Вчорашні меседжі Дональда Трампа обурили мільйони українців. Після виключення України та Європейського Союзу з мирних переговорів між США та Росією, що відбулися у Саудівській Аравії, президент США Дональд Трамп зробив низку заяв, які викривлюють реальність війни і роль у ній Росії як агресора. Під час пресконференції в Мар-а-Лаго американський президент фактично озвучив риторику, що перегукується з ключовими наративами російської пропаганди. Зокрема, Трамп заявив, що Україна розпочала війну, а нині має провести вибори, оскільки президент Володимир Зеленський втратив легітимність і підтримку серед населення.
Американський канал CNN дуже влучно висловився про удар Трампа по нашій країні: “Здавалося б, ситуація для України не могла стати ще складнішою. Але потім висловився Дональд Трамп”.
Європа, яку також відсторонили від переговорів у Саудівській Аравії, тепер ще більше побоюється, що Трамп може нав’язати Україні мирну угоду на умовах Путіна. Показовим є те, що заяви президента США суперечать словам його ж державного секретаря Марко Рубіо, який після зустрічі з російською делегацією запевняв, що будь-яка мирна угода буде справедливою.
Фейки про рейтинг Зеленського та вибори
Атака Трампа на Зеленського, якого донедавна в США називали героєм за опір російському вторгненню, демонструє разючу зміну політики Вашингтона — від підтримки України до фактичної винагороди агресора. Виступаючи в Мар-а-Лаго, Трамп заявив, що в Україні діє воєнний стан, виборів не проводять, а рейтинг Зеленського нібито впав до 4%. Однак соціологічні опитування свідчать, що хоча рівень підтримки Зеленського знизився порівняно з початком війни, він не наближається до цифри, яку назвав Трамп. Як завжди, він оперує “альтернативними фактами” і підлаштовує “статистику” під свої меседжі. Маніпуляція цифрами – один з найулюбленіших прийомів Трампа, в чому можна було пересвідчитися ще з часів його першого президентства. Фактчекінгова платформа Politifact свого часу спростувала тисячі хибних заяв Трампа.
Фактчекери з іронією зазначали, що ще не зустрічали політика, який би настільки беззастережно ігнорував вимоги до правдивості повідомлень. Організація PolitiFact тричі – у 2015, 2017 та 2019 роках – визнавала брехнею року заяви Трампа, зокрема про рівень злочинності в Нью-Йорку, причетність Гілларі Клінтон до продажу зброї ісламістам, нібито заплановане підвищення податків Байденом та рекордні економічні успіхи США за його президентства.
У рейтингу правдивості від PolitiFact Трамп найчастіше отримував найнижчу оцінку – “Штани горять”, що можна передати українською як “вигоріла брехня” або просто “повна вигадка”.
Важливо розуміти, що це не якась локальна брехня, яку легко відмежувати від правди і абстрагуватися від неї через очевидність і контрпродуктивність. У Трампа “альтернативні факти” постають вплетеними в ланцюг хибних причинно-наслідкових зв’язків, що підміняють справжню логіку і змушують погодитися з альтернативною реальністю.
Зокрема, Трамп заявив, що для того, щоб Україна мала «право голосу» у визначенні власної долі, їй потрібно провести вибори: “Якщо вони хочуть мати місце за столом переговорів, то хіба не варто, щоб народ України висловив свою думку?”
Очевидно, Трамп відчув, що його звинуватять у трансляції кремлівських наративів, тому поспішив виправдатися: “Це не проросійська позиція, це моя власна думка“.
Проте його заклики до виборів в Україні виглядають особливо цинічними на тлі того, що сам Трамп відмовився визнавати результати виборів у США у 2020 році, які він програв.
Ще цинічнішим це виглядає на тлі того, що сам Путін тримається при владі понад два десятиліття, маніпулюючи виборами та знищуючи опозицію.
“Трамп живе в дезінформаційному полі. Я хотів би більше правди”, – заявив Зеленський, коментуючи фейкову статистику щодо свого рейтингу під час останньої прес-конференції.
Путін як “жертва”
Трамп заявив, що його зустріч із Путіним може відбутися вже до кінця місяця, що ще більше зміцнює позиції Росії. Його слова також можуть посилити скептицизм європейських союзників щодо мирного плану США, адже саме на Європу, за словами американської адміністрації, ляже відповідальність за його реалізацію.
Що саме передбачає мирна угода Трампа — незрозуміло. І це лише посилює враження, що його головна мета — укласти будь-яку угоду, аби приписати собі дипломатичну перемогу. Водночас критики побоюються, що такий поспішний договір може стати передумовою до нової війни.
Трамп навіть заявив, що не виключає участі європейських військ у підтримці майбутньої угоди, хоча ця ідея була відхилена російськими переговірниками у Саудівській Аравії. Водночас він не прокоментував заяву британського прем’єра Кіра Стармера, який попередив, що європейські сили зможуть діяти в Україні лише за умови американської підтримки. Минулого тижня міністр оборони США Піт Гегсет також наголосив, що американські війська не братимуть участі у миротворчих операціях в Україні. Очікується, що Стармер наступного тижня прибуде до Вашингтона, де спробує стати посередником між США та Європою.
Разом із тим, не всі республіканці поділяють позицію Трампа щодо Росії.
Голова комітету Сенату з питань збройних сил Роджер Вікер заявив, що не довіряє Путіну і вважає, що “цей воєнний злочинець має провести решту життя у в’язниці, якщо не бути страченим“.
Його колега Джон Кеннеді також різко висловився щодо російського диктатора, заявивши, що “у Путіна чорне серце і сталінський смак до крові“. Однак він утримався від прямої критики Трампа, підкресливши, що не вважає, ніби Вашингтон уже почав поступатися Москві.
“Я не бачу, щоб ми знімали тиск із Путіна“, — заявив Кеннеді.
Під час останньої прес-конференції президент Зеленський розкритикував останні дипломатичні кроки США щодо Росії, зокрема їхню участь у переговорах без України та зміну риторики. Він зазначив, що Москва радіє тому, що Путіна фактично виводять з ізоляції і перестають сприймати як персону нон-грата.
Особливо його обурило те, що у деяких заявах Путіна навіть намагаються подати як жертву. “Учора були сигнали про те, що Путін — жертва, це щось нове“, — зазначив Зеленський. Він також звернув увагу на зміну формулювань з боку США: раніше Україна боролася за те, щоб війну називали саме війною, але тепер навіть в Америці дедалі частіше використовують термін “конфлікт”. Він наголосив, що ці зміни важливо помічати й усвідомлювати їхній можливий вплив на майбутні рішення.
Трамп закидає інфопростір флудом
У мережевому просторі є таке явище – flood, фактично “інформаційна повінь”, навмисне перевантаження форумів/груп неважливими повідомленнями. Є подібний термін і у спорті – “flooding the zone”. Він походить зі стратегії в американському футболі: нападники перевантажують певну ділянку поля, змушуючи оборону суперника втрачати контроль і припускатися помилок.
У 2018 році Стів Беннон, колишній головний радник Трампа, заявив, що його справжнім ворогом були не демократи, а медіа. Який метод боротьби проти них він використовував? Контрінформаційний, щоб “перевантажити зону” — іншими словами, завалити медіапростір тоннами дезінформації та відволікаючого шуму.
За словами експертів, ця тактика деморалізує опонентів, не даючи їм зосередитися на відпрацюванні спільного меседжу.
“Трамп не просто формує порядок денний — він прокладає його, як бульдозер”, — заявив BBC Еван Нірман, гендиректор антикризової комунікаційної компанії Red Banyan. — “Засипаючи інформаційне поле потоком скандалів, він не залишає часу на осмислення жодного з них. Те, що знищило б будь-якого іншого політика, для нього — просто ще один день у новинах“.
Що бачимо? Трамп і його команда перетворили інформаційний простір на сміттєзвалище, де критика просто тоне в нескінченному потоці сенсацій. Стратегія проста: створити стільки галасу, що суспільство втратить здатність відрізняти важливе від другорядного. Скандал за скандалом, брехня за брехнею — поки всі намагаються розібратися в чомусь одному, вже летить наступний облудний меседж. І врешті-решт, правда втрачає значення, бо люди просто втомлюються її шукати.
Історія має звичку повторюватися, хоча ми не завжди це помічаємо
Український журналіст афганського походження Мустафа Найем нагадав у Фейсбуці подію, яка перегукується із сьогоденням. У 2001 році, після терактів 11 вересня, США звернулися до союзників із проханням підтримати “війну проти терору”. НАТО вперше в історії тоді активувало статтю 5 про колективну безпеку. Європейські країни, зокрема Франція, Німеччина, Велика Британія та навіть нейтральна Швеція, відправили війська до Афганістану, демонструючи солідарність із союзником.
Сьогодні, коли безпека Європи опинилася під загрозою з боку Росії, реакція Заходу виглядає інакше. Якщо 20 років тому підтримка США була безумовною, то тепер звучать заклики до “компромісів” і “діалогу” з агресором.
Порівняння цих двох ситуацій дозволяє оцінити зміни в міжнародній політиці та поставити питання: чи зберігає колективний Захід ту саму єдність, що й на початку ХХІ століття?
