Вівці замість косарок на сонячній фермі Volkswagen: як енергетики й фермери заробляють на одній землі (продовження)

ІА “ФАКТ” уже писало про те, як Volkswagen випустив 100 овець на 27 гектарів землі у польській Вжесні, де знаходиться сонячна електростанція. За ефектною картинкою стоїть новий ринок: наземні сонячні станції працюють десятиліттями, а траву між панелями треба постійно косити й обробляти.

Вівці можуть зменшити витрати на техніку й пальне, проте економія залежить від води, логістики, огорож і тривалості контракту. Саме тому для одних операторів випас скорочує операційні витрати 1/5, а для інших у перші роки обходиться дорожче за механічний догляд.

Водночас для фермерів ця модель відкриває окреме джерело доходу: енергетичні компанії платять їм за контроль рослинності, а стадо водночас отримує корм. У США площа таких об’єктів зросла до 129 тисяч акрів, з’явилися компанії з тисячними стадами та спеціалізовані контракти. 

Для України цей синергетичний досвід важливий через майбутню відбудову енергетики: адже одна ділянка може давати електроенергію, підтримувати фермерство й залишати гроші громаді – за умови безпечної землі, доступу до води та зрозумілих правил.

Скільки сільського господарства залишається під панелями

Агровольтаїка означає одночасне виробництво електроенергії та сільськогосподарської продукції на одній ділянці. Присутність тварин ще не доводить, що земля зберегла аграрну функцію. Потрібен вимірюваний результат у вигляді кормової маси, приросту ваги, м’яса, молока, вовни, овочів, ягід або врожаю польових культур.

Європейська комісія визначила агросонячну енергетику як використання сільськогосподарської землі для агровиробництва й сонячної генерації. Коли одна з діяльностей припиняється або фермерство істотно скорочується через панелі, подвійне використання втрачає зміст.

У випадку Volkswagen трава стає кормом, тому ділянка виконує пасовищну функцію. Водночас немає публічних даних про приріст ваги тварин, виробництво м’яса чи вовни та порівняння зі звичайним пасовищем. Проєкт поки підтверджує можливість сезонного випасу, а його аграрна продуктивність наразі досліджується.

Досвід інших країн показує, як такий результат можна перевіряти. В експерименті Університету штату Орегон під панелями утворювалося на 38% менше кормової маси, проте вона мала вищу поживну цінність. У 2019 році ягнята набирали 120 грамів за добу під модулями і 119 грамів на відкритому пасовищі. Меншу кількість трави компенсувала її якість.

На німецькій експериментальній фермі в Геггельбаху модулі встановили на висоті 5 метрів, залишивши прохід техніці. У 2017 році врожайність культур перевищила 80% контрольної ділянки, а сукупна ефективність використання землі досягла 160%. Під час спекотного 2018 року картопля дала на 11% більше врожаю, селера – на 12%, озима пшениця – на 3%. Суміш конюшини й трави втратила 8%. Цей приклад показує, що тінь може підтримувати частину культур у посуху, водночас світлолюбні рослини реагують гірше.

Один із найбільш жорстких підходів закріпила Франція: середня врожайність агровольтаїчної ділянки має перевищувати 90% показника контрольної зони. Міжнародне енергетичне агентство також наголошує на потребі вимірювати врожай, аграрний дохід, доступність землі для техніки та взаємодію між енергетикою й фермерством.

Ці правила важливі через конкуренцію за землю. За розрахунками Об’єднаного дослідницького центру Єврокомісії, агровольтаїка на 1% використовуваної сільськогосподарської площі ЄС могла б забезпечити близько 944 гігаватів сонячної потужності. Звичайні щільні станції на тій самій площі дали б близько 1809 гігаватів. Отже, подвійне використання знижує енергетичну віддачу з гектара, проте зберігає частину агровиробництва.

Проблема виникає на рівні окремих громад. Девелопери шукають рівні суміжні масиви біля доріг, підстанцій і ліній передачі. Такими часто виявляються родючі поля. Висока орендна плата від сонячного проєкту вигідна власникові, тоді як сусідні фермери стикаються з дефіцитом землі та дорожчою орендою.

Тому пріоритет мають дахи, парковки, промислові території, кар’єри, колишні шахти, полігони та деградовані землі. Природні луки, степи, заплави й торфовища можуть мати високу екологічну цінність навіть без товарного врожаю.

Польща досі не має цілісного правового режиму агровольтаїки. Встановлення панелей на цінних сільськогосподарських землях часто трактують як переведення ділянки до промислового використання. Це впливає на дозволи, податки та право фермера на аграрні виплати. 

Франція вже вимагає збереження врожайності, Італія прив’язує підтримку до моніторингу аграрної діяльності. Без таких бар’єрів кілька овець здатні стати зручним оформленням для звичайної електростанції.

Від управління залежить і екологічний результат. Один аналіз життєвого циклу оцінив скорочення потенціалу глобального потепління сонячно-вівчарської системи приблизно у 3,9% порівняно з окремою сонячною станцією і традиційним пасовищем. Основний кліматичний ефект забезпечує виробництво сонячної електроенергії. Випас додає менший операційний виграш.

Помірне навантаження може підтримувати ґрунтовий покрив і повертати поживні речовини через гній. Надмірний випас знищує квітучі рослини, ущільнює вологий ґрунт і скорочує кормову базу. Отримано суперечливі дані щодо запилювачів: в посушливому Орегоні часткове затінення подовжувало сезон цвітіння, тоді як на 20 сонячних парках півдня Франції кількість запилювачів під модулями була на 76% нижчою, а кількість взаємодій між рослинами й комахами – на 86% нижчою. Тварини постійно з’їдали суцвіття, тому випас впливав сильніше за косіння.

