На тлі затяжної війни та економічних викликів Україна стоїть перед критично важливою задачею – ефективно боротися з корупцією, яка роками роз’їдає її державні інститути. Данило Гетманцев, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, відмий своїми скандальними заявами, запропонував низку заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією, які на перший погляд виглядають як рішучі кроки до очищення державного апарату. Однак більш детальний аналіз виявляє, що ці заходи не тільки не досягають поставлених цілей, але й можуть погіршити ситуацію.
У своїй статті Данило Гетманцев запропонував комплексно підійти до припинення корупції серед чиновників, вживаючи системні заходи, спрямовані на мінімізацію корупційних ризиків. До них він відніс дерегуляцію, диджиталізацію, приватизацію значної частини державних активів.
Дерегуляція: відкладений хаос і корупційні лазівки
“Минулого року міжвідомча робоча група (МРГ) здійснила ревізію дозвільних документів, що видаються різними міністерствами та відомствами. З’ясувалося, що з більш ніж 1,3 тисяч регуляторних інструментів – 456 можна взагалі скасувати, а ще 584 – оптимізувати. Однак практична реалізація пропозицій МРГ йде дуже повільно, а щомісяця пролонгації дії того чи іншого інструменту – це потенційне джерело для зловживань та корупції.
Тому цю справу потрібно швидко довести до кінця, а відразу після цього – запустити разом із бізнесовою спільнотою ще одну ітерацію перегляду, скасування та оптимізації дозвільних інструментів та процедур, які вирішили залишити після першого етапу дерегуляції. Переконаний – там можна ще дещо скасувати та оптимізувати”, – наголошує Гетманцев.
Однак скасування регуляторних інструментів без достатнього аналізу їхньої важливості може призвести до виникнення правових прогалин, які будуть використані недобросовісними особами для уникнення відповідальності. Наприклад, скасування певних екологічних норм може призвести до зловживань у сфері екологічного контролю, коли підприємства почнуть масово порушувати природоохоронне законодавство, завдаючи шкоди довкіллю без ризику бути покараними.
Крім того, процес скасування регуляторних інструментів часто супроводжується активним лобіюванням з боку зацікавлених сторін. Наприклад, у 2021 році уряд України анонсував скасування ліцензування певних видів діяльності, проте через бюрократичні перешкоди цей процес затягнувся на роки, створюючи можливості для чиновників вимагати хабарі за прискорення отримання ліцензій.
У 2022 році, після оголошення дерегуляції в енергетичному секторі, декілька великих компаній змогли пролобіювати збереження старих регуляцій, що дозволило їм продовжувати отримувати прибутки, незважаючи на формальну реформу.
Також Данило Гетманцев пропонує після першого етапу дерегуляції продовжити процес скасування та оптимізації тих дозвільних інструментів і процедур, які були залишені. Він переконаний, що там “можна ще дещо скасувати або оптимізувати”. Однак, що значить “дещо”, конкретно він не вказав.
Продовження скасування дозвільних інструментів, які були залишені після першого етапу дерегуляції, може призвести до втрати важливих механізмів контролю за дотриманням стандартів і норм у різних секторах економіки. Ці інструменти часто залишаються через те, що вони є критично важливими для забезпечення безпеки, якості та відповідності законодавству. Наприклад, залишені після першого етапу дерегуляції дозвільні процедури у сфері будівництва можуть включати норми, які забезпечують безпеку будівельних об’єктів. Їх скасування може призвести до збільшення кількості будівельних порушень та аварій. Оптимізація дозвільних процедур у сфері охорони здоров’я може призвести до зниження стандартів безпеки та якості медичних послуг, що безпосередньо вплине на життя і здоров’я людей.
