Профіцит без дотацій: що насправді стоїть за звітом Пенсійного фонду України

Після кількох років хронічного дефіциту та стабільної дотаційної залежності від державного бюджету Пенсійний фонд України несподівано звітує про профіцит у 2024 році — вперше за багато років без жодної копійки трансферту з бюджету на покриття дефіциту. Така фінансова звітність виглядає як переломний момент у довгій історії дефіциту та залежності від казначейських переказів. Формально це є знаком стабілізації та означає, що фонд отримав більше, ніж витратив. Однак фактично — привід для серйозного аналізу. За сухими цифрами стоять не лише податкові надходження й зміни на ринку праці, а й складна демографічна ситуація, скорочення кількості отримувачів пенсій, міграція, воєнні реалії. Те, що виглядає як успіх, може виявитися побічним ефектом великої втрати. Як сформувався профіцит Пенсійного фонду? Що він насправді означає і чому поспішні висновки про успіхи системи можуть бути передчасними.

Про що йдеться в звіті Пенсійного фонду України

За підсумками 2024 року Пенсійний фонд України вперше за тривалий час завершив бюджетний рік без дефіциту та залучення додаткових коштів з державного бюджету. Як зафіксовано у звіті, ПФУ зміг виконати всі свої фінансові зобов’язання без залучення дотацій із державного бюджету. Як наголошують в установі, це є “суттєвим зламом” у фінансовій динаміці: ще у 2023 році на покриття дефіциту було витрачено 26,5 мільярда гривень бюджетних коштів. Тепер же, згідно з офіційним звітом, надходження перевищили витрати, і рік завершився з позитивним сальдо.

Загальна сума доходів Пенсійного фонду за 2024 рік становила 860,7 мільярда гривень. У цей же час видатки сягнули 854,5 мільярда. Це означає, що у Фонду утворився профіцит у розмірі 6,2 мільярда гривень. При цьому основним джерелом доходів, як і раніше, залишаються страхові внески, зокрема єдиний соціальний внесок, який справляється з фонду оплати праці в усіх секторах економіки.

Найбільша частина видатків, як і очікувалося, була спрямована на пенсійне забезпечення. Протягом року Пенсійний фонд здійснив виплати 10,3 мільйонам громадян. Загальна сума таких виплат досягла 736,2 мільярда гривень. Пенсії нараховувалися з урахуванням чинного законодавства та специфічних положень, запроваджених на період дії воєнного стану. У звіті повідомляється, що у 2024 році було призначено 436 тисяч нових пенсій.

Поступове зростання пенсійних виплат також зафіксоване у динаміці середнього розміру пенсії. Якщо на початку року, станом на 1 січня 2024 року, середня пенсія в Україні становила 5 385 гривень 25 копійок, то вже через рік, на 1 січня 2025 року, вона досягла 5 789 гривень 5 копійок. Це означає, що середній розмір пенсії зріс на 403 гривні 80 копійок або на 7,5% протягом року. Мінімальний розмір пенсії за віком на кінець звітного періоду встановлено на рівні 2 361 гривні.

Окрім базових пенсій, Пенсійний фонд зазначає, що у 2024 році виконував низку інших соціальних функцій. Зокрема, йдеться про цільові виплати окремим категоріям громадян. За рік було профінансовано 1,3 мільярда гривень на пенсії для осіб, які мають особливі заслуги перед Україною, а також для ветеранів війни та працівників зі шкідливими умовами праці. Цей напрям фінансування є окремим у структурі видатків і не входить до загального пенсійного забезпечення.

Крім того, у сферу відповідальності Пенсійного фонду входили страхові виплати у випадках тимчасової непрацездатності та нещасних випадків на виробництві. За даними звіту, у 2024 році на ці цілі було спрямовано 33,6 мільярда гривень. Ще один великий напрям — фінансування житлових субсидій і пільг. Загалом на ці потреби було витрачено 39,6 мільярда гривень. До цієї суми входить і оплата житлово-комунальних послуг, і компенсації на придбання твердого чи рідкого пічного палива, а також скрапленого газу.

