4 вересня в Україні відзначається День митного брокера, в світі – Всесвітній день тхеквондо та Всесвітній день сексуального здоров’я. Події цього дня в історії показують, як у різні часи народжувалися нові ідеї, з’являлися видатні постаті та відбувалися переломні моменти для цілих держав і народів.
День митного брокера в Україні
Щороку 4 вересня в Україні відзначають День митного брокера, започаткований на згадку про наказ Державного митного комітету 1992 року, яким було врегульовано роботу цих спеціалістів. Це професійне, хоч і неофіційне свято людей, які відповідають за митно-брокерське обслуговування, оформлення зовнішньоекономічних операцій, перевірку документів та правильність проходження товарів через кордон.
Їхня робота вимагає глибокого знання законодавства, вміння орієнтуватися у складних митних процедурах і брати на себе відповідальність за швидкість і легальність переміщення вантажів. Цей день покликаний підкреслити значення професії, яка має безпосередній вплив на розвиток міжнародної торгівлі, забезпечення надходжень до бюджету та боротьбу з контрабандою.
Професія митного брокера сформувалася в Україні разом з розвитком незалежної митної системи. Сьогодні вона є необхідною для експортерів та імпортерів, адже без фахового супроводу бізнес ризикує зіштовхнутися з багатьма перешкодами — від затримок на митниці до штрафів. Саме тому брокери стають посередниками між бізнесом і державними органами, забезпечуючи прозорий рух товарів через кордон і знижуючи ризики для компаній.
Цікаві факти
У 1990-х роках митні брокери в Україні працювали майже без чітких правил, і лише згодом держава ввела ліцензування та жорсткіші вимоги.
В Україні перші митно-брокерські компанії виникли на базі колишніх транспортних організацій, які надавали додаткові послуги клієнтам.
Багато брокерів проходять спеціалізацію за окремими напрямами — наприклад, митне оформлення харчових продуктів чи небезпечних вантажів, оскільки різні категорії товарів мають особливі вимоги.
Цікаво, що митні брокери часто беруть участь у справах, де йдеться про ввезення культурних цінностей, рідкісних тварин чи предметів мистецтва, і саме їхня експертиза стає вирішальною для визначення законності операції.
Деякі брокери стають офіційними представниками іноземних компаній в Україні, адже без їхнього посередництва іноземному бізнесу складно вести торгівлю на місцевому ринку.
Всесвітній день тхеквондо
4 вересня у 1994 році Міжнародний олімпійський комітет визнав цей вид спорту офіційною олімпійською дисципліною. Рішення ухвалили у Франції, і воно стало історичним, адже відкрило тхеквондо шлях на світову арену, зробивши його частиною глобального спортивного руху. Відтоді цей день щороку відзначають у різних країнах, вшановуючи не тільки спортивні досягнення, а й культурну спадщину, яку тхеквондо несе з Кореї у світ.
Сьогодні тхеквондо належить до найпоширеніших бойових мистецтв планети. Його практикують у понад 200 країнах, і кількість людей, що займаються цим видом спорту, перевищує 80 мільйонів. Це не лише змагання, а й система виховання дисципліни, витримки та взаємоповаги. Включення тхеквондо в олімпійську програму стало не просто спортивним кроком, а символом визнання культурного впливу Кореї на міжнародній арені.
Цікаві факти
Тхеквондо — єдине бойове мистецтво, яке офіційно визнали національним спортом Південної Кореї, і навіть у військових підрозділах країни воно входить у програму підготовки.
У перекладі з корейської «тхеквондо» означає «шлях ноги і кулака», але більший акцент у техніках робиться саме на ударах ногами, що відрізняє його від інших єдиноборств.
Тхеквондо було створене у Кореї в середині ХХ століття, поєднавши давні військові техніки з новим підходом до фізичної та духовної підготовки.
Перше міжнародне змагання з тхеквондо відбулося у Сеулі у 1973 році, і тоді ж була заснована Всесвітня федерація тхеквондо.
На Олімпійських іграх у Сіднеї 2000 року тхеквондо дебютувало як повноправний вид змагань, хоча ще в Сеулі-1988 і Барселоні-1992 воно демонструвалося як показовий спорт.
