Як зміниться споживання м’яса в найближче десятиліття: економічні драйвери, регіональні тренди та структурна перебудова
6 серпня, в День вдячності працівникам сільського господарства, слід згадати про м’ясну галузь, яка постає як один з найскладніших і найчутливіших сегментів аграрного виробництва. Світовий ринок м’яса перебуває у фазі структурних змін, зумовлених сукупністю економічних, демографічних, технологічних і культурних факторів, які по-різному впливають на споживчу поведінку в різних регіонах світу. Після десятиліть зростання, підкріпленого урбанізацією, підвищенням доходів і розвитком тваринництва, глобальна динаміка споживання все менше нагадує лінійний тренд. У країнах з розвиненою економікою посилюється інтерес до альтернативних джерел білка, тоді як у державах з середнім рівнем доходу попит на традиційне м’ясо залишається стабільно високим. На тлі кліматичних викликів, змін у структурі харчування та тиску на аграрні системи питання про те, яким буде баланс між зростанням виробництва й переорієнтацією харчових звичок у найближче десятиліття, набуває ключового значення не лише для споживачів, а й для національних економік, глобальної торгівлі та продовольчої політики.
Світове споживання м’яса: динаміка і перспективи до 2034 року
М’ясна галузь є складною структурою, яка передує кожному кілограму м’яса в магазині, починаючи з полів, кормової сировини, умов утримання тварин і закінчуючи рішеннями аграрної політики. Виробництво м’яса неможливе без щоденної, фізично виснажливої праці аграріїв, які тримають поголів’я худоби, свиней і птиці. У періоди війни й кризи саме ця частина агросектору виявляється найбільш вразливою, оскільки вимагає постійного контролю, високих витрат і не терпить затримок. Сучасна м’ясна продукція починається на фермі, в свинарнику, у пташнику — там, де працюють люди, чия робота часто лишається непоміченою. За даними ООН, понад 70% світового продовольства виробляється не агрохолдингами, а малими та середніми фермерами.
У найближчі десять років світовий попит на м’ясо залишатиметься стабільно зростаючим, хоча його динаміка й структура дедалі більше залежатимуть від регіональних факторів, рівня доходів, споживчих звичок і технологічного розвитку агросектору. За оцінками міжнародних аналітичних організацій, з 2025 по 2034 рік обсяг світового споживання м’яса зросте майже на 48 мільйонів тонн. Середній щорічний приріст у розрахунку на душу населення становитиме приблизно 0,9 кг у роздрібному виразі. При цьому провідну роль у цьому процесі відіграватиме сегмент м’яса птиці, який демонструє найбільш динамічне зростання завдяки доступній ціні, сприятливому харчовому профілю та нижчому екологічному навантаженню в порівнянні з іншими видами тваринного білка. Очікується, що вже до 2034 року частка м’яса птиці у глобальному споживанні м’ясного білка перевищить 45%.
Зростання виробництва м’яса у світі відбуватиметься переважно за рахунок країн Азії, на які припадатиме понад половина приросту. Найпотужнішими драйверами цього сегмента залишаються Китай, Індія, країни Південно-Східної Азії та Африка — регіони, де м’ясо досі має статус продукту престижу та символу добробуту. В цих країнах зростання доходів населення, урбанізація й розширення середнього класу зумовлюють стійке збільшення попиту. При цьому найбільше зростатиме споживання птиці — відносно дешевого, універсального джерела білка, а також свинини та яловичини.
Окрім Азії, важливу роль у зростанні виробництва відіграватиме Латинська Америка. Цей регіон зміцнює свої позиції на світовому ринку завдяки сукупності конкурентних переваг: наявності земельних і водних ресурсів, технологічному вдосконаленню у сфері годівлі, розвитку генетичних програм, а також гнучкості логістичних ланцюгів. Такі країни, як Бразилія, Аргентина та Мексика, активно використовують сприятливі умови для масштабування м’ясного виробництва, зокрема в сегменті свинини та яловичини, що забезпечує їм стратегічну присутність як на регіональних, так і на глобальних ринках.
