29 вересня відзначаються День пам’яті трагедії Бабиного Яру, Всесвітній день мігрантів і біженців, Міжнародний день поширення інформації про продовольчі втрати та харчові відходи.
День пам’яті трагедії Бабиного Яру
Цей день є однією з найбільш болючих і трагічних сторінок української історії. Цей день нагадує про жахливі події, що сталися під час Другої світової війни, коли впродовж двох днів, 29 і 30 вересня 1941 року, нацисти розстріляли в Бабиному Яру близько 34 тисяч євреїв — чоловіків, жінок і дітей. Трагедія Бабиного Яру стала символом жорстокості, ненависті та масового винищення невинних людей.
Усім євреям Києва наказали зібратися біля кладовища з документами, коштовностями та теплим одягом. Людей обманом змусили повірити, що їх будуть переселяти, але насправді їх вели на розстріл до Бабиного Яру.
Протягом наступних років у Бабиному Яру були вбиті не лише євреї, але й представники інших національностей, зокрема українці, роми, радянські військовополонені та підпільники. Загалом за час окупації нацистами Києва в Бабиному Яру загинуло, за різними оцінками, від 70 до 100 тисяч осіб.
Наприкінці 1943 року, перед звільненням Києва радянськими військами, нацисти намагалися приховати свої злочини. Вони примушували в’язнів з концтаборів розкопувати тіла вбитих і спалювати їх, щоб не залишилося жодних слідів масових вбивств. Після виконання цієї роботи усіх в’язнів також розстріляли.
Після закінчення війни, у радянський період, трагедія Бабиного Яру довгий час замовчувалася. Меморіал на місці масових розстрілів було створено лише у 1976 році, але він не враховував етнічний склад жертв, що викликало обурення серед єврейської громади та міжнародної спільноти.
У незалежній Україні почалися активні зусилля зі створення меморіального комплексу, який би відображав усю глибину трагедії Бабиного Яру. Зараз це місце вшанування пам’яті загиблих і нагадування про жахіття війни. Меморіальний комплекс включає пам’ятники різним групам жертв: євреям, ромам, українським патріотам та іншим.
Трагедія Бабиного Яру є одним із найвідоміших символів Голокосту у світі. В 2016 році Україна та Ізраїль ініціювали проєкт “Бабин Яр – Дорожня карта пам’яті”, який має на меті створити сучасний музейний комплекс, присвячений цій трагедії.
У 2021 році в Києві було відкрито меморіальний об’єкт “Кришталева стіна плачу” за проєктом художниці Марини Абрамович. Ця інсталяція є символом скорботи та пам’яті про загиблих, а також закликом до усвідомлення наслідків ненависті та нетерпимості.
Всесвітній день мігрантів і біженців
Цей день був заснований Католицькою церквою з метою привернення уваги до проблем людей, які змушені покидати свої домівки через війну, переслідування чи економічні труднощі. Сьогодні цей день є нагодою згадати про мільйони мігрантів і біженців у всьому світі, які шукають безпеку та кращі умови життя.
Цікаві факти
Вперше цей день відзначався за ініціативою Папи Пія X, який прагнув привернути увагу до важкого становища італійських емігрантів, які на початку ХХ століття масово залишали свою батьківщину в пошуках кращого життя в Америці та інших країнах.
Кожного року Папа Римський визначає тему для цього дня, щоб підкреслити конкретний аспект життя мігрантів і біженців. Наприклад, у 2023 році тема була “Вільно обирати: переслідування чи надія?”, а у 2024 році — “Мігранти та біженці — будівничі майбутнього”.
За даними ООН, станом на 2023 рік, кількість людей, які були змушені залишити свої домівки через конфлікти, переслідування або порушення прав людини, перевищила 100 мільйонів. Це найбільша кількість переміщених осіб з часів Другої світової війни.
Мігранти часто вносять значний вклад у країни, які їх приймають, включаючи економічний розвиток, культурне різноманіття та покращення демографічної ситуації. Наприклад, у США іммігранти становлять близько 16% робочої сили і роблять великий внесок у розвиток таких галузей, як технології, наука та медицина.