У багатьох університетах Південної Кореї тхеквондо вивчають як окрему академічну дисципліну, поряд із гуманітарними та технічними науками. Також у деяких країнах тхеквондо включають до шкільних програм фізичного виховання, розглядаючи його як засіб виховання дисципліни та сили волі.
Сучасні системи електронних датчиків у захисних жилетах та шоломах змінили правила змагань, зробивши їх більш об’єктивними і технологічними.
У 2008 році в Пекіні змагання з тхеквондо вперше проводили з використанням електронних жилетів, які автоматично фіксували силу ударів і мінімізували людський фактор у суддівстві.
Всесвітня федерація тхеквондо входить до числа найбільших спортивних організацій світу, її членами є понад 200 національних федерацій, що більше, ніж кількість країн-членів ООН.
У 2018 році тхеквондисти з Південної і Північної Кореї вперше виступили спільною командою на міжнародному чемпіонаті, що стало важливим жестом спортивної дипломатії.
Всесвітній день сексуального здоров’я
Цей день у 2010 році започаткувала Міжнародна асоціація сексуального здоров’я з метою нагадати про важливість відкритого та відповідального ставлення до теми сексуальності. Перше святкування пройшло під гаслом «Поговоримо про це!», яке закликало суспільство долати мовчання і страх перед темами, що стосуються інтимного життя, репродуктивного здоров’я та прав людини. Ця дата стала символом глобального руху за просвіту, доступ до якісних медичних послуг і подолання дискримінації у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я.
З того часу день набув міжнародного значення, адже проблеми, пов’язані з сексуальністю, залишаються спільними для всіх країн. Йдеться про поширення знань щодо безпечних практик, профілактику захворювань, боротьбу зі стигматизацією людей з ВІЛ та захист права на сексуальну освіту. У сучасному світі він має ще одну важливу функцію — наголошувати на тому, що сексуальне здоров’я є частиною загального добробуту людини, впливаючи на якість життя, психологічний комфорт і соціальні відносини.
Цікаві факти
У давньому Римі існували храми божеств, пов’язаних з коханням і плодючістю, де відбувалися ритуали, що поєднували духовність і сексуальність.
У Середньовіччі в Європі сексуальні теми перебували під суворою забороною, проте вже в епоху Відродження почали з’являтися перші наукові трактати, присвячені репродуктивному здоров’ю.
У ХХ столітті впровадження антибіотиків стало переломним моментом у боротьбі з інфекціями, які передаються статевим шляхом, зокрема сифілісом і гонореєю.
У 1960-х роках поява перших оральних контрацептивів спричинила справжню «сексуальну революцію», змінивши роль жінок у суспільстві та підхід до планування сім’ї.
У деяких країнах, наприклад у Швеції та Нідерландах, сексуальна освіта є обов’язковою в школах і починається з початкових класів, що значно знижує рівень небажаних вагітностей серед підлітків.
Сучасні дослідження доводять, що відкриті розмови про сексуальність у сім’ї формують у підлітків відповідальнішу поведінку та знижують ризики ранніх небажаних контактів.
Історичні події в цей день
476 року ватажок найманців германського походження Одоакр усунув від влади останнього імператора Західної Римської імперії Ромула Августула, що стало символічним завершенням існування античної держави.
1837 року американський винахідник Семюел Морзе створив електромеханічний апарат, здатний передавати повідомлення за допомогою системи умовних сигналів, що пізніше отримала назву азбуки Морзе.
1870 року після капітуляції Наполеона ІІІ у битві під Седаном у Парижі була проголошена Третя французька республіка, яку очолив уряд національної оборони.
1885 року у Нью-Йорку відкрили перше в історії США кафе самообслуговування, що стало новою моделлю організації харчування.
1886 року в Аризоні склав зброю Джеронімо — останній вождь індіанців-апачів, після чого провів решту життя як радник армії США та фермер.
1888 року Джордж Істмен отримав патент на плівкову фотокамеру і зареєстрував торгову марку Kodak, започаткувавши епоху масової фотографії.
