5 вересня в світі відзначають Міжнародний день благодійності, Всесвітній день туристичних журналістів, Міжнародний день жінок корінних народів.
5 вересня 1585 року народився Арман Жан дю Плессі де Рішельє – один із найвпливовіших державних діячів. 5 вересня 1971 року у Ванкувері було засновано “Грінпіс”, яка ьореться за охорону навколишнього середовища та захист планети.
Міжнародний день благодійності
Цей день є важливою подією, присвяченою підвищенню обізнаності про благодійні ініціативи по всьому світу та стимулюванню діяльності, спрямованої на допомогу тим, хто цього потребує. Він був офіційно проголошений ООН у 2012 році на честь угорської монахині та лауреатки Нобелівської премії миру, Матері Терези, яка народилася цього дня.
Цікаві факти
Мати Тереза присвятила своє життя допомозі найбіднішим та найуразливішим. Вона отримала світове визнання за свою гуманітарну роботу в Індії та багатьох інших країнах світу.
Благодійність відіграє важливу роль у підтримці найбільш уразливих верств населення, а також у вирішенні глобальних проблем, таких як бідність, освіта, охорона здоров’я та екологічна стійкість. Благодійні організації допомагають у кризових ситуаціях, сприяють соціальному розвитку та надають необхідні ресурси людям у біді.
Сучасні технології та соціальні мережі значно змінили спосіб збору коштів і поширення інформації про благодійні ініціативи. Онлайн-краудфандинг та соціальні платформи стали ефективними інструментами для залучення широкої аудиторії до благодійних проєктів.
Благодійність не обмежується лише фінансовою підтримкою. Це також може бути волонтерська праця, надання послуг, підтримка громадам, допомога природі або навіть донорство крові. Кожен внесок важливий і робить світ трохи кращим.
У цей день по всьому світу організовуються численні благодійні акції, марафони та кампанії, спрямовані на підвищення обізнаності та збір коштів на різні ініціативи. Міжнародні організації та компанії активно залучаються до допомоги тим, хто цього потребує, зосереджуючись на різних сферах — від боротьби з голодом до підтримки освіти та захисту довкілля.
Всесвітній день туристичних журналістів
Цей день присвячений тим, хто відкриває для нас світ через свою творчість, репортажі та статті про подорожі. Журналісти, які спеціалізуються на темі туризму, роблять важливий внесок у розвиток глобального туризму, популяризуючи різні куточки планети, зберігаючи культуру та традиції, а також сприяючи економічному розвитку через висвітлення туристичних маршрутів.
Цікаві факти
Хоча офіційного визнання від ООН це свято не має, його широко святкують серед професіоналів туристичної індустрії, адже саме туристична журналістика є однією з ключових складових у просуванні нових напрямків для мандрівників.
Туристична журналістика почала активно розвиватися у XX столітті з розширенням можливостей подорожей і зростанням інтересу до культурної спадщини різних країн.
Туристичні журналісти не лише описують визначні місця, але й часто піднімають важливі соціальні теми, пов’язані з екологією, культурним збереженням та етичним туризмом. Наприклад, висвітлення проблем масового туризму на екосистеми деяких країн.
У сучасному світі соціальні мережі та онлайн-видання значно підняли інтерес до туристичної журналістики. Завдяки фотографіям та відео з подорожей, журналісти мають змогу показати унікальні місця, навіть якщо вони не є популярними серед туристів.
Статті та огляди туристичних журналістів здатні суттєво вплинути на популярність окремих регіонів. Наприклад, після публікацій в авторитетних виданнях потік туристів у деякі маловідомі регіони збільшувався в рази.
Міжнародний день жінок корінних народів
Цей день присвячений вшануванню жінок із корінних спільнот, які відіграють ключову роль у збереженні традицій, культури та боротьбі за права своїх народів. Свято було започатковане у пам’ять про важливу постать — Болівійську лідерку Бартоліну Сісу, яка загинула в 1782 році під час боротьби проти колоніального режиму.
Цікаві факти
День було засновано в 1983 році на Першому зустрічі корінних народів Америки. Він вшановує пам’ять Бартоліни Сіси, яка стала символом спротиву корінних народів проти гноблення та боротьби за свободу.
Жінки корінних народів відіграють вирішальну роль у збереженні мови, традицій, ритуалів та екологічних знань своїх громад. Вони є носіями знань про природні ресурси, лікувальні рослини та збереження біорізноманіття.
У сучасному світі жінки корінних народів зіштовхуються з багатьма викликами, включаючи дискримінацію, бідність та насильство. Однак вони також є активними захисницями своїх прав і продовжують боротися за визнання їхніх культур та традицій на міжнародному рівні.
У багатьох спільнотах жінки корінних народів є захисниками навколишнього середовища. Їхні традиційні знання про природу допомагають зберігати екосистеми та протидіяти змінам клімату, особливо у районах Амазонії, Африки та Азії.
