Часто трапляються ситуації, коли людина не встигає отримати належні їй виплати до моменту смерті, будь то пенсія, соціальні виплати чи компенсації. У таких випадках виникає важливе питання: чи можуть спадкоємці претендувати на ці кошти? Спадкування виплат, які не були отримані за життя, є складним і, водночас, важливим аспектом права, що потребує детального роз’яснення. Відповіді на це питання можуть суттєво вплинути на майбутнє благополуччя родичів і спадкоємців.
Юристи адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” коментують, як законодавство регулює подібні ситуації, та надають практичні поради для тих, хто зіткнувся з такою проблемою.
Воєнні дії на території України розкидали родини не тільки по рідній країні, але й за її межі. За цих умов не завжди відомо навіть близьким членам родини, що саме відбувається за сотні або тисячі кілометрів з близькими людьми. На жаль в ситуації, коли помирає близька людина, члени родини стикаються з багатьма питаннями – стандартними та не дуже. Одним з таких нестандартних питань є питання щодо різних виплат на які мав право спадкодавець з життя, але не отримав їх.
Цивільний Кодекс України містить відповідну статтю, яка має соціальне спрямування. Нею встановлений спеціальний порядок права на отримання певних зазначених сум до зазначеного вузького кола осіб, для яких спільно з отримувачем таких сум вони були основним чи одним з основних джерел до існування. При чому об’єднані ці кошти за ознакою їх призначення.
Стаття 1227 Цивільного кодексу України виділяє наступні виплати, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя:
- заробітна плата;
- пенсія;
- стипендія;
- аліменти;
- допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;
- відшкодуваня у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
- інші соціальні виплати.
Як ми бачимо, перелік соціальних виплат не є вичерпним, а тому до нього входять усі соціальні виплати, передбачені чинним законодавством.
До інших соціальних виплат, на приклад, відносяться:
- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. При цьому відповідно до ст. 37 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, що належать безробітному відповідно до цього Закону і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, виплачуються непрацездатним особам, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Такими непрацездатними особами є:
– діти, які не досягли 18 років, учні та студенти (курсанти, слухачі, стажисти) очної форми навчання — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
– один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8 років;
– неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти.
- одноразова грошова винагорода жінкам, яким присвоєне почесне звання України “Мати-героїня” у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб;
- допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною;
- допомога по вагітності та пологах;
- оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм;
- грошова компенсація за невикористані відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Але необхідно пам’ятати один головний момент – у ст. 1227 ЦК визначається доля тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця. А тому до членів сім’ї не переходить право на перерахунок таких сум, або право на вимогу про призначення іншої виплати, на яку за життя мав спадкодавець, проте з будь-яких причин не скористався своїм правом.
Отже, неможливо вимагати те, що за життя з будь-яких причин не вимагала померла особа. Мова йде тільки про призначені, але не отримані виплати. Відповідно до вимог цивільного законодавства отримати можливо лише призначені виплати, а право на призначення та виплату соціальних платежів до складу спадщини не входить.
Таким чином, навіть до суду не можливо звернутися з позовною заявою про призначення та виплату, на приклад, пенсії, за якою особа не зверталась або не встигла звернутися за життя. Як приклад: жінка йде на пенсію, але візит до пенсійного фонду відклався у зв’язку із тяжкою хворобою на три місяці, від дати з якої вона мала право на отримання пенсії, а потім жінка на жаль померла. В цьому випадку пенсія жінці не була призначена, хоча й з поважних причин, а от же члени її родини не мають права вимагати призначення та виплати пенсії після її смерті.
Випадки, коли та кому належать зазначені суми
Слід зауважити, існує два випадки, коли та кому належать зазначені суми:
- за наявності членів сім’ї, які вирішили скористатися своїм правом на отримання належних спадкодавцеві соціальних виплат вони відходять до них;
- за відсутності членів сім’ї спадкодавця вони входять до загального складу спадщини.
Зрозуміло, що державні органи або працедавці не завжди мають бажання віддавати те, що не встигла за життя отримати особа, та намагаються будь-яким способом здійснювати перепони в отриманні, вимагаючи надати документи, які в даному випадку надати не можливо. Аби такі отримати зазначені кошти, необхідно чітко пам’ятати наступні моменти.
У випадку переходу до членів сім’ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв’язку з чим не застосовуються норми спадкового права від слова зовсім. В такій ситуації право вимоги у членів сім’ї регулюється не нормами ЦК України щодо спадкових правовідносин, а через інші норми. Можна сказати, що законом передбачене переважне право членів сім’ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Треба пам’ятати, що члени сім’ї, які одержують належні спадкодавцеві соціальні виплати, не зазначені в законі як спадкоємці. Зазначене пояснюється тим, що члени сім’ї померлого можуть не збігатися з колом спадкоємців, які прийматимуть у спадщину наявне у спадкодавця на час смерті майно та права. Так, на приклад спадкоємцями можуть бути батьки та діти померлого, а однією родиною багато років він міг мешкати з жінкою як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.