Також ПФУ повідомляє, що в рамках виконання міжнародних зобов’язань України у 2024 році було здійснено своєчасні перекази пенсій громадянам України, які постійно проживають за кордоном. Загалом виплати на користь українських пенсіонерів було здійснено у 15 країн світу на суму 167,2 тисячі доларів США та 6 071,8 тисячі євро. Водночас іноземні громадяни, які мешкають в Україні та мають право на пенсійне забезпечення згідно з чинними міжнародними договорами, отримали виплати на суму 0,4 тисячі доларів США та 5 617,3 тисячі євро.

Отже, як зазначається, за весь звітний період Пенсійний фонд України не лише забезпечив виплату пенсій, але й профінансував значну частину інших соціальних програм, які зазвичай передбачаються в бюджеті Міністерства соціальної політики. Всі ці зобов’язання були виконані без додаткових асигнувань з державного бюджету, виключно за рахунок власних доходів Фонду.

Дані звіту свідчать про повноцінне виконання фінансового плану Фонду, своєчасну індексацію пенсійних виплат, зростання середнього рівня пенсій і стабільне забезпечення соціальних виплат у розширеному форматі — від страхової допомоги до пільг на оплату комунальних послуг.

За рахунок чого Пенсійний фонд у 2024 році вийшов у профіцит

Звіт Пенсійного фонду України виглядає як велике фінансове досягнення, однак він є симптомом глибших процесів, які трансформують соціальну структуру країни в умовах війни, демографічних змін та ринку праці, що перебуває в нестійкому балансі. Формально прибутковість фонду пояснюється одразу кількома чинниками: зростанням доходів від єдиного соціального внеску, скороченням витрат на пенсії, детінізацією праці та зменшенням кількості отримувачів пенсій. Проте за цими цифрами ховається складна й некомфортна правда про те, на чому саме тримається ця “фінансова рівновага”.

У 2024 році загальні видатки Пенсійного фонду становили 854,5 млрд грн, що на 108,2 млрд грн більше, ніж у 2023-му. Але попри це, фонд уникнув дефіциту. Причиною цього є не стільки зростання надходжень, скільки несподіване зниження пенсійних витрат. Замість запланованих 502,9 млрд грн на пенсійне забезпечення фактично витратили 477,2 млрд грн. Це майже 26 млрд грн “економії”, яка, насправді, є відображенням соціальних втрат.

Кількість пенсіонерів в Україні упродовж року зменшилася на майже 173 тис. осіб і станом на 1 січня 2025 року становила 10,34 млн. Це є не лише наслідком природної смертності. Значна частина зниклих з реєстрів — це пенсіонери, які виїхали за кордон і не звернулися за виплатами або перебувають на окупованих територіях, де немає технічної змоги обслуговувати пенсійні рахунки. Таке скорочення не є перемогою соціальної політики, воно просто означає, що людей, які мали б отримувати підтримку від держави, меншає. І це далеко не через їхнє покращене благополуччя.

Крім того, додатковим джерелом стабілізації стали зусилля з детінізації зайнятості. У 2024 році легалізували 77,1 тис. робочих місць, що принесло 136,6 млн грн додаткових надходжень від єдиного соціального внеску. Також кількість юридичних осіб — платників ЄСВ — зросла на 24,9 тис. Та попри це, загальна кількість платників скоротилася на 7,7 тис., і нині становить 2,827 млн. Це свідчить про зміни у структурі бізнесу: активність зосереджується у великих і середніх підприємствах, тоді як дрібний бізнес, особливо в регіонах, занепадає або взагалі зникає з правового поля.

Водночас на ринку праці фіксується зменшення кількості працівників з зарплатами нижчими за мінімальну. У грудні 2024 року таких було 1,05 млн осіб — це 11,9% від усіх найманих працівників, тоді як у грудні 2023-го — 13,2%. Але зниження цієї частки не обов’язково свідчить про зростання доходів. Частина працівників або втратили роботу, або перейшли у “сіру” зону. Статистика не відображає динаміки реальної купівельної спроможності: зростання середньої зарплати та середньої пенсії не компенсує інфляцію, особливо в умовах воєнної економіки.