1918 року війська Сполучених Штатів висадилися в Архангельську для участі в інтервенції під час громадянської війни в Росії; ця кампанія коштувала життя 174 американським солдатам.
1920 року головний отаман армії УНР Симон Петлюра затвердив «Інструкцію для військових агентів», яка вперше визначила засади роботи українських військових аташе.
1944 року Фінляндія офіційно припинила бойові дії проти СРСР, завершивши важкий етап свого воєнного протистояння.
2017 року астрономи оголосили про відкриття чорної діри середньої маси близько 100 тисяч сонячних мас, захованої у газовій хмарі в центрі Чумацького Шляху, назвавши її другою за величиною у нашій галактиці.
1768 року народився Франсуа Рене де Шатобріан, французький письменник і дипломат, якого вважають одним із засновників романтизму у європейській літературі.
1791 року з’явився на світ Джакомо Мейєрбер, німецький композитор, який створив жанр великої опери і прославився творами «Гугеноти» та «Облога Гента».
1809 року народився Юліуш Словацький — видатний польський поет і драматург, який разом із Міцкевичем та Красіньським став символом польського романтизму.
1874 року народився Олександр Вишневський, військовий хірург, що увійшов в історію медицини як автор лікувальної мазі, широко відомої у ХХ столітті.
1897 року у світ з’явився Михайло Кауфман, радянський режисер і оператор, який стояв біля витоків сучасного документального кіно.
1931 року народився Олександр Спірін, біохімік світового рівня, що передбачив існування інформаційної РНК, відкриття якої згодом змінило молекулярну біологію.
Підняття прапора над Верховною Радою України
1991 року над будівлею Верховної Ради України вперше замайорів синьо-жовтий прапор. Це сталося лише через десять днів після проголошення незалежності, адже 24 серпня 1991 року національний стяг внесли лише до зали засідань, не піднявши його над куполом парламенту.
На сесійному засіданні того дня депутати опозиційної Народної Ради виступили з ініціативою узаконити підняття прапора, тоді як більшість – комуністи намагалися цьому завадити. Тим часом під стінами Верховної Ради відбувався багатолюдний мітинг, люди вимагали підняття національного прапора над куполом Верховної Ради.
Після тривалих суперечок та заяви Леоніда Кучми про готовність подати у відставку, якщо не буде ухвалено постанову про встановлення синьо-жовтого прапора, депутати таки проголосували за це рішення, хоча офіційного державного статусу він тоді ще не мав. Близько 18-ї години присутні стали свідками, як з купола опустили червоно-синій прапор, а згодом у небо підняли одночасно два стяги — радянський і український. Така демонстрація викликала бурхливе обурення, тисячі людей із вигуками «Ганьба!» прорвали кордон міліції, і ситуація мало не переросла у штурм парламенту.
За подіями спостерігав з другого поверху народний депутат Дмитро Павличко, який намагався заспокоїти натовп жестами. Після цього він разом з Левком Лук’яненком, Романом Лубківським та іншими колегами вирушив до кабінету голови Верховної Ради, пояснивши, що ситуація може завершитися кровопролиттям.
Леонід Кравчук, усвідомлюючи ризик, ухвалив рішення зняти червоно-синій прапор УРСР і залишити над будівлею лише синьо-жовтий стяг. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради УРСР закріпила його використання у протокольних заходах до ухвалення Конституції, а 28 січня 1992 року парламент надав йому статус державного. Остаточне конституційне закріплення відбулося у 1996 році статтею 20 Основного Закону.
Перше увімкнення комерційного електричного освітлення
4 вересня 1882 року в Нью-Йорку Томас Алва Едісон вперше увімкнув комерційне електричне освітлення. Усього тоді було 85 платних клієнтів, а запуск відбувся о 15:00, коли запрацювала перша у світі електростанція «Перл-стріт» (Жемчужна вулиця). Саме вона дозволила електриці вперше скласти конкуренцію традиційним газовим лампам. Для цього Едісон створив унікальну динамо-машину «Джамбо» вагою 27 тонн, що виробляла 100 кіловатів потужності — достатньо для живлення 1200 ламп.
