Під час шлюбу подружжя набуває не лише спільне майно та дітей, а й фінансові зобов’язання — кредити, іпотеку, позики, боргові розписки. Іноді ці борги стають серйозним джерелом конфліктів під час розлучення. Розподіл боргів є процесом не менш важливим, ніж поділ майна, адже він визначає, хто і в якій мірі нестиме відповідальність за сплату фінансових зобов’язань. При цьому закон передбачає, що не всі борги є спільними: особистими визнаються ті, що виникли до шлюбу, після розірвання, або були отримані одним із подружжя для власних потреб без відома іншого. Водночас кредити чи позики, оформлені одним з подружжя в інтересах сім’ї, можуть тягнути відповідальність і на другого.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» прокоментували нашій редакції, як розділити борги подружжя при розлученні. Фахівці наголошують, що навіть невелика деталь може вплинути на результат, тому кожен випадок є унікальним і вимагає ретельного підходу.
В нашій практиці зустрічаються непоодинокі ситуації, коли за час шлюбу подружжя набуває спільні борги. Кредити, іпотека, грошові розписки з позики – що з цього ділиться, а що залишиться виключно одному з подружжя?
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.»
Своєю чергою ст. 190 Цивільного кодексу України зазначає, що майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.»
Отже, за загальним правилом розподілу підлягає не тільки майно подружжя, але й їх зобов’язання. При цьому до розподілу будуть належить наступні зобов’язання:
- кредити.
- позички за договорами позики.
- кошти за борговими розписками.
- інші борги.
Аби зрозуміти чи підлягає борг розподілу, потрібно врахувати декілька фактів в їх сукупності:
- момент коли був отриманий борг (до шлюбу, в період шлюбу, після шлюбу);
- як саме використались кошти отримані в борг (азартні ігри, купівля квартири для проживання із сім’єю);
- вид та характер боргу.
Проте все ж таки перше на що потрібно звернути увагу в питанні поділу боргів, це те в якому проміжку часу з’явився борг, адже особистим боргом одного з подружжя є борги/кредити:
- отримані до реєстрації шлюбу;
- отримані після розірвання шлюбу;
- які виникли в той час, коли шлюбні стосунки подружжя були фактично припинені, але ще не було отримано документ, якій підтверджує розірвання шлюбу.
Крім того, до особистих боргів відносяться кредити які були отримані без відома та/чи згоди другого подружжя та витрачені на власні потреби.
Саме перелічені категорії боргових зобов’язань є особистим обтяженням кожного з подружжя та не належать до розподілу. Сплачувати борг буде особисто та особа, на чиє ім’я він був отриманий. Доказами особистого характеру боргу будуть докази які свідчать про те, що кошти витрачені на сім’ю, а родина не мала необхідності в позичанні коштів.
Яскравим прикладом такого особисто боргу є отримання чоловіком лудоманом коштів в закладах на кшталт «Швидко гроші» для того аби їх програти, або покрити вже поточні борги. Також прикладом придбаного в інтересах сім’ї може вважатися укладення чоловіком/дружиною договору кредиту для купівлі житла, що використовується як місце проживання подружжя.
Що робити з боргами, які були отримані одним з подружжя під час шлюбу без згоди іншого подружжя, але кошти були витрачені в інтересах сім’ї? Наприклад, під час поділу майна в суді один з подружжя заявляє, що в період шлюбу оформив позику. У зв’язку з цим він просить суд розділити цей борг між сторонами або збільшити його частку у спільному майні. При цьому друге подружжя згоди на таку позику не надавав.
За загальним правилом другий з подружжя також повинен відповідати за борговим зобов’язанням, якщо позика відповідає двом критеріям:
- договір укладався в інтересах сім’ї;
- одержане майно (гроші) було використано в інтересах сім’ї.
Частина 4 ст. 65 Сімейного кодексу України встановлює, що договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
Верховний Суд висловив у справі № 947/31704/19 постанова від 08.11.2023 року висловив позицію, відповідно до якої навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору, він вважатиметься зобов’язаною особою, якщо об’єктивно цей договір було укладено в інтересах сім’ї та одержане майно було використано в інтересах сім’ї. Цей підхід спрямований на забезпечення інтересів кредитора.
Яскравим прикладом підтвердження сумісності боргу подружжя є постанова Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 308/13831/15-ц (стягнення боргу за договором позики солідарно з подружжя) Суд зазначив, що виходячи із норм права, в контексті встановлених судами обставин справи, для визначення солідарного характеру обов’язків дружини щодо повернення боргу за договором позики з’ясуванню підлягає питання, чи укладено такий договір її чоловіком в інтересах сім’ї. Як встановлено апеляційним судом, що у заяві від 13 січня 2014 року, посвідченій приватним нотаріусом відповідачка визначила, що договір позики відповідає інтересам сім’ї.