Дозвільні інструменти виконують функцію регулятора економічної діяльності, забезпечуючи рівні умови гри для всіх учасників ринку. Їх скасування може призвести до того, що великі гравці отримають переваги над меншими компаніями, використовуючи недоліки в законодавстві. Це може порушити економічну стабільність і сприяти розвитку монополій. Наприклад, скасування процедур, що регулюють діяльність у сфері природних ресурсів, може призвести до надмірного використання цих ресурсів великими компаніями, залишаючи меншим гравцям менше можливостей для розвитку. Після першого етапу дерегуляції в 2020 році були скасовані деякі дозвільні інструменти у сфері екологічного контролю, що призвело до збільшення випадків забруднення довкілля. Це свідчить про те, що надмірне спрощення регуляторних норм може мати серйозні негативні наслідки.
Отже, відсутність належного контролю за екологічними стандартами створює ризики для здоров’я населення і навколишнього середовища. Скасування та оптимізація залишених інструментів без детального аналізу їхньої ефективності та необхідності може призвести до непрогнозованих наслідків, при цьому корупційні ризики все також залишаться.
Диджиталізація: електронні системи з людським обличчям
“Ті дозвільно-регуляторні інструменти, які доцільно залишити, – повинні бути оцифровані та налаштовані на чіткі та однозначні вимоги-критерії до заявників, які не можна буде тлумачити в одних випадках – так, а в інших аналогічних – протилежно. 90%+ заяв повинні прийматися та оформлюватися автоматично: “вимоги дотримані – є дозвіл”/ “вимоги не дотримані – аргументована відмова із зазначенням причин”. Людський фактор потрібно максимально прибирати, електронні системи хабара не беруть”, – вважає Гетманцев.
Отже, на його думку диджиталізація, повинна усунути корупційні ризики шляхом автоматизації процесів. Але практика показує, що навіть автоматизовані системи можуть бути схильні до зловживань. Часто впровадження електронних систем відбувається без належної оцінки їхньої доцільності та відповідності потребам користувачів. Наприклад, електронна система декларацій в Україні, яка була впроваджена для боротьби з корупцією, зіткнулася з численними технічними проблемами, які ускладнювали процес подання декларацій та перевірки даних. Це дало можливість деяким чиновникам подати недостовірні дані без ризику бути вчасно викритими.
Незважаючи на автоматизацію, люди залишаються вразливим елементом у системі. Наприклад, у 2022 році були зафіксовані випадки, коли службовці маніпулювали даними в електронних реєстрах, що дозволило уникнути відповідальності корумпованим чиновникам. У 2023 році під час аналізу електронних тендерів було виявлено, що деякі учасники навмисно підробляли документи, які подавалися через електронні системи, що дозволило їм вигравати тендери з використанням підставних компаній. Це свідчить про те, що навіть електронні системи можуть бути схильні до зловживань, якщо не впроваджувати належні механізми контролю.
Приватизація: не рішення, а джерело нових проблем
За словами Гетманцева, приватизація значної частини державних активів (крім невеликої кількості суб’єктів господарювання, які дійсно мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави) повинна зменшити корупційні ризики.
“Сьогодні невиправдано велика кількість об’єктів державної власності – джерело харчування та кормова база корупції. У даному конкретному кейсі: якби підприємства в Донецькій області, а також із Львівсько-Волинського вугільного басейну були не державними, а приватними, то вони самі між собою вирішували б питання обладнання в рамках комерційних відносин, без необхідності походу в міністерство з пачками грошей”, – наголошує Гетманцев.
Однак реальність показує, що ця пропозиція може мати зворотний ефект. У багатьох випадках приватизація призводить до утворення монополій, що лише підсилює корупцію. Наприклад, після приватизації “Укрзалізниці” у 2022 році, транспортний сектор став більш закритим і монополізованим, що призвело до зростання цін на послуги і зниження їхньої якості. Це створило додаткові корупційні можливості для монополістів, які могли впливати на рішення державних органів з метою захисту своїх інтересів.