З кожним роком спостерігається зростання негативних настроїв щодо мігрантів у деяких країнах, що пов’язано з політичними та економічними факторами. Проте численні дослідження показують, що мігранти не тільки не є загрозою, але й можуть стати важливим ресурсом для економічного зростання та соціальної стабільності.
За міжнародним правом біженцями визнаються особи, які залишили свою країну через обґрунтовані побоювання переслідування за ознакою раси, релігії, національності, приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань. Конвенція про статус біженців 1951 року закріплює основні права біженців і зобов’язання держав щодо їхнього захисту.
Однією з основних проблем сьогодні є те, що більшість біженців змушені залишатися в країнах, що розвиваються, де умови життя часто значно гірші, ніж у розвинутих країнах. Це створює додатковий тиск на ресурси та соціальні структури цих держав.
У зв’язку з військовими діями та окупацією частини територій, Україна з 2014 року також стала країною, яка приймає біженців, здебільшого внутрішньо переміщених осіб. Станом на 2024 рік, понад 5 мільйонів українців стали біженцями або переселенцями через війну.
Міжнародний день поширення інформації про продовольчі втрати та харчові відходи
Цей день був заснований ООН у 2019 році з метою привернення уваги до проблеми нераціонального використання харчових продуктів. Цей день покликаний підвищити обізнаність про глобальні втрати їжі, необхідність зменшення відходів та забезпечення сталого харчування для всіх.
Цікаві факти
Щороку у світі втрачається або викидається близько 1,3 мільярда тонн їжі — це приблизно третина всього продовольства, яке виробляється для споживання людиною. Цієї кількості їжі було б достатньо, щоб нагодувати майже 2 мільярди людей.
Продовольчі втрати виникають на всіх етапах ланцюга постачання — від виробництва та збирання врожаю до транспортування, зберігання і реалізації продуктів. Основними причинами є недостатня інфраструктура, погане планування попиту, проблеми зберігання та транспортування, а також низький рівень обізнаності споживачів.
Харчові відходи є не лише економічною проблемою, але й екологічною. Вони спричиняють викиди парникових газів, оскільки на звалищах відбувається гниття продуктів, що виділяє метан — газ, що в 25 разів більш шкідливий для атмосфери, ніж вуглекислий газ. Якщо харчові відходи були б країною, то вони стали б третьою за обсягами викидів парникових газів після Китаю і США.
Найбільше харчових відходів утворюється на рівні домогосподарств. За оцінками, кожен європеєць викидає приблизно 70-90 кг їжі на рік. Найчастіше це продукти, які просто зіпсувалися через неналежне зберігання або були придбані в надлишку.
Харчові відходи несуть значні фінансові збитки як для виробників, так і для споживачів. За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), глобальні економічні втрати від продовольчих відходів становлять близько 940 мільярдів доларів на рік.
Дедалі більше країн впроваджують законодавчі ініціативи для зменшення харчових відходів. Наприклад, у Франції діє закон, який зобов’язує супермаркети передавати непродані, але ще придатні до споживання продукти на благодійність. Це дозволяє не тільки зменшити кількість відходів, але й допомогти нужденним.
У багатьох країнах запроваджуються ініціативи, спрямовані на перерозподіл їжі, яка інакше була б викинута. Наприклад, збирають надлишки їжі з ресторанів і магазинів та роздають її безхатченкам і нужденним.
Історичні події в цей день
1515 рік – між Францією та Швейцарією підписано угоду про “вічний мир”, яка заклала основи для тривалих мирних відносин між двома країнами.
1739 рік – укладено Белградський договір між Османською та Російською імперіями, за яким Росія отримала фортецю Азов, що зміцнило її позиції на Півдні.
1789 рік – Конгрес США ухвалив рішення про створення регулярної американської армії, що стало важливим етапом у формуванні збройних сил країни.