Ось тут ми підходимо до головного питання. У ст. 1227 ЦК України не зазначено, хто ж саме належить до членів сім’ї спадкодавця. Дане питання вельми актуально, адже у законодавстві України відсутній єдиний підхід стосовно віднесення тих чи інших осіб до членів сім’ї та єдиний чітко визначений законом термін або окреслене коло осіб. Зазвичай дане поняття розглядається в аспекті житлових, сімейних відносин, а також відносин із соціального забезпечення.
Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення терміну “член сім’ї” існує об’єктивна відмінність його змісту залежно від галузі законодавства. Враховуючи відсутність в ЦК спеціальної норми, яка б визначала членів сім’ї, слід застосовувати положення ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, за змістом якої сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Отже, критерії віднесення до члена родини є наступними саме в їх сукупності, а не за наявності якихось окремих критеріїв:
- спільне проживання (підтверджується реєстрацією осіб за однією адресою або актом, затвердженим депутатом місцевої громади за участю свідків про фактичне проживання за даною адресою без реєстрації);
- пов’язані спільним побутом та ведуть спільне господарство;
- мають взаємні права та обов’язки.
Так, на приклад, брат та сестра мешкають разом, але у брата є діти. У разі смерті брата спадкоємцями за законом будуть саме діти, як перша черга осіб, які закликаються до спадкування, але сестра буде мати право на отримання виплат відповідно до ст. 1227 ЦК України.
Оскільки це особливий порядок отримання зазначених виплат, то й отримання зазначених сум відбувається не за загальним правилом як для отримання іншого спадкового майна. Отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплати, які належали спадкодавцеві, здійснюється без участі нотаріуса, без звернення до нотаріуса, без отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Отримати зазначені виплати можливо шляхом звернення членів сім’ї померлої особи безпосередньо до органів або осіб, зобов’язаних провести певну виплату. Ще раз наголошуємо, що в такому випадку отримувати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не потрібно.
Що робити, якщо членів родини декілька?
Ще одне актуальне питання – що робити, якщо членів родини декілька? Закон не містить застереження про поділ сум соціальних виплат, належних спадкодавцеві, за наявності кількох членів сім’ї. Деякі чинні законодавчі акти містять норму про поділ таких сум порівну між членами сім’ї померлого. На наш погляд, виходячи з контексту ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя, діляться порівну між всіма членами сім’ї спадкодавця. У випадку виникнення спору щодо розподілу між членами сім’ї зазначених виплат, спір буде розглядатися в судовому порядку. Тут вже потрібно бути застережливими адміністрації підприємства чи установи де працювала померла особа або працівникам державного органу та максимально виявити круг осіб, які є членами сім’ї померлого, аби надалі уникнути судової тяганини та правильно розподілити та здійснити виплати.
В який строк можливо чи необхідно звернутися членам сім’ї за передбаченими виплатами, з урахуванням того, що їх отримання не є спадковими правовідносинами
А ось зараз саме актуальне питання – в який строк можливо чи необхідно звернутися членам сім’ї за передбаченими виплатами, з урахуванням того, що їх отримання не є спадковими правовідносинами? В ЦК України не зазначено строків, протягом яких члени сім’ї мають отримати належні спадкодавцеві соціальні виплати. Деякими законодавчими актами, що стосуються певного різновиду виплат, передбачаються різні строки звернення за їх одержанням. Так, строк у шість місяців з дня відкриття спадщини передбачає ч. 2 ст. 52 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, про строк не пізніше шести місяців після смерті зазначено в ч. 3 ст. 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, ч. 3 ст. 91 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, протягом трьох років зазначено в деяких актах, які регулюють виплати військовим.
Але оскільки переважно в законодавстві зустрічається саме строк у шість місяців, то радимо дотримуватися саме його – шести місяців після відкриття спадщини, тобто після смерті спадкодавця. Зазначений строк пов’язаний ще й з тим, що у разі відсутності членів сім’ї у померлої особи, виплати підуть до загального складу спадщини тій черзі спадкоємців, яка закликається до прийняття або до спадкоємців за заповітом. Зі спливом шести місяців, спадкоємці за законом або за заповітом вже мають право отримати свідоцтво про право на спадщину та бути повними власниками спадкового майна.
Слід урахувати ще й те, що у зв’язку із воєнними діями в країні не завжди можливо встановити точу дату смерті особи. Днем смерті громадянина, оголошеного за рішенням суду померлим, вважається день вступу в законну силу цього рішення і саме він зазначається у свідоцтві про смерть.
У випадку оголошення померлою фізичну особу, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку, а також у зв’язку з воєнними діями, суд має право визнати днем смерті цієї фізичної особи день її вірогідної смерті, але це питання розглядається вже в кожній конкретній ситуації враховуючи наявні докази та їх вагомість.
Цей нюанс потрібно пам’ятати у випадку з військовими, а також особами, які померли на тимчасово окупованих територіях.
