Хуліганські дії в сучасному правовому полі: від дрібних порушень до кримінальної відповідальності

Від дрібних сварок у дворі та нецензурної лайки до насильства із застосуванням зброї — хуліганство залишається однією з тих правових категорій, де межа між банальною витівкою та кримінально караним злочином чітко визначається законом. Однак кожен необережний крок або прояв особливої зухвалості може мати наслідки, які важко передбачити. При цьому закон здатен карати навіть за ситуації, які на перший погляд здаються дрібними.

Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», до яких звернулася наша редакція, прокоментували, як закон оцінює різні види хуліганських дій, що враховується при визначенні кримінальної відповідальності, та які обставини найбільше впливають на кваліфікацію правопорушення.

Іноді, не замислюючись, піддавшись емоціям люди під час конфліктів можуть вчинити певні дії. При цьому ці дії можуть бути направлені з їхньої точки зору на захист честі та гідності, як власної, так й третіх осіб, але по факту отримати кримінальну відповідальність.

Підтримка громадського порядку забезпечує захист честі, гідності, здоров’я та безпеки громадян, а також створює умови для спокійного відпочинку, безперешкодної роботи та реалізації інших природних, соціальних і культурних прав кожного члена суспільства. Хуліганські дії порушують ці основи громадського життя і завжди втручаються у порядок та спокій оточуючих.

Законодавство визначає два види хуліганства. Перший — дрібне хуліганство, яке регулюється статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Другий — хуліганство, за яке передбачена кримінальна відповідальність за статтею 296 Кримінального кодексу України.

Дрібне хуліганство охоплює поведінку, що порушує спокій громадян у публічних місцях: нецензурну лайку, образливе чіпляння, перешкоджання іншим людям або інші подібні дії. За такі порушення передбачені такі заходи:

• штраф від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 119 гривень);
• або громадські роботи на термін від сорока до шістдесяти годин;
• або виправні роботи на термін від одного до двох місяців із відрахуванням двадцяти відсотків заробітку;
• або адміністративний арешт на термін до п’ятнадцяти діб.

Хуліганство, як його визначає Кримінальний кодекс, — це грубе порушення громадського порядку, яке вчиняється з явною неповагою до суспільства і супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. За такі дії передбачені різні види покарань: штраф від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 до 34 000 гривень), пробаційний нагляд терміном до п’яти років або обмеження волі на той самий строк.

Якщо хуліганство вчинюється групою осіб, покарання стає суворішим — це обмеження волі до п’яти років або позбавлення волі на строк до чотирьох років.

Особливо жорстко караються дії, вчинені людьми, які вже мали судимість за хуліганство, або ті, що чинили опір представникові влади чи громадськості, які намагалися припинити порушення порядку. У таких випадках позбавлення волі може становити від двох до п’яти років.

Ще суворіше караються випадки, коли під час хуліганських дій застосовується вогнепальна або холодна зброя, а також інші предмети, спеціально підготовлені або пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень. У таких випадках покарання може сягати від трьох до семи років позбавлення волі.

Як бачимо, чим серйозніші дії, які відбуваються при умовній ситуації – тим більш жорстке покарання! І нецензурна лайка й нецензурна лайка з погрозою ножем складають ознаки хуліганства, але тягнуть на зовсім різне покарання.

При  вирішенні  питання   про   відмежування   кримінально караного  хуліганства  від  дрібного  слід  виходити  з  того,  що відповідно до ч.  1 ст. 296 КК  хуліганство – це умисне грубе  порушення  громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства,  яке   супроводжується   особливою   зухвалістю   або винятковим цинізмом.

Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою  зухвалістю або  винятковим  цинізмом,  воно кваліфікується як дрібне хуліганство  за  ст.  173  Кодексу  України  про   адміністративні правопорушення.

Хуліганство, яке виявляється особливою зухвалістю, включає грубе порушення громадського порядку, що супроводжується насильством проти потерпілих, завданням побоїв або тілесних ушкоджень, знущанням над людиною, пошкодженням чи знищенням майна, зривом масових заходів або тимчасовим припиненням роботи установ, підприємств, організацій чи громадського транспорту. Такі дії можуть розтягуватися у часі і тривати до того моменту, поки особа свідомо їх не припинить.

