Зміни у визначенні статусу дитини, постраждалої від війни: що слід знати батькам та опікунам

У вересні в Україні набрали чинності зміни, які стосуються визначення статусу дитини, постраждалої від війни. Це питання зачіпає сотні тисяч дітей, які через бойові дії зазнали втрат, поранень, вимушеного переселення, пережили окупацію або інші обставини, безпосередньо пов’язані з війною. Правовий статус у такій ситуації визначає не лише формальну категорію, а й конкретний доступ до соціальних програм, матеріальної підтримки, медичної та психологічної допомоги. Від правильності формулювань і прозорості процедур залежить, чи буде захист реалізований на практиці, а також наскільки ефективно діти й їхні родини отримають необхідну допомогу. Зміни торкаються одразу кількох рівнів — юридичного, адміністративного та соціального, і їхній вплив визначатиме, як у найближчі роки формуватиметься державна політика у сфері захисту дітей війни.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» прокоментували нашій редакції ці нововведення, пояснивши, які саме норми змінюють попередній порядок, що нового з’являється у процедурі підтвердження статусу та які питання варто врахувати батькам і опікунам у процесі його оформлення. Їхні оцінки допомагають зрозуміти, як працюватиме нова система на практиці та які наслідки матимуть ці зміни для родин.

Юристи прокоментували нашій редакції ці нововведення, пояснивши, які саме аспекти тепер врегульовано більш чітко, у чому полягають нові можливості для сімей і де залишаються прогалини. Вони звернули увагу на практичні питання: від необхідності збирання підтвердних документів і можливих труднощів під час їх оформлення до потенційних колізій із чинними нормами. Експерти також окреслили, що потрібно знати батькам і опікунам, аби скористатися новими правилами та уникнути юридичних перешкод у процесі отримання статусу дитини, постраждалої від війни.

За даними Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності станом на даний час статус дитини постраждалої від війни мають вже понад 412 тисяч дітей, але ця цифра не є остаточною. Враховуючи те, що воєнні дії на території України тривають та охоплюють значну територію, а також те, що діти є найбільш вразливою у цьому випадку категорією населення, Кабінет Міністрів України постановою від 1 вересня 2025 року №1065 вніс зміни до своєї постанови від 5 квітня 2017 року № 268 «Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів».

Коригування торкнулося визначень, а саме в новій редакції викладені визначення понять «фізичне насильство» та «психологічне насильство»:

• фізичне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі — фізичне насильство), — отримання дитиною внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів тілесних ушкоджень різного ступеня, які завдали їй фізичного болю, спричинили розлад її здоров’я;
• психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі — психологічне насильство), — моральні та психологічні страждання (травми) дитини, які вона перенесла внаслідок проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, депортації, примусового переміщення, незаконного утримання, у тому числі в полоні, як наслідок залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок отриманих у результаті збройного конфлікту поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном її батьків або одного з них — з числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них — з числа осіб, визначених пунктом 3 Порядку надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740.

Зазначимо, що право на отримання статусу дитини, яка постраждала від війни, мають всі неповнолітні, які пережили наслідки бойових дій чи збройних конфліктів. Йдеться про тих, хто отримав поранення, контузію або каліцтво, став жертвою фізичного чи сексуального насильства, був викрадений, депортований чи примусово переміщений. До цієї категорії належать і діти, яких залучали до військових формувань, які незаконно утримувалися чи перебували в полоні, а також ті, хто зазнав серйозного психологічного насильства. Статус надається й у випадках, коли батьки або один із них зникли безвісти чи загинули внаслідок поранень і каліцтв, отриманих під час війни, або якщо дитина взагалі залишилася без батьківського піклування через воєнні події.

У новій редакції перелік обставин, за яких дитина може отримати цей статус, став ширшим. До нього додано такі важливі пункти, як депортація чи примусове переміщення, загибель або зникнення батьків через бойові дії, а також випадки, коли дитина залишилася без опіки через війну. Таким чином, тепер враховано більше реальних ситуацій, у яких опинилися українські діти, і держава визнає їхнє право на спеціальний захист та підтримку.