Поряд з цим у структурі самих пенсій спостерігається глибока нерівність. Середня пенсія зросла на 7,5% і становить 5789 грн, але цей приріст значно нижчий, ніж у 2023 році (16,5%). Мінімальна пенсія залишилася на рівні 2361 грн. У регіональному розрізі — шокуючі контрасти: якщо в Києві середня пенсія перевищує 8000 грн, то на Тернопільщині — лише 4485 грн. Тобто, держава не подолала базову проблему пенсійної несправедливості.

Всі ці фактори дали можливість Пенсійному фонду не лише втриматися на плаву, а й завершити рік з профіцитом. Але він є побічним ефектом критичних тенденцій: депопуляції, виїзду працездатного населення, звуження соціальної бази отримувачів допомоги, скорочення витрат на підтримку найвразливіших. Зростання надходжень — частково заслуга ефективнішого адміністрування ЄСВ, але ще більшою мірою — індексацій і підвищення номінальних зарплат, яке не завжди відповідає реальній вартості життя.

Слід зазначити, що в звіті Пенсійного фонду України за 2024 рік фіксуються ще показові цифри, які ілюструють як соціальні, так і економічні зрушення. Так, мінімальна пенсія протягом року залишалася незмінною — 2361 грн. Це означає, що навіть за умов інфляційного тиску базовий рівень пенсійного забезпечення не переглядався, а отже, купівельна спроможність найменших пенсій фактично знизилась. Водночас у межах країни зберігається значний регіональний розрив: якщо в Тернопільській області середній розмір пенсії становить лише 4485 грн, то в Києві він сягає 8018 грн. Така різниця майже вдвічі демонструє нерівномірний доступ до ресурсів і суттєву залежність соціального забезпечення від географії проживання.

Показники ринку праці також засвідчують помітні зміни. Загальна кількість найманих працівників у 2024 році становила 8,84 млн. З них лише 15% отримують зарплату менше мінімальної — для порівняння, у 2022 році таких було понад 23%. Це може свідчити або про часткову детінізацію доходів, або про структурні зміни, пов’язані зі скороченням низькооплачуваної зайнятості.

Найбільша частка працюючих — 45,2% — отримує заробітну плату в межах від 20 до 120 тисяч гривень на місяць. Цей сегмент зростає, і це єдине з п’яти значень, яке вказує на поступову концентрацію середнього доходу. Ще 3,2% працівників мають зарплату понад 120 тисяч гривень — тоді як у 2022 таких було лише 2,2%. Це зростання у верхньому сегменті доходів вказує на подальше розшарування всередині ринку праці.

Разом ці показники формують загальну картину соціальної асиметрії: мінімальні пенсії не зростають, регіональні розриви залишаються значними, натомість зарплатна структура демонструє зменшення бідності “на папері” та зростання кількості працівників із середнім і високим доходом. Але це зрушення не обов’язково означає рівномірне покращення добробуту, воно лише фіксує зміну пропорцій у зареєстрованому секторі, не зачіпаючи тіньової чи втраченої частини економіки.

Отже, профіцит Пенсійного фонду в 2024 році є не доказом оздоровлення фінансової системи, а індикатором її адаптації до воєнного дефіциту людського ресурсу. Він не став результатом реформ, а є наслідком втрат — людських, демографічних, соціальних. Така модель балансу не має довгострокової перспективи, вона працює лише в умовах вимушеної економії та вимивання отримувачів виплат. Як тільки війна завершиться, біженці почнуть повертатися і відновиться повна пенсійна інфраструктура на звільнених територіях, навантаження на фонд знову зросте, і нинішній профіцит перетвориться на дефіцит.

Справжнє фінансове оздоровлення неможливе без перегляду принципів пенсійної системи: переходу від проїдання до накопичення, від пасивного нарахування до активного страхування, від регіонального перекосу до соціальної рівноваги. Утримання ілюзії стабільності на тлі війни є небезпечною пасткою. Профіцит, отриманий за рахунок зменшення кількості живих пенсіонерів, не може бути основою для оптимізму.