Організації, як-от ООН, активно підтримують права жінок корінних народів, закликаючи до рівних можливостей у освіті, медицині та економічному розвитку. У рамках цієї ініціативи організовуються форуми та заходи для підвищення обізнаності про їхні права та потреби.
Історичні події в цей день
1015 рік — вбивство Гліба князем Святополком у боротьбі за київський престол
Ця подія є частиною внутрішньої боротьби за владу між руськими князями після смерті князя Володимира Великого. Князь Святополк, прозваний “Окаянним”, убив свого брата Гліба, намагаючись захопити владу у Київській Русі. Це було лише одним із кількох братовбивств у цій боротьбі за престол, що мала значний вплив на історію Київської Русі та її політичну спадщину.
1755 рік — депортація французьких поселенців з Нової Шотландії
Цього дня британська влада почала масштабну депортацію французьких поселенців із території сучасної Канади, зокрема з Нової Шотландії. Цей процес, відомий як Велика депортація або “Ле Гран Деранжман”, тривав кілька років і став наслідком суперечок між Великою Британією та Францією за колоніальні території в Північній Америці. Депортовані французькі поселенці, відомі як акадійці, були розсіяні по різних куточках світу, включаючи США, Францію та інші колонії.
1793 рік — встановлення режиму терору у Франції
5 вересня 1793 року Французький національний конгрес запровадив режим терору під час Французької революції. Це стало відповіддю на внутрішні та зовнішні загрози молодій республіці. Режим терору, який тривав до липня 1794 року, включав масові арешти та страти тих, кого підозрювали у контрреволюційній діяльності. Гільйотина стала символом цього періоду, коли були страчені тисячі людей, включаючи відомих діячів, таких як королева Марія-Антуанетта.
1800 рік — захоплення Мальти Великою Британією
Цього дня Велика Британія захопила острів Мальту, що мав стратегічне значення у Середземному морі. Захоплення відбулося в ході Наполеонівських війн, коли Мальта перейшла від французького контролю до британського. Британська влада встановила на острові свою базу, що відіграла важливу роль у забезпеченні контролю над Середземним морем у наступні століття.
1905 рік — підписання Портсмутського договору
Підписання Портсмутського договору, що завершив російсько-японську війну, стало однією з ключових подій цього дня в 1905 році. Війна між Росією та Японією тривала з 1904 до 1905 року і завершилася перемогою Японії. Ця угода позначила зменшення впливу Росії в Азії, тоді як Японія закріпила свої позиції як нова велика сила на сході. Портсмутський договір був підписаний у США за посередництва президента Теодора Рузвельта.
1986 рік — скасування смертної кари в Австралії
5 вересня 1986 року Австралія повністю скасувала смертну кару, ставши однією з перших країн у світі, що зробили цей крок на національному рівні. Відтоді смертну кару було скасовано в багатьох країнах, і цей крок став важливою частиною розвитку прав людини у світовій спільноті.
2005 рік — катастрофа Boeing 737 в Індонезії
Цього дня трапилася жахлива авіакатастрофа, коли літак Boeing 737 зазнав аварії в Індонезії. Загинуло 149 людей. Катастрофа стала однією з найгірших в історії індонезійської авіації і знову привернула увагу до питань безпеки авіаперевезень в регіоні.
5 вересня 1585 року народився Арман Жан дю Плессі де Рішельє, відомий як “Червоний кардинал”, єпископ Рішельє.
Його ім’я стало символом політичної влади та впливу в історії Франції, а сам він увійшов до історії як один із найвпливовіших державних діячів свого часу. Титул герцога Рішельє був присвоєний йому в 1631 році, коли його вплив на Францію вже був очевидним.
Кардинал Рішельє був першим міністром Франції та перетворив роздроблену й ослаблену державу на потужну та впевнену країну. Він припинив релігійні війни, які роздирали Францію, і завершив епоху феодальної роздрібненості, сприяючи зміцненню королівської влади. Завдяки своїй політиці він фактично заклав підґрунтя для абсолютизму у Франції. Його прагнення до централізації та стабілізації влади зробили Францію однією з провідних європейських держав того часу. Сам Петро I, відвідавши могилу Рішельє, сказав, що віддав би половину свого царства за міністра такого рівня, щоб той допомагав керувати іншою половиною.
Рішельє багато уваги приділяв самоосвіті та читанню, що було його улюбленим заняттям у вільний час. Лікарі того часу навіть припускали, що його часті головні болі були наслідком надмірного читання, проте кардинал не припиняв своєї тяги до знань. Він також заснував Французьку академію, яка відіграла важливу роль у розвитку літератури та мови.
Рішельє був відомим противником дуелей, вважаючи, що вони підривають сили дворянства, яке він розглядав як основну опору монархії. Він активно підтримував художників і письменників, надаючи їм премії за їхню працю, і тим самим сприяв розвитку французької культури.
