Ангела Меркель, яка протягом 16 років очолювала Німеччину, вперше поділилася особистими спогадами про виклики на посаді канцлера. У своїх мемуарах, уривки з яких опублікували в Die Zeit, вона розповіла про складні переговори зі світовими лідерами, зокрема Дональдом Трампом і Володимиром Путіним, знакові зустрічі з тодішнім канцлером від СПД Герхардом Шредером, вплив її політики на поточні події в Україні. Книга спогадів має назву “Свобода. Спогади 1954 – 2021”, що дисонує з жорстким стилем правління, який асоціюється у німців саме із Меркель. Утім, видавництво Kiepenheuer & Witsch розраховує на те, що книга ексканцлерки вже незабаром з’явиться як подарунок під кожною четвертою різдвяною ялинкою.
В очікуванні оприлюднення повного тексту, німецькі видання розібрали мемуари Меркель на цитати. З них можемо довідатися і про те, яку роль відіграла Меркель в долі України.
“Чорна скриня” епохи
Політики зазвичай пишуть мемуари, щоб привідкрити своєрідну “чорну скриню” епохи — документ, який розкриває приховані мотиви, пояснює складні рішення та оприлюднює неочевидні для громадськості наміри. Це можливість розказати свою історію, пояснити суперечливі моменти та продемонструвати, яким поставав світ очима мемуариста. Тож мемуари — це і сповідь, і маніфест, і спосіб продовжити вплив навіть після завершення кар’єри, адже дії політика часто тривають довше, ніж його формальний статус. Німецькі медіа напівжартома назвали мемуаристику засобом, за допомогою якого екс-канцлери знову можуть диктувати порядок денний у національному і світовому політикумі.
“Я усвідомлювала, що переживаю щось виняткове”
У 2005 році Ангела Меркель прийшла до влади. Тодішній канцлер Герхард Шредер, який не хотів визнавати свою поразку на телеефірі після виборів до Бундестагу, в різкій формі пророкував переможниці, що його партія ніколи не підтримає її на посаді канцлера. “Я сиділа там, наче не була частиною всього цього, ніби дивилася сцену вдома перед телевізором. Постійно повторювала собі: не вступай у суперечки з іншими, інакше можеш вдатися до різких слів. Мені було цілком зрозуміло, що я переживаю дещо особливе, хоча все це було досить несвідомо. Я сумнівалася, чи вчинив би Ґерд Шредер так само з чоловіком“, — згадує Меркель, яка залишалася канцлером наступні 16 років.
До речі, на її 70-річчя Герхард Шредер віддав їй належне. “З усіх політичних опонентів вона — особлива. Адже саме вона виграла“, — сказав він в інтерв’ю журналу Stern.
Непрості стосунки з бізнесменом Трампом
Меркель згадує, як звернулася до Папи Римського за порадою, як спілкуватися з Дональдом Трампом після його обрання президентом США. Вона дуже хотіла знайти спосіб переконати Трампа не виходити з Паризької кліматичної угоди. Утім Трамп, на її думку, мислив як бізнесмен, орієнтований на виграш або програш. Трамп неодноразово називав глобальне потепління “містифікацією”, вигаданою для того, щоб підірвати конкурентоспроможність американської промисловості. У червні 2017 року Трамп офіційно оголосив, що США виходять з угоди, пояснивши це тим, що вона нібито завдає багато шкоди американській економіці та ставить країну в невигідне становище порівняно з іншими державами.
Меркель, як і інші світові лідери, зокрема Еммануель Макрон і Джастін Трюдо, намагалися переконати Трампа змінити рішення, але їхні зусилля були марними. Вихід США з угоди став серйозним ударом для глобальних зусиль щодо боротьби зі змінами клімату, оскільки США є одним із найбільших забруднювачів. За президентства Байдена Америка повернулася до членства у Кліматичній угоді.
Коли Дональд Трамп став президентом США в 2017 році, Ангела Меркель була однією з найстаріших політичних лідерів у світі і водночас найвпливовішою особою в ЄС. Вона відіграла ключову роль у реакції Німеччини та Європи на економічну кризу в зоні євро, пандемію COVID-19 та анексію Криму Росією у 2014 році. Поки багато політиків по всьому світу переживали через перемогу Трампа, спокій та рішучість Меркель, а також її акцент на таких цінностях, як свобода та права людини, дозволили називати її “справжнім лідером вільного світу” – титулом, який зазвичай надають президенту США.
У своїй книзі, написаній до повторної перемоги Трампа, Меркель висловлювала “глибоку надію”, що віцепрезидентка Камала Гарріс переможе свого конкурента.
Численні зустрічі з Путіним
Про Меркель часто кажуть, як про людину, яка наскрізь бачить Путіна, адже для цього вона має достатній досвід. І дійсно, в опублікованих частинах своїх мемуарів вона розповідає про численні зустрічі з Путіним. “Я сприймала його як людину, яка не хотіла бути знехтуваною і водночас була готова до атаки в будь-який момент. Можливо, ви вважаєте це дитячим і безглуздим, можливо, ви хитаєте з цього приводу головою. Але це означає, що Росія ніколи не зникала з карти“, — зазначає ексканцлерка в своїх мемуарах.
