Вікно дипломатичних можливостей чи початок нової залежності

Останні тижні позначені активізацією дипломатичних зусиль довкола врегулювання війни в Україні. Після візиту спецпредставника Дональда Трампа Стіва Віткоффа до Москви та його кількагодинної розмови з Володимиром Путіним, розпочалося нове перегрупування позицій ключових гравців. Незважаючи на публічну стриманість і відсутність формалізованих домовленостей, за зачиненими дверима триває обговорення основних параметрів потенційної угоди: припинення вогню, формул безпекових гарантій, територіального статусу та перспектив санкційного режиму.

При цьому спостерігається помітне розмежування підходів: Москва акцентує на двосторонньому діалозі зі США, уникаючи прямих контактів із Києвом; адміністрація Трампа демонструє бажання швидких результатів, застосовуючи інструменти економічного тиску; європейські столиці реагують обережно, водночас готуючись до можливого переформатування політики щодо війни. У цьому контексті показовою є заява Володимира Путіна. За його словами, він “загалом не має нічого проти” зустрічі із Володимиром Зеленським, однак: “для таких переговорів мають бути створені умови, а до цього, на жаль, поки що далеко”. Чим насправді була зустріч у Москві: черговим туром консультацій чи етапом, на якому окреслюється нова геополітична конструкція? Що стоїть за активністю Трампа, і яку роль залишають для України у цих процесах? Розглядаємо у цьому матеріалі

Зустріч Віткоффа з Путіним: глибше, ніж просто консультації

Спецпосланник Трампа Стів Віткофф провів тригодинну зустріч з Володимиром Путіним у Москві. Згідно з оцінками обох сторін, зустріч була “конструктивною”та “корисною”, але жодних конкретних домовленостей озвучено не було. За даними Білого дому, “досягнуто значного прогресу”, хоча й без юридичного оформлення.

Очевидно, що переговори йшли не лише про “гуманітарні аспекти”чи “зниження напруги”. Вочевидь, обговорювався контур майбутньої угоди – формат участі США, строки припинення вогню, ймовірні поступки з обох боків. Президент Володимир Зеленський у традиційному зверненні заявив, що міжнародний тиск на Росію дає результати – Москва демонструє більшу схильність до припинення вогню. Але найважливіше, додав він, щоб вони не намагалися обманути нас у деталях. Нас і Сполучені Штати також. Дональд Трамп у Truth Social повідомив, що після візиту свого представника Стіва Віткоффа до Москви він поінформував європейських союзників про перебіг переговорів. У Берліні підтвердили, що Трамп провів телефонну розмову з канцлером Німеччини та іншими лідерами, під час якої обговорювалася ситуація щодо майбутніх зустрічей у форматі Україна-США-Росія.

Груповий дзвінок Трампа: Зеленський, але без Макрона

Одразу після місії Віткоффа Трамп ініціював груповий дзвінок. У ньому взяли участь: президент України Володимир Зеленський, генсек НАТО Марк Рютте, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, президент Фінляндії Александер Стубб.

Примітно, що не було президента Франції Еммануеля Макрона – одного з найактивніших акторів мирного процесу раніше. Відсутність Макрона може бути як технічним, так і політичним сигналом: Франція дедалі менше впливає на ключові рішення. Утім, дзвінок, попри широкий склад, не став місцем прийняття рішень – скоріше, Трамп звітував перед європейськими партнерами і водночас демонстрував Зеленському обмеженість його вибору. За даними Bloomberg, Трамп повідомив союзників, що розглядає можливість проведення саміту, і припустив, що Путін буде відкритий до мирних переговорів в обмін на обговорення обміну територіями.

