Багато людей у наш не простий час відчувають необхідність нести відповідальність за членів своєї родини або, можливо, близьких друзів, які стали повністю нездатні піклуватися про себе самостійно, або керувати своїми фінансами через будь-які фізичні чи психічні порушення.
Тож, якщо у вас є близька людина, яка потребує постійного стороннього догляду, стикається з повсякденними проблемами, які обмежують її здатність дбати про себе самостійно, їй може знадобитися законний опікун.
Питання щодо правових підстав оформлення опікунства над недієздатною особою коментує адвокатське об’єднання “Репешко і партнери”.
Через те, що статус опікуна недієздатної особи надає можливість законно перетинати межі України під час дії воєнного стану, питання встановлення опіки над недієздатною особою є досить актуальним у наш час. Хоча процес встановлення опіки над недієздатною особою може бути трудомістким і складним, слід пам’ятати, що рішення про визнання особи недієздатною та призначення опікуна приймає суд. Строк дії такого рішення не може перевищувати двох років. Так, ч. 1 ст. 40 Цивільного кодексу України, встановлено, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Законодавством України визначено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Це означає, що особа за станом здоров’я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати покладені на неї обов’язки.
Таким чином, у випадку, коли людина більше не може піклуватися про себе самостійно, до суду від особи, що бажає стати опікуном, повинно бути подано заяву з проханням бути призначеним опікуном такій людині.
Так, у разі визнання судом особи недієздатною, за поданням органу опіки та піклування суд призначає опікуна такій особі. Тобто, необхідно разом із поданням до суду заяви про призначення опікуном залучити орган опіки та піклування. Слід також пам’ятати, що опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю виключно за її письмовою заявою. При цьому опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна.
Опікунські обов’язки передбачають управління повсякденними потребами підопічного, включаючи харчування, належні умови проживання, одяг, медичне обслуговування та інше. Особа, яка бажає стати опікуном, повинна завжди діяти відповідно до вимог закону та не порушувати права підопічного, зобов’язана вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Проте законодавством України встановлені деякі обмеження щодо вчинення правочинів зі сторони опікуна. Так, опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов’язуватися від його імені порукою.
Крім того, варто зазначити, що опікун несе відповідальність за дії підопічного, якщо не доведе, що шкода виникла не з його вини. Опіка припиняється у разі поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною.
Тож, опікунство це дуже важкий і відповідальний крок, який дає людині законне право піклуватися та приймати рішення за іншу людину, та може стати важливим рятівним колом для осіб, що потребують допомоги.
