Два роки мужності: історія маленького Андрійка, який втратив ніжки через ракетний обстріл
Війна - це завжди велике горе, трагедії і смерті. Під час обстрілів страждають не лише дорослі, але й діти, і це подвійне горе. Вони отримують серйозні травми і поранення, які призводять до ампутації кінцівок. Після чого життя дітей та їх батьків поділяється на до і після... Такі травми не лише фізично важкі, вони ще мають вкрай серйозні психологічні наслідки для дітей.
Два роки тому до родини Томчуків з Коростеня прийшла велика біда – 6 березня 2022 року під час авіанальоту та бомбардування 4-річний Андрійко втратив обидві ніжки через уламок ракети “ФАБ-500”. Відтоді хлопчик пережив багато складних операцій, після них дитині багаторазово під наркозом міняли пов’язки.
Журналістка ІА “ФАКТ” Юлія Божок поспілкувалася з батьком постраждалої дитини Павло Томчуком та дізналася як живе Андрійко зараз.
“Це відбулося 6 березня 2022 року, на початку війни. Ми перебували в друзів вдома, і вночі під час авіанальоту та бомбардування попали під обстріл. Від вибуху та уламків ніхто не очікував біди, але раптом – тиша, пил і жахлива картина – в Андрійка понівечені ніжки.
Коли сталася трагедія, ми негайно поїхали до Коростенської міської лікарні, і наші лікарі тотчас забрали синочка в операційну, він тоді втратив багато крові. Ще декілька хвилин, і Андрійко опинився на операційному столі, на годиннику була друга година ночі. Лікарі почали проводити рятівну операцію і завдяки майстерності хірургів його життя було врятовано. Десь о шостій ранку він був під крапельницями у реанімації. Ніч була дуже тяжка… Потім нас відправили в Житомирську дитячу лікарню, де ми пробули 10 днів”, – із сльозами на очах згадує Павло.
Пройшло два роки, а нестерпний біль у батьків залишився на все життя.
“Після цього ми поїхали на 10 днів у місто Краків, – продовжує Павло Томчук, – там сину зробили декілька операцій, одною з яких була реампутація на одній ніжці, а на іншій видаляли інфекцію. Андрійко переніс операції дуже складно, кожна така операція і кожна зміна гіпсових пов’язок проходили під загальним наркозом, бо біль був нестерпним.
Через 12 днів після лікування у Кракові ми поїхали до Німеччини, тут проходило протезування. На сьогодні хлопчик використовує сучасні протези є декілька райдерів змінних – одні для повсякденного життя, а інші для спорту. За два роки, ми вже змінили 3 пари протезів. Андрійко росте і протези потребують заміни”, – розповідає батько хлопчика.
Батько додає, що як такого лікування Андрійко на даний час вже не потребує, просто відбувається постійний нагляд за його здоров’ям. Мати з сином постійно відвідує лікарів:
“Лікарі часто спостерігають, чи все нормально розвивається, чи все так, як потрібно. Андрійко постійно під їх наглядом. Тут, в Німеччині, дитина відвідує дитячий садочок, але найбільше за все він любить плавати у басейні. Загалом хлопчик живе повноцінним життям, вже адаптувався до зміни протезів і до такого незвичного життя. Попри все, Андрійко завжди посміхається, і майже ніколи не скаржиться”, – зазначив Павло.
Трагічна і дуже зворушлива історія… Редакція ІА “ФАКТ” бажає Андрійкові успішної реабілітації, любові та заботи рідних, а батькам витримки і міцності духу!