Вступна кампанія 2024: особливості  вступу та проблеми, з якими стикаються абітурієнти

Вступна кампанія 2024 року в Україні вже набрала обертів, відкриваючи нові можливості для абітурієнтів, які прагнуть здобути вищу освіту. Однак, попри наявність реформ і нововведень, що спрямовані на полегшення процесу вступу, багато молодих людей продовжують зіштовхуватися з численними проблемами. Зміни в процедурі подачі документів, нові правила складання зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), фінансові труднощі та інші фактори роблять шлях до освіти не менш складним, ніж раніше.

З якими труднощами зіткнулися абітурієнти

Часто майбутні студенти зіштовхуються з труднощами через велике різноманіття системи розрахунків отриманих балів. Розрізняють такі види балів:

• рейтинговий;
• конкурсний;
• мінімальний;
• прохідний.

Рейтинговий бал вираховується переводом отриманих тестових балів у рейтингові шляхом спеціальних таблиць, прийнятих Міністерством освіти та науки України. Згідно отриманим розрахункам, абітурієнтам необхідно набрати не менше 100 балів на НМТ, які складають 15% правильних відповідей за кожний предмет на екзамені. Для того, щоб отримати конкурсний бал рейтингові бали з кожного предмету множать на вагові коефіцієнти, затверджені МОН. Також абітурієнтам зараховують до суми цих балів оцінки за творчий конкурс, бакалаврський вступний іспит, галузевий та регіональний коефіцієнти.

Прохідний бал формується по широкому рейтинговому списку з описом кількості бюджетних місць. Абітурієнти, що мають високі оцінки, очолюють список, а всі інші – по зменшенню їхніх балів на відповідну кількість місць. Рейтинговий бал абітурієнта, котрий отримав бюджетне місце, враховується, як прохідний бал на безкоштовну освіту. Цей бал змінюється кожного наступного року.

Мінімальний конкурсний бал для більшості спеціальностей встановлюється закладами освіти самостійно, але для конкретних спеціальностей цей бал вираховує Міністерство освіти та науки. В якості прикладу таких спеціальностей можна навести “Медицину”, “Міжнародне право” та “Міжнародні економічні відносини”,  для вступу на які абітурієнтам необхідно мати конкурсний бал не нижче 150 балів.  Для інших абітурієнтів пороговий  бал для вступу на бюджет складає 130 балів.

Для тих, хто прагне вступити до магістратури, необхідно скласти єдиний вступний іспит (ЄВІ), в рамках якого абітурієнтам треба набрати не менше п’яти тестових балів з обох частин екзамену, щоб прийняти участь в конкурсному відборі. Крім цього, на деяких спеціальностях майбутніми магістрами  також складається єдиний професійний вступний іспит, для проходження якого необхідно подолати межу в 35 тестових балів. Якщо абітурієнт складає тільки ЄВІ, то він приходить до екзаменаційного центру лише раз, а якщо йому необхідно додатково проходити єдине фахове вступне випробування (ЄФВВ) , то екзамени необхідно здавати два дні. Коли майбутні магістри ще не визначилися із спеціальністю, то вони мають право обрати два предмети екзамену, через що такі абітурієнти складають три екзамени за три дні.

За даними сайту vstup.edbo.gov.ua наразі у електронних кабінетах вступників зареєстровано 199 114 електронних заяв, що становить 108 553 особи. Серед заяв, що були подані студентами особисто, налічується 14 457 , що становить  9 962 особи. Реєстрація заяв завершиться 31 липня, тому у абітурієнтів ще є час, щоб вирішити, на які спеціальності подати заяву.

Складний вибір професії

Під час вступної кампанії перед абітурієнтами постає складний вибір, яку саме професію обрати. І тут важливо керуватися запитами ринку праці. Станом на 2024 рік Україна потребує фахівців у наступних сферах:

• інформаційні технології(фахівці з кібербезпеки, розробники ПО та тестувальники, аналітики даних);
• медицина (лікарі та медсестри);
• інженерія (механіки, електрики, техніки з обслуговування обладнання);
• будівництво (архітектори та будівельники);
• освіта (педагоги, викладачі, спеціалісти з дистанційного навчання);
• сфера обслуговування (менеджери з продажу);
• логістика та транспорт (логісти, водії);
• фінанси (фінансові аналітики, аудитори, бухгалтери).