Підписуючи наведену заяву, відповідачка підтвердила, що договір позики від 13 січня 2014 року укладено її чоловіком в інтересах сім’ї, а тому Верховний Суд дійшов переконання, що апеляційний суд обґрунтовано вирішив стягнути заборгованість солідарно з обох з подружжя (13 січня 2014 року, Т. підписала заяву, посвідчену приватним нотаріусом, відповідно до якої зміст статей 60, 65 Сімейного кодексу України нотаріусом їй роз’яснено. У наведеній заяві зазначено, що факт перебування Т. у шлюбі з М. підтверджується паспортом, на 10 сторінці якого є відмітка про реєстрацію шлюбу від 29 січня 2010 року за № 32. Т. заявила, що договір позики відповідає інтересам сім’ї та вона погоджується з тим, щоб умови договору позики (у тому числі й сума позики) визначалися її чоловіком самостійно, або його представником)
Окремим болючим питанням завжди постає питання розподілу іпотечного майна, а отже відповідно й зобов’язання за договором іпотеки. Коли в іпотеку береться нерухомість та обоє подружжів сплачують за кредит із сімейного бюджету це одна ситуація. А як вирішити питання, як що договір іпотеки підписаний з одним з подружжя та іпотека ще не виплачена до кінця?
Звертаємо вашу увагу на те, що при зверненні до суду з позовом про поділ іпотечного майна обов’язково необхідно залучати третьою особою той банк, який видав іпотеку на придбання вашого майна (іпотекодержатель). Адже при ухваленні рішення суду про поділ іпотечного майна з’являється новий співвласник-іпотекодавець, в якого також з’являються права і обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Цей факт підтверджується положеннями Закону України «Про іпотеку» де зазначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Отже, можна зробити висновок, що іпотечне майно можна поділити між подружжям під час шлюбу або після його розірвання.
При цьому ми вважаємо вкрай необхідною ситуацію, коли потрібно не тільки залучати банк до участі у справі, але й бути з ним у тісному контакті. Не завжди друге подружжя має змогу або бажання сплачувати кредит, а от же необхідно одразу визначитися як краще буде розійтися у цій непростій ситуації:
- поділити нерухоме майно та іпотечний борг;
- продати іпотечне майно та погасити іпотечний борг;
- змінити умови іпотечного договору що до сум, суб’єктів або строків.
Слід звернути увагу й на те, що кредити на велику суму зазвичай оформляються або на обох членів подружжя, кожен із яких є співкредитором, або на одного з подружжя, коли один є позичальником, а другий виступає поручителем. Для банку це є гарантією стягнення боргу, зокрема при розлученні подружжя.
Отже, саме ретельне вивчення іпотечного договору та комунікація з банком можуть допомогти пройти процедуру розподілу іпотечних боргів з найменшим стресом. Згідно з положеннями цивільного законодавства, переведення боргу з однієї особи на іншу (з чоловіка на дружину або навпаки) неможливий без згоди кредитора (банківського або кредитної установи). Найчастіше заяви подружжя про внесення змін до кредитного договору залишаються незадоволеним банком. Спроби розділити іпотечну квартиру і кредит в судовому порядку без згоди банку – також залишаються марними.
Загалом же судова практика йде тим шляхом, що перебування майна в іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнанню права власності на нього, оскільки при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється і такий поділ не є розпорядженням предметом іпотеки. При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що за змістом положень статті 23 Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому самому обсязі і на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Якщо в іпотеку передано майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та на момент такої передачі зареєстровано на праві власності за одним із подружжя, то наступний поділ цього майна з визначенням часток кожного із подружжя, не припиняє іпотеку. Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 18 січня 2023 року у справі № 359/441/20.
Не аби які труднощі виникають, якщо подружжя деякий час мешкають окремо, але іпотека продовжується сплачуватися одним з подружжям. Чи має право потім така особа на збільшення його частки в іпотечному майні з урахуванням особистих коштів сплачених в погашення іпотечних платежів? Тут судова практика не має єдиної відповіді. Так, в одній зі справа Верховний Суд зазначив факт того, що позичальником за іпотечним кредитом є саме молода сім’я, яку в правовідносинах, що виникають відповідно до Положення затвердженого постановою КМУ 29 травня 2001 р. №584, представляє чоловік чи дружина, чітко вказав, що наявність боргових зобов’язань за кредитним договором по іпотеці, які виникли у період шлюбу та були погашені
Позивачкою під час шлюбу та після розірвання шлюбу, на правовий режим вказаної іпотечної квартири, як спільного майна подружжя, не впливає. По цій справі рішенням суду першої інстанції в частині поділу спільного майна подружжя було визнано за позивачкою права спільної часткової власності на 83/100 частини іпотечної квартири та за відповідачем – на 17/100 частини іпотечної квартири. Рішенням апеляційного суду рішення першої інстанції було залишеним без змін, а от ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2016 року рішення районного суду було скасовано.
Кожен випадок, кожна справа щодо розділення боргів подружжя при розлученні є особливими та унікальними. Навіть один невеликий нюанс може схилити важелі правосуддя в ту чи іншу сторону.