Важливою частиною його діяльності стало розширення французького флоту. Під його керівництвом кількість кораблів на Середземному морі зросла з 10 до трьох повноцінних ескадр в Атлантиці та однієї в Середземному морі. Кардинал також уклав 74 торгові договори з різними країнами, що сприяло розвитку міжнародної торгівлі. Його політична стратегія включала й освоєння Французької Канади, що стало початком колоніальних амбіцій Франції в Новому світі.
Втім, Рішельє здобув і велику кількість ворогів серед аристократії, яка неодноразово намагалася його повалити. Через це його життя часто перебувало під загрозою, і кардинал був змушений утримувати особисту охорону — гвардійців, зарплату яким платив зі своїх власних коштів.
Що стосується його особистого життя, то Рішельє був великим любителем кішок. Серед його улюбленців було 14 кішок, кожна з яких мала своє ім’я і місце в його житті. Найбільш відомими були біла кішка Міріам, Суміз, чия кличка перекладається як “особа легкої поведінки”, і Газетта, названа так на честь газети, яку заснував кардинал — “La Gazette”. Одним із кращих ловців щурів був кіт на ім’я Людовик Жорстокий, а чорний кіт на ім’я Люцифер з’явився у Рішельє під час полювання на відьом, яких він безжально переслідував. Крім того, кардинал був одним із перших у Європі власників кішок ангорської породи.
Рішельє залишив по собі чимало цікавих висловів, які відображають його політичні погляди:
- “Уміння обманювати — наука королів”.
- “Хто не вміє приховувати свої думки, не зможе керувати”.
- “Розум повинен бути універсальним правилом і керівництвом: усе слід робити за розумом, не піддаючись впливу емоцій”.
- “У добре організованій державі повинно бути більше майстрів ремесел, ніж учених”.
- “Щоб керувати державою, потрібно менше говорити і більше слухати”.
- “Дайте мені шість рядків, написаних найбільш чесною людиною, і я знайду в них привід, щоб повісити її”.
- “Кожен, хто дізнається мої думки, повинен померти”.
Король Людовик XIII називав Рішельє “моїм єпископом”, політики — “сірим кардиналом”, а народ — “великим червоним кардиналом”. На місці свого родового маєтку кардинал заснував місто Рішельє, яке досі існує в регіоні Сантр, департамент Ендр і Луара. У Французькому військово-морському флоті навіть існував тип лінкорів під назвою “Рішельє”, названий на його честь.
Згідно з опитуваннями, Рішельє входить у п’ятірку найвеличніших історичних постатей Франції, і його спадок продовжує впливати на політику та культуру цієї країни.
5 вересня 1971 року у Ванкувері, Канада, група з 12 активістів заснувала організацію, яка згодом стала відомою на весь світ — “Грінпіс”.
Спочатку організація називалася “Комітетом з попередження хвилі”, оскільки головною метою було протестувати проти підземних ядерних випробувань на Алеутських островах в Алясці. Активісти боялися, що ці випробування можуть викликати величезні хвилі, що становило загрозу не лише природі, але й людям. Їхні побоювання стосувалися руйнівних наслідків для екологічної системи, що стало поштовхом до об’єднання зусиль.
У тому ж 1971 році активісти вирушили на Аляску на судні під назвою “Грінпіс”, цей термін запропонував один із засновників — Білл Дарнелл. Відтоді назва “Грінпіс” стала асоціюватися з боротьбою за охорону навколишнього середовища та захист планети.
Організація швидко привернула увагу громадськості своїми нестандартними та іноді радикальними методами протесту. Серед найвідоміших акцій можна згадати викрадення китового м’яса для захисту китів, створення барикад із гною, інсценування ядерної тривоги, атаку на генетично модифіковану пшеницю, а також сходження на хмарочос із величезним жовтим прапором із написом “Захистіть Арктику”. Активісти навіть проникали на охоронювані ядерні об’єкти, щоб привернути увагу до небезпек ядерної енергії.
Безперечно, у “Грінпіс” є ряд важливих перемог. Їхні зусилля відіграли ключову роль у міжнародних заборонах на китобійний промисел і боротьбі проти ядерних випробувань. Однак діяльність організації не обходиться без критики і скандалів. Багато хто звинувачує “Грінпіс” у використанні емоційних та сенсаційних методів, спрямованих на залякування і маніпулювання громадською думкою. Їх часто критикують за те, що вони більше уваги приділяють медійному резонансу і фінансовій вигоді, ніж вирішенню реальних екологічних проблем. Крім того, існує критика за привласнення чужих досягнень і прагнення до комерційного зиску, що підриває довіру до організації.
Попри це, “Грінпіс” продовжує свою активну діяльність, і сьогодні їхні акції не обмежуються лише протестами. Наприклад, нещодавно швейцарське відділення “Грінпіс” запустило онлайн-службу знайомств для людей, яким небайдужа доля навколишнього середовища. Це теж спосіб привернути увагу та зібрати кошти на екологічні ініціативи.
Зрештою “Грінпіс” залишається впливовою силою у світі захисту природи, хоча їхні методи та мотиви продовжують викликати суперечки і різні думки.