1897 рік – під час прем’єри вистави “Креольський суд” у театрі “Олімпо” в Буенос-Айресі вперше прозвучало танго, яке згодом стало символом аргентинської культури.
1918 рік – Болгарія капітулювала у Першій світовій війні, підписавши перемир’я, що спричинило значні територіальні та політичні зміни у регіоні.
1926 рік – Києво-Печерська лавра, один із найвизначніших духовних центрів України, офіційно проголошена музеєм, що забезпечило збереження історичних та культурних пам’яток монастирського комплексу.
1943 рік – від нацистської окупації звільнено місто Кременчук, що стало важливим етапом у визволенні України під час Другої світової війни.
1954 рік – заснування Європейської організації з ядерних досліджень (CERN), яка стала одним з найпотужніших наукових центрів світу та відіграє ключову роль у дослідженнях фізики елементарних частинок.
2003 рік – Росія розпочала будівництво дамби від Таманського півострова до українського острова Коса Тузла, що стало причиною загострення відносин між двома країнами.
2016 рік – дослідження Кембриджського університету засвідчило, що використання нагрудних камер на поліцейських у Великобританії та США призвело до зменшення кількості скарг на дії правоохоронців на 93%. Це показало ефективність таких технологій у підвищенні прозорості та відповідальності поліції.
Створення Скотленд-Ярда
29 вересня 1829 року в Лондоні, за наказом тодішнього міністра внутрішніх справ Великої Британії Роберта Піля, була створена перша в країні цивільна поліція, яка згодом отримала назву Скотленд-Ярд. До цього моменту поліція, як такої, в сучасному розумінні не існувала. Роберт Піль створив спеціальну структуру з агентів-детективів для заміни застарілої системи патрулів і сторожів. Це нове відомство отримало назву “Карний розшук”.
Назва “Скотленд-Ярд” походить від місця розташування штаб-квартири на вулиці Великий Скотленд-Ярд у районі Вайтхолл. Вулиця, довжиною всього 170 метрів, отримала свою назву на честь резиденції, яка була побудована на цьому місці. У Х столітті англійський король Едгар Миролюбивий надав цю ділянку землі шотландському королю для будівництва його резиденції. Вона служила місцем перебування шотландських монархів під час їхніх візитів до Лондона. Після приєднання Шотландії до Англії резиденція втратила своє значення, і пізніше на її місці розташувалися лондонські детективи.
Одного разу британська газета “The Times” опублікувала статтю, в якій назвала лондонський кримінальний розшук Скотленд-Ярдом. Назва прижилася і використовується донині. Сучасна штаб-квартира столичної поліції називається “Новий Скотленд-Ярд”.
Коли Роберт Піль засновував лондонську поліцію, у суспільстві існував страх, що нова система буде схожа на військову. Тому було вирішено, що поліцейські не носитимуть зброю і не будуть одягнені у червону форму, як військові, а у синю. Їхні високі капелюхи (циліндри) мали продемонструвати лондонцям, що їхні свободи не порушуються, а поліція є не військовою силою, а цивільною службою, створеною для охорони громадян. Саме тоді британські поліцейські отримали прізвиська “Пілер”, “Коппер” і “Боббі” — на честь Роберта Піля та перших начальників поліцейських дільниць.
У 1994 році деяким поліцейським патрулям було дозволено носити зброю через збільшення випадків нападів на правоохоронців. Проте навіть сьогодні багато лондонських поліцейських виходять на службу без зброї, оскільки у більшості цивільних осіб теж немає вогнепальної зброї — за статистикою, лише 4 зі 100 громадян Великої Британії мають дозвіл на вогнепальну зброю. У кожному регіональному відділенні є спеціальні підрозділи, навчені використовувати вогнепальну зброю. З 1991 року на озброєнні груп швидкого реагування перебувають автомобілі, оснащені зброєю.
Первинний телефонний номер Скотленд-Ярда був 1212. Більшість поліцейських відділень Лондона використовують ці цифри як останні чотири цифри своїх телефонних номерів.
