Як розпочати нове життя після втрати роботи, коли тобі за 40 років?
До мене неодноразово звертаються люди з таким питанням, і воно дійсно для багатьох є вкрай болючим. Хочу поділитися з вами однією історією. Жінка «бальзаківського віку плюс» потрапила під скорочення і звісно, як більшість, кинулась у пошуки нової роботи. Спочатку вона з ентузіазмом взялася за справу, але після безрезультатно проведених численних співбесід, де причиною відмови був віковий ценз, опинилася в депресивному стані та геть опустила руки. Є у мене й інші історії, коли молоді також відмовляють у працевлаштуванні з формулюванням – “занадто молодий, не має досвіду”.
На жаль, у певний період життя багатьом із нас доводиться стикатися з таким негативним явищем, як ейджизм. Мова йде про латентну форму дискримінації за віком, тобто її прихована форма. Ця проблема гостро постала у багатьох країнах світу, і Україна не є виключенням. У суспільстві складаються упереджені стереотипи, які стосуються не тільки людей середнього віку, але й молоді. Щодо перших роботодавці мають обмежені уявлення про їхню здатність працювати та навчатися, оперативно орієнтуватися в обстановці та йти в ногу з часом. В той же час маленький досвід роботи або його відсутність у молоді доволі часто знецінюється старшим поколінням, яке, так би мовити, “краще знає і вміє”. Класичним прикладом ейджизму у нашому суспільстві є поняття поваги людини за її вік, що доволі дивно, бо поважати потрібно за певні особистісні якості, а не за кількість прожитих років.
Отримавши негативний досвід під час працевлаштування, викликаний еджизмом, людина втрачає впевненість в собі, відчуває внутрішню розгубленість, страх за те, що всі спроби знайти роботу за фахом закінчаться крахом. У зв’язку з цим вона починає стресувати перед кожною новою спробою пройти співбесіду, відчувати розчарування та невизнаність своїх здібностей, що негативно впливає на її соматичне здоров’я, приводить до депресивного стану.
Що робити людям, які стикаються з ейджизмом?
По-перше, зрозуміти, що відмова в працевлаштуванні за віком це не вирок, а шанс задуматися і нарешті змінити траєкторію свого життя. Початок нового життя після втрати роботи може бути викликом, але його можна розглядати і як період нових можливостей та змін. Головне – мати бажання діяти, бо мотивація є рушійною силою у будь-якій справі. Але одного бажання надто замало, непогано було би зробити “розпаковку особистості”, а саме провести, так би мовити, “ревізію” своїх ресурсів та власний самоаналіз. Не потрібно лякатися, тут немає нічого складного, важливо лише подолати психологічний бар’єр, а іноді й лінощі.
Необхідно об’єктивно визначити свої сильні й слабкі сторони, продумати стратегію подальших дій, починаючи з визначення своїх можливостей і здібностей. Подивіться всередину себе, визначте свої цілі, цінності та уподобання. Що важливе для вас у роботі і житті? Які ваші найсильніші сторони та які навички ви хочете розвивати? Тобто, треба усвідомити свій внутрішній і зовнішній ресурс, а можливо й знайти однодумців. Створіть план дій для пошуку нової роботи або переорієнтації у кар’єрі, визначте, які кроки потрібно зробити, щоб досягти своєї мети. Оцініть свої навички, досвід та інтереси. Надайте собі відповідь на питання: що я вмію робити найкраще? Що мене цікавить і над чим хотів би працювати? Можливо ваше хобі може стати новим джерелом прибутку або колись була ідея розпочати свою справу, змінити сферу діяльності і саме зараз доля вказує, що настав той самий час. Як приклад: ви захоплювались плетінням кофтинок, светрів і вам це дуже подобалось, але потім залишили своє хобі. Можливо саме зараз потрібно згадати про нього, тому що так званий «handmade» з кожним роком все більше набирає обертів і ваші навички можуть не тільки стати у пригоді, але й бути непоганим джерелом заробітку. На жаль, ми часто не звертаємо уваги на підказки, які підкидає доля, збіг обставин.
Далі слід продумати напрямок своєї майбутньої діяльності, прорахувати можливі загрози і шляхи їх уникнення. Дослідіть ринок праці у вашій майбутній галузі і визначте, які сектори є перспективними, а які ризиковані для розвитку своєї кар’єри. Тобто, попрацюйте з собою і для себе, щоб створити свій особистий “бізнес–проект”. Тут потрібно зауважити, що в даному випадку саме ви є цим “бізнес–проектом”.
Ще одним кроком до успіху у вашій справі є навчання новим вмінням і навичкам. Розгляньте можливості для підвищення своєї кваліфікації, які можуть бути корисними для нової кар’єри. Пройдіть курси або тренінги, щоб покращити вже існуючі навички і збільшити шанси на знаходження нової роботи. Це також корисно не тільки для нової сфери діяльності, але й власного саморозвитку.
Не менш важливим кроком в пошуку нової роботи є також активне спілкування, розширення кола знайомств. Не соромтеся звертатися за підтримкою до рідних, друзів та колег, які можуть допомогти вам пережити цей період легше. Крім того, звертайтеся за допомогою до професійних консультантів з працевлаштування або мережі контактів, щоб знайти можливості для нової роботи. Нові люди в вашому оточенні іноді допомагають спрямувати ваш погляд на звичайні речі під іншим кутом і підштовхнути до дії.
Втрата роботи – це не кінець, а початок нового життя.
Він завжди тернистий, але є часом для особистого і професійного розвитку, самореалізації, шансом на зміни. Для багатьох він стає каталізатором для саморефлексії, відкриття нових можливостей і горизонтів. Запам’ятайте, тільки ви можете його змінити на краще. Як кажуть, шлях здолає, той хто рухається. Рухайтесь вперед і у вас все вийде, вікові межі не мають значення для втілення своєї мрії у життя!
Влада Мариніна, психолог