У той час як країни з економіками, що розвиваються, демонструють зростання м’ясного споживання, держави з високим рівнем доходів навпаки фіксують тенденцію до стабілізації або навіть скорочення. У Європейському Союзі, США, Канаді та деяких інших розвинених країнах споживачі все частіше переглядають харчові пріоритети під впливом екологічної свідомості, здоров’я та етичних питань, пов’язаних з добробутом тварин.
Відмова від червоного м’яса, зменшення загального споживання тваринного білка, перехід до дієт з більшою часткою рослинної їжі є сталим трендом, який підкріплюється державною політикою, інформаційними кампаніями та розвитком нових технологій у сфері виробництва білкових альтернатив. Йдеться як про зростання популярності рослинного м’яса, так і розвиток лабораторного культивованого м’яса, білків з комах та інших нетрадиційних джерел. У багатьох випадках зміщення акцентів не обов’язково означає повну відмову від м’яса як продукту, але передбачає зміну парадигми споживання: менше за обсягом, вище за якістю, з прозорим походженням та з мінімальним впливом на довкілля.
Згідно з прогнозами, у 2034 році сукупний обсяг світового виробництва м’яса досягне позначки у 406 мільйонів тонн, що на 13% більше порівняно з базовим періодом 2020–2022 років. Лише сегмент м’яса птиці, за прогнозами, додасть 28,5 мільйонів тонн. Загалом світове споживання м’яса зростатиме на 14% упродовж наступного десятиліття, основною рушійною силою чого залишатимуться країни з середнім рівнем доходів. У таких країнах спостерігається зростання купівельної спроможності, розширення міських агломерацій, трансформація способу життя та харчових моделей.
Відповідно, попит на м’ясні продукти тут підкріплюється не лише демографічними чинниками, а й змінами у споживчій культурі. У країнах Південної та Південно-Східної Азії, в Африці, а також у Латинській Америці м’ясо залишається важливим елементом соціального статусу та маркером економічного поступу. З-поміж видів м’яса у цих регіонах найбільші темпи зростання споживання прогнозуються саме для м’яса птиці, а також для свинини й яловичини, залежно від традиційних уподобань та цінової доступності.
Отже, глобальний ринок м’яса в наступному десятилітті розвиватиметься неоднорідно. Основні обсяги приросту припадатимуть на регіони, де м’ясо залишається ключовим джерелом білка й соціально значущим продуктом, тоді як у розвинених країнах дедалі більше значення матиме перехід до альтернативних моделей харчування. Це створює нові виклики для міжнародної торгівлі, регуляторної політики та аграрного виробництва — особливо в контексті кліматичних змін, продовольчої безпеки та глобальних зобов’язань зі зменшення викидів парникових газів. М’ясо як економічний та соціокультурний фактор залишатиметься важливою темою глобальних дискусій, де перетинаються інтереси виробників, споживачів, урядів і транснаціональних компаній.
Як екологія, технології й політика трансформують споживання та виробництво м’яса
У найближчі десять років споживання й виробництво м’яса у світі опиняться під безпрецедентним тиском з боку кліматичної політики, ринкових змін, технологічного розвитку та культурного конфлікту. Мова йде не про поступову еволюцію харчових звичок, а реальну перебудову цілої системи у вигляді конкретних рішень, які ухвалюють уряди, корпорації, сільськогосподарські об’єднання і споживачі — часто у протилежних напрямах, під тиском суперечливих вимог.
За офіційними оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, тваринництво сьогодні відповідає за близько 14,5% всіх викидів парникових газів, спричинених діяльністю людини. Найбільше навантаження створює виробництво яловичини, що супроводжується значними викидами метану, великим обсягом використання води, кормових культур і землі. Один кілограм яловичини може вимагати до 15 000 літрів води, а для вирощування кормів під вирощування худоби продовжують вирубувати лісові масиви, зокрема в басейні Амазонки.
Ці дані стали підставою для жорсткішого регулювання м’ясної галузі в окремих країнах. Урядові стратегії в Європейському Союзі, Великій Британії, Канаді й Австралії вже включають прямі заходи зі зниження інтенсивності тваринництва. Це вимагає впровадження іншої економічної політики — субсидії на технологічні замінники, маркування харчових товарів за вуглецевим слідом, просування моделей харчування, орієнтованих на зменшення споживання м’яса.