Раніше зазначений статус дитина могла отримати за місцем реєстрації ВПО, але зміни торкнулися й цього аспекту. Статус надається органом опіки та піклування за місцем звернення чи за місцем виявлення дитини або особи з числа дітей місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Для надання статусу один з батьків або інший законний представник дитини, або, якщо дитина переміщується без супроводу батьків або осіб, які їх замінюють, один з її родичів (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування, або особа з числа дітей подає до служби у справах дітей заяву про надання статусу і засвідчені в установленому порядку копії таких документів:

1. Свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон (у разі відсутності — єДокумент в мобільному додатку Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія) або е-паспорт чи е-паспорт для виїзду за кордон) або документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
2. Документа, що підтверджує громадянство України, посвідчує особу чи спеціальний статус заявника: паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон (у разі відсутності — єДокумент в мобільному додатку Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія) або е-паспорт чи е-паспорт для виїзду за кордон) або тимчасового посвідчення громадянина України, або посвідки на постійне або тимчасове проживання, або посвідчення біженця, або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.
3. Документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (якщо дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров’я, закладі освіти або іншому закладі для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, — документа, що підтверджує факт проживання/перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником.

Крім зазначених документів, оновлений порядок передбачає, що до заяви про надання статусу дитини, яка постраждала від війни, додається перелік копій документів. Їх склад визначається залежно від конкретних обставин, які підтверджують ту чи іншу вразливість дитини. Наприклад, у випадку поранення, контузії чи каліцтва необхідно подати документи, що засвідчують факт ушкоджень здоров’я та їх зв’язок із воєнними діями.

Таким підтвердженням можуть бути виписки з медичної картки дитини або особи з числа дітей, а також консультаційний висновок спеціаліста, отриманий після обстеження чи лікування в закладах охорони здоров’я або науково-дослідних установах, визначених Міністерством охорони здоров’я. У цих документах обов’язково зазначається діагноз згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я десятого перегляду (МКХ-10), вони мають бути видані саме в період воєнних дій чи збройних конфліктів.

Додатково можуть долучатися витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження щодо факту отримання дитиною ушкоджень від вибухонебезпечних предметів та інші документи, що підтверджують її статус потерпілої у межах такого кримінального провадження, якщо вони є в наявності.

У випадках, коли дитина зазнала фізичного чи сексуального насильства під час війни, підтвердженням служить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження. Він подається незалежно від того, на якій стадії перебуває розслідування і чи встановлено винних, головне — що у витягу зазначено факт злочину проти дитини у зоні воєнних дій чи збройних конфліктів. Додатково може долучатися висновок експерта за результатами судової експертизи (якщо вона проводилася в межах провадження), у якому зафіксовано факти фізичного чи сексуального насильства.

Викрадення, депортація або примусове переміщення дитини підтверджуються кількома видами документів. Це може бути зареєстрована у встановленому порядку заява про вчинення кримінального правопорушення щодо дитини. За наявності долучається рішення суду про встановлення факту викрадення. Важливим підтвердженням також є витяг з офіційного Реєстру відомостей щодо дітей, депортованих або примусово переміщених унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Крім того, факт залучення дитини до участі у військових формуваннях підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження, де зазначено обставини залучення, причому незалежно від подальших результатів розслідування. Додатково може бути подане рішення суду, яким офіційно встановлено факт залучення дитини або особи з числа дітей до військових формувань у зоні воєнних дій чи збройних конфліктів.

Факт незаконного утримання дитини, зокрема перебування в полоні, може підтверджуватися витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження. Це стосується всіх випадків, незалежно від того, чи завершено розслідування, головне — щоб у документі містилися відомості про злочин проти дитини у зоні бойових дій або під час збройного конфлікту. Додатково як доказ використовується виписка з Єдиного реєстру осіб, щодо яких офіційно встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Водночас психологічне насильство, як окрема форма шкоди, підтверджується кількома видами документів. Це може бути висновок лікаря-психолога, психотерапевта, психіатра або дитячого психіатра, складений після обстеження дитини за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я. Іншим підтвердженням є висновок судово-психологічної чи комплексної психолого-психіатричної експертизи, проведеної в межах кримінального провадження або на підставі рішення суду. Такий документ фіксує наявність у дитини ознак моральних страждань чи психологічної травми внаслідок воєнних подій. Додатково доказом може слугувати висновок за результатами оцінювання потреб сім’ї або дитини у соціальних послугах, підготовлений центром надання соціальних послуг відповідно до форми, затвердженої Міністерством соціальної політики.