Останнім часом спостерігається разюча відсутність балансу між кількістю фахівців з вищою освітою та професійно-технічною. В результаті, на 10 юристів маємо двох електриків, що зовсім не відповідає потребам держави. Звісно треба йти навчатися за покликом, але й відкидати актуальність майбутньої професії теж не варто.

Як свідчать дані Державної служби статистики, до закладів професійно-технічної освіти вступило 99,9 тис осіб, в той самий час як до закладів вищої освіти вступило 250, 1 тис абітурієнтів. Це пояснюється тим, що останнім часом у суспільстві склався стереотип, що представники професійно-технічних професій отримують низьку заробітну плату в порівнянні з людьми із вищою освітою. Тому навчання у технікумах та училищах стало непрестижним. В свою чергу в Україні з’явилася ціла армія економістів, юристів та психологів, які зіштовхуються з проблемою працевлаштування, так як держава не потребує їх у такій кількості.

Щоб здобути степінь  бакалавра, абітурієнт має провчитися чотири роки, в той час як студент професійно-технічного училища має можливість здобути освіту за 1-3 роки. Одним з плюсів технічної освіти є шанс на здобуття безкоштовно більше ніж однієї професійної освіти та отримати кілька спеціальностей. А от вища освіта для здобуття навчальних рівнів бакалавра та магістра дає лише одну безоплатну можливість за раз. Крім того, в закладах професійно-технічної освіти існує значна кількість бюджетних місць, поки бюджет для вищої освіти стрімко скорочується.

Проведемо паралель між заробітними платами фахівців вищої освіти та фахівців профтехнічної освіти.

Фахівці з вищою освітою:

• юрист (20 000 грн);
• перекладач (22 000 грн);
• системний адміністратор (25 000 грн);
• менеджер з персоналу (22 500 грн);
• психолог(17 500 грн).

Фахівці з профтехнічною освітою:

• сантехнік (18 000 грн);
• швачка (20 000 грн);
• зварник (23 500 грн);
• будівельник (25 000 грн);
• слюсар (20 000 грн).

Бачимо, немає разючої різниці між рівнем заробітної плати та попитом на ринку праці. Абітурієнти в гонитві за престижністю не звертають увагу на головний фактор, а саме, за який час окупляться витрачені кошти на навчання. Взявши до уваги показник середньої заробітної плати та умову, що випускник залишиться працювати в тому місті, де навчався, можна дійти висновку, скільки місяців треба на повернення витрачених коштів. Так, за підрахунками “Економічної правди”, виходить, що найдовше треба відпрацьовувати навчання за спеціальностями “Право” та “Психологія”(12 місяців) через високу вартість освіти та низьку заробітну плату. Також, розрахунки вказують на те, що за фахом “Право” треба відробляти всього 9 місяців, так як в даній професії досить висока заробітна плата. А найменше всього треба відпрацьовувати за спеціальністю “Психологія” (всього 3 місяці).

В свою чергу майбутній електрик витрачає на своє навчання 10 000 грн. Щоб відпрацювати витрачені кошти при середній заробітній платі в 15 000 грн, йому достатньо лише 1-2 місяці. На навчання за фахом “Будівництво” абітурієнт витрачає 8 000 грн, а окупить витрачені кошти за 1-2 місяці при заробітній платі 25 000 грн  І хоча професії здобуті у вищих навчальних закладах мають доступ до  позицій керівників, проте попит на робітничі професії на ринку праці завжди буде залишатися актуальним.

Труднощі для абітурієнтів з прифронтових територій та ТОТ

З найбільшими труднощами при вступі зіштовхуються абітурієнти, що проживають на прифронтових територіях та на тимчасово окупованих територіях. Регулярні обстріли створюють небезпечну ситуацію для життя, а тиск та заборони з боку агресора на тимчасово окупованих територіях унеможливлюють спроби, навіть, зосередитися на необхідних діях, щодо вступу. Додає тяжкого навантаження і постійний стрес, у якому перебувають вступники. Невизначеність майбутнього та напружений емоційний стан негативно відображаються на підготовці до іспитів та навчанні в цілому. Для таких вразливих верств держава продумала цілу низку заходів. Та чи є ці заходи дієвими у таких надскладних умовах? Спробуємо розібратися.

Майбутні абітурієнти з таких територій мають право на вступ до вишів без свідоцтва про повну загальну середню освіту. Для того, щоб шкільна програма була зарахована, абітурієнтам необхідно скласти іспити з української мови та історії України. Через складність виїзду з прифронтових територій абітурієнтам дозволили проходити іспити в онлайн-режимі. Проте процедури як подачі документів онлайн, так і проходження іспитів можуть потрапити під загрозу в умовах частих проблем з нестабільним інтернетом та відсутністю зв’язку.