У межах Зеленого курсу Європейська комісія передбачає поступове скорочення тваринництва як інструмент досягнення кліматичних цілей. Ця стратегія викликає напруження в аграрному середовищі, зокрема у країнах зі значною питомою вагою тваринництва в експорті та внутрішньому ринку. Фермерські організації протестують проти заходів, які вони розглядають як загрозу для економічної стабільності й продовольчої безпеки. Проте процес вже запущений: держави, великі мережі роздрібної торгівлі й технологічні компанії переорієнтовують інвестиції з традиційного м’ясного сектору на сегмент замінників білка.
Цей сегмент демонструє вибухове зростання. Рослинне м’ясо, культивоване м’ясо та білкові інгредієнти з грибів, дріжджів або комах переходять зі статусу експерименту в площину серйозного бізнесу. У 2024 році ринок рослинного м’яса сягнув понад 10 мільярдів доларів, а до 2030 року, за прогнозами Bloomberg Intelligence, може перевищити 75 мільярдів доларів. Слід зазначити, що в США вже дозволено продаж м’яса, вирощеного з клітин тварин у лабораторних умовах. Хоча ціна продукту ще залишається високою, витрати на виробництво стрімко знижуються, і в найближче десятиліття ця технологія вийде на масовий ринок.
Водночас в Європейському Союзі дозволено використання борошна з личинок жуків, які також вважається джерелом білка з меншим екологічним навантаженням. На цей напрям роблять ставку в країнах з високими цінами на м’ясо, обмеженими ресурсами або потребою диверсифікувати імпорт.
Крім того, перехід до нової білкової структури супроводжується опором на рівні культурних уявлень і політичних наративів. У багатьох суспільствах м’ясо залишається символом повсякденного життя, святкових традицій і національної кухні. Будь-яка спроба обмежити його споживання сприймається як посягання не лише на раціон, а й на спосіб життя. У багатьох суспільствах м’ясо є не просто продуктом, а частиною культурного ядра. Барбекю в США, ковбаси в Німеччині, шашлик на Кавказі, м’ясні страви в арабському світі — всі ці традиції важко сумістити з концепцією «постм’ясної» дієти. У зв’язку з цим зміни у споживанні м’яса будуть нерівномірними та конфліктними.
З одного боку населення в Західній Європі й США дедалі частіше переходить на вегетаріанство чи флекситаріанство, знижуючи споживання тваринних білків. З іншого — у багатьох країнах розвивається націоналістична риторика навколо м’яса як елемента традиційної культури, і будь-які спроби його обмеження трактуються як посягання на спосіб життя. У найближче десятиліття ці суперечності лише посиляться, тому м’ясо дедалі частіше буде не просто продуктом, а економічним і соціальним маркером.
Окрім екологічних і культурних змін, на доступність м’яса впливають і суто економічні чинники. Подорожчання кормів, зміни кліматичних умов, поширення ветеринарних хвороб і енергетична нестабільність формують умови для зростання цін. За прогнозами FAO, м’ясо залишатиметься дорогим товаром щонайменше до середини 2030-х років. Це означає посилення нерівності в доступі до продуктів тваринного походження, передусім у країнах з нестабільною економікою або високим рівнем інфляції. Держави змушені будуть балансувати між підтримкою традиційного аграрного сектору та розвитком нових виробничих технологій. У низці країн вже реалізуються паралельні програми: підтримка фермерів, які впроваджують сталу модель тваринництва, і водночас фінансування стартапів у сфері замінників м’яса.
У 2025–2035 роках м’ясо не зникне з глобального раціону, але зміниться його роль, ціна, доступність і структура виробництва. У країнах з високими доходами очікується зниження споживання червоного м’яса і переорієнтація на альтернативи. У країнах з середнім доходом попит на м’ясо, навпаки, може зростати через урбанізацію, зростання доходів і зміни в харчовій поведінці. Проте і в цих країнах обмеження можуть виникати через ринкові умови: нестабільні ціни, імпортні бар’єри, проблеми з логістикою.
Отже, світ у найближчому десятилітті зіткнеться не з вибором «їсти м’ясо чи ні», а необхідністю переосмислення системи, яка забезпечує його виробництво, доступність і споживання. У цій системі вже немає універсальних відповідей, бо вона перебудовується під тиском кліматичної політики, ринкової конкуренції, культурного спротиву й технологічних інновацій. І в цих умовах м’ясо стає фактором стратегічного вибору на рівні держав, корпорацій і кожного споживача окремо.
