Що складніші часи, то сильніша потреба в отриманні конкретних відповідей на доволі абстрактні та емоційні питання, підживлені тривогою, панікою, розпачем. Аби задовольнити інформаційні запити аудиторії, ЗМІ зазвичай звертаються за коментарями й оцінками до експертів. У часи війни — це воєнні медіаексперти, або принаймні ті, хто так позиціює себе в етерах чи на шпальтах видань. Спрацьовує замкнене коло: чим частіше експерт здобуває трибуну в медіа, тим виразнішим стає його імідж як експерта й тим більше журналістів із задоволенням запрошують його до своїх програм.
Кажуть, короля робить почет. Те саме можна сказати й про воєнного медіаексперта. Часом вони виникають з нізвідки, але, здобувши потужну медіапідтримку, швидко стають кумирами мільйонів. Саме медіа визначають, хто класифікує для нас воєнну реальність, заспокоює оптимістичним прогнозом чи навпаки — робить невтішні висновки про збайдужіння західних партнерів.
Ми провели дослідження воєнних медіаекспертів в Україні та пропонуємо його результати.
Фахові журналісти, відповідаючи на наші питання, розповіли: кого вони вважають експертом, чого від нього очікують, які вимоги висувають, кого саме слухають, аби сформувати уявлення про перебіг подій.
У чому парадоксальність запиту на воєнну експертизу?
Ми потребуємо оцінок, суджень і прогнозів у тих царинах, де однозначних відповідей на питання не існує. Стихія війни не має нічого спільного із золотим стандартом знань, де передбачені єдино правильні відповіді. Крім того, можна знати конкретику бойових дій на певній ділянці фронту (до неї часто апелюють інсайдери), але не можна при цьому мати уявлення про картину війни в цілому, ба більше — робити прогнози про її перебіг і дату завершення. Це ті меседжі, які так хочуть почути пересічні глядачі, і якими так зловживають експерти. Що характерно, роблять вони це неузгоджено, і тому навколо воєнної теми утворюється так званий експертний шум. Ми б сказали, експертна какофонія, коли безліч поглядів супроводжує одну й ту саму подію. Простежуємо закономірність: що нижчий експертний статус коментатора воєнних подій, то активніше він надає оцінки й робить прогнози.
Що найчастіше коментують воєнні медіаексперти?
Аналіз медіатекстів демонструє, що експерти виносять судження й оцінки щодо перебігу бойових дій, стратегій обох сторін війни, міжнародної підтримки України, прогнозів на майбутнє.
Хто бере на себе експертні функції?
Колишні військовики, журналісти — міжнародні оглядачі, науковці.
Наше опитування представників фахової спільноти показало, що журналісти віддають перевагу військовим з управлінським та політичним досвідом.
Ми поцікавилися в медійників, які функції, на їх погляд, мають виконувати експерти. Як бачимо, вони віддали перевагу інформаційній та прогнозній функціям. І якщо з прогнозами, яких ми прагнемо в тривожні часи, більш-менш зрозуміло, то брак інформації в епоху інформаційного надлишку викликає питання. Локальні історії військовослужбовців, вимушених переселенців, жертв війни; обмежені часом і простором дані з офіційних джерел; пости та коментарі комбатантів і некомбатантів у соцмережах — інформаційне поле війни дуже насичене й строкате. Разом із тим, воно надто розірване й не дає цілісної картини війни в її причинах і наслідках.
Які вимоги висувають журналісти до воєнних медіаекспертів?
Певно, що воєнний експерт повинен мати спеціальну військову освіту, знати відповідну термінологію, бути компетентним у воєнній справі та уважним до деталей, вміти точно формулювати думки й не розпорошувати увагу на другорядні речі — все це визначає якість експертизи.
Згадаймо, відомий трикутник Ентоні презентує три рівні бачення воєнної ситуації — операційний, тактичний, стратегічний. Ця модель управління, адаптована до військової справи, унаочнює здатність експертів до панорамного бачення поточної ситуації на фронті. Зрозуміло, що інсайдів, які охоплюють суто операційний рівень бачення ситуації, недостатньо для формування комплексного уявлення про перебіг війни.
Від воєнних медіаекспертів більшість опитаних журналістів очікує прогнозного бачення ситуації, багато хто цікавиться інсайдами та історичними паралелями. Показово, що емоційний відгук на події не є пріоритетним для фахової медіаспільноти, яка цінує фактологічність і об’єктивність даних. До речі, рівень об’єктивності більшість журналістів (56%) оцінила як середній.
Що ж стосується історичних паралелей, це одна з найбільш вразливих ділянок воєнної експертизи. Попри те, що апеляції до історії надають певні контексти та уроки, вони не враховують політичних контекстів, технологічних інновацій, зміни воєнних доктрин і тому викривлюють причинно-наслідкові зв’язки воєнних реалій, важливих для зважених суджень.
Як бачимо, воєнні експерти заповнюють інформаційні прогалини, задовольняють аудиторні потреби в узагальненнях, оцінках, прогнозах. Від початку повномасштабної війни їх кількість постійно зростає. До українських фахівців долучаються закордонні експерти, які пропонують свій унікальний погляд ззовні й теж збирають вдячну аудиторію.
Чи можемо ми говорити, що утворюється нова медіанституція — інституція воєнних медіаекспертів?
Відповідь “ні”, оскільки наразі:
- немає єдиного джерела або платформи для експертної інформації;
- етичні та професійні стандарти для воєнних експертів у медіа не визначені;
- бракує організації або установи, яка б об’єднувала цих експертів;
- відсутнє мейнстримне потрактування ситуації.
Усі ці “ні” залишають дослідникам воєнної експертизи в медіа багато інших питань.
Хто може бути воєнним експертом? Наскільки обов’язковою є фахова підготовка, чи повинен експерт мати досвід участі в бойових діях? Чи доречна емоційна оцінність під час викладу інформації?
Наступного разу ми розкажемо вам про найбільш рейтингових експертів. Вам цікаво буде дізнатися про факти їхньої біографії та рівень компетентності.
Лілія Темченко
