Захист чи втрата покоління: чому українські школярі старшокласники масово виїжджають з країни
Україна опинилася на межі демографічної катастрофи: масова еміграція торкається не лише молодих спеціалістів чи робітників, але й тих, хто ще навіть не завершив школу. Старшокласники, а особливо хлопці 10-11 класів, які мали б стати новим поколінням, що підніме країну після війни, масово залишають Батьківщину.
Страшна реальність війни, загроза мобілізації та відсутність якісної освіти штовхають їх до від’їзду в пошуках безпечнішого і кращого життя за кордоном. Наслідки цього процесу для України можуть бути катастрофічними: втрата людського потенціалу, ослаблення економіки та навіть загроза для обороноздатності держави. Чи можливо зупинити цей відтік майбутнього? Відповідь на це питання має шукати не лише суспільство, але й, в першу чергу, влада, яка стоїть перед викликом збереження нації.
Кризова ситуація
Українська школа переживає явище, яке можна назвати відтоком мозку ще до завершення середньої освіти. Усе більше учнів старших класів, особливо хлопців, залишають країну. Причини цього явища складні та різноманітні: від прагнення уникнути мобілізації через війну до бажання здобути кращу освіту та знайти більш безпечні й стабільні умови для життя. Адже хлопці з 17 років мають ставати на військовий облік, а вже з 18 років – не можуть виїхати з країни. Тож багато батьків намагаються вивезти своїх синів за кордон до того моменту, як їм виповниться 17-18 років.
За даними опитування Міжнародного благодійного фонду SaveEd, станом на початок 2024 року, чверть українських школярів виявила бажання переїхати жити за кордон.
В Україні все ще відсутні верифіковані дані щодо кількості українських громадян, зокрема дітей, які перебувають за кордоном. Водночас закордонні дані також різняться. Це пояснюється тим, що не всі родини з дітьми отримали тимчасовий захист в країнах ЄС. Наприклад, у Франції неповнолітні можуть перебувати в країні без дозволу, тому, як правило, не включаються до статистики тимчасового захисту. А в Ірландії та Угорщині дані про тимчасовий захист за поділом за віковими групами не подаються. Також ці статистичні дані можуть не відображати тих осіб, які зареєструвалися, але ще офіційно не отримали тимчасовий захист.
Так, за останніми даними з 24 лютого 2022 року по 12 грудня 2023 року до шкіл ЄС було інтегровано 831,431 українського учня. Але реальні цифри можуть бути набагато більшими. Адже також є учні, які навчаються з-за кордону дистанційно лише в українській школі й не були інтегровані в шкільну систему країн ЄС, тому не враховані у цю статистику, оскільки не мають обов’язку відвідувати школу країни перебування.
Як повідомляють в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців станом на жовтень 2024 року за кордоном перебуває українських школярів:
- в Ірландії – 97% ;
- в Румунії – 83%, у Франції – 69%;
- у Німеччині та Австрії – по 63%;
- у Молдові – 8% ;
- у Хорватії – 16%
- У Великій Британії – 17% .
Взагалі, чисельність молоді (людей від 14 до 35 років) в українському суспільстві значно скоротилась з приблизно 10 млн осіб у 2022 році до приблизно 7 млн станом на 2024 рік. За прогнозами кількість молодих людей в Україні може знизитись у 2030 році взагалі до 5 млн осіб.
Чому відбувається відтік старшокласників
Війна, економічні труднощі та невизначеність у майбутньому грають ключову роль. Багато сімей шукають кращих умов для своїх дітей за кордоном, намагаючись уникнути впливу військових дій та економічної нестабільності. Хлопці старшого шкільного віку, які можуть бути мобілізовані через кілька років, особливо вразливі до таких рішень.