М’ясний ринок в Україні: динаміка і перспективи
Упродовж останніх двох років м’ясний ринок України демонструє складну і неоднорідну динаміку, в якій співіснують ознаки зростання виробництва, коливання споживчого попиту, зовнішньоторговельні успіхи та внутрішня нестабільність. При цьому фермери та агропрацівники не припиняють роботи навіть під час бойових дій, мінувань полів, ракетних ударів і логістичних колапсів. Багато з них загинули під час виконання сільськогосподарських робіт у зоні ризику.
У 2023 році середній рівень споживання м’яса в Україні досяг 54,7 кг на одну особу, що лише незначно перевищує встановлений мінімальний показник у 52 кг. Однак ця цифра сама по собі не відображає реальної структури споживчої поведінки, бо приховує зниження по одних позиціях і компенсаторне зростання по інших. Свинина втратила в обсягах — зменшення з 20,3 до 19,8 кг, тоді як яловичина та м’ясо птиці додали — відповідно з 7 до 7,4 кг і з 26,2 до 27 кг на особу.
Така внутрішня зміна структури говорить про наявність кількох взаємопов’язаних процесів: по-перше, поступове здешевлення та масовізація курятини, по-друге — перехід частини споживачів до більш доступного виду м’яса на тлі економічного тиску, по-третє — стабільна, хоч і обмежена, ніша для яловичини.
За причини внутрішнього коливання виробники шукали компенсаторну модель через експорт. 2024 рік виявився в цьому плані рекордним: $962,7 млн валютної виручки від продажу м’яса птиці за кордон — плюс 20,4% у порівнянні з попереднім роком. Обсяги експорту також зросли — майже на 6%, до 448,8 тисяч тонн. Такий результат став можливим завдяки конкурентоздатній ціні, стабільним логістичним ланцюгам і технологічній готовності вітчизняних підприємств масштабуватися під запити зовнішнього ринку. Натомість на внутрішньому ринку ситуація залишалася напруженою: зниження купівельної спроможності населення, яке спостерігається від початку повномасштабного вторгнення, напряму впливає на обсяги споживання — і не лише в кількісному, а й у якісному сенсі.
Проте в 2025 році середньорічне споживання м’яса в Україні, як і в попередні роки, утримується на стабільному рівні. Водночас м’ясна зовнішня торгівля зараз демонструє виразну структурну асиметрію: країна стабільно нарощує експорт м’яса птиці, переважно курятини, водночас зростає в рази імпорт свинини.
Такий дисбаланс свідчить про глибокий зсув у галузевих пріоритетах: птахівництво працює на зовнішній ринок, орієнтоване на валютні надходження й масштабне виробництво, тоді як свинарство, навпаки, не витримує внутрішніх викликів і дедалі глибше поступається позиціями. Україна перетворюється на експортера того, що їй вигідно виробляти, і на імпортера того, що не може забезпечити власними силами. За цією асиметрією стоїть стратегія виживання в умовах війни, кризи й нестачі ресурсів. Однак така структура зовнішньої торгівлі формує ризики: зміцнення позицій на зовнішніх ринках може супроводжуватися ослабленням внутрішньої продовольчої безпеки у сегменті свинини, яка залишається важливою складовою споживчого кошика.
Водночас це відображає й зміну логіки виробництва: великі птахофабрики, які мають доступ до зовнішніх каналів збуту, зберігають фінансову стійкість і орієнтуються на експорт. А дрібні й середні виробники свинини, які працюють переважно на внутрішній ринок, стикаються з труднощами, які змушують їх згортати виробництво або зменшувати обсяги. Отже, аграрна структура поступово перебудовується на користь масштабованого експорту курятини, тоді як забезпечення внутрішнього попиту на свинину дедалі більше залежить від зовнішніх постачальників.
За січень–травень 2025 року Україна експортувала 195,6 тисяч тонн м’яса птиці. У грошовому вираженні це становить 457,8 мільйона доларів США. Ці обсяги перевищують показники аналогічного періоду 2024 року, що свідчить про стабільну присутність української курятини на зовнішніх ринках і про збереження її конкурентоспроможності в умовах війни та нестабільної логістики. Основними покупцями залишаються європейські країни, Близький Схід і Північна Африка, де український продукт утримує позиції завдяки відносно низькій собівартості, масштабам виробництва та наявній інфраструктурі для експорту.
