6 квітня в Україні відзначається День геолога, в світі святкуються Міжнародний день спорту на благо миру та розвитку, Всесвітній день настільного тенісу та Міжнародний день асексуальності. Також цей день у світовій та українській історії позначене рядом визначних подій, які залишили глибокий слід у політиці, географії, технологіях і спорті.
День геолога в Україні
Щороку в Україні у першу неділю квітня відзначають професійне свято працівників геологічної галузі — День геолога. Це свято встановлене Указом Президента України у 1995 році на знак визнання ролі геологів у дослідженні надр, розвитку мінерально-сировинної бази, забезпеченні економічної безпеки та стратегічної незалежності держави.
Історично День геолога почали відзначати ще в радянський період, починаючи з 1966 року, як вияв поваги до фахівців, які брали участь у великих геологічних розвідках післявоєнних років. Після проголошення незалежності Україна зберегла цю традицію, адаптувавши її до нових реалій. Сьогодні свято є виявом поваги до тих, хто працює у складних польових умовах, досліджує структуру земної кори, шукає та оцінює запаси корисних копалин, бере участь у створенні кадастрів і супроводжує великі інфраструктурні проєкти.
Геологія в Україні має глибоке підґрунтя. Територія країни багата на родовища марганцю, заліза, титану, вугілля, газу, граніту, каоліну, кварцитів, глини, солі та інших ресурсів. Геологічні розвідки стали основою для формування цілих промислових регіонів — від Криворіжжя до Донбасу. Геологи також відіграють важливу роль у запобіганні надзвичайним ситуаціям, зсувів, землетрусів, збереженні підземних вод і охороні геологічної спадщини.
Цікаві факти
У 2020 році Український державний геологорозвідувальний інститут відзначив 100-річчя з дня заснування. Ця установа стоїть біля витоків геологічної науки в Україні.
Понад 95% усіх відкритих в Україні родовищ було виявлено саме завдяки роботі польових геологів у XX столітті.
У Карпатах існують геологічні маршрути, створені на базі колишніх наукових експедицій, які сьогодні стали туристичними атракціями — зокрема, у Сколівських Бескидах і Рахівському районі.
На базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка діє один із найстаріших геологічних музеїв у країні, де зберігаються унікальні зразки мінералів, скам’янілостей і карт.
У приазовських регіонах досі діють геологічні експедиції, які займаються пошуками нових рідкісноземельних металів, зокрема для потреб оборонної промисловості.
Україна входить до десятки країн із найбільшими запасами марганцевих руд у світі — родовища у Нікопольському басейні досліджувалися геологами ще з початку XX століття.
Унікальна геологічна структура Українського щита, що охоплює значну частину центральної України, привертає увагу вчених із усього світу та є об’єктом багаторічних досліджень.
Міжнародний день спорту на благо миру та розвитку
Цю дату було встановлено Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році за ініціативою Міжнародного олімпійського комітету. Символічною основою для обрання саме цього дня стало відкриття перших сучасних Олімпійських ігор у 1896 році в Афінах.
Мета цього дня — привернути увагу до того, як спорт може сприяти побудові мирного суспільства, соціальній згуртованості, рівності, діалогу та розвитку. У документах ООН неодноразово наголошується, що спорт є універсальною мовою, яка не знає кордонів, раси, статі чи віри. Через спорт можна навчати молодь чесній грі, командній роботі, повазі до правил, терпимості та розвивати в ній соціальні навички, що важливі для побудови мирного співжиття.
У цей день урядові організації, спортивні федерації, школи, благодійні структури та ООН закликають до організації заходів, присвячених спорту як інструменту миру та інклюзії. Це можуть бути неформальні матчі, лекції, спортивні фестивалі, тренування просто неба, акції солідарності та просвітницькі кампанії. Важливим є не сам рівень змагань, а сам жест — привернення уваги до миру через спільну фізичну активність і співпрацю.