Путін, за словами Меркель, завжди орієнтувався виключно на США: можна сказати, він мріяв про ті ролі, які колишній Радянський Союз та США відігравали у роки холодної війни, під час якої вони мали статус супердержав, котрі перебували у тривалій конфронтації.
Чому Меркель гальмувала вступ України до НАТО?
У своїх мемуарах Меркель також пояснює, чому вона гальмувала просування України до НАТО. “Я розуміла бажання країн Центральної та Східної Європи якнайшвидше стати членами НАТО, адже вони хотіли після закінчення холодної війни приєднатися до західної спільноти. Не було сумнівів, що Росія не могла дати цим країнам те, чого вони прагнули: свободу, самовизначення, процвітання”, — зазначає ексканцлерка.
Водночас, за її переконанням, НАТО та його держави-члени мали б також оцінити можливі наслідки кожного кроку розширення, його вплив на альянс, його безпеку, стабільність і здатність функціонувати. Прийняття нового члена мало б приносити не тільки йому більше безпеки, але й НАТО.
Нагадаємо контекст. Тодішній президент США Джордж Буш, завершуючи свій президентський термін, прагнув наблизити Україну та Грузію до НАТО через так званий “План дій щодо членства” з чіткою метою їх вступу в альянс. Однак Меркель разом з тодішнім президентом Франції Ніколя Саркозі завадили цьому.
Видання Bild аналізує найбільшу дилему довкола питання Україна – НАТО, аби з’ясувати, чи був стратегічно вірним тодішній підхід Меркель. За її тогочасною логікою, дії колективного Заходу не мали провокувати президента Росії Володимира Путіна. “Я вважала грубою недбалістю обговорювати статус членства для України та Грузії, не аналізуючи при цьому бачення Путіна“, — цитує видання мемуари Меркель. Звісно, додає Bild, розрахунок не спрацював: Путін з роками ставав дедалі розкутішим, і в 2014 році Росія анексувала Крим, порушуючи міжнародне право.
Меркель також була переконана, що надання Україні перспективи членства в НАТО могло б призвести до проблем із Росією через розташування її Чорноморського флоту на Кримському півострові. Це спричинило б ситуацію, де зростаюча інтеграція України в НАТО могла б перетнутися з військовими інтересами Росії, що потенційно ускладнило б безпеку самого альянсу. Тому вона вважала, що така ситуація могла б каталізувати напруженість у стосунках з Москвою. І тому вона не давала зеленого світла Україні на євроатлантичну інтеграцію.
Компроміс був “необхідним”
Меркель і досі вважає свою позицію правильною. Тоді досягнутий компроміс, який полягав у відмові Україні та Грузії у наданні Плану дій щодо членства (MAP), але водночас передбачав загальну обіцянку їхнього майбутнього вступу до НАТО, був, за її словами, “необхідним, хоч і мав свою ціну, як і будь-який компроміс“.
Водночас Меркель визнає, що Путін сприйняв згоду на потенційне членство обох країн у НАТО як “виклик”.
Попри це, колишня канцлерка вважає, що більш тісний зв’язок із НАТО, якого домагалися США, був би хибним кроком. “Вірити в те, що Путін просто дозволить час між рішенням про MAP і фактичним вступом України та Грузії минути без будь-яких дій, було, на мою думку, наївною політикою, заснованою на принципі надії“, – підкреслила Меркель.
Чи стримувала Меркель Путіна?
Колишній голова СПД Зігмар Габріель, який з 2013 по 2018 рік обіймав посаду віце-канцлера при Меркель, висловлював своє захоплення її роботою, поєднавши це з непрямою критикою її наступника, Олафа Шольца. Він також поставив питання, чи не сталося б так, що війна в Україні, ймовірно, не розпочалася б, якби Меркель залишалася канцлером. “Чи розпочав би Путін свою жахливу агресивну війну проти України в 2022 році, якби канцлер продовжувала б керувати країною ще один термін? Щодо цього можна по праву сумніватися“, — написав Габріель. “Вісім років вона хоча б не дозволяла йому цього зробити“.
Очікується, що політичні мемуари колишньої канцлерки Ангели Меркель будуть опубліковані 26 листопада. У день виходу книги вона представить її в Німецькому театрі в Берліні. Пізніше політикиня відвідає свій рідний виборчий округ у Штральзунді. Інші презентації відбудуться 16 грудня в Кельні. Меркель також презентує свою книгу в США на зустрічі з Бараком Обамою у Вашингтоні. За інформацією видавництва Kiepenheuer & Witsch, заплановані також презентації в Парижі, Барселоні, Мілані та Амстердамі.
