Коли долар вже не цар: що відбувається зі світовим грошовим порядком і до чого тут Україна (продовження)

ІА “ФАКТ” вже писало про те, що світовий грошовий порядок тріщить по швах — і це не метафора, а висновок одного з найвпливовіших інвесторів планети, Рея Даліо. На його думку, довіра до долара стрімко тане, торговельні війни США розривають глобальні зв’язки, а великі економіки починають грати за власними правилами. Юань, дирхам, криптовалюти, BRICS Pay — усе це не футуризм, а реальні альтернативи долару. Монополія США більше не гарантує стабільності — і саме це загрожує розколом світової фінансової системи.

Країни формують нові валютні й торговельні блоки, бізнес тікає з американського ринку, а інвестори шукають притулку в золоті, крипті чи юані. Фінансова архітектура, яка десятиліттями тримала світ у рівновазі, більше не працює. Настає нова епоха — багатополярна, фрагментована, непередбачувана. І тим, хто не встигне адаптуватися, не залишать вибору.

Чому Рей Даліо попереджає про “серцевий напад” американської економіки

Звучить загрозливо, але, на жаль, це не перебільшення. Рей Даліо — один із найвідоміших інвесторів у світі — вважає, що економіка США опинилася на межі глибокої боргової кризи. І якщо цей удар станеться, він зачепить усіх — від Уолл-стріт до українських банків.

На початку року держборг США перевищив $36 трильйонів. Це понад 120% ВВП. Тобто Америка винна більше, ніж може заробити за рік. І цей борг щодня зростає.

Хто тримає ці трильйони? Ось топ-список: Японія — понад $1 трлн. Китай — майже $770 млрд. Також серед кредиторів Велика Британія, Люксембург і навіть Кайманові острови. Але що, як ці країни раптом вирішать: “Досить — більше не купуємо”? Ось тоді і почнеться паніка.

Щотижня США продають облігації, щоби профінансувати уряд, армію, соцпрограми. І кожного тижня світ їх купує. Але не з любові, а з розрахунку.

Рей Даліо попереджає: якщо інвестори почнуть втрачати довіру — цей ланцюг обірветься. На практиці це означає різке зростання ставок, адже уряду буде важко позичати гроші, інфляцію, бо доведеться “друкувати” ще більше грошової маси, обвал довіри до долара  і перехід частини світу до альтернативних валют. Аналітики вже фіксують падіння попиту на короткострокові облігації США. Це не масова втеча, але тривожний дзвіночок.

Щоб погасити старі борги, США беруть нові. Але дефіцит бюджету — тобто різниця між доходами і видатками — вже перевищує $2 трильйони на рік. І це без урахування криз чи нових війн.

Чим більше борг, тим більше грошей треба платити лише за його обслуговування. Тобто США витрачають мільярди не на дороги чи освіту,  а на відсотки по боргах.

Якщо Америка захитається, це означатиме нестабільність долара, а отже курс гривні автоматично постраждає, це спровокує стрес на глобальних ринках, а отже падіння інвестицій, а також зростання цін, і, звичайно, ускладнення співпраці з МВФ і кредиторами, бо їхні умови будуть жорсткішими.

Світова економіка ще ніколи не була настільки залежною від довіри до одного боржника. А коли ця довіра хитається — хвилі йдуть далеко. Америці час лікуватися: зменшувати дефіцит, реформувати бюджет. Інакше платити за цю кризу доведеться всьому людству.

Торговельні війни США: кого вдарили мита і що з того вийшло

Америка знову б’є по митах. І хоч декларована мета благородна — “захистити вітчизняного виробника”, на практиці це схоже радше на удар бумерангом: б’єш по імпорту — болить власна економіка.

Коли США почали вводити мита на імпорт сталі, алюмінію, техніки, електроніки (зокрема з Китаю, ЄС, Мексики), це вдарило не лише по “чужих” компаніях. Наслідки швидко відчули й “свої”.

General Motors заявила, що мита можуть знизити її річні прибутки на мільярди доларів. Harley-Davidson перенесла частину виробництва за кордон, бо нові тарифи зробили американські мотоцикли занадто дорогими для Європи. У результаті компоненти стали дорожчими; інвестори — нервовішими; ланцюги постачання — слабшими.

Теоретично, мита мали змусити американські компанії повернути виробництво додому. Але на практиці все складніше. Так, окремі фабрики відкрилися. Але більше підприємств почали скорочувати замовлення і переносити частину виробництва кудись, де немає мит. Індекс виробництва в США впав до 48,7% — нижче межі зростання. У результаті замість індустріального ренесансу — економічна тривога.