Україна бере участь у відзначенні цієї дати на рівні навчальних закладів, спортивних об’єднань та громадських організацій. В умовах війни такі ініціативи набувають ще більшого значення: вони підтримують моральний дух, об’єднують громади, формують віру в майбутнє без насильства.
Цікаві факти
Цей день не є святом однієї організації — він відзначається за підтримки як ООН, так і МОК, що підкреслює його глобальний і міжінституційний характер.
У рамках відзначення цього дня в Нью-Йорку щороку влаштовують спортивний флешмоб біля штаб-квартири ООН, у якому беруть участь дипломати, школярі, професійні спортсмени та активісти.
Відомі спортсмени стають амбасадорами миру, використовуючи свою впізнаваність для привернення уваги до конфліктів, дискримінації, потреб біженців або людей з інвалідністю.
У 2020–2021 роках через пандемію COVID-19 в межах цього дня активно обговорювали роль спорту у психологічному відновленні та підтримці психічного здоров’я.
Деякі країни, зокрема Руанда, впровадили масштабні державні програми фізичної активності з акцентом на примирення після воєнних конфліктів, саме на основі рекомендацій ООН щодо спорту.
В афганських таборах для біженців за підтримки міжнародних гуманітарних місій організовували спортивні ігри для дітей, які пережили травми війни, саме 6 квітня — як символ надії та відновлення.
Цей день щороку має свою тему. Наприклад, у 2023 році ООН закликала зосередитися на правах жінок у спорті, а в 2024 — на підтримці спорту в умовах воєнних конфліктів.
Всесвітній день настільного тенісу
Цю ініціативу започаткувала Міжнародна федерація настільного тенісу (ITTF) у 2015 році з метою популяризації цього виду спорту, залучення до гри нових учасників і використання тенісу як інструменту соціальної єдності. Згодом ініціативу підтримали ЮНЕСКО та інші міжнародні спортивні організації. Цей день збігається з Міжнародним днем спорту на благо миру та розвитку, що додатково підкреслює символічне значення настільного тенісу як спорту, який легко об’єднує людей незалежно від віку, походження чи фізичних можливостей.
Настільний теніс — це один із найбільш доступних видів спорту. Його популярність пояснюється простими правилами, можливістю грати в приміщенні незалежно від погодних умов, невеликою кількістю необхідного інвентарю. Грає у нього понад 300 мільйонів людей по всьому світу — від аматорів до професіоналів.
Цікаві факти
У 2020 році через пандемію COVID-19 події цього дня відбувалися переважно онлайн: тисячі людей грали у віртуальні матчі, брали участь у цифрових турнірах, ділилися відео з домашніми тренуваннями під гаслом «теніс у будь-якому місці».
У 2021 році Міжнародна федерація настільного тенісу запустила глобальну програму «TT4All» — «Настільний теніс для всіх», спрямовану на просування гри серед уразливих соціальних груп.
День має щороку визначену тему. У 2023 році основний фокус був на розвитку тенісу серед дітей у бідних регіонах Африки, а у 2024 — на участі жінок у спорті.
У багатьох країнах цього дня столиці проводять символічні матчі на відкритому повітрі: наприклад, у Парижі ставили тенісний стіл на площі перед мерією, а в Кіто — влаштовували матчі в метро.
Куба, Іран, Індія та Нігерія входять до числа країн, де в цей день відбувається найбільше заходів — сотні подій у школах, громадських центрах і просто неба.
У Швеції одна з громадських організацій влаштувала інклюзивний турнір, у якому брали участь люди з вадами зору, використовуючи м’ячі зі звуковими сенсорами.
У багатьох містах настільний теніс цього дня стає частиною соціального активізму: поєднують гру з темами боротьби з домашнім насильством, расизмом, ізоляцією людей з інвалідністю.
Міжнародний день асексуальності
Цю ініціативу започаткували у 2021 році представники асексуальної спільноти з різних країн, щоб створити глобальний простір для підтримки, інформування та видимості людей, які належать до асексуального спектра. Дата стала важливим щорічним маркером для боротьби з упередженнями, підвищення обізнаності про різноманітність сексуальної орієнтації та захисту прав асексуальних людей.