Панелі змінюють і мікроклімат. На британській станції середня температура ґрунту під модулями була нижчою максимум на 5,2 градуса, у денні піки – до 7,6 градуса. Водночас рослини отримували на 92% менше фотосинтетично активного світла, швидкість вітру становила близько 14% контрольного рівня, а надземна біомаса скоротилася приблизно в 4 рази. У сухих регіонах тінь може захищати рослини, у вологому помірному кліматі надмірне затінення часто зменшує врожай.

Volkswagen оприлюднив точні параметри станції й стада, проте не надав даних про зекономлене пальне, гербіциди, викиди, видовий склад рослин або зміну генерації. На рівні концерну масштаб проєкту мізерний. Торік Volkswagen звітував про 887,4 мільйона тонн викидів в еквіваленті вуглекислого газу. 883,74 мільйона припадали на непрямі викиди, переважно пов’язані з використанням проданих автомобілів. Кілька скасованих косінь на 27 гектарах не змінять цей баланс. Сама сонячна станція має значно більшу вагу, оскільки реально покриває частину енергоспоживання заводу.

До екологічних заяв Volkswagen ставляться прискіпливо й через дизельний скандал. Агентство з охорони довкілля США встановило, що близько 590 тисяч автомобілів Volkswagen 2009–2016 років мали програмне забезпечення для обходу тестів, а окремі машини викидали до 40 разів більше оксидів азоту за дозволений рівень. Ця історія не визначає результат польського експерименту, проте підвищує вимоги до прозорості.

Агровольтаїка для України: де вона може запрацювати першою

Для нас агровольтаїка має сенс передусім як частина децентралізованої енергетики. Наприкінці січня повністю працездатними залишалися близько 13 гігаватів генерувальних потужностей. Потреби у відбудові та відновленні країни на наступні 10 років уже оцінюються майже у 588 мільярдів доларів, причому на енергетику припадає 15,4% цієї суми.

Сонячні станції з накопичувачами можуть живити зрошення, холодильники, елеватори, зерносушарки, теплиці, ферми, водоканали й переробні підприємства. В Україні вже працює механізм самовиробництва, який дозволяє підприємству використовувати власну електроенергію та продавати надлишок. Станом на травень було укладено 1377 таких договорів.

Випас найпростіше додавати до чинних наземних сонячних станцій у безпечних областях, де поруч є фермери й вода. Для перших пілотів найбільш реалістично виглядають Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Черкаська, Кіровоградська та частково Полтавська області. Одещина має сильний сонячний ресурс і великий попит з боку зрошення та переробки, проте там вищі воєнні й страхові ризики.

На півдні та сході ключовим обмеженням залишається мінування. Забруднену територію України потенційно оцінюють обсягом до 144 тисяч квадратних кілометрів. Повернути фермерам понад 16 тисяч гектарів допомогла державна компенсаційна програма, проте розрив між масштабом забруднення й очищеною площею залишається величезним.

Для сонячного випасу офіційне підтвердження безпеки має бути абсолютною умовою. Трактор рухається визначеним маршрутом, тоді як тварини, пастухи та мобільні огорожі охоплюють майже всю ділянку. Навіть невелика невпевненість щодо очищення робить такий проєкт неприйнятним.

Другим бар’єром є страхування. Великий інвестор може залучити міжнародні гарантії, фермерське господарство часто стикається з дорогою премією, високою франшизою та обмеженим покриттям. Цьогоріч держава передбачала 1 мільярд гривень на компенсацію витрат за гуманітарне розмінування сільськогосподарських земель. Для масового ринку цього замало, але такі програми можуть профінансувати перші проєкти та створити стандарт для банків і страхових компаній.

Третім бар’єром може стати правова невизначеність. Україна поки не має окремого статусу агровольтаїчної ділянки. Фермер не отримує наперед чіткої відповіді, чи збереже земля аграрне призначення, податковий режим і доступ до підтримки після встановлення панелей. Без вимог до врожайності, кормової продуктивності та частки землі, доступної для господарства, агровольтаїка легко перетворюється на зручну назву для звичайної сонячної станції.

Громади можуть отримувати дохід від оренди землі, земельних платежів, технічного обслуговування, контрактів із місцевими фермерами й дешевшої енергії для комунальної інфраструктури. Ефект буде слабким, якщо землю орендує зовнішній інвестор, обладнання привозять з-за кордону, а стадо – з іншої області. 

Значно більше грошей залишатиметься на місці, коли фермер із громади отримує довгий контракт, електроенергію споживає місцеве підприємство або водоканал, а угода містить зобов’язання відновити землю після завершення роботи станції.

Найближчий вітчизняний сценарій виглядає цілком практично: випас на безпечних чинних сонячних станціях, панелі з накопичувачами біля ферм і переробних підприємств, кілька прозорих пілотів у центральних та західних областях. Для півдня ця модель стане значно важливішою після розмінування, відновлення зрошення та появи доступного страхування.

Історія Volkswagen важлива саме цим. Вона показує, що земля під панелями вже стала окремим економічним активом. За неї конкурують енергетики, фермери, громади та держава. Для Європи це питання вартості експлуатації й земельного компромісу. 

Для України – ще й питання того, яку енергетичну систему країна побудує після руйнувань. Панелі можна просто поставити на полі. Значно складніше зробити так, щоб це поле продовжувало годувати людей, давало електроенергію громаді й залишало дохід там, де стоїть.

Тетяна Вікторова