Чи варто намагатися ухилитися від мобілізації шляхом позбавлення батьківських прав

З початком воєнних дій на території України суспільство певною мірою розшарувалось на тих, хто пішов воювати добровільно в перші дні та в перших рядах, тих хто очікує, поки вручать повістку, та тих, хто з різних причин не хоче опинитись на лінії бойових дій.

Статистика річ невблаганна, а тому наведемо деякі цифри. На даний час відомо, що майже 20 000 чоловіків виїхали за межі України, аби уникнути мобілізації. Ще більш ніж 21 000 чоловіків вдалось затримати при спробі незаконного перетину кордону країни як з підробленими документами, так і поза межами пунктів прикордонного пропуску. Від початку воєнного стану прикордонники виявили тіла 28 чоловіків у річці Тиса Закарпатської області, які намагались незаконно перетнути державний кордон України. Насправді подібних випадів, мабуть набагато більше – іноді річка виносить до берега тіла не одразу, а згодом.

Наприкінці червня 2024 року прикордонники на кордоні з Молдовою затримали рекордну кількість ухилянтів – 47 чоловіків на чотирьох мікроавтобусах з різних областей України намагались перетнути державний кордон України. За цю подорож кожен з них заплатив організаторам від 5 до 18,5 тисяч доларів США. Ще більша кількість чоловіків хотіла б або перетнути кордон України на виїзд, або принаймні уникнути мобілізації. Однак найбільш обережні шукають інші способи уникнення мобілізації, наприклад, позбавлення батьківських прав матері дитини.

ІА “ФАКТ” попросило юристів адвокатського об’єднання “Репешко і партнери” прокоментувати, як відбувається цей процес і чи є він законним.

Позбавлення батьківських прав є судовим процесом, в якому беруть участь багато сторін, збираються необхідні документи, отримуються висновки компетентних органів. Відповідно до ст. 23 закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” жінки або чоловіки, які самостійно виховують дітей віком до 18 років, мають право на відстрочку від мобілізації. Але від дитини, а відповідно й від батьківських прав, відмовитися не можливо!

В законі існує чіткий перелік підстав коли один з батьків може бути позбавлений батьківських прав та він є вичерпним. Так, згідно ст. 164 Сімейного кодексу України: мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона чи він:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2. ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3. жорстоко поводяться з дитиною;
4. є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6. засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

З погляду нашої проблеми  громадян найбільше цікавлять перші два пункти. У нас на консультації навіть були такі родини, які цілком серйозно розглядали варіант – народити дитину, залишити її в пологовому будинку, а потім батько її забере та буде батьком-одинаком. Починати потрібно з того, що вагітність триває дев’ять місяців. Потім, у разі, якщо мати дитини прийняла рішення залишити її в пологовому будинку, їй потрібно написати відповідну заяву. Після цього дитина відправляється до будинку маляти, документи на неї передаються в органи опіки, а самій матері надається шестимісячний термін аби передумати та все ж таки забрати дитину. І тільки після спливу цього шестимісячного терміну дитині може бути призначений принаймні опікун. До цього терміну необхідно ще додати термін на підготовку документів та їх затвердження.

Але все ж таки найбільш розповсюдженим варіантом є варіант другий – коли вже є народжені діти різного віку, але обов’язково до 18 років, а іноді навіть зареєстрований шлюб у батьків дитини. В цьому випадку пройти потрібно два суди – перший передбачає розірвання шлюбу, а вже після нього – позбавлення батьківських прав матері дитини з тих підстав, що вона ухиляється від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини.

Ми знаємо, що зараз суди переповнені великою кількістю справ саме цієї категорії. При цьому багато громадян звертається до нас за консультацією саме зазначеного характеру. Здебільшого після наданої нами всебічної консультації щодо конкретних батьків та конкретної ситуації, даний варіант вже не розглядається, адже як можливо позбавити батьківських прав мати, яка п’ять років поспіль є активним членом батьківського комітету класу та в школі вона майже живе разом з дитиною.

Втім, кожен випадок потрібно розглядати індивідуально. Але якщо йти за нормами закону то дотримуватись усіх процедур та правил, то позовні заяви зазначеної категорії розглядаються принаймні як мінімум в межах шестимісячного терміну, а в деяких судах або у окремих суддів й набагато більше, враховуючи завантаженість та умови праці (вимкнення світла, повітряні тривоги). Рішення суду набирає чинності впродовж тридцяти днів та зазвичай перше засідання у справі відбувається також не раніше ніж через місяць з урахуванням того, що потрібно отримати висновок служби у справах дітей.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень є різні рішення, навіть ті, які ухвалені за кілька днів від подачі позовної заяви, або взагалі не містять достатнього обґрунтування – ми не будемо їх коментувати, а розглянемо, як це повинно бути з точки зору дотримання усіх вимог та наявності відповідних підстав.

Перше, про що необхідно зауважити, це те, що навіть визнання відповідного позову мамою не може бути основою для її позбавлення батьківських прав, адже такі дії суперечать моральним засадам суспільства та не відповідають інтересам дитини (постанова Касаційного Цивільного Суду від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22). Разом з такою відмовою у справі повинні досліджуватись усі інші обставини та докази в їх сукупності. Верховним Судом України неодноразово зазначалось, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом розв’язання сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках та за наявності достатніх і переконливих доказів про те ще особистість матері/батька становить реальну загрозу для дитини, її здоров’я та психічного розвитку. Отже, як ми бачимо, однієї згоди матері на позбавлення її батьківських прав, навіть посвідченої нотаріально, зовсім не достатньо аби позовні вимоги батька були задовільнені.

