Прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні категорично відкинула можливість приєднання Італії до так званої “коаліції охочих” — ініціативи, яка передбачає розміщення європейських військ в Україні після потенційної мирної угоди з Росією.
Ця концепція, ініційована прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером та президентом Франції Еммануелем Макроном, має на меті посилити безпеку та військову присутність на території України навіть після досягнення припинення вогню. Автори вважають, що мирна угода не має зменшити підтримку Києва — навпаки, необхідно гарантувати, що Росія не зможе використати паузу в бойових діях для перегрупування сил.
Дилема США/Європа – дитяча й несерйозна
Однак Мелоні чітко наголосила, що Італія не бере участі в такому форматі. Вона підкреслила, що подібні ініціативи мають реалізуватись у тісній координації з Вашингтоном, а не шляхом дій окремих європейських країн. На її думку, ефективне просування до світу можливо лише за умов єдності Західного світу — насамперед НАТО — і чіткої взаємодії між Європейським Союзом і США. В інтерв’ю Financial Times Мелоні відкинула думку про необхідність вибору між Сполученими Штатами та Європою, назвавши таку дилему “дитячою” та “поверхневою”. Вона підкреслила важливість подолання напруженості в трансатлантичних відносинах і зазначила, що реакція деяких європейських лідерів на політику президента США Дональда Трампа була “надто політизованою”.
Виступаючи на полях саміту партнерів України, Мелоні також заявила, що Італія продовжуватиме надавати підтримку Києву в оборонній, гуманітарній і фінансовій сферах, але не готова брати участь у розміщенні військ на території України навіть після кількох угод про припинення війни.
Такою позицією Мелоні, очевидно, намагається уникнути ескалації конфлікту та продовжує тримати обережну, прагматичну лінію у зовнішній політиці Італії. Її заява також демонструє, що не всі західні лідери готові до радикальних кроків, пов’язаних із прямою військовою присутністю в зоні конфлікту.
Натомість Мелоні запропонувала інший підхід. Вона пропонує надати Україні гарантії безпеки, подібні до передбачених статтею 5 Північноатлантичного договору, без формального вступу країни до НАТО. На її думку, це забезпечить Україні стабільні, довготривалі та ефективні гарантії безпеки, які є більш дієвими, ніж відправка європейських військ для контролю за режимом припинення вогню. Також Мелоні висловила думку, що Росія навряд чи вторгнеться в Україну, поки президентом США є Дональд Трамп, але не виключає такої загрози після завершення його каденції.
Реакція інших країн
Президент Франції Емманюель Макрон та прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер активно просувають створення європейських сил для забезпечення безпеки в Україні після конфлікту. Вони планують відправити військових представників до Києва для розробки конкретних планів, спрямованих на захист чутливих об’єктів та стримування майбутньої російської агресії.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц натомість висловлює обережність щодо розгортання міжнародних військ в Україні, підкреслюючи важливість американських гарантій безпеки та необхідність спільної відповідальності з боку США та Європи за безпеку України.
Український уряд своєю чергою зацікавлений у отриманні детальнішої інформації про пропозицію Мелоні щодо розширення дії статті 5 НАТО на Україну без повноправного членства в Альянсі. Київ прагне отримати надійні гарантії безпеки від західних союзників перед можливими мирними переговорами з Росією. Міністерство закордонних справ України підтримує цю ініціативу та перебуває в контакті з італійськими партнерами для уточнення деталей пропозиції. Речник МЗС Георгій Тихий зазначив, що Україна вітає цю заяву як частину обговорення надання довгострокових гарантій безпеки та забезпечення миру.
Крім того, віцепрем’єр-міністерка Ольга Стефанішина охарактеризувала ідею Мелоні як “дуже прагматичну”.
Президент України Володимир Зеленський також підкреслив важливість отримання конкретних гарантій безпеки від західних партнерів перед можливими мирними переговорами з Росією. Він зазначив, що деякі лідери підтримують ідею надання Україні гарантій безпеки за аналогією з певними державами, де в разі агресії залучається окреме коло країн усіма доступними засобами.
Загалом, українська сторона позитивно сприймає ініціативу Мелоні та прагне отримати детальнішу інформацію для подальшого обговорення та реалізації можливих механізмів забезпечення безпеки України.
Греція проти “Коаліції охочих”
Грецький прем’єр-міністр Кіріакос Міцотакіс нещодавно підтвердив, що Греція не братиме участі у зусиллях щодо озброєння чи відправки військ до України. Під час обговорень на міжнародних самітах він чітко заявив, що Греція не є серед країн, готових направити війська до України в рамках «Коаліції охочих». Міцотакіс підкреслив, що обговорення цього питання є «дещо розділовим» і відволікає увагу від головної мети міжнародної спільноти — досягнення мирного врегулювання через припинення вогню. Він зазначив, що Україна погодилася на пропозицію про 30-денне перемир’я, але Росія поки що не прийняла цю пропозицію. Міцотакіс наголосив, що зараз головний акцент має бути на тиску на Росію, щоб зупинити її атаки на критичну інфраструктуру України та забезпечити реалізацію припинення вогню.
У відповідь на пропозиції щодо міжнародних гарантій безпеки для України, Міцотакіс заявив, що найсильнішою гарантією безпеки є зміцнення Збройних сил України, а не залучення інших країн до військової допомоги. Греція, на його думку, має підтримувати Україну в її праві на самооборону, але не готова надати військову допомогу чи направляти своїх військових. Така позиція прем’єр-міністра відображає прагматизм Греції щодо участі у війні, де вона надає перевагу дипломатичним і економічним зусиллям, а не активній участі у військових діях.