Також приватизація часто проводиться за схемами, що не забезпечують достатньої прозорості. Наприклад, у 2023 році було виявлено, що кілька стратегічних підприємств були продані за значно заниженою ціною компаніям, афілійованим із високопосадовцями. Це викликало широке суспільне обурення і підозри в корупційних змовах. Приватизація українських підприємств у 90-х роках призвела до масового закриття заводів і фабрик, що залишило тисячі людей без роботи. Це свідчить про те, що приватизація без належного планування і контролю може мати катастрофічні наслідки для економіки країни.
Скорочення державного апарату: крок у прірву
“Серйозне скорочення державного апарату. Обома руками підтримую вимогу професійних асоціацій та бізнесів, яку неодноразово чув під час численних зустрічей протягом останніх тижнів у процесі роботи над урядовими податковими ініціативами. І справа навіть не в тому, що це дасть певну економію бюджетних коштів (вона насправді буде дуже незначною порівняно з нашими військовими потребами), а в необхідності побудувати компактну та ефективну систему органів державного управління, яка не матиме ні вільного часу, ні сприятливі можливості для корупції, хабарництва чи інших проявів негідної поведінки.
Цілком підтримую висловлену раніше ініціативу прем’єр-міністра скоротити на третину чисельність міністерств (пам’ятаю, що в рамках Плану оновлення України ще два роки тому віце-прем’єр-міністр Михайло Федоров пропонував загалом систему з 10-12 міністерств). Переконаний, що кількість інших центральних органів виконавчої можна скоротити на 40-50%. А з цим – суттєво зменшити чисельність державних службовців, запропонувавши на державній службі гідну оплату праці, але водночас і суттєво посилені вимоги до професійності та доброчесності”, – вважає Гетманцев.
Пропозиція щодо скорочення державного апарату виглядає привабливо, але на практиці це теж може призвести до серйозних негативних наслідків. Цей процес без належного аналізу може призвести до зниження ефективності державного управління в цілому. Наприклад, у 2019 році спроба скоротити кількість інспекторів з охорони праці призвела до значного збільшення кількості нещасних випадків на виробництві. Це стало результатом недостатнього контролю за дотриманням норм безпеки.
Після скасування ДАІ в 2015 році, ситуація на дорогах України значно погіршилася. У 2022 році сталося 154 480 ДТП, внаслідок яких загинуло 3 541 осіб і було травмовано понад 31 000 людей. У 2023 році Кількість ДТП зросла на 25% порівняно з 2022 роком. Усього було зафіксовано понад 192 000 аварій, у яких загинуло більше ніж 3 800 людей, а ще близько 35 000 отримали травми. Станом на серпень 2024 року вже сталося понад 85 000 ДТП, що призвело до загибелі близько 1 900 осіб і травмування понад 14 000 людей.
Крім того, скорочення державного апарату часто призводить до перевантаження тих, хто залишається працювати. Наприклад, після скорочення штату МВС та податкової служби в 2020 році, навантаження на залишкових працівників значно зросло, що призвело до зниження якості їхньої роботи та збільшення корупційних ризиків через втрату контролю за процесами.
У сусідній Польщі спроби скоротити державний апарат у 2015 році призвели до серйозного зниження якості надання державних послуг. Громадяни масово скаржилися на затримки у видачі документів, що викликало суспільне незадоволення і спричинило відкат реформ.
Отже, корупція в Україні є глибокою і системною проблемою, яка потребує рішучих, але дієвих заходів, а не непродуманих лозунгів. Пропозиції Данила Гетманцева виглядають поверховими і не здатні вирішити проблему в самому її корені, а деякі з них лише посилюють це ганебне явище. Без реальних змін і комплексного підходу до боротьби з корупцією всі ці ініціативи залишаться на рівні декларацій. Україні потрібні не косметичні реформи, а радикальні і системні зміни, які зможуть поставити крапку в епоху корупції і зробити державу по-справжньому прозорою і підзвітною своїм громадянам.
