“Закриття шкіл є не реформою, а демонтажем базової соціальної функції держави”: Андрій Павловський

Під час війни українська держава активно говорить про відбудову, стійкість, майбутнє. Але в цей самий момент, у реальному просторі українських сіл, відбувається системне згортання однієї з найважливіших функцій держави — забезпечення базової доступності освіти. Під тиском воєнних витрат, бюджетних обмежень і демографічної кризи влада ухвалює рішення, які можуть виявитися незворотними. Ідеться про плани уряду з 1 вересня 2025 року припинити фінансування шкіл, де навчається менше ніж 45 учнів.

Експерт з питань соціальної політики, народний депутат України 6 і 7 скликання Андрій Павловський висловив свою публічну позицію з цього приводу. Його оцінки жорсткі, але базуються на аналізі системної картини. Він повідомив, що з 1 вересня 2025 року влада припиняє фінансування шкіл, де навчається менше ніж 45 учнів. Це рішення стосуватиметься щонайменше 403 навчальних закладів, що діють переважно в сільській місцевості. Під загрозою опинилися долі тисяч дітей, їхніх батьків і вчителів, які залишаться без роботи, без вибору і без варіантів.

“Формально влада називає це “оптимізацією витрат”. Насправді — ліквідація мережі сільських шкіл!
Негативна динаміка однозначна: 2020 року в Україні працювало 14 815 шкіл, а 2024-го — вже 12 268. Мінус 2,5 тисячі шкіл за чотири роки!

Цинічно-фінансова логіка зрозуміла: утримання одного учня в селі коштує в середньому 30,4 тис. грн на рік, у місті – 24,4 тис. грн. грн. При цьому в країні падає народжуваність плюс масовий виїзд жінок з дітьми, евакуація за кордон хлопчиків-підлітків. Школи пустіють. А гроші потрібні на оборону”, – наголосив експерт.

Цифри холодні, але за ними стоять долі, переміщення, знищені громади, відтік молодих родин. Школи пустіють — через падіння народжуваності, евакуацію, еміграцію.

На думку Андрія Павловського, механічне закриття шкіл є не реформою, а демонтажем базової соціальної функції держави.

Андрій Павловський наголосив, що після закриття школи з села масово виїжджають молоді родини, а українське село вимирає. Він вважає, що сільську освіту можна реорганізувати, модернізувати, але чиновникам закрити простіше. Водночас він зазначив, що простіше не означає краще.

Експерт підкреслив, що без мінімального гарантованого доступу до освіти, навіть у гнучкому чи комбінованому форматі, говорити про розвиток сільських регіонів — безглуздо. Він вважає, що в короткостроковій перспективі уряд заощадить, але в довгостроковій — заплатить більше. При цьому, як зазначив Павловський, це буде вже не дзвінкою монетою, а важкою соціальною ціною.

Отже, на думку експерта, реформи без соціального фону перетворюються на руйнацію. При цьому руйнування освітньої мережі — це вже не бюджетне рішення, а політична відповідальність. І якщо ця політика не буде переглянута найближчим часом, Україна втратить села.