“Гаврилюк керував Міноборони, а не Умєров”: Рахманін про справжнє управління обороною під час війни

З початку повномасштабної війни Міністерство оборони України неодноразово опинялося в центрі критики та гучних скандалів. Підозри в корупції, неефективне управління, сумнівні закупівлі — все це формувало атмосферу недовіри не лише в суспільстві, а й серед військових. Скандали навколо постачання харчів за завищеними цінами, бронежилетів із браком, боєприпасів, які не доходили до фронту вчасно, стали болючими сигналами системної кризи управління оборонною сферою. Попри зміну керівництва — відставку Олексія Резнікова і призначення Рустема Умєрова — проблеми не зникли. В експертних і політичних колах дедалі частіше лунають заяви: формально міністр є, але реально оборонним відомством керує не він. Про розподіл повноважень у Міністерстві оборони відверто розповів член парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін.

Повідомлення про залишення посади з боку першого заступника міністра оборони України генерал-лейтенанта Івана Гаврилюка є значно серйознішою подією, ніж це може здатися на перший погляд.  За словами Сергія Рахманіна, Іван Гаврилюк фактично виконував функції керівника міністерства — не з формальної, а практичної точки зору.

«Його називали останнім дорослим у Міністерстві оборони — і це 100% правда», — заявив Рахманін.

На його переконання, саме Гаврилюк ухвалював складні й відповідальні рішення у сфері озброєння, логістики та взаємодії з Генеральним штабом. Він не просто координував закупівлі, а фактично контролював стратегічні процеси, які мали прямий вплив на здатність армії воювати. Рахманін зазначив:

«Це людина, яка 100% розуміється на військовій справі, на постачанні озброєння. Людина, яка не боялася брати на себе відповідальність і ухвалювати рішення. А це рідкісна чеснота для наших управлінців, особливо в Міністерстві оборони».

Особливо резонансною стала наступна заява парламентаря:

«Так чи інакше можна ставитися до Рустема Енверовича (Умєрова), але міністерством він не керував і не керує. Гаврилюк керував міністерством. Тим, чим має займатись безпосередньо міністр».

Це прозвучало не як емоційна критика, а як чіткий сигнал про серйозну управлінську порожнечу. За словами Рахманіна, навіть якби з міністерства одночасно прибрали міністра та решту його заступників, ця втрата була б менш значущою, ніж звільнення одного лише Гаврилюка.

Такий коментар на тлі тривалих нарікань щодо ефективності нинішнього керівника оборонного відомства виглядає як пряма політична оцінка провалу управління в критичний час. Умєров перебуває на посаді з осені 2023 року, але його участь у вирішенні ключових оборонних питань виглядає мінімальною. Рахманін неодноразово натякає: стратегічних рішень не ухвалювалося або їх приймали інші.

Отже, відставка генерал-лейтенанта Гаврилюка викликає глибоке занепокоєння в політичному середовищі не лише через особу самого посадовця, а й через те, що він уособлював залишки стійкої, професійної, військової логіки в роботі міністерства. Людина з бойовим досвідом, системним мисленням і здатністю до дій — саме таких кадрів бракує оборонному сектору, перевантаженому чиновницькою риторикою, зовнішнім фасадом реформ і внутрішньою дезорганізацією.