У травні 2025 року в Україні знову активізувалося обговорення судової реформи, зокрема чергової спроби реформування Верховного Суду. Доктор юридичних наук, голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков висловив детальну та критичну позицію щодо останніх урядових ініціатив.
Михайло Жернаков нагадав про урядовий законопроєкт №13165, який, за його оцінкою, розроблено «під виглядом євроінтеграції імітує реформу Верховного Суду». Він звернув увагу на те, що замість участі міжнародних експертів у перевірці доброчесності суддів, запропонована модель передбачає участь Громадської ради доброчесності, яка матиме лише дорадчий голос. Крім того, він підкреслив, що факти недоброчесності можна буде враховувати лише в межах трирічного строку. Таким чином, за його словами, справжня перевірка суддів буде заблокована формальною процедурою, яка не дасть результату.
Окрему тривогу, як наголосив Жернаков, викликає подальший розвиток подій — 27 травня 2025 року парламентський Комітет з питань правової політики під головуванням Дениса Маслова (фракція «Слуга народу») рекомендував до першого читання ще більш проблемну версію закону — альтернативний законопроєкт №13165-2, автором якого є народний депутат Калаур, також представник «Слуги народу». Жернаков звернув увагу, що цей альтернативний документ взагалі не передбачає окремої процедури перевірки декларацій доброчесності суддів Верховного Суду. Натомість, як він зазначив, передбачається лише формальна зміна вигляду таких декларацій, без створення жодного механізму перевірки їхнього змісту.
На думку експерта, ухвалення такого варіанту закону означатиме де-факто амністію для недоброчесних суддів і навіть для тих, кого в суспільстві вважають зрадниками. Жернаков вважає, що за відсутності реальної перевірки ці судді не тільки залишаться в системі, а й отримають можливість легалізувати свій статус — усе це під прикриттям нібито виконання зобов’язань у межах євроінтеграції.
У продовження теми він нагадав про попередні провали в реформуванні Верховного Суду. Зокрема, згадав процес 2017–2018 років, коли реформу провели без участі міжнародних експертів, попри рекомендації партнерів. Тоді, як зауважив Жернаков, «на переважну більшість висновків Громадської ради доброчесності щодо кандидатів просто наплювали». За його словами, саме внаслідок тієї реформи у Верховному Суді опинилися фігуранти корупційних скандалів і особи з подвійним громадянством.
Жернаков також нагадав, що голова Верховного Суду фігурує у справі щодо отримання хабара у розмірі 2,7 мільйона доларів, а в інших суддів виявляли російські паспорти. Паралельно з цим, сам Верховний Суд, як він зауважив, «пачками штампує рішення про повернення на посади всякої нечисті» та гальмує будь-які зрушення у судовій реформі. На його думку, це призвело до ситуації, коли інституція, що мала б бути взірцем справедливості й законності, стала символом деградації судової системи.
У контексті європейської інтеграції Жернаков підкреслив, що Європейський Союз вже третій рік поспіль вимагає від України реальних і дієвих змін у структурі Верховного Суду. Однак, як він зауважив, замість системного реформування судової системи уряд і парламент подають законодавчі ініціативи, які лише імітують зміни.
Жернаков у стриманій, але промовистій формі сформулював головне запитання: чи розуміють на Банковій, до чого веде така модель реформи? Чи усвідомлюють там, що держава не зможе інтегруватися до європейського правового простору, зберігаючи в судовій системі осіб, які дискредитують її? Він утримався від емоційних висновків, зауваживши лише, що коментувати перспективи держави з такою системою правосуддя вже й не потрібно — достатньо просто поглянути на зміст і мотиви альтернативного законопроєкту.
У такий спосіб Жернаков окреслив не лише критичні вади проєкту №13165-2, а й загальну тенденцію до саботажу реальної реформи судової системи під прикриттям євроінтеграційної риторики.