Ця стратегія може бути спричинена кількома факторами. По-перше, Греція намагається уникати загострення міжнародної напруженості і розбіжностей в межах ЄС, де окремі країни можуть мати різні погляди на військову підтримку України. По-друге, Греція прагне зберегти власні національні інтереси, уникати ескалації військових дій і одночасно підтримувати Україну в її праві на самооборону через ненасильницькі методи. Це також свідчить про обережність у зовнішньополітичних питаннях, коли потрібно зберігати баланс між підтримкою міжнародної спільноти та мінімізацією ризиків для національної безпеки Греції.
Хорватія також проти
Окрім Італії і Греції, серйозне занепокоєння щодо ініціативи Макрона та Стармера щодо створення коаліції охочих для можливої військової присутності в Україні висловила й Хорватія. Президент Хорватії Зоран Міланович 27 березня чітко заявив про небажання своєї країни брати участь у будь-яких формах залучення до війни в Україні. Його позиція базується на юридичних та дипломатичних аргументах: за словами Мілановича, для формування миротворчої місії відсутні основоположні умови — немає ані мирної угоди, ані згоди з боку однієї зі сторін конфлікту, якою є Росія.
Ця заява стала ще одним сигналом про наявність глибокої прірви серед європейських держав у питанні стратегічного реагування на війну в Україні. Поки Велика Британія та Франція дедалі впевненіше просувають ідею прямої військової підтримки або присутності, посилаючись на необхідність стримування російської агресії та гарантування європейської безпеки, інші країни — як Італія та Хорватія — демонструють обережність і навіть спротив, зосереджуючись на ризиках ескалації та на відсутності легітимних рамок для таких дій.
Це свідчить не лише про тактичні розбіжності, а й про глибші ідеологічні та політичні протиріччя в самому Європейському Союзі та серед його найближчих партнерів. Одні вбачають у конфлікті в Україні вирішальний момент для європейської єдності й геополітичної ініціативи, інші — небезпечну зону, де кожен крок має бути ретельно зваженим, аби не втягнути Європу в масштабну війну.
“Вісь обережності”
Останні заяви прем’єр-міністерки Італії Джорджії Мелоні, яка утрималася від підтримки ініціативи Франції та Великої Британії щодо можливої «коаліції охочих» для дій в Україні, викликали хвилю критики та підкреслили глибші політичні протиріччя в Європі. Позиція Мелоні вказує на прагматичний підхід, але її відмова брати участь в потенційних миротворчих або військових діях разом із заявами президента Хорватії Мілановича демонструє формування «осі обережності» серед деяких європейських лідерів.
У суспільному дискурсі, зокрема в західноєвропейських країнах, Мелоні асоціюється з ультраправим флангом європейської політики, разом з такими фігурами, як Віктор Орбан, Герберт Кікль і Аліс Вайдель. Критики звинувачують її у відсутності справжньої дистанції від фашистських коренів, ставлячи під сумнів її здатність діяти в рамках європейської єдності. Як свідчать коментарі користувачів соціальних платформ, серед яких європейці з Нідерландів, Італії та інших країн, ультраправі лідери розглядаються як загроза для стабільності та стратегічного курсу ЄС. Мелоні, попри проукраїнську риторику, вважається ненадійним партнером у справі європейської оборони, а її потенційне зближення з політикою Трампа або Путіна викликає занепокоєння.
Загалом, на тлі складної геополітичної ситуації, європейські ліві та центристські сили закликають до об’єднання проти ультраправих, які, на їхню думку, підривають європейські цінності зсередини. Вони вимагають виключення будь-яких форм співпраці з крайніми правими партіями, зокрема на рівні коаліцій.
Пропозиція Джорджії Мелоні щодо надання Україні гарантій безпеки за аналогією зі статтею 5 НАТО, але без формального членства, викликає багато питань щодо її реалізації.
Чи реальна пропозиція Мелоні з військової точки зору?
Головна проблема в реалізації такої пропозиції полягає у відсутності реального механізму виконання таких гарантій. Стаття 5 НАТО означає автоматичний військовий захист країни-члена. Якщо Україна не буде членом НАТО, то будь-які гарантії залишатимуться суто політичними зобов’язаннями, а не юридично обов’язковими заходами для виконання. Як приклад – Будапештський меморандум, який не спрацював у 2014 році.
Щоб гарантії були дієвими, потрібно мати чіткий договір із конкретними військовими зобов’язаннями країн-гарантів; готовність західних держав швидко реагувати військовими діями у разі агресії; постійну присутність іноземних військ або розміщення ядерного стримування.
На сьогодні ні США, ні ключові європейські гравці (окрім, можливо, Великої Британії) не готові давати такі зобов’язання.
Чи це реально з політичної точки зору? Мелоні прагне запропонувати “проміжний варіант” між членством у НАТО (яке блокує США) і відсутністю безпекових гарантій. Проблема в тому, що цей компроміс може не влаштовувати ні Україну, ні Росію: Київ хоче чітких гарантій, а не чергових обіцянок без механізму реалізації. Москва може сприйняти таку ініціативу як продовження інтеграції України в НАТО, що лише підсилить її агресію.
Ідея Мелоні виглядає радше дипломатичною ініціативою, ніж реальною альтернативою членству України в НАТО. Без чітких механізмів та зобов’язань це ризикує стати ще одним “Будапештським меморандумом 2.0”. Якщо ж Захід дійсно погодиться на такі гарантії з військовою складовою, це фактично означатиме приховане членство України в НАТО без офіційного статусу.
