Медіаторка Наталія Клименко: для мене не існує кабінетної журналістики

З початком війни в нашому суспільстві з’явилося багато нових спеціальностей, які стали відповіддю на виклики часу. Фіксери, волонтери-логісти, соціальні працівники для переселенців, медіатори… Війна посилила проблеми громад, ускладнила комунікації між різними категоріями населення, зокрема й заторкнула класичну вертикаль влада – пересічні громадяни. Журналісти, які за покликом душі зазвичай активно “йшли у люди”, почали виконувати низку нетипових для них функцій, аби полагодити порушені комунікаційні зв’язки. Одна з них – медіація. Хто такі медіатори і як ця нова журналістська роль перегукується з традиційною – мас-медійною, ми обговорили з учасницею проєкту “Медіатори громад”, журналісткою видання “Гард. City” (м.Первомайськ) Наталею Клименко.
Медіа і медіатори. Ці слова є спорідненими не випадково?
Так, медіатор – це зв’язківець, який намагається налагодити стосунки між різними сторонами. Все, як відомо, починається з комунікації. Згадаймо, спочатку було Слово, а потім уже все інше. І сьогодні, у цей непростий час, ми маємо заспокоїти громаду, дати їй розуміння того, що вона важлива і що влада мусить служити їй. Ми маємо привернути увагу до тих її проблем, які можновладці, скоріше за все, не помічають. Саме медіатори допомагають підняти цей пласт проблем. Цікавляться, яким життям живе громада, які сервіси їй важливі…
Які завдання ставляться перед вами?
Ми як журналісти, що мають досвід взаємодії, налагоджуємо комунікації у першу чергу між владою і громадою.
Хто як не журналіст, особливо якщо він тривалий час працює в регіоні, знає і проблематику своєї місцевості, і те, чим живе його громада. Він за великим рахунком знає і тих, хто при владі.
Проєкт “Медіатори громад” ініціювала агенція медійного розвитку “Або”. І для його реалізації вона обрала оптимальний варіант – фігуру журналіста. Потрібен саме журналіст-медіатор, адже медіаторів як таких доволі багато. На початку моєї діяльності саме медіатори ставили мені питання: а чим ви там займаєтеся? І я відповідала: налагодженням, побудовою успішного алгоритму комунікацій.
Які громади охоплені цим проєктом?
Громади Одещини, Миколаївщини, Дніпропетровщини, Харківщини, Донеччини. В агенції є амбітна мета покрити медіаційними зв’язками всю країну, але поки що йдеться лише про дев’ять громад з цих регіонів.
Якщо говорити саме про Первомайську громаду, що вже вдалося зреалізувати?
Дуже багато, адже ми працюємо з січня. Медіатори вийшли до громади з опитувальниками, ми “штурмуємо” людей в історичному напрямку. Пропонуємо їм замислюватися над фактами історії, вони переглядають і оцінюють архівні фото. Дають відповіді на проблемні питання, що їм, наприклад, не подобається у громадському транспорті. Вони активно “підкидають” нам свої пропозиції. Ми все це резюмуємо і доносимо до влади, аби вона розуміла проблеми зсередини.

Це робиться у формі звіту?
Ні, під час круглих столів, де ми обговорюємо проблемні питання і запрошуємо представників влади. Використовуємо різні форми роботи – від опитування до повного занурення у середовище. Наприклад, журналіст має провести один день у певній професії. У мене щойно вийшла стаття про спортсменів, точніше про каратистів. Я подивилася, як вони живуть. Шалена праця 24/7 і 365 днів на рік, щоб виростити чемпіона. Один день – це міні-фотографія всього твого робочого життя. Співпрацюємо також з національними експертами, з усіма, хто компетентний у питаннях комунікації. Спілкувалася з цього приводу, наприклад, з Тарасом Кременем, мовним омбудсменом. Робимо інтерв’ю з громадськими організаціями і представниками бізнесу. Плюс до цього, переймаємо досвід інших команд медіаторів, наприклад Южноукраїнська, і адаптуємо його до нашої громади. Але, певно, найважливіше в цьому проєкті – це глибинні інтерв’ю, коли людина починає називати проблеми, які не може проговорити десь в публічному місці.

Влада чує медіаторів?
Так. Цей зв’язок формувався не просто. Але він є. На круглі столи приходить прес-секретарка від міської ради, яка доносить до можновладців наші питання. Вони довго вивчали документ, але врешті-решт на сесії міської ради підписали меморандум про співпрацю між владою і медіаторами від “Або”, які працюють при громаді.
Фактично йдеться про журналістику рішень?
Так, ми ж не просто висвітлюємо події. І я не просто новинарка. Ми опікуємося розв’язанням питань через комунікації. Як журналісти ми виконуємо купу нових завдань, відповідаючи на виклики часу.
Тож можемо говорити про те, що журналістика зазнала змін?
Війна дуже сильно змінила обличчя журналістики. Наразі у ній немає дрібниць. Навіть повідомити про те, чи відкрита кав’ярня або якась крамниця – це теж дуже важливо. І особливо актуально це було на початку війни, коли люди були вкрай розгублені.
Ми документуємо, ми розповідаємо, ми на полі бою. Ми всередині, ми в гущавині подій. Для мене не існує кабінетної журналістики. Журналіст має йти в народ, має запитувати і транслювати інформацію суспільству. Інша справа – журналістика не така вже впливова, як раніше. Хоча…
Хоча медіаційний проєкт доводить зворотнє…
Ми намагаємося підняти роль журналістики. Журналіст стає багатофункціональним, як універсальний солдат. Він не лише пише, а й аналізує те, що написав, транслює до влади і отримує від своєї діяльності певний ефект.
Чи є фідбек від громади?
Звісно. Громада комунікує. Вона відчуває, що її думкою цікавляться.
От, скажімо, пересічний громадянин помітив проблему, що він має робити?
Написати в будь-якій соцмережі. Медіатор сам на нього вийде. Або звернутися через особисті повідомлення чи через коментарі під постами. Це відкрита комунікація. Ніхто не ховається. Ось, наприклад, днями у зв’язку із відключеннями електроенергії стало потерпати водоканалізаційне господарство. Вода зникла на добу. Звісно, люди нервують. Звертаються до мене. Я телефоную начальнику і даю їм відповіді. Коли у людей є інформація, вони заспокоюються. А все, що вкрито темрявою, веде до пліток, чуток і паніки.
Отже, громада знає свого медіатора, так?
Так. Коли я повідомила на нашому ресурсі, що стала медіаторкою, директорка однієї зі шкіл з подивом написала: а що раніше було інакше? Мене як активну людину громади сприйняли у новій якості дуже швидко. Ось таким є моє медіаційне життя.
а правду журналисты когда начнут писать?
Коли не будуть забороняти!