Хуліганство, що супроводжується винятковим цинізмом, передбачає демонстративну зневагу до загальноприйнятих норм моралі. До таких дій належать прояви безсоромності або грубої непристойності, знущання над хворими, дітьми, літніми людьми або тими, хто перебуває у безпорадному стані.

При оцінці того, чи можна вважати дії особи хуліганством із застосуванням зброї або спеціально підготовленого предмета (згідно зі ч. 4 ст. 296 КК), важливо враховувати конкретний ефект від використання цих предметів. Така кваліфікуюча ознака має місце лише тоді, коли винний завдав або намагався завдати тілесних ушкоджень, або коли застосування предметів створювало реальну загрозу життю чи здоров’ю інших людей. Просте носіння ножа в кишені не формує склад цього злочину.

Вогнепальна зброя включає будь-які пристрої заводського або кустарного виробництва, призначені для ураження живої цілі снарядом (кулею, дробом тощо), який рухається за рахунок енергії порохових газів чи інших горючих сумішей. До неї належать усі види бойової та стрілецької зброї військового типу, спортивні малокаліберні пістолети, гвинтівки, самопали, газові пістолети, пристосовані для стрільби пороховими зарядами, нарізна мисливська зброя, а також перероблена зброя, включно з обрізами гладкоствольної мисливської зброї, призначена для стрільби кулями іншого калібру.

Водночас до холодної   зброї   належать   предмети,  які  відповідають стандартним зразкам або історично виробленим  її  типам,  а  також інші предмети,  що справляють колючий,  колючо-ріжучий,  рубаючий, роздроблювальний чи ударний ефект (багнет,  стилет,  ніж, кинджал, арбалет,  нунчаки,  кастет  тощо),  конструктивно  призначені  для ураження  живої  цілі  за  допомогою  м’язової  сили  людини   або механічного пристрою.

Спеціально    пристосованими   для   нанесення   тілесних ушкоджень слід визнавати предмети,  які пристосовані винною особою для  цієї  мети  наперед або під час учинення хуліганських дій,  а заздалегідь заготовленими – предмети,  які хоч і не зазнали якоїсь попередньої   обробки,   але   ще   до  початку  хуліганства  були приготовлені винним для зазначеної мети. На приклад гілка дерева з загостреним кінцем, який утворився в результаті відламування гілки від стовбуру з якою особа йде на розборки з сусідами.

Якщо під час хуліганських дій особа використовує ножі, які не належать до холодної зброї, побутові предмети, спеціальні засоби (наприклад, гумові кийки, газові пістолети, балончики, гранати, вітчизняні пристрої для відстрілу гумових або аналогічних снарядів), пневматичну зброю, сигнальні або стартові пістолети, будівельні пістолети, ракетниці, вибухові пакети чи імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби без вибухових речовин, а також інші предмети, спеціально підготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, це може стати підставою для кваліфікації дій за ч. 4 ст. 296 КК. Така кваліфікація можлива не тільки у випадках, коли винний реально завдає ушкоджень, але й тоді, коли його дії створюють реальну загрозу для життя чи здоров’я інших людей.

Якщо ж особа використовує предмети, взяті на місці події і які не були заздалегідь підготовлені для нанесення ушкоджень, це не є підставою для застосування ч. 4 ст. 296 КК. Наприклад, якщо під час сварки хтось піднімає гостру гілку дерева, що відламалася від стовбура, це не вважається спеціально підготовленим знаряддям.

Зазначимо, що при вчиненні хуліганства групою осіб за ч.  4 ст.  296 КК можуть бути кваліфіковані дії тих його учасників,  які особисто   застосували   зброю   або   інший  предмет,  спеціально пристосований чи заздалегідь заготовлений для  нанесення  тілесних ушкоджень,  а  також  тих  осіб, які, хоча самі й не застосовували зазначених знарядь,  але дали згоду чи в інший спосіб  сприяли  їх застосуванню   іншими  виконавцями  цього  злочину.  Якщо  один  з учасників злочину застосував такі знаряддя без  відома  інших,  то відповідальність за ч. 4 ст. 296 КК має нести лише він.