Зростання обсягів експорту частково пояснюється дією квот, які надаються українським виробникам на постачання м’яса птиці та субпродуктів до країн ЄС. Розподіл квот залежить від фактичних обсягів експорту за перші чотири місяці року, що стимулює великих гравців нарощувати постачання на початку року для забезпечення подальшого доступу до ринку. Окремий резерв квот виділяється для нових експортерів, що дозволяє розширювати коло компаній-учасників, проте й створює додаткову конкуренцію всередині сектору. Така система сприяє зростанню експорту, але також орієнтує виробництво на зовнішній ринок, іноді — на шкоду внутрішній пропозиції.
На протилежному полюсі — ситуація з імпортом свинини. За перше півріччя 2025 року Україна ввезла 7,2 тисячі тонн цієї продукції, що у 4,5 рази перевищує обсяг імпорту за аналогічний період минулого року. У грошовому еквіваленті це становить 18,3 мільйона доларів. Раніше, у першому кварталі, темпи зростання були аналогічно високими: імпорт збільшився у 3,8 рази. Це свідчить про сталу тенденцію, а не короткочасне коливання. Попит на імпортну свинину зростає як серед переробних підприємств, так і серед дистриб’юторів, які змушені компенсувати дефіцит внутрішньої пропозиції.
Основною причиною зростання імпорту є скорочення поголів’я свиней на українських фермах. Цей процес триває не перший рік і пов’язаний з низькою рентабельністю, високими витратами на корми, зростанням цін на енергоносії, ветеринарні ризики та нестачею інвестицій у відновлення виробничих потужностей. У результаті, навіть попри коливання попиту всередині країни, внутрішній ринок виявився не в змозі забезпечити стабільне постачання продукції, що змусило імпортерів активізувати закупівлі за кордоном.
Ціни на м’ясо в Україні у 2025 році зростають у всіх основних категоріях. Найвідчутніше це стосується свинини та курятини, які традиційно займають найбільшу частку в структурі споживання. Підвищення вартості пояснюється сукупністю кількох чинників: скороченням поголів’я, зростанням цін на корми, високими енергетичними витратами й загальним ослабленням економіки. За даними Асоціації «Свинарі України», кількість свиней на внутрішньому ринку зменшилася. Цей дефіцит пропозиції вже безпосередньо відображається на закупівельних цінах. При цьому падіння внутрішнього виробництва створює тиск на ринок, особливо в регіонах, де попит є стабільно високим. У деяких областях зафіксовані відчутні коливання закупівельних цін, однак загальна тенденція є єдиною — свинина дорожчає по всій країні.
Зі свининою схожа ситуація й у виробників курятини. Попри більшу стабільність цього сегменту в попередні роки, у 2025 році він також відчуває зростання собівартості. Основною причиною цього є подорожчання кормів, особливо зернових, які формують значну частину витрат у птахівництві. Вартість кормової бази підвищується через інфляцію, погіршення умов логістики та загальну напругу на аграрному ринку, що працює в умовах воєнного стану.
Слід зазначити, що подорожчання м’яса пов’язане не лише з аграрними ризиками. Економічна ситуація в країні залишається нестабільною, що тисне на всі ланки виробничого ланцюга — від ферми до переробки. Вартість електроенергії, пального, транспортних послуг і упаковки зросла, і всі ці витрати перекладаються на кінцевого споживача. В результаті навіть за скорочення купівельної спроможності ціни на м’ясо не знижуються, а продовжують зростати. Це створює додаткову напругу для українців зі середнім і низьким рівнем доходів, які змушені переглядати харчові звички у бік курятини або зменшувати кількість м’ясних продуктів у раціоні. Проте споживання яловичини залишається на низькому рівні й має всі передумови для подальшого скорочення. Висока собівартість виробництва, малий обсяг вітчизняного поголів’я і слабкий внутрішній попит залишають цей сегмент у межах нішевого.