За лаштунками переговорів: деталі, що змінюють все

За інформацією польського видання Onet, зустріч спецпредставника президента США Стіва Віткоффа з президентом Росії Володимиром Путіним стала вирішальною точкою в політиці Дональда Трампа щодо Москви. На цій зустрічі обговорювалася пропозиція США, яка, як вважається, була дуже вигідною для Росії, а також була узгоджена з європейськими країнами. Вона включала такі пункти:

• Припинення вогню, а не мир: пропозиція передбачає припинення вогню, але не остаточний мирний договір.
• Визнання територіальних завоювань: Російські територіальні здобутки пропонується фактично визнати, відклавши питання про їх статус на 49 або 99 років.
• Зняття санкцій: більшість санкцій, накладених на Росію, мають бути скасовані, а в довгостроковій перспективі може відновитися енергетична співпраця, включаючи імпорт російського газу та нафти.
• Інші аспекти: пропозиція не містить гарантій нерозширення НАТО, на чому наполягала Росія. Також не було обіцянок припинити військову підтримку України, хоча Росія, за даними джерела, погодилася з цим пунктом.

Підтвердження з боку європейських лідерів

Кілька європейських політиків підтвердили можливість цієї угоди. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що є “багато ознак”, які вказують на можливе призупинення війни найближчим часом. Президент Чехії Петр Павел висловив думку, що окупація частини України Росією може бути “прийнятною ціною”для її виживання. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, відповідаючи на питання про відновлення енергетичної співпраці, зазначив, що “ця війна колись закінчиться, а Росія була джерелом сировини для Європейського Союзу протягом сотень років”, що, на думку видання, свідчить про далекосяжні наміри, закладені в американські пропозиції щодо завершення війни.

Динаміка переговорного процесу

Незважаючи на вигідну пропозицію, залишається незрозумілим, чи прийме її Росія. Як не парадоксально, зростання напруженості, включаючи взаємні ядерні погрози, може свідчити про те, що угода близька до укладання. Видання припускає, що обидві сторони можуть використовувати цю напруженість, щоб представити можливу угоду як вимушений крок перед обличчям ядерної загрози.

Як відомо, Дональд Трамп встановив для Путіна “кінцевий термін – 8 серпня – для припинення війни, погрожуючи запровадити “вторинні санкції” проти третіх країн, які купують російську нафту та газ. Це могло б призвести до краху російської економіки. Виникає ситуація “блефу”: Москва може вважати, що Трамп не наважиться на такий крок, тоді як Вашингтон вважає, що Москва боїться цих санкцій.

Як підтвердження страху Росії перед санкціями, Onet наводить пропозицію Москви припинити повітряні атаки на українські міста в обмін на відмову США від запровадження вторинних санкцій. Загалом, аналіз ситуації вказує на те, що адміністрація Трампа зробила Росії дуже великі поступки в обмін на припинення війни, але кінцевий результат переговорів залишається невизначеним.

Путін ставить на Трампа: навіщо Кремлю особиста зустріч і що він готовий віддати?

Згідно з аналітикою The New York Times, Владімір Путін розглядає пряму зустріч із Дональдом Трампом як можливість досягти перемоги у війні проти України. На думку експертів, Путін більше зацікавлений у реалізації своїх геополітичних цілей, а не в захопленні конкретних територій.

Чого насправді хоче Путін?

Російський лідер прагне, щоб Україна остаточно втратила шанс на вступ до НАТО. Гарантія нейтралітету – основна вимога.

Другий пункт – суттєве обмеження військових можливостей України. Кремль хоче бачити Київ нездатним до опору і з потенційно лояльною владою – якщо не де-юре, то де-факто.

Питання територій, включно з “анексованими” областями, вважається вторинним і може бути предметом переговорів. Аналітики зазначають, що Москва не встановила чітких кордонів цих регіонів, що вказує на потенційну гнучкість у цьому питанні.

Розрахунок на Трампа

Путін, за оцінками NYT, робить ставку на Трампа як на єдину людину, здатну укласти “великий договір”.  Він уважає, що саме Трамп, завдяки своїй позиції та готовності до діалогу, може забезпечити виконання наведених умов.