Асексуальність — це сексуальна орієнтація, яка означає відсутність або дуже низький рівень сексуального потягу до інших. Асексуальні люди можуть мати романтичні почуття, будувати партнерські стосунки, прагнути до близькості, але без сексуального компонента. До асексуального спектра також належать демісексуальні, сіросексуальні, а також люди, чий потяг виникає за особливих емоційних або соціальних умов.
Міжнародний день асексуальності зосереджений на чотирьох основних напрямках: видимість, освіта, захист прав і святкування різноманіття. У цей день у різних країнах відбуваються онлайн-кампанії, тематичні панелі, особисті свідчення, освітні лекції, публікації в медіа та акції в соціальних мережах із використанням гештегу IAD (#InternationalAsexualityDay). Метою є не лише донесення базових знань про асексуальність, а й підтримка тих, хто часто відчуває тиск або стигму через свою ідентичність.
Цікаві факти
Міжнародний день асексуальності був узгоджений одразу представниками понад 20 країн — включно з Бразилією, Іспанією, Великою Британією, Філіппінами, Канадою, Німеччиною та Південною Африкою.
Асексуальний прапор складається з чотирьох кольорів: чорний (асексуальність), сірий (сіросексуальність і демісексуальність), білий (союзники і партнери) та фіолетовий (спільнота).
Перше дослідження, що дало емпіричне підґрунтя для визначення асексуальності як окремої орієнтації, було проведено британським сексологом Ентоні Богартом у 2004 році. За результатами його опитування, приблизно 1% опитаних не відчували сексуального потягу.
Поняття «демісексуальність» означає сексуальний потяг лише за наявності глибокого емоційного зв’язку — не є тотожною асексуальності, але входить до спектра.
Один з найвідоміших ресурсів для асексуальної спільноти — AVEN (Asexual Visibility and Education Network), створений Девідом Джеєм у 2001 році, став базовим інформаційним центром для сотень тисяч користувачів по всьому світу.
У 2023 році Міжнародний день асексуальності вперше був відзначений у програмі ООН з прав людини, де була організована спеціальна онлайн-дискусія на тему «Невидимість у політиках: асексуальність і право на гідність».
Деякі країни офіційно визнали асексуальність як одну з форм сексуальної орієнтації в рамках антидискримінаційних норм — зокрема Канада та Нова Зеландія.
Історичні події в цей день
1909 — американські дослідники Роберт Пірі та Метью Генсон, разом з групою ескімосів, вперше досягли Північного полюса, завершивши одну з найвідоміших експедицій в історії освоєння Арктики.
1917 — у Києві розпочав роботу Всеукраїнський Національний конгрес, організований Центральною Радою. Цей форум став важливим кроком у процесі формування української державності в умовах революції.
1945 — відбулася трагедія в селі Гораєць (нині Горайці, Польща), де підрозділи польського Корпусу Внутрішньої Безпеки здійснили масове вбивство місцевого українського населення. Це був один із найжорстокіших епізодів повоєнної антипольсько-української конфронтації.
1992 — міністри закордонних справ Росії, України, Румунії та Молдови підписали спільну декларацію про припинення вогню у Придністровському регіоні, намагаючись зупинити збройне протистояння, що спалахнуло після розпаду СРСР.
1992 — корпорація Microsoft презентувала нову версію своєї операційної системи — Windows 3.1. Вона стала популярною завдяки підтримці шрифтів TrueType і поліпшеному графічному інтерфейсу.
1994 — в Руанді розпочався геноцид, який призвів до масового винищення народності тутсі. Поштовхом до масових вбивств стало збиття літака з президентами Руанди Жувеналем Габ’яріманою та Бурунді Сіпрієном Нтар’ямірою на борту.
2005 — Джалаль Талабані став президентом Іраку, ставши першим курдом на цій посаді. Його обрання мало символічне значення для постсаддамівського устрою країни.
2016 — у Нідерландах відбувся консультативний референдум, на якому більшість громадян виступили проти ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Результати не мали прямої юридичної сили, але стали політичним викликом для європейської інтеграції України.
