Енергетичні погрози прем’єр-міністра Словаччини: експерт пояснює міфи та реальні ризики для України
Заява прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо про можливе припинення постачання електроенергії для України миттєво спричинила обговорення в медіа та серед експертів. Політичні коментарі й гучні заголовки в медіа створили враження, що Україна опинилася під загрозою «енергетичного рубильника». Однак, за словами експерта з житлово-комунального господарства та тарифів Олега Попенка, технічної можливості односторонньо відключити українські мережі у словацького уряду немає, а частка Словаччини у загальному обсязі імпорту електроенергії для України є мінімальною.
Міф №1: прем’єр Словаччини може «відключити» Україну
Думка багатьох про те, що прем’єр Словаччини здатен односторонньо «вимкнути» Україну, є міфом і головною маніпуляцією, пояснює Попенко. Електроенергія передається між країнами Європи не за політичними наказами, а за правилами об’єднаної енергосистеми ENTSO-E. Після синхронізації у 2022 році Україна стала повноцінною частиною єдиного технічного простору. НЕК «Укренерго» працює в єдиній системі разом зі словацьким оператором SEPS, а уряд Словаччини не має можливості керувати фізичними перетоками.
Експерт наголошує, що оператор системи передачі виконує європейські мережеві кодекси, забезпечує стабільність частоти і реалізує підтверджені комерційні контракти. Будь-яке одностороннє відключення порушувало б право Європейського Союзу, руйнувало б ринок електроенергії та створювало загрозу стабільності всієї мережі, що, за словами Попенка, фактично є енергетичним саботажем усередині Євросоюзу.
Міф №2: Україна критично залежить від Словаччини
За словами експерта, інший розповсюджений міф полягає в тому, що Україна значною мірою залежить від словацької електроенергії. Насправді максимальний технічний імпорт України з ЄС становить приблизно 2,4 гігавата, тоді як зимове споживання сягає близько 18 гігават. Частка словацького напрямку складає лише кілька відсотків, і імпорт покриває менше п’ятнадцяти відсотків потреб навіть у кризові моменти.
Попенко додає, що навіть у гіпотетичному сценарії повної зупинки перетоків зі Словаччини Україна може покладатися на інші напрямки: Польщу, Угорщину, Румунію, внутрішню генерацію та аварійну балансувальну допомогу ENTSO-E. Тому йдеться не про «блекаут», а максимум про зростання ціни на імпортовану електроенергію.
Міф №3: країна транзиту може заблокувати куплену електроенергію
Ще один поширений міф стосується того, що транзитні країни можуть фізично заблокувати електроенергію, яку Україна придбала на європейському ринку. Експерт пояснює, що Україна купує електроенергію у трейдерів, а не у держав, і фізично вона рухається мережею Європи незалежно від політичних рішень окремого прем’єра. Країни-транзитери зобов’язані забезпечити перетік відповідно до ринкових аукціонів пропускної спроможності, інакше руйнувалася б модель єдиного енергоринку ЄС.
Попенко зазначає, що погрози Фіцо не стосуються безпосередньо електроенергії, а пов’язані з питаннями транзиту російської нафти, внутрішньої політики Словаччини, демонстрацією «жорсткої позиції» перед виборцями та торгами з Брюсселем. Використання енергетики як політичного інструменту створює враження загрози, яке не відповідає технічній реальності.
Експерт наголошує, що після синхронізації з ENTSO-E у 2022 році Україна перестала бути енергетичним заручником окремих сусідів. Сьогодні немає єдиного постачальника, одного кабелю або «кнопки відключення», а мережа функціонує за правилами ринку. При цьому критична залежність України сьогодні зосереджена не на Словаччині, а на дефіциті власної маневрової генерації, зруйнованих теплоелектростанціях, повільному відновленні енергетики та тарифній політиці, яка не стимулює інвестиції. Без відновлення власної генерації Україна буде змушена підлаштовуватися під умови європейського ринку, оскільки в енергетиці слабкий завжди платить більше.
