Учора Болгарія отримала фінальний дозвіл на вступ до єврозони з 1 січня наступного року. “Перлина Балкан” стане 21-ю країною-членом єврозони, приєднавшись до неї після Хорватії, яка ввела євро у 2023 році.
У час, коли Київ лише готується до майбутнього членства в ЄС, приклад Болгарії демонструє, якими мають бути стандарти, темпи реформ і цілісність фінансової політики, щоб наблизитися до центру європейської інтеграції. Попри критику, протести та складну політичну ситуацію, Софія пройшла складний шлях перевірок і підтверджень, яких Євросоюз вимагатиме і від України. Водночас Болгарія збереже власну ідентичність у новій валюті: дизайн болгарських монет євро репрезентує історичні символи, релігійних діячів і національну спадщину – те, що важливо і для українського досвіду євроінтеграції.
Від лева до євро: чому Болгарія стала символом успішної інтеграції Сходу в Євросоюз
Вступ Болгарії до єврозони підтверджує завершення повної інтеграції в Євросоюз. Після приєднання до ЄС у 2007 році, а потім – до Шенгену (зокрема повітряного та морського простору), вступ до єврозони означає входження Болгарії до ядра Європейського проєкту. Це сигнал решті членів, що країна подолала макроекономічну нестабільність 1990-х і виконала критерії конвергенції – бюджетної дисципліни, стабільності цін та валютної політики.
Членство в єврозоні означає автоматичне входження до Європейського центробанку як повноправного учасника. Це дає Болгарії право голосу у формуванні монетарної політики, хоча вплив менших країн на рішення ЄЦБ у реальності обмежений структурно (адже домінують голоси й досвід більших економік – Німеччини, Франції та Нідерландів).
Однак попри це, Болгарія здобуває репутаційні дивіденди як країна, що дотримується правил, що дозволяє їй активніше формувати коаліції в Раді ЄС з питань бюджету, інфляції та стабілізаційних фондів. У сфері фіскальної політики вона набуває нового статусу – не лише як “реципієнт”, а як держава, яка може легітимно оцінювати витрати інших (оскільки сама визнана фіскально дисциплінованою).
Цікаво у цьому контексті згадати Румунію, яка також є членом ЄС з 2007 року, втім досі не приєдналася до єврозони, попри більший економічний потенціал і масштаб. Це пояснюється більшою інфляційною волатильністю, значнішим дефіцитом бюджету й відсутністю сталого політичного консенсусу щодо дати вступу.
Порівняно з Болгарією, яка ще з 1997 року має валютну раду (курс болгарського лева фактично прив’язаний до євро), Румунія зберігала більшу гнучкість, але й більший ризик нестабільності. Тому Болгарія стала в очах Брюсселя надійнішим кандидатом на перехід до спільної валюти.
Це порівняння демонструє, що формальний рівень розвитку – не єдиний критерій: Болгарія виграла завдяки політичній волі, стабільній макроекономічній рамці й готовності обмежити частину суверенітету заради інтеграції.
На тлі зростання впливу Китаю, Росії та Туреччини на Балканах, вступ Болгарії до єврозони посилює прозахідний вектор регіону. Це додатково тисне на Румунію, Сербію, Північну Македонію й Албанію щодо прискорення реформ та демонструє: інтеграція можлива не лише для “старих” членів ЄС, а й для постсоціалістичних країн.
Крім того, це є аргументом проти євроскептиків, які вважали східноєвропейські країни “тягарем”. Болгарія показує, що дисципліна та стабільність не є привілеєм старої Європи.
“Перлина Балкан” переходить на євро: стабільна економіка, фіксований курс і збережена ідентичність
Отже, Болгарія досягла ключових економічних показників, необхідних для вступу до єврозони. Так, середній рівень інфляції за 12 місяців до квітня цього року становив 2,7%, що нижче референтного значення в 2,8%. Минулоріч дефіцит бюджету склав 3,0% ВВП, а цього року очікується на рівні 2,8%.
У минулому році держборг становив 24,1% ВВП, а у поточному очікується на рівні 25,1% ВВП, що значно нижче граничного значення в 60%. Болгарський лев був прив’язаний до євро з 1999 року через валютну раду, що забезпечує стабільність курсу. Важливім є і те, що законодавство Болгарії відповідає вимогам ЄС щодо незалежності центробанку.
Усі фінансові аспекти – ціни, зарплати, пенсії, депозити, кредити та договори – будуть автоматично конвертовані з болгарського лева в євро за фіксованим курсом 1 євро = 1,95583 лева. Цей процес відбудеться без комісій чи необхідності переукладати договори. Зарплати та пенсії будуть виплачуватися в євро, з округленням до другого знака після коми, якщо третій знак перевищує нуль.
Для полегшення адаптації, протягом перехідного періоду ціни на полицях магазинів будуть вказані як у левах, так і в євро. Це дозволить громадянам звикнути до нової валюти та уникнути плутанини.
Болгарія вирішила зберегти свою культурну спадщину, відобразивши на національній стороні євромонет традиційні символи: Мадарського вершника на монетах номіналом від 1 до 50 євроцентів, Святого Івана Рильського – на монеті в 1 євро та Паїсія Хілендарського – на монеті в 2 євро.