У Лондоні функціонує велика мережа камер відеоспостереження, що полегшує ідентифікацію підозрюваних. Також у Скотленд-Ярді працює команда так званих “суперрозпізнавачів” — людей, які володіють унікальною здатністю запам’ятовувати обличчя та зіставляти їх з тими, що були раніше зареєстровані у базах даних. Ці спеціалісти використовують свої навички для відстеження потенційних злочинців і аналізу їхньої можливої причетності до раніше скоєних злочинів.
Констеблі поліції мають широкі повноваження для проведення обшуків та затримання підозрюваних за наявності “розумних підозр”. Це включає пошук у приміщеннях, обшук автомобіля навіть без присутності власника. Проте багато дій залежать від рангу поліцейського. У 1886 році у Великій Британії був прийнятий Закон про відшкодування збитків, завданих під час безладів, який передбачає, що поліція зобов’язана зупиняти безлади, і якщо вона не справляється з цим завданням, то повинна відшкодовувати завдані збитки.
У 1869 році поліцейським було дозволено вилучати речі, що належать ув’язненим, для навчання своїх співробітників. Це призвело до створення Музею злочинів, або “Чорного музею”, де зберігаються докази, пов’язані з найвідомішими злочинами, що сталися в Лондоні.
Право на відпочинок поліцейські отримали лише у 1910 році завдяки зусиллям Вінстона Черчилля. Як і в багатьох інших поліцейських структурах світу, у британській поліції теж існують випадки зловживань владою та порушень закону. Проте загальний рівень довіри до поліції залишається досить високим.
Скотленд-Ярд є прикладом того, як сучасна поліція може функціонувати в демократичному суспільстві, зберігаючи баланс між захистом прав громадян та забезпеченням громадського порядку.
Розстріл Гната Хоткевича
29 вересня 1938 року Особливою трійкою УНКВД по Харківській області за звинуваченням у “участі в контрреволюційній організації” був засуджений до розстрілу видатний український письменник, бандурист і композитор Гнат Мартинович Хоткевич, відомий також під псевдонімом Гнат Галайда. Вирок був виконаний 8 жовтня 1938 року. Реабілітований письменник лише 11 травня 1956 року.
Гнат Мартинович Хоткевич народився 31 грудня 1877 року в Харкові. Після закінчення Харківського технологічного інституту певний час працював інженером на Харківсько-Миколаївській залізниці. Його технічний талант проявився у створенні власного проекту дизельного потягу, що з’явився значно раніше аналогічного американського винаходу. Проте справжній геній Хоткевича розкрився у сфері музики, літератури та мистецтва.
Хоткевич викладав у Харківському музично-драматичному інституті, де започаткував власну методику гри на бандурі та заснував так звану Харківську школу бандурного мистецтва. Він створив оригінальні прийоми гри на бандурі, розробив власну методику викладання, що суттєво вплинула на розвиток українського народного інструментального мистецтва.
Гнат Хоткевич був художнім керівником Полтавської капели бандуристів. Під його керівництвом колектив досяг надзвичайних успіхів та став першим радянським музичним ансамблем, який отримав контракт на гастролі в Північній Америці. Це був значний прорив для української культури, адже мистецтво бандури отримало світове визнання.
У період з 1928 по 1930 рік вийшло 8 томів його літературних творів. Хоткевич писав прозу, драматургію, есеїстику. Його літературний доробок включає романи, повісті та оповідання, де він майстерно описував життя і побут українського народу, зокрема селян і робітників.
Хоткевич є автором близько 600 музичних творів, серед яких як оригінальні композиції, так і численні обробки народних пісень. Він написав низку творів для бандури, які й сьогодні виконують сучасні бандуристи.
Гнат Хоткевич був активним учасником українського культурного життя, виступав на захист української мови, культури та національної ідентичності. Він організовував культурно-просвітницькі заходи, залучав до них молодь, виховував нові покоління митців та музикантів.