Після складання всіх іспитів абітурієнти можуть подавати документи до обраних вишів або особисто, або дистанційно. Для цього вони звертаються до освітніх центрів при вищому навчальному закладі до якого планується вступ.

Ті абітурієнти, що виїхали з окупації, мають гарантії на розміщення в гуртожитках та отримання соціальної стипендії. Крім цього, вступники можуть скористатися правом на квоту-2, що передбачає використання бюджетних місць для прийому вступників із тимчасово окупованих територій. Згідно пунктам квоти-2, на вступ до бюджету претендують ті абітурієнти, що проживають:

• на тимчасово окупованих територіях;
• у населених пунктах, що відносяться до територій ведення активних бойових дій;
• у населених пунктах, які деокупували після 1 січня 2024 року;
• на ТОТ АР Крим та міста Севастополь за умови здобутої після 20 лютого 2014 року базової середньої або повної загальної середньої освіти.

Вся ця низка бюрократичних питань дещо ускладнює процес вступу для абітурієнтів з ТОТ та ВПО, оскільки часто вони стикаються з труднощами ідентифікації та підтвердженням місця проживання до переїзду або підтвердження категорії ВПО. Чомусь приймальні комісії ставляться до таких вразливих верств на рівні з абітурієнтами, що проживають всередині країни та не розуміють, що взяти, скажімо, довідку про прописку на окупованій території не те що складно, а скоріше неможливо.

“Люди деякі виїжджали сюди на материкову частину і міняли паспорти на ID, в яких не вказують прописку батьків. Діти так само. Тобто у них забирають паспорт, де вказано, що вони дійсно прописані в Криму і повертають без прописки. І людина не може довести, що вона дійсно з Криму. Це проблема, яку треба на вищому рівні вирішувати і допомогти людям вступати і не робити так, щоб вони потім відмовлялися, бо не знали до кого звертатися”, – пояснює ситуацію координаторка освітнього центру “Крим — Україна” Афізе Емірамзаєва.

Непоодинокими є випадки складної ситуації зі сприйняттям бланків свідоцтв абітурієнтів з Криму, так як вони заповнені російською мовою. Навчальні заклади  бентежать проблеми транслітерації прізвищ та імен і тому вони просто не приймають такі документи.  Майбутні абітурієнти з ТОТ вимушені шукати, аби хтось переклав їм документи професійно.

Досвід минулорічних вступних кампаній показав, що у багатьох студентів ВПО були труднощі у підтвердженні освітньої кваліфікації та поновлення навчання у навчальних закладах України.

“Я закінчила 3 курси на окупованій території. Хотіла поновитись на 4 курс, готова була складати іспити, але процедура підтвердження виявилася неможливою. Тільки з 1 курсу і лише після підтвердження атестату (я закінчила 9 класів ще до окупації, довчилася після окупації)”, – згадує студентка зі статусом  ВПО.

“У нас Верховна рада прийняла окремий закон про визнання результатів навчання тих здобувачів, які навчалися на ТОТ. Буде можливість для тих людей, які там вступили на тих територіях, дипломи яких не визнаються — у них буде можливість звернутися до уповноважених центрів на території України для проходження результатів визнання навчання, яке вони здобули на ТОТ”, – роз’яснив ситуацію експерт директорату фахової передвищої, вищої освіти МОН Віталій Носок.

Як ця процедура діятиме на практиці, зможемо проаналізувати по завершенню вступної кампанії.

Важливою умовою для абітурієнтів з ТОТ є необхідність протягом трьох місяців після подачі документів з’явитися до ВНЗ. Проте для них ця умова стає справжнім викликом, що може стати на заваді їх навчання.

Не менш важливим є також питання поінформованості, адже через порушення системи комунікації абітурієнти, що проживають на ТОТ та у зонах бойових дій, просто можуть не мати доступу до важливої інформації щодо вступної кампанії, термінів подачі документів, проведення іспитів та усіх пільг, на які вони можуть розраховувати.

Попри всі нововведення та реформи, процес вступу до вищих навчальних закладів залишається складним і багатогранним. Молодь стикається з різними викликами, але навіть у таких умовах абітурієнти демонструють високу мотивацію та цілеспрямованість, що вселяє надію на майбутнє української освіти.