Хочемо ще зазначити, що до процесу оцінювання потреб сім’ї або дитини можуть залучатися фахівці у сфері психічного здоров’я: лікар-психолог, практичний психолог, лікар-психотерапевт, лікар-психіатр або дитячий психіатр. На основі висновку, підготовленого за результатами такої оцінки, і за згодою батьків чи законних представників, дитину можуть направити на проходження реабілітації або для отримання відповідних соціальних послуг. Це дає змогу офіційно зафіксувати потреби дитини та організувати комплексну допомогу.

Якщо дитина втратила одного з батьків або обох внаслідок війни, підтвердженням цього можуть бути спеціальні документи. Зокрема, посвідчення з написом «Посвідчення члена сім’ї загиблого», яке видається у випадку надання дитині статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740.

Також можуть подаватися свідоцтво про смерть та документи, що підтверджують загибель унаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту, або довідки про смерть через поранення, контузію чи каліцтво. Такі документи є підставою для надання дитині відповідного статусу і підтверджують, що втрата батьків безпосередньо пов’язана з війною.

У випадках, коли батьки або один з них, чи інший законний представник дитини зникли безвісти за особливих обставин, або загинули через поранення, контузію чи каліцтво, отримані під час воєнних дій чи збройних конфліктів як в Україні, так і за її межами, а також у ситуаціях, коли дитина залишилася без батьківського піклування внаслідок війни, підтвердженням слугує низка офіційних документів.

Це може бути свідоцтво про смерть або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті. Підтвердженням також є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) або рішення суду про встановлення факту смерті чи про оголошення особи померлою, якщо реєстрація відбувалася на підставі такого рішення. За наявності додаються документи, що прямо підтверджують загибель унаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту.

У разі смерті чи зникнення безвісти батьків (або одного з них) подаються документи, що підтверджують сімейні чи родинні відносини. Якщо ж йдеться про смерть чи зникнення іншого законного представника, необхідними є документи про встановлення опіки чи піклування над дитиною та призначення опікуна або піклувальника. Важливим доказом є також витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Коли дитина залишається без піклування, підставою може бути наказ служби у справах дітей про її тимчасове влаштування із зазначенням причини, пов’язаної з воєнними діями. У таких випадках враховуються і судові рішення про позбавлення батьківських прав, якщо вони виникли через обставини війни, а також рішення органів опіки та піклування про відібрання дитини. Підтвердженням виступають й інші документи, що засвідчують втрату піклування — як постійну, так і тимчасову, наприклад у разі смерті, зникнення чи госпіталізації батьків або законних представників.

Слід також врахувати, що складення висновку за результатами оцінювання потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах центром надання соціальних послуг з метою підтвердження того, що дитина зазнала психологічне насильство (та за відсутності інших складних життєвих обставин або ризику потрапляння у складні життєві обставини дитини/сім’ї), не є підставою для взяття дитини на облік як такої, що перебуває у складних життєвих обставинах.

З метою спрощення отримання зазначеного статусу дитиною змінами передбачено, що подання заяви про надання статусу може здійснюватися з використанням Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Діти» (за наявності технічної можливості). За наявності технічної можливості орган опіки та піклування може отримувати документи та/або інформацію, необхідні для надання статусу, на підставі зазначених у заяві відомостей в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії інформаційно-комунікаційних систем, якщо такі документи та/або інформація містяться в інформаційно–комунікаційних системах.

З урахуванням змін у визначенні статусу дитини, яка постраждала від війни, радимо батькам та законним представникам уважно стежити за оновленим переліком документів і процедур. Важливо своєчасно збирати всі підтвердження, що стосуються конкретних обставин, адже кожна категорія має свої особливі вимоги: від медичних довідок і витягів з реєстрів до судових рішень чи рішень органів опіки.

Недостатньо лише знати, що статус надається. Потрібно мати чіткий пакет документів, який доведе право дитини на нього. Чим повніше оформлений комплект, тим швидше і безперешкодніше можна пройти процедуру та отримати необхідні гарантії. Тому оптимальною є практика попередніх консультацій з юристом або фахівцем органу опіки та піклування за місцем реєстрації або фактичного проживання. Щоб уникнути затримок і забезпечити дитині всі належні права та підтримку можна також звернутися до Служби у справах дітей та сім’ї, міської чи районної адміністрації або Центру надання адміністративних послуг.