Отже, з огляду на сукупність факторів, прогноз на найближче десятиліття вказує на поступову зміну структури м’ясного споживання в Україні. Загальні обсяги можуть залишатися стабільними або знижуватися повільно, насамперед через скорочення доступу до дорожчих категорій. Основу раціону формуватимуть більш дешеві види м’яса — переважно курятина. Свинина поступово втрачатиме позиції, якщо держава не запропонує програму підтримки галузі, яка вже відчуває кризу поголів’я, а яловичина залишатиметься малодоступною для більшості населення.
Станом на 2025 рік немає передумов для здешевлення м’ясної продукції в коротко- або середньостроковій перспективі. І якщо не зміниться модель підтримки тваринництва, не знизяться ціни на енергоносії та не стабілізується логістика, м’ясо в Україні залишатиметься категорією, доступ до якої буде відчутно обмеженим для значної частини населення. Ця реальність потребує не лише ринкових рішень, а й усвідомленої державної стратегії.
Очікування подальшого зростання цін на м’ясо підтверджуються не лише українською статистикою, а й глобальними трендами. За даними MeatNews, у травні 2025 року індекс цін на м’ясо за методикою ФАО зріс, що є сигналом про зростання собівартості м’ясної продукції в усьому світі та, відповідно, тиску на локальні ринки, які імпортують окремі позиції або залежні від зовнішніх постачальників кормів і технологій.
М’ясний ринок і вегетаріанці
У глобальному контексті вегетаріанство поступово перестає бути нішевою поведінковою моделлю. За даними міжнародних дослідницьких джерел, у 2025 році приблизно 10–12% населення світу відмовляється від споживання м’яса. Серед них — від 1 до 3% веганів, які повністю виключають з раціону будь-які продукти тваринного походження. При цьому ці показники є усередненими і суттєво варіюються залежно від країни та культурного контексту.
Найвищі показники в цьому питанні є в Індії, де понад 30% населення дотримується вегетаріанської дієти. Це пов’язано насамперед з релігійними нормами, а не екологічними або етичними міркуваннями. У Західній Європі, США, Канаді та Австралії частка вегетаріанців становить 5–10%, а в окремих соціальних групах — серед молоді та жителів великих міст — сягає 12–14%.
На цьому тлі Україна демонструє іншу динаміку. За даними Ukrainian Food Journal, у країні близько 1,8% населення ідентифікують себе як вегетаріанці, а ще 1,3% — як вегани. Для порівняння: навіть у сусідній Польщі ці цифри вищі в кілька разів. Однак водночас у межах споживчого середовища фіксується до 17% українців, які обмежують споживання м’яса або тваринних продуктів, не відмовляючись від них повністю. Це так звані флекситаріанці — група, яка вважає за доцільне знижувати частоту вживання м’яса з міркувань здоров’я, екології чи бюджету.
Причини такого розподілу пояснюються не лише харчовими звичками, а й соціально-економічним становищем. В Україні м’ясо досі сприймається як продукт статусний через історичну асоціацію з достатком і ситістю, тому повна відмова від м’яса досі не стала частиною масової культури. Крім того, широке поширення вегетаріанства вимагає стабільного доступу до альтернативних продуктів — зокрема рослинного білка, сої, горіхів, збагачених харчових добавок та овочів. В умовах війни, інфляції та логістичних труднощів такі позиції не завжди є доступними.
Водночас споживчий ландшафт поступово змінюється. У супермаркетах зростає асортимент вегетаріанських продуктів — не лише свіжих овочів і круп, а й спеціалізованих рослинних напівфабрикатів, які імітують м’ясо. У великих містах деякі ресторани та кафе стабільно включають вегетаріанські позиції в меню, а в закладах з преміальним сегментом — навіть окремі веганські лінійки. Такі зрушення не є результатом радикальної зміни харчової поведінки українців, а скоріше спробою відповісти на запит нової ніші.
У довгостроковій перспективі ріст числа флекситаріанців, доступ до імпортних рослинних продуктів і популяризація вегетаріанства серед молоді можуть поступово формувати нові сегменти ринку, однак на загальну структуру споживання м’яса в Україні протягом найближчих десяти років це суттєво не вплине. Ринок наразі залишається м’ясоцентричним, і м’ясо, попри ціну, залишається домінантною категорією у харчовій структурі.
