднімає вартість навчання ще вище.

Як прогнозує Томенко, вартість контрактного навчання на таких спеціальностях зросте майже вдвічі. Він наводить конкретні приклади. Так, у КПІ ім. Сікорського рік бакалаврату для “престижних” спеціальностей зріс з 41 100 грн до 67 827,5 грн, а магістратура — з 53 100 до 88 176,25 грн. У ЛНУ ім. Франка бакалаврат подорожчає з 24 827 до 43 418 грн, магістратура — з 32 276 до 56 443 грн. У НУБіП бакалаврат коштуватиме вже 61 767,53 грн замість 28 741,45, магістратура — понад 80 тисяч гривень.

Особливе обурення Томенка викликає ситуація в КНУ імені Тараса Шевченка, де річна вартість магістратури на престижних напрямках може сягнути понад 100 тисяч гривень. Він іронізує, що водночас приватні університети — у яких посадовці «заробляють чималі кошти у вільний від урядування час» — не підпадають під ці обмеження і можуть самостійно визначати ціну. За його оцінкою, у приватних ЗВО плата буде нижчою, ніж у державних, що створює преференції для “своїх” і дискримінацію для решти.

Томенко вважає особливо цинічним аргумент чиновників про те, що “бідні” можуть потрапити на бюджет, якщо добре складуть НМТ. У відповідь він пояснює: по-перше, кількість бюджетних місць на престижних спеціальностях суттєво скорочено. По-друге, вступний бар’єр настільки високий — щонайменше 150 балів — що подолати його випускникові сільської школи або учню з прифронтової зони майже нереально. Особливо без репетиторів, стабільного освітнього процесу та доступу до якісних освітніх ресурсів.

Наслідки цього підвищення очевидні, наголошує Томенко. В умовах, коли в Європі (зокрема в Польщі, Чехії, Німеччині, Словаччині, Угорщині, Болгарії) збільшується кількість бюджетних місць для українців, а контрактну плату визначають самі виші без урядових настанов, дедалі більше випускників обиратимуть виїзд. За його словами, збереження мораторію на соціальні виплати в поєднанні з такими новими цінами зробить навчання в Україні недоступним для тисяч родин, які ледве зводять кінці з кінцями.

Томенко жорстко критикує Постанову №417 як таку, що суперечить Конституції України. Він стверджує, що “посадовці й подвійні громадяни у владі витерли ноги об наші закони”. Він нагадує, що 1 травня Рада ректорів звернулася до президента з вимогою зупинити дію Постанови. Також ректори запропонували створити справжню робочу групу для реформування вищої освіти — з залученням громадськості, вишів і профспілок, а не кулуарно й непрозоро, як зараз.

Резюмуючи, Томенко іронізує з тих, хто збагачується на “вічних реформах освіти” — грантоїдів, чиновників і посадовців, які не бачать проблем у нових тарифах. Експерт наводить цитату Лесі Українки — “Contra spem spero!” — “Без надії сподіваюсь”.

“Тут бачу багаторічні освоювачі міжнародних коштів на “вічну реформу освіти” і отримувачі бюджетних мільйонів на посадах у владі та правоохоронних органах кинулися захищати НЕАДЕКВАТНЕ й НЕСВОЄЧАСНЕ підвищення оплати за навчання студентів за контрактом. Це й не дивно. Бо якщо б Ви, як керівники апарату Верховної Ради, отримували по 300 тисяч гривень на місяць, то що вам це нещасне “мізерне” підвищення”, – зазначає Томенко.