6 квітня 1896 року в Афінах стартували перші сучасні Олімпійські ігри
Цей день став символічним початком нової епохи в історії спорту — міжнародного олімпійського руху, відродженого з ініціативи французького громадського діяча барона П’єра де Кубертена. Ігри офіційно іменувалися як Ігри I Олімпіади або I Міжнародні Олімпійські ігри. Афіни були обрані місцем проведення невипадково: саме тут у Стародавній Греції зародилася традиція спортивних змагань, яку прагнули оживити в новітньому світі.
Церемонія відкриття відбулася 6 квітня 1896 року. Дата мала кілька рівнів символічності: цього дня Пасха святкувалася одночасно в католиків, православних і протестантів, а ще — в Греції відзначався День незалежності. На трибунах Олімпійського стадіону зібралися 80 тисяч глядачів, серед яких — майже вся королівська родина: король Георг I, королева Ольга та їхні діти. Після урочистої промови голови організаційного комітету — спадкоємного принца Костянтина, король Георг I урочисто проголосив:
«Оголошую перші Міжнародні Олімпійські ігри в Афінах відкритими. Хай живе Греція. Хай живе її народ».
Після цього 150 голосів хору виконали Олімпійський гімн, написаний Спіросом Самарасом на слова Костіса Паламаса. Саме ця подія заклала основу для двох ключових традицій Олімпійських ігор: відкриття змагань главою держави та виконання Олімпійського гімну. Водночас парад країн-учасниць, запалення Олімпійського вогню та виголошення олімпійської присяги — з’явилися пізніше.
У перших Іграх взяли участь 241 спортсмен із 14 країн. Жінки до участі не допускалися. Було розіграно 43 комплекти нагород у 9 видах спорту. Найбільше медалей здобули господарі — спортсмени Греції: 46 (10 золотих, 17 срібних і 19 бронзових). Друге місце посіли представники США — 20 нагород (11+7+2), третє — команда Німеччини з 13 медалями (6+5+2). Без нагород залишилися учасники з Болгарії, Чилі та Швеції.
Першим олімпійським чемпіоном новітньої історії став Джеймс Конноллі, студент з Бостона, який виграв змагання з потрійного стрибка з результатом 13 метрів 71 сантиметр. Щоправда, він вирушив на Олімпіаду без дозволу університету та за це був відрахований. У наші дні на його честь у парку на півдні Бостона встановлено пам’ятник — фігура в момент приземлення після стрибка.
Від Російської імперії в Олімпійських іграх брав участь киянин, уродженець Полтавщини, дворянин Микола Сергійович Ріттер. Він звільнився зі служби, щоб потрапити на Олімпіаду, і особисто подав заявку на участь у змаганнях із греко-римської боротьби, стрільби з карабіна та фехтування на рапірах. На попередніх випробуваннях показав блискучі результати: влучно стріляв, здолав усіх у боротьбі. Та напередодні змагань втратив свій талісман — медальйон — і в підсумку не виступив.
Після Ігор Ріттер активно популяризував олімпійський рух, він пропонував допустити до змагань професіоналів, створити новий розряд спортсменів — «викладачів спорту», а також заснувати атлетичний комітет для фізичного виховання населення. Його ініціативи проігнорували чиновники, проте вони зацікавили самого П’єра де Кубертена. За його запрошенням Ріттер узяв участь у ІІ Олімпійському конгресі в Гаврі в 1897 році й увійшов до кількох його комісій.
Першим офіційним учасником Олімпійських ігор від Російської імперії вважається Петро Антонович Заковорот — селянський син із Куп’євахи, Харківської губернії. Призваний на службу у 1892 році, він виявив неабиякі здібності до фехтування. Його талант помітив француз Юліан Мішо — знаний тренер. Заковорот навчався у військово-спортивній академії в Будапешті, переміг на міжнародному турнірі й потрапив до складу першої делегації Російської імперії на Олімпіаді 1900 року в Парижі, де посів п’яте місце.