Зі здобуттям Україною незалежності ім’я Гната Хоткевича було повернуто з небуття. У 1998 році в Харкові започаткували Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича, який проводиться раз на три роки. Конкурс має на меті зберегти та популяризувати українську народну музику, підтримувати молодих музикантів та сприяти подальшому розвитку народного мистецтва. Творчість та досягнення Хоткевича є національним надбанням, а його життя та трагедія — нагадуванням про долю багатьох митців, знищених радянським режимом.
Масштабна програма “Стратегія реформ до 2020 року”
29 вересня 2014 року була оприлюднена масштабна програма “Стратегія реформ до 2020 року”, яку ініціював тодішній Президент України Петро Порошенко. Ця стратегія передбачала реалізацію низки глибинних реформ у різних сферах з метою досягнення європейських стандартів життя, зміцнення національної безпеки та забезпечення стабільного економічного розвитку. Основними завданнями програми було підвищення рівня життя українців, створення умов для економічного зростання та боротьба з корупцією. Згідно з планом, реалізація стратегії мала суттєво змінити якість управління державою, покращити інфраструктуру та створити сприятливе середовище для бізнесу.
Основні напрямки стратегії включали:
- Боротьба з корупцією. Запровадження нових антикорупційних органів, таких як Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Вищий антикорупційний суд, а також створення системи електронного декларування для посадовців.
- Реформа державного управління. Оптимізація роботи державних органів, діджиталізація послуг та запровадження нових підходів до формування державної політики з акцентом на відкритість та прозорість.
- Судова реформа. Забезпечення незалежності суддів, проведення переатестації та очищення суддівського корпусу від недоброчесних кадрів, підвищення рівня довіри до судової системи до 60%.
- Реформа правоохоронної системи. Перебудова системи правоохоронних органів, створення нової поліції, реформування прокуратури та забезпечення прозорості і ефективності у діяльності правоохоронних органів.
- Реформа системи національної безпеки та оборони. Модернізація збройних сил, збільшення витрат на оборону, інтеграція в систему колективної безпеки Європи та розвиток власного оборонного потенціалу.
- Економічні реформи. Зниження адміністративного тиску на бізнес, спрощення процедур ведення підприємницької діяльності, зменшення кількості регуляторних актів і податкових навантажень, створення умов для залучення іноземних інвестицій, збільшення обсягу іноземних інвестицій до 40 мільярдів доларів США.
- Податкова реформа. Сприяння зниженню податкового навантаження, спрощення системи податків, боротьба з тіньовою економікою та ухиленням від сплати податків.
- Реформа енергетичного сектору. Лібералізація ринку газу, зменшення залежності від російського газу, розвиток внутрішнього видобутку енергоресурсів та впровадження енергоефективних технологій.
- Децентралізація. Передача повноважень та фінансових ресурсів на місця, зміцнення місцевого самоврядування, створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ) для покращення управління на місцевому рівні.
- Реформа системи освіти. Запровадження нової концепції освіти “Нова українська школа”, підвищення рівня володіння випускниками шкіл українською та англійською мовами до 75%, модернізація навчальних закладів.
- Реформа системи охорони здоров’я. Зміна системи фінансування медицини, впровадження програми медичних гарантій, що дозволило б збільшити середню тривалість життя до 74 років.
Основні цілі, яких планувалося досягти до 2020 року:
- Зниження рівня інфляції з 19% до 1,7%.
- Зростання ВВП з 3% до 10,1% на рік.
- Підвищення ВВП на душу населення до 16 000 доларів США.
- Підвищення рейтингу легкості ведення бізнесу, увійшовши до ТОП-20 країн світу.
- Досягнення обсягу іноземних інвестицій у 40 мільярдів доларів США.
- Підвищення середньої тривалості життя до 74 років.
- Забезпечення двомовної освіти для 75% випускників шкіл.
- Зростання рівня громадянської гордості за країну до 90%.
Незважаючи на амбітні цілі, більшість завдань Стратегії реформ залишилися нереалізованими або виконаними частково.
