Сьогодні достеменно невідомо, скільки людей Україна втратила у повномасштабній війні. Бази і реєстри обриваються на 2022 році. Однак те, що демографічна криза в нашій країні поглиблюється, видно неозброєним оком. Адже демографічні проблеми, що охопили наше суспільство починаючи з 90-х, лише поглибилися. Низький рівень народжуваності, старіння населення, погіршення здоров’я населення, зростаюча кількість людей з інвалідністю, висока передчасна смертність, особливо серед чоловіків, вимушена міграція в пошуках кращого життя, а в останні роки й порятунку від російської агресії – все це посприяло погіршенню демографічної ситуації. Повномасштабна війна вивела цю проблему на новий щабель, адже додала до негативних чинників демографічного профілю українського суспільства смерть, каліцтво, депортацію, постійний стрес, економічну невизначеність. Ми не знаємо, скільки загинуло військових, цивільних, скільки потрапило в полон, скільки було примусово вивезено на територію країни-агресора, але розуміємо, що ці цифри вираховуються сотнями тисяч. Разом з тим, мільйони виїхали за кордон.
Десятки мільйонів залишилися в країні, але потерпають від соціально-економічних потрясінь, спровокованих війною. Інфляція, висока вартість життя, руйнування інфраструктури та нерегулярні постачання базових товарів і послуг ускладнюють життя тих, хто залишається в Україні. Нестабільність на ринку праці, труднощі з доступом до медичних послуг та освіти, а також психічне напруження через постійні обстріли впливають на якість життя населення і ставлять під сумнів правильність рішень про продовження роду.
Не секрет, що війна призвела до збільшення рівня психічних розладів, таких як тривожність, депресія та посттравматичний стресовий розлад. Кількість людей, які потребують соціальної допомоги, медичної реабілітації та підтримки, зросла в рази. Крім того, родинні зв’язки часто послаблюються, що ще більше ускладнює відновлення після травм та адаптацію до нових умов життя.
Сьогодні на ресурсі Opendatabot.ua з’явилися актуальні дані, що засвідчили: за перше півріччя смертність в Україні втричі перевищила народжуваність. Ця новина є і на нашому ресурсі.
Порівняно з аналогічним періодом до повномасштабного вторгнення народжуваність впала у півтора рази: 87 655 дітей цьогоріч проти 132 595 новонароджених у 2021 році.
Найбільше новонароджених зареєстровано у Києві, де народилося 9 695 дітей. Далі слідує Львівщина із 7 923 новонародженими, Дніпропетровщина поповнилася 6 962 новими мешканцями. Водночас прифронтові регіони демонструють стабільно низькі показники народжуваності: на Херсонщині було зареєстровано лише 221 новонародженого, на Донеччині — 702. Тривогу викликає ситуація на Луганщині, де протягом півроку не було зареєстровано жодного немовляти.
Війна, безумовно, стала каталізатором для ще більш глибокої демографічної кризи в Україні. Однак засади негативних демографічних тенденцій в Україні були закладені набагато раніше – ще на початку 1990-х років.
Якщо проаналізувати статево-вікову піраміду населення України з 1989-го по 2022-й рік, можна побачити зародки неконтрольованих процесів, що вплинули на демографічну ситуацію та призвели до значних змін у структурі населення.
1989-2001 роки. Ми всі пам’ятаємо їх як важкі 1990-ті і вже більш спокійні “нульові”. Якщо у 1989 році піраміда мала широку основу, що вказувало на високий рівень народжуваності, то з переходом до незалежності України в молодій державі виникли економічні труднощі, які знизили якість життя. Це вдарило по народжуваності, підвищило рівень смертності і загалом негативно вплинуло на демографічні показники.
2001-2013 роки – період скорочення населення.
У цей час спостерігалося зменшення населення молодшого віку (0-14 років) та збільшення сегмента старших вікових груп (60+ років). Негативну динаміку зумовили економічна нестабільність та потужна трудова міграція. Кількість новонароджених зменшилася, а смертність залишалася на високому рівні, що призвело до негативного природного приросту.
2014-2022 роки – роки війни й економічної кризи.
На демографічні показники значно вплинули анексія Криму та конфлікт на сході України. Подальше скорочення населення відбувалося через міграцію та збільшення рівня смертності. Помітно зменшилася кількість населення працездатного віку (20-40 років) через еміграцію.
Наслідки цих процесів відчутні не лише у статистиці, але й у повсякденному житті кожного українця. Економічна невизначеність, психічні розлади та соціальна нестабільність ставлять під загрозу майбутнє нації. Теперішня демографічна криза в Україні має глибокі корені, що сягають початку 1990-х років, і війна лише прискорила її розвиток, створюючи нові виклики для країни.
Демографічна криза в Україні стала однією з найгостріших проблем останніх десятиліть. Не можна сказати, що уряд України не реагує на криву населення, що невблаганно падає вниз. Він пропонує низку заходів для покращення ситуації в країні. Варто згадати тут і стратегію демографічного розвитку України до 2040 року.
Одним із ключових її напрямів є покращення економічної стабільності. Йдеться про проведення економічних реформ, залучення інвестицій, створення нових робочих місць та розвиток малого та середнього бізнесу. Підтримка підприємництва, спрощення умов для відкриття бізнесу, податкові пільги та програми мікрокредитування сприятимуть економічному зростанню і відповідно покращуватимуть якість життя.
Увага приділяється і соціальній підтримці населення. Уряд збільшує виплати при народженні дітей, підтримує багатодітні сім’ї та забезпечує доступне житло. Для підтримки молоді та сімей впроваджуються програми молодіжного кредитування та забезпечення доступного житла для молодих сімей. Освітні програми, стипендії та гранти на освіту сприятимуть розвитку молодого покоління та їхньому залученню до активного життя в країні.
Зменшення трудової міграції є ще одним важливим завданням. Уряд працює над створенням конкурентних умов праці, підвищенням заробітної плати та захистом прав працівників. Особлива увага приділяється підтримці повернення емігрантів. Заохочення повернення українців з-за кордону, створення умов для їхньої інтеграції, допомога з працевлаштуванням, житлом та соціальними послугами сприятимуть реінтеграції тих, хто повертається.
Психологічна підтримка також є важливим аспектом у подоланні демографічної кризи. Уряд створює центри психологічної допомоги для людей, які постраждали від війни, підтримує сім’ї військових та розвиває програми реабілітації для ветеранів та цивільних, які постраждали від конфлікту.
Інфраструктурні проєкти, такі як відбудова зруйнованих війною регіонів, покращення умов життя, забезпечення доступу до якісної освіти, медицини та транспортної інфраструктури, також сприятимуть стабільному розвитку країни.
Завдяки цим заходам уряд України сподівається зменшити негативні наслідки демографічної кризи та створити умови для стабільного та сталого розвитку країни. Однак чи можна буде в умовах війни впровадити хоча б одну з цих ініціатив, наразі це питання риторичне.