Крім згоди про позбавлення батьківських прав від матері, батько повинен надати суду ряд переконливих доказів, які безумовно підтверджували б факт ухиляння від виконання своїх батьківських обов’язків. Це можуть бути показання свідків, але не тільки вони. Необхідно також пам’ятати про кримінальну відповідальність свідків за неправдиві показання – перед допитом кожного свідка суд приводить до присяги, попереджаючи про таку відповідальність. Як свідчить практика, в багатьох випадках після такого, якщо свідок й обіцяв щось прикрасити у своїх свідченнях, то після цієї процедури він відмовляється давати неправдиві свідчення. Були й такі свідки, які після цього взагалі не могли нічого сказати, крім того, що їх попросили прийти до суду. Це треба обов’язково врахувати.

Але все ж таки основними доказами по справі будуть саме документи – довідки, акти, характеристики тощо. Які саме документи необхідно зібрати, вирішує зазвичай адвокат, виходячи з конкретної ситуації: віку дитини, її стану здоров’я, відвідування різноманітних секцій, способу життя кожного з батьків та інших суттєвих обставин. Але якщо ми кажемо про позбавлення батьківських прав матері, то необхідно буде отримати довідку від педіатра за декларацією, що мама не цікавиться станом здоров’я дитини, характеристику зі школи, що маму ніхто не бачив, а шкільним життям дитини опікується батько, аналогічну характеристику з дитячого садочка, акт за участю місцевого депутата та свідків сусідів, що мати пішла з дому та покинула дитину батькові та інші документи. Також доказами є фото, відео, аудіо файли, рішення судів по іншим справам (наприклад, про притягнення матері до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов’язків або стягнення аліментів).

Обов’язковим учасником у суді по справі буде служба у справах дітей відповідної територіальної громади. Вона буде  брати  участь у якості третьої особи та суд не ухвалить рішення, поки не отримає від неї висновок про доцільність позбавлення матері батьківських прав. Тому пояснювати усю ситуацію, яка склалась, потрібно буде не тільки суду, а й цьому органу, який є колегіальним. При цьому з певного віку представники даного органу проводять співбесіду з дитиною, з’ясовуючи її думку, а також направляють пройти співбесіду у психолога як батька, так й матір. Висновок служби по справі не є обов’язковим для суду, але враховуючи, що це колегіальний орган, який діє виключно в інтересах дитини, суди в 90% випадків спираються на нього і виносять рішення аналогічні висновку. Хоча ситуації бувають різні.

Також, теоретично, суд може розглянути дану категорію справи без участі сторін – мати надасть нотаріальну посвідчену заяву, що позов визнає та не заперечує, батько через канцелярію суду надасть свою письмову заяву, що обставини, які викладені в позові підтримує та просить його задовольнити, але, чи викликати сторони до суду, чи рішення можна ухвалити без них буде вирішувати конкретний суддя у якого на розгляді буде зазначена справа. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. При цьому зазвичай суд заслуховує дитину у присутності психолога або представника служби у справах дітей, без наявності в залі засідання батьків дитини. Втім, здебільшого практика йде тим шляхом, що дитину до суду не викликають, аби саме не травмувати.

Але навіть при наданні, на перший погляд, достатніх доказів для позбавлення матері батьківських прав, суд може в цьому відмовити, задоволенні позову, попередивши про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків (постанова Касаційного Цивільного Суду від 04.04.2024 у справі №553/449/20).

Отже, аби пройти увесь цей шлях, необхідно зважитись та зважити усі “за” та “проти”. Адже якщо дитина ще маленька та її відповідно не будуть викликати в службу у справах дітей це одне, а якщо дитина має більший вік, то думати потрібно також й про моральний стан дитини. Ви можете сказати дитині, що відмова буде носити суто формальний характер, але вона може цю інформацію розповісти службі у справах дітей, і тоді у служби буде дуже багато питань саме до вас. Дитина може й не повірити в фіктивність відмови від неї та буде вважати себе винною в тому, що від неї відмовляється мама, адже  це означає що вона не досить хороша дитина та не потрібна своїм батькам.

Зайве, мабуть розказувати, до чого можуть призвести такі роздуми дитини – від банальної відмови слухати батьків до самогубства. Подібна психологічна травма може скалічити  усе життя дитині. З іншого боку, подібна ситуація виводить проблему брехні у житті. Не потрібно нагадувати, що діти наслідують приклад батьків.

Однак більш глобальною проблемою є інша. В такому випадку дитина залишається з одним із батьків і для усіх другого із батьків юридично не існує. При цьому слід пам’ятати, що особа, яка позбавлена батьківських прав:

1. втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;
2. перестає бути законним представником дитини;
3. втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;
4. не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5. не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6. втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Отже, як бачимо, найбільш вразливим учасником даного процесу є саме дитина, а тому все, що роблять батьки, вони повинні робити з думкою про дитину в першу чергу, враховуючи її інтереси та психоемоційний стан.

Крім того, є ще один важливий момент. Якщо з батьком щось трапиться, а мати буде офіційно позбавлена батьківських прав, дитина відправиться у дитячий будинок. Подумайте про це!