Відомо, що у відповідь на мита США партнери пішли в контратаку. Так, Китай не тільки ввів у відповідь мита на американську продукцію (сільгосптовари, авто), а й звернувся до Світової організації торгівлі для вирішення торговельних суперечок. Євросоюз відповів митами на джинси, віскі, мотоцикли, і заявив, що тарифна політика США — “шкідлива і недалекоглядна”. Канада та Мексика запровадили мита на американський метал, побутову техніку та продукти — від яблук до бурбону.

Світ хитається — куди бігти з грошима: що роблять інвестори у 2025-му

Поки політики воюють тарифами, долар слабшає, а борги США ростуть як на дріжджах, великі гроші шукають безпечний притулок. Бізнес, інвестори, пенсійні фонди — всі переорієнтовуються. Але куди саме?

Золоті злитки — як ковдра в бурю. Цьогоріч у квітні золото пробило $3500 за унцію, оновивши історичний максимум. Інвестори буквально кинулись у золоті ETF, які виросли на 170% за квартал. Це реакція на страх перед рецесією, конфліктами і борговими проблемами США.

Цьогоріч криптовалюти остаточно вийшли з тіні гіків і техноентузіастів, перетворившись на реальний виклик для традиційних фінансових систем. Якщо ще нещодавно біткоїн називали “бульбашкою”, то сьогодні він — “цифрове золото” і стратегічний актив у портфелях найбільших інвестфондів світу. Після запуску перших ETF у минулому році його вартість подвоїлася, частка на ринку сягнула 64%, а сам актив почали сприймати як захист від долара. Тепер навіть старі банкіри з Уолл-стріт кажуть: “варто мати хоча б трохи”. Президент Трамп узагалі підписав указ про створення національного резерву біткоїна — сигнал, що крипта більше не “антимейнстрім”, а частина нової великої гри.

Не менш вагомим став прорив стейблкоїнів — цифрових валют, прив’язаних до долара. У країнах із хронічною інфляцією на кшталт Аргентини чи Нігерії саме USDT та USDC стали способом зберегти купівельну спроможність. Люди дедалі частіше вважають “цифрові долари” надійнішою альтернативою банківським депозитам чи готівці. І водночас швидшим інструментом розрахунків.

Криптовалюти поступово переходять від “фінансової екзотики” до глобального засобу розрахунків. В ОАЕ забудовники офіційно приймають біткоїни й ефір за нерухомість, у Кенії проводять міжнародні мікроплатежі через блокчейн, а Південна Корея тестує імпортні розрахунки в крипті. Це новий рівень фінансової інтеграції — поза доларом, поза SWIFT, напряму в цифрових активах.

Цей зсув не залишився поза увагою держав. Частина урядів намагається регулювати і контролювати ринок: так, Велика Британія запровадила обов’язкову реєстрацію криптобірж, а ЄС у грудні минулого  року затвердив регламент MiCAR — перші єдині правила гри для криптоактивів з метою їх впорядкування.

Світ рухається до гібридної фінансової моделі, де цифрові активи співіснують із фіатними валютами. У світі зростаючих боргів, політичної нестабільності та недовіри до інституцій криптовалюти стали не просто “альтернативою”, а глобальним механізмом самозахисту. Переможуть ті, хто навчиться не забороняти, а інтегрувати ці інновації у власну економічну стратегію.

Великі гравці не сидять склавши руки. Хедж-фонди змінюють напрямки. Так, Third Point інвестує в U.S. Steel — ставка на відновлення промисловості в США. Electron Capital переходить в енергетику, роблячи ставки на інфраструктуру та AI-бум. Elliott Management змушує нафтових гігантів повертатися до традиційної енергетики: більше свердловин, менше сонця.

Фондові індекси кидає з боку в бік. S&P 500 — мінус понад 5% від початку року. Інвестори в паніці перекидають гроші в енергетику,  бо вона потрібна в усі часи, сировинні ринки, зокрема, Австралію, яка виграє від золота, валюти країн із низькими боргами, бо там менше ризиків, більше стабільності.

Експерти радять не покладатися лише на долар — світ дедалі менше йому довіряє, а мати план Б, навіть якщо він у крипті чи золоті, диверсифікувати — у часи хаосу це правило №1, не панікувати, рухатися за трендом, а не проти нього.

2025 рік — це не про стабільність, а про вміння лавірувати. Хто раніше зрозумів, що гра змінилася, той і виграв. Глобальні фонди вже перебудовують свої стратегії. Вкладники та бізнес теж мають адаптуватися. І найкраща порада: замість намагатися передбачити бурю — краще будувати човен, який її витримає.

Реакція міжнародних фінансових інституцій

Світові фінансові інституції — МВФ, Світовий банк і Банк міжнародних розрахунків — б’ють на сполох. Цьогоріч вони не лише стримано попереджають про ризики, як це було раніше, а говорять прямо: глобальна економіка стоїть на порозі нової боргової хвилі, торговельної фрагментації й фінансової нестабільності, а ослаблення долара, тарифні