Вилучення особистого транспорту на користь ЗСУ: процедура та правові нюанси (відео)
18 травня набирає чинності закон про посилення мобілізації, згідно з яким почнуть діяти нові правила вилучення авто у населення на користь ЗСУ. В Міністерстві оборони пояснюють, що ТЦК, СБУ та інші спецслужби вилучатимуть у жителів України особистий транспорт на потреби армії. Також наголосили, що повернення транспортних засобів буде відбуватися впродовж 30 днів з моменту оголошення демобілізації.
У зв’язку з введенням нових законодавчих вимог широку громадськість хвилює питання, як саме буде здійснюватися цей процес. ІА “ФАКТ” звернулося за коментарем з цього приводу до адвокатського об’єднання “Репешко і партнери”.
Новий закон передбачає вилучення транспортних засобів, якщо у володінні особи їх понад два, однак є деякі нюанси. Згідно зі статтею 41 Конституції України “ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним”, в іншій її частині наголошується: “Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану”. Тобто, за згаданою нормою мова йде про примусове відчуження – позбавлення права власності.
В Законі України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” питанню транспортних засобів присвячено окрему статтю 6 “Військово-транспортний обов’язок”. Згідно з нею військово-транспортний обов’язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами (у тому числі водними) і технікою (далі – транспортні засоби) і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи й організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи й організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян – власників транспортних засобів. Як ми бачимо, бажаємо ми того чи ні дія даної норми розповсюджується на усі сфери господарювання і на пересічних громадян.
Слід зазначити, що відповідно до підзаконного акта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Положення про військово-транспортний обов’язок”, дана норма не поширюється на дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, представництва іноземних та міжнародних організацій, іноземців та осіб без громадянства.
Ще одне обмеження встановлено в самому законі – не підлягає передачі Збройним Силам України, іншим військовим формуванням транспортний засіб, що належить на праві власності громадянину, у разі відсутності у нього права власності на інші транспортні засоби. Таким чином, не слід хвилюватися тим, у кого у власності є всього один транспортний засіб. Але, на жаль, виключень щодо пільг (інвалід, учасник бойових дій, багатодітний тощо), або скрутного стану особи (ВПО, зруйноване житло та інше) закон також не містить.
Суттєва проблема існує для тих, у кого у власності два та більше транспортних засоби, та у тих, хто свого часу “продав” автомобіль за довіреністю (гроші за автомобіль отримав, але замість перереєстрації авто на нового власника, видав нотаріальну довіреність з правом повного розпорядження). В останньому випадку дуже часто “проданий” автомобіль в реєстрі МВС залишається зареєстрованим за попереднім власником, що може створити велику проблему: якщо для військових задач підходить більше автомобіль, який дійсно є зараз у власності, то заберуть саме його, бо є інший – “проданий”, або якщо заберуть “проданий”, то вже з претензіями та вимогою повернення коштів за придбане авто до вас прийде особа, якій ви “продали” автомобіль за довіреністю.
З урахуванням цього рекомендуємо уважно поставитись до усіх раніше виданих довіреностей на транспортні засоби, та впорядкувати питання власності що до автомобілів. Залученню в такому випадку буде підлягати транспортний засіб, якій найбільше відповідає потребам та задачам, які виконуються на фронті: поміж седаном та позашляховиком, на користь ЗСУ піде позашляховик. Своєю чергою посадовці наполягають на тому, що автоматичного вилучення зайвих автомобілів не буде, це тільки можливо у вкрай важкій ситуації. Крім того, вилучатися будуть специфічні автомобілі, які дійсно потрібні та принесуть користь ЗСУ, а не всі підряд.
Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” пропонує в три варіанти дій відносно транспортних засобів та техніки на період мобілізації та у воєнний стан:
- безоплатне залучення;
- вилучення;
- примусове відчуження
Зазначимо, що ні новий закон, ні “Положення про військово-транспортний обов’язок” на даний час не містять чіткого поняття, що саме вважається “безоплатним залученням” та “вилученням”, а також те, чим вони відрізняються. Якщо читати норму закону уважно, то відшкодування державою вартості майна чи збитків гарантується саме за вилучення та примусове відчуження транспортних засобів. Аналіз закону дозволяє зробити висновок, що безоплатне залучення транспортних засобів стосується саме підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації. Якщо казати щодо транспортних засобів приватних осіб, то їх стосується виключно вилучення та примусове відчуження. Ці поняття слід розмежовувати – примусове відчуження є позбавленням громадянина його власності, вилучення має тимчасовий характер, та в подальшому власникові повернуть його транспортний засіб.
Міністерство внутрішніх справ України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, забезпечує подання до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відомостей щодо зареєстрованих транспортних засобів, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. При цьому в полі зору ЗСУ, крім автомобільного транспорту, знаходяться також трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні машини, сільськогосподарську техніку, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів визначає порядок і забезпечує надання до ТЦК та СП відомостей саме щодо такої техніки.
Своєю чергою не оминув новий закон і водні транспортні засоби, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Відносно них також будуть передані дані до ТЦК та СП з відповідних реєстрів.
Що стосується конкретного механізму вилучення та примусового відчуження транспортного засобу у фізичної особи, то Кабінетом Міністрів України ще не розроблено відповідний порядок. Наразі діє затверджене постановою Кабінету Міністрів України «Положення про військово-транспортний обов’язок» від 28 грудня 2000 р. № 1921, але він стосується більше підприємств, а не фізичних осіб
та не зовсім відповідає нормам нового закону, хоча в ньому і прописано, що військово-транспортний обов’язок виконується: в особливий період – шляхом передачі підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань. Саме цим, відповідно чинного зараз положення, завдання з підготовки до передачі та сама передача транспортних засобів і техніки військовим формуванням встановлюються розпорядженнями місцевих держадміністрацій за поданням ТЦК та СП, а також доводяться до відома громадян – власників транспортних засобів під час мобілізації у разі введення правового режиму воєнного стану – через ТЦК та СП.
Прийняття-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі відповідного акту прийняття-передання. Він складається у трьох примірниках і підписується керівником ТЦК та СП або його уповноваженим представником та командиром (начальником) військової частини (підрозділу), установи та організації військового формування або його уповноваженим представником, якому передається транспортний засіб або техніка, і скріплюється печатками.
Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом. Зараз ці питання регулює Закон України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану”. Відповідно до нього примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися двома шляхами:
- з попереднім повним відшкодуванням його вартості
- з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна здійснюється на підставі документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проведена у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. Таким чином, держава гарантує громадянину отримання ринкової вартості за вилучене майно.
Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. Тому вкрай важлива незалежна оцінка транспортного засобу або техніки шляхом залучення суб’єкта оцінювальної діяльності, тому що в акті прийняття-передання транспортного засобу і техніки зазначається дійсна ринкова вартість транспортного засобу яка визначена за результатами проведення їх незалежної оцінки. Саме ту суму, яка зазначена в висновку оцінювача, і отримає власник, як компенсацію за свою автівку у разі примусового відчуження. Саме від цієї суми будуть відштовхуватись у разі, якщо вилучену автівку повернуть власникові, але вона буде пошкоджена і за це буде сплачуватись відповідна компенсація.
Несподіванкою може стати для власників транспортних засобів норма закону, відповідно до якої у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна, такий акт складається без її участі. У цьому випадку власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.
В даному нюансі криється ще один підступний момент – у разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити оцінку ринкової вартості транспортного засобу самостійно. Таким чином, незалежну оцінку транспортного засобу або техніки цілком можуть провести за відсутності власника, та вилучити транспортний засіб на потреби ЗСУ також за відсутності власника чи його представника, що відкриває, на жаль, широке поле для зловживань. Маємо надію, що це лише наші побоювання.
Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації також.
Щодо відповідальності за порушення військово-транспортного обов’язку. Зараз за такі дії передбачено два види відповідальності: адміністративна та кримінальна.
Згідно зі ст. 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 1700 до 3400 грн. Повторне протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 3400 до 5100 грн.
Своєю чергою, в Кримінальному кодексі України існує стаття 1141, за якої перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. Те саме діяння, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
Що стосується адміністративних штрафів, то тут, як і в інших законах щодо мобілізаційних питань, йде тенденція до підвищення відповідальності. Зараз Верховна Рада України розглядає законопроєкт, відповідно до якого штрафи для громадян за порушення законодавства про оборону і мобілізацію у воєнний час штраф становитимуть близько 17–25 000 грн.
Як надалі в умовах реального часу будуть працювати описані механізми, покаже час.