Зі свого боку, Трамп виявляє нетерплячість щодо відсутності прогресу в переговорах. Його адміністрація, як стверджується, вимагала від Путіна конкретних кроків до припинення вогню, погрожуючи вторинними санкціями проти країн-покупців російської нафти та газу. Що насправді обговорювали Путін і спецпредставник Трампа Стів Віткофф – лишається за лаштунками. Однак NYT припускає, що Кремль може проявити “тактичну гнучкість” – зокрема у питанні територій – аби отримати бажану зустріч. Аналітики, на яких посилається The New York Times, підкреслюють, що Путін “живе сьогоднішнім днем” і не має жорстко зафіксованого плану. Його головна мета – зробити Україну “неантиросійським проєктом”, і він готовий використовувати різні методи для досягнення цього, а питання територій є лише інструментом.

Таким чином, Путін розглядає зустріч із Трампом як критично важливий інструмент для досягнення своїх стратегічних цілей, тоді як Трамп використовує її як важіль для тиску на Росію.

Суперечливі сигнали: хто насправді ініціював зустріч Путіна і Трампа – і що з цим робити Зеленському

Радник президента РФ Юрій Ушаков заявив, що саме США ініціювали заплановану двосторонню зустріч між Путіним і Трампом. За його словами, сторони вже погодили місце, а саму зустріч планують провести найближчими днями. Ці слова прямо суперечать позиції Білого дому, де раніше наголошували: це Росія звернулась із пропозицією.

Що, власне, сказав Ушаков?

-Місце зустрічі узгоджене, деталі ще допрацьовують.

-Про тристоронній формат (із Зеленським) росіяни говорити не хочуть: Ушаков каже, що ця ідея лише “прозвучала” від спецпредставника США Стіва Віткоффа, але жодного обговорення не було.

-Зустріч із Зеленським – викреслено. Росія прямо заявляє, що не бачить сенсу в такому контакті. Це суперечить повідомленням американських медіа, які стверджували, що готовність Путіна зустрітися з українським президентом була умовою для самого діалогу з Трампом.

-Кремль хоче говорити лише з Вашингтоном, без залучення Києва, і бачить у цьому ключ до “успішної” зустрічі.

Чому це важливо? Тому що це не просто нюанси дипломатії, а радше сигнал про те, що сторони поки що не домовились навіть про базові умови. І головне питання: як на російську “відмову від Зеленського” відреагує Трамп? Якщо справді він вимагав участі української сторони, а тепер бачить, що Путін це ігнорує, – конфлікт може спалахнути ще до зустрічі.

Такий спалах виглядає особливо ймовірним з огляду на риторику Трампа останніх днів: санкції, тиск на союзників, жорсткий тон щодо Кремля – все це не дуже узгоджується з готовністю “проковтнути” російське небажання говорити з Україною.

Питання до Вашингтона

Що розповів Трампу Стів Віткофф після візиту до Москви? Чи попередив його про жорстку позицію Путіна? Від цього багато що залежить. Якщо Трамп уже знає і погодився – це одна ситуація. Якщо ні – можемо побачити публічну реакцію, яка здатна загальмувати або навіть зірвати зустріч. Принаймні це виглядає так, що кожна сторона намагається перехопити ініціативу в дипломатичній грі. І для України ключове – не випасти з цього трикутника.

Україна в центрі уваги, але з обмеженим впливом?

В останні місяці у Києві наростають побоювання, що рішення про подальшу долю війни можуть ухвалюватися у вузькому колі, без повноцінної участі України. Звісно, Вашингтон офіційно декларує підтримку українського суверенітету, але динаміка процесу – особливо пріоритетність окремої зустрічі з Путіним – свідчить про те, що Києву доведеться докладати зусиль, щоби залишатися не лише у фокусі, але і серед активних суб’єктів мирного процесу. Варто наголосити: це не означає втрату суб’єктності, але свідчить про потребу її постійно підтверджувати – через дипломатію, союзницьку взаємодію, політичну активність.