Крім того, на монетах буде напис “БЪЛГАРИЯ” кирилицею, а на ребрі монети в 2 євро – напис “БОЖЕ ПАЗИ БЪЛГАРИЯ”. Цей підхід забезпечує спадкоємність та підкреслює національну ідентичність у рамках євроінтеграції.
“Місто лева” в центрі Софії: набирає обертів спротив євроінтеграції
Втім, не всі болгари поділяють прагнення потрапити до європейського клубу обраних. У червні тисячі болгар вийшли на вулиці Софії, протестуючи проти планів уряду приєднатися до єврозони. Протестувальники, очолювані націоналістичними та проросійськими партіями на кшталт “Відродження” (Vazrazhdane), вимагали проведення референдуму. Вони встановили наметове містечко “Місто лева” на підтримку національної валюти.
Лідер партії “Відродження” Костадін Костадінов наголошував, що прийняття євро позбавить Болгарію економічного суверенітету, оскільки бюджет країни буде затверджуватися Європейським центробанком.
Основні побоювання громадськості пов’язані з втратою суверенітету, інфляцією та зростанням цін та дезінформацією. Припущення, що лев як символ державності поступиться євро, сприймається як втрата національної ідентичності.
Є побоювання, що перехід на євро спровокує підвищення цін, особливо на основні товари та послуги, що негативно вплине на пенсіонерів та малозабезпечених. Зростанню недовіри до євроінтеграції сприяє поширення фейків в соцмережах, зокрема серед літніх людей, менш обізнаних з цифровими технологіями. Уряд Болгарії намагається заспокоїти громадськість, запевняючи, що перехід на євро відбудеться за фіксованим курсом та з подвійним ціноутворенням, щоб захистити споживачів. Проте, за даними опитування агентства Sova Harris, 2 з 3 болгар вважають, що країна не готова до переходу на євро, і підтримують відтермінування цього рішення.
Крім того, президент Румен Радев запропонував провести референдум щодо приєднання до єврозони, що викликало критику з боку проєвропейських політиків, які вбачають у цьому спробу дестабілізації ситуації.
Хто встиг до єврозони, а хто ні: уроки для України
Варто згадати хронологію вступу до єврозони інших східноєвропейських гравців. Після впровадження євро в 1999 році, до єврозони приєдналися: Словенія у 2007-у, Кіпр та Мальта у 2008-у, Словаччина у 2009-у, Естонія у 2011-у, Латвія у 2014-у, Литвау 2015-у, і нарешті, Хорватія у 2023-у.
Ці країни успішно виконали Маастрихтські критерії щодо стабільності цін, здорових державних фінансів, стабільного обмінного курсу та низьких довгострокових процентних ставок.
Що ж завадило потрапити до єврозони іншим країнам? Як вже йшлося вище, Румунія досі не перейшла на євро, бо має економічні негаразди: високу інфляцію, великий бюджетний дефіцит – словом, не витримує необхідних стандартів.
У Чехії вирішили: поспішати нема куди, потрібно ще аналізувати й готуватися. Політики не хочуть брати на себе зобов’язань, поки не впевнені, що час настав.
Польща теж не рветься до євро. Вони цінують свою нацвалюту – злотий – і бояться втратити можливість самостійно керувати економікою. Міністр фінансів заявив: зараз немає жодного переконливого аргументу, щоб відмовлятися від злотого.
А от Україна – офіційний кандидат у члени ЄС від 2022 року. Зараз активно впроваджує реформи, адаптується до європейських стандартів, і в Брюсселі вже бачать у цьому реальне бажання грати за європейськими правилами.
Щоб Україна могла наблизитися до стандартів Євросоюзу, їй варто взяти до уваги приклад Болгарії й трохи підправити свою економічну політику. Це не просто бюрократія – це конкретні речі, які справді впливають на перспективи євроінтеграції.
По-перше, потрібно взяти під контроль інфляцію. Не можна дозволити, щоб ціни стрибали, як заманеться, інакше про євро не може бути мови. По-друге, треба звести до ладу бюджет: не жити в борг, не витрачати більше, ніж заробляємо, і поступово зменшувати державний борг. Це базова довіра до економіки.
Далі – курс гривні має бути передбачуваним. Для цього є спеціальний механізм в ЄС – ERM II. Туди треба ввійти й показати, що гривня не буде нестабільною валютою. Ну і, звісно, Нацбанк має бути незалежним: не слухати політиків, а дбати про економіку й фінансову стабільність.
Наразі Нацбанк України розглядає можливість поступового переходу від прив’язки гривні до долара США на користь євро. Однак, як зазначає перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова, цей процес буде повільним і майже непомітним для громадян, без різких змін.
Важливо підкреслити, що відмова від гривні не планується. Збереження національної валюти на тривалий перехідний період дозволить уникнути економічних потрясінь і забезпечити стабільність. Такий підхід дозволить Україні поступово інтегруватися в європростір, зберігаючи при цьому контроль над власною монетарною політикою.
Тетяна Вікторова