Нас часто питають: якщо хуліганство – це дії, які направлені на порушення громадського порядку, чи будуть хуліганством дії, які, наприклад, відбуваються в особистому житловому приміщенні? Так, по одній справі перевіряючи правильність кваліфікації місцевим судом дій особи, суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що, незважаючи на те, що хуліганські дії останній вчинив у своїй квартирі, проте застосовуючи при цьому вогнепальну зброю, він міг передбачати, що цим самим створює реальну загрозу для життя чи здоров’я інших осіб, які знаходились в будинку поза межами квартири, оскільки всі постріли (вісім) були спрямовані через вхідні двері в напрямку місць загального користування.

До того ж цей суд доречно зауважив, що такі дії обвинувачений вчинив в нічний час в житловому будинку під час дії воєнного стану і, як убачається із показань свідків, почувши постріли, вони залишили будинок та вийшли на вулицю, оскільки переживали за свою безпеку.

Суди також обґрунтовано звернули увагу й на те, що вказане також підтверджується даними протоколу огляду, відповідно до якого було проведено огляд сходового майданчику біля входу до приміщення квартири, в ході якого при огляді вхідних дверей до квартири було виявлено 8 проникаючих пошкоджень, схожих на пошкодження внаслідок пострілу з вогнепальної зброї та виявлено пошкодження стіни, а саме отвори схожі на пошкодження внаслідок пострілів в кількості 5 штук, у яких виявлено та вилучено 5 металевих частин куль.

На переконання апеляційного суду, наведене вище свідчить про те, що характер, послідовність та спрямованість дій особи були направлені на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувалися особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, що виражалася у прагненні показати свою зневагу до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил і норм поведінки. З огляду на ці обставини суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність у діях особи ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.

Оцінювати порушення як грубе, слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо. Відповідно до фактичних обставин, встановлених місцевим судом на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, обвинувачені застосували фізичну силу до двох потерпілих, використовуючи нікчемний привід. Протиправні дії були сплановані та вчинялися в громадському місці, у присутності великої кількості молоді. Обвинувачені діяли зухвало, демонстрували свою перевагу над потерпілими, супроводжували свої дії нецензурною лайкою, не реагували на зауваження оточуючих, тобто їх дії були поєднані з очевидним для них грубим порушенням громадського порядку.

Верховний Суд вказав, що під час юридичної оцінки протиправних дій повинні бути з’ясовані: природа взаємин, які склалися між обвинуваченим та потерпілим; причина виникнення діяння; час, обстановка та обставини, за яких відбувався перебіг посягання; характер та динаміка дій винних осіб; характер наслідків та причинний зв’язок між ними та протиправними діями.

Так, по одній справі у судовому засіданні було встановлено, що засуджені й потерпілий між собою не були знайомі, в особистих неприязних стосунках не перебували, поштовхом до заподіяння тілесних ушкоджень був малозначний привід (відмова надати цигарку). Протиправні дії було вчинено у вечірній час поблизу приміщення центру позашкільної роботи, де на той момент перебувала група неповнолітніх, у присутності яких засуджені наносили неповнолітньому потерпілому тілесні ушкодження.

Тобто фактично їх дії були направлені на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувалися особливою зухвалістю, що виразилася у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження потерпілого. Це було очевидним й для свідків неповнолітніх, які в судовому засіданні стверджували, що, на їх думку, обвинувачені вчинили зазначені дії з метою полякати неповнолітніх та удати з себе «крутих».

Про наявність в діях обвинувачених такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину групою осіб, свідчить узгодженість їх дій, оскільки після того, як один з обвинувачених вдарив потерпілого, другий – вийшов із машини та в свою чергу також мовчки безпідставно завдав потерпілому удар. Водночас визнання засуджених винними у вчиненні хуліганських дій з винятковим цинізмом не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи. Під винятковим цинізмом слід розуміти зневагу нормами суспільної моральності, наприклад, груба непристойність, прояв безсоромності, знущання над хворими, старими особами тощо. Проте, жодна із зазначених дій засудженим інкримінована не була і в судовому засіданні не встановлена.

Отже, рекомендуємо завжди бути стриманими в своїх діях, аналізувати ситуацію на три кроки вперед та не втягуватися в незрозумілі розборки, адже те, що почалось банальною лайкою, може закінчитися реальним позбавленням волі.