Після початку війни, багато батьків почали вивозити своїх старшокласників за кордон, щоб уникнути майбутньої мобілізації. За даними освітніх закладів за кордоном, значна частина українських старшокласників переїжджає на навчання саме з цією метою. Оскільки по досягненню повноліття юнаки можуть бути призвані на військову службу, деякі родини шукають шляхи вивезення дітей до безпечніших країн Європи. Такий процес набуває масштабів, що не можна ігнорувати. Наприклад, у Чехії, Польщі та Німеччині кількість українських старшокласників значно зросла за останній рік. Деякі з них вступають до місцевих шкіл, інші продовжують дистанційне навчання, щоб залишити можливість повернення. Батьки користуються тим, що старшокласники ще не підлягають мобілізації, і намагаються забезпечити їм можливість уникнути військової служби у майбутньому.
Це явище особливо поширене серед родин із середнім і високим достатком, які мають можливість забезпечити своїм дітям освіту за кордоном та оформити всі необхідні документи.
Крім того, війна і політичні кризи призвели до зниження рівня життя, інфляції, скорочення робочих місць. Багато родин бачать більше перспектив за кордоном, де є стабільність та економічні можливості.
Та й сама освіта в Україні нині переживає не кращі часи. Невдалі реформи МОН лише підштовхують освітній процес до краю провалля та не лишають батькам старшокласників іншого виходу, як вивезти дітей за кордон.
І хоча міністр освіти і науки України Оксен Лісовий стверджує, що західна освіта частково міфологізована, а ті виші, до яких їдуть українські діти, не кращі за вітчизняні заклади вищої освіти, його слова мало кого переконують. Українська система освіти не завжди може конкурувати з західними стандартами, що підштовхує молодь до пошуків кращих можливостей для навчання за кордоном.
Молоді українці часто не бачать для себе перспектив в країні. Вони бачать корупцію, політичну нестабільність і відсутність реальних реформ, що спонукає шукати кращі умови для самореалізації.
Ця тенденція є вкрай небезпечною для майбутнього України. Відтік молоді загрожує демографічною кризою та економічним ослабленням держави. Втрата значної частини найталановитіших та найперспективніших громадян означає, що Україна залишиться без основного ресурсу для розвитку — людського потенціалу. Старшокласники, які виїжджають, рідко повертаються. Вони отримують освіту, асимілюються в нових умовах і стають частиною економік інших країн.
Відтік молодих людей, особливо хлопців, посилює демографічну кризу. В умовах, коли населення України і так зменшується через низьку народжуваність та війну, масова еміграція ще більше погіршить ситуацію. Якщо велика частина молодих хлопців емігрує, це створить проблему для мобілізації та послабить обороноздатність країни. Відтік тих, хто міг би потенційно служити в армії, залишає Збройні сили України без необхідного резерву.
Старшокласники, які залишають Україну, здебільшого не повертаються. Це означає, що країни ЄС та інші розвинені держави отримують вже готових молодих фахівців, на виховання яких Україна витратила ресурси.
У пошуках кращої долі
Українські старшокласники живуть не так, як мріяли. Кожен день для них — це боротьба між звичним бажанням вчитися та будувати майбутнє і страшною реальністю війни. Особливо хлопці — ті, хто ще вчора планували навчатися в університетах, закохуватися, мріяти про успіх, сьогодні змушені приймати інші рішення, які диктує війна.
Багато з них більше не бачать безпечного світу. Їх дитинство обірвалося з першим вибухом, а юність — тепер це перехрестя страху перед мобілізацією і безвихіддю, яка висить над кожним їхнім рішенням. Їхні батьки, зі сльозами на очах, збирають документи, пакують валізи, прощаються з домівкою, яку, можливо, більше не побачать. Вони їдуть, не знаючи, чи повернуться.
У кожному серці — важке питання: чи правильно я вчинив, поїхавши? Чи не зрадив я своїх друзів, свою країну? І ці думки пронизують кожну хвилину їхнього життя на чужині, де вивчати нові мови та предмети стає не просто потребою, а необхідністю вижити. Але й там, у тихих класах за кордоном, їхні думки часто повертатимуться додому — до вибухів, до зруйнованих вулиць рідного міста і до тих, хто залишився боротися.
Це не втеча, а спроба знайти порятунок від загрози. Вони мріють повернутися, але не всі знають, чи буде це можливо.
В Україні все частіше говорять про проблему виїзду молодих хлопців, які ще не досягли повноліття. Хоча в Україні мобілізація з 25 років, проте після 18 виїхати вже не можна, а тому іноді батьки відправляють дітей за кордон ще до повноліття.
“Молодь та і їхні батьки не бачать майбутнього тут, тому шукатимуть собі кращого життя за межами України, з надією, що можливо діти повернуться після навчання. А можливо й ні. Йти на війну вони в 17 років точно не хочуть”, – розповідає киянин Олександр Мисан, який сам наразі захищає країну, але його 16-річний син Олександр виїхав до Словаччини.
Киянка Ірина змушена була прийняти рішення відправити 16-річного сина Яна навчатися до Словаччини, так як у хлопця синдром Туретта (вроджене нейропсихічне захворювання, що вимагає особливого режиму дня і харчування – ред.). За відсутності цих умов хвороба може вийти з-під контролю. До того ж військово-лікарська комісія визнала його “придатним для служби у визначених частинах і підрозділах”.
“Відчуття, що після повноліття діти вже не матимуть змоги покинути країну, підштовхує їхніх батьків використати останній шанс поїхати за кордон. Окрім того, є колізія, що хворих хлопців, які непридатні до служби у мирний час, можуть мобілізувати у воєнний час ще до 25 років. Я стільки сил доклала, щоб виростити його. З лікуванням синдрому Туретта в Україні – велика проблема,”- розповідає про важку ситуацію в своїй родині Ірина.
“Прийняти вибір виїхати часто означає втратити друзів, покинути родину, адаптацію в новій культурі, відчуття провини, а це дуже непросто. В свою чергу, ті, хто обирають залишатися, стикаються з тривогою призову”, – описує проблему дитяча психологиня Оксана Писарєва з фонду “Голоси дітей”.
Як зупинити відтік молоді
Очевидно, що ця криза вимагає негайної реакції від уряду. Потрібно радикально покращити систему мобілізації, а також освіти, щоб українські школярі бачили перспективи здобути якісну освіту вдома. Це включає модернізацію навчальних програм, впровадження сучасних технологій і підвищення рівня викладачів.
Влада має працювати над створенням більш безпечних і стабільних умов життя в країні, щоб люди не відчували потреби втікати за кордон. Стимули для молоді, такі як гранти, стипендії, підтримка стартапів, могли б утримати молодих людей в країні. Важливо створювати програми, які підтримують молодь і дають їм можливість самореалізації.
Виховання патріотизму та відповідальності за майбутнє своєї країни також грає важливу роль. Молоді люди повинні відчувати, що вони є частиною спільного національного проєкту.
Масовий відтік старшокласників, зокрема хлопців, ставить під загрозу майбутнє України. Якщо цю тенденцію не зупинити, країна може залишитися без важливого людського капіталу та опинитися в ще більш глибокій кризі. Влада повинна вжити рішучих заходів, щоб забезпечити молодим українцям можливості для розвитку та самореалізації вдома. Тільки так Україна зможе зберегти своє майбутнє.
Нині країна опинилася перед трагічною дилемою: з одного боку — війна, мобілізація і невизначене майбутнє, а з іншого — масовий відтік молоді, яка мала б будувати нову країну. Старшокласники, особливо хлопці, покидають Україну в надії на краще життя за кордоном, втрачаючи зв’язок із Батьківщиною. Це не просто тривожний сигнал — це удар по серцю нації, яка втрачає своїх майбутніх лідерів, вчителів, науковців, захисників. Якщо ця тенденція продовжиться, Україна ризикує втратити більше, ніж війна вже забрала — вона може втратити своє майбутнє. Влада повинна діяти негайно: інвестувати в освіту, створювати можливості для молоді, забезпечувати стабільність і безпеку. Тільки так можна зупинити цей трагічний відтік і дати українським школярам причину залишитися вдома і боротися за свою країну.