Це був пристрій у чотири рази потужніший за будь-який інший генератор того часу. Шести таких апаратів вистачало, щоб забезпечити світлом цілу квадратну милю міських кварталів. Окрім цього, було споруджено розгалужену мережу підземних кабелів і труб для доставки електроенергії споживачам, а однією з найскладніших задач стало отримання дозволу від міської влади на розкопування вулиць.
Питання фінансів стало для Едісона не менш серйозним викликом. Він принципово не виставляв рахунків клієнтам, поки система не почала працювати стабільно. Лише 18 січня 1883 року перший рахунок за електроенергію отримала Аризонська мідно-латунна компанія — він склав 50 доларів 44 центи. Проте сама електростанція кілька років залишалася збитковою: загальні витрати на будівництво та обладнання, підземні комунікації, оренду землі й величезні обсяги вугілля перевищили 434 тисячі доларів.
Лише у 1884 році «Перл-стріт» стала приносити прибуток. Вона працювала до 1895 року, коли на зміну прийшли нові, потужніші електростанції, здатні забезпечувати електроенергією значно більші території. Сьогодні на одній зі стін будівлі, де колись розташовувалася станція, зберігається меморіальна дошка, встановлена ще 1917 року компанією Едісона, а єдиний вцілілий екземпляр динамо-машини «Джамбо» можна побачити у музеї Генрі Форда.
Затвердження нового українського правопису
4 вересня 1928 року Раднарком України затвердив новий український правопис, який отримав назву «Харківський правопис», адже його ухвалили ще 1927 року шляхом голосування на Всеукраїнській правописній конференції в Харкові, тодішній столиці УСРР. Над укладанням працювали відомі українські мовознавці – Агатангел Кримський, Олена Курило та інші. До складу комісії входили й відомі письменники – Майк Йогансен, Сергій Єфремов, Микола Хвильовий, Михайло Яловий.
Процес ухвалення мав демократичний характер: проєкт «Українського правопису» був оприлюднений для обговорення, а до конференції запросили представників різних професій – академіків, університетських викладачів мовознавства і філології, учителів, журналістів, письменників з усіх куточків України. Були присутні й літератори з Польщі. Це вважалося спробою об’єднати Схід і Захід через мову.
Серед норм Харківського правопису були цікаві особливості. Слова грецького походження на «ф» пропонували писати через «т»: етер, катедра, міт, аритметика, Пітагор, Атени. Зберігали «е» у словах іншомовного походження: Европа, Еспанія. М’якість «л» передавалася у формах: балянс, бациля, галянтерія, кляса, бухгальтер. Іноземні поєднання au, ou передавали як «ав», «ов»: авдиторія, авдієнція, Бернард Шов.
У родовому відмінку іменників третьої відміни на -ть закріплювалося закінчення -и: вести, радости, повісти, з винятками – крови, любви, осени, соли, Руси. Для назв міст у родовому відмінку встановлювалося закінчення – у: Берліну, Лондону, Парижу, Херсону. Правопис закріплював вживання літери «ґ». Українські географічні назви пропонувалося подавати у народно-історичних формах: Волочинське, Старобільське, Пинське, Зінов’ївське, Луцьке.
У 1929 році правопис надрукували та поширили, після чого всі школи й видавництва УСРР були зобов’язані його дотримуватися. Цікаво, що навіть Львів, який тоді перебував у складі Польщі, взяв ці норми за основу. Однак вже на початку 1930-х їх почали вважати «націоналістичними», а 1933 року замінили новим правописом, значно наближеним до російської мови.
Більшість укладачів Харківського правопису стали жертвами репресій. Нарком освіти УСРР Микола Скрипник, відомий як «вірний ленінець» і чекіст, не дочекався арешту й 7 липня 1933 року наклав на себе руки у власному кабінеті. За іншою версією, його вбив агент, на прізвище Карпов, якого НКВС спеціально вивів із Холодногірської в’язниці для виконання «завдання».
У 1968 році в Харкові на вулиці Пушкінській Скрипнику встановили пам’ятник. Примітно, що Харківський правопис 1928 року в багатьох аспектах перегукується з сучасними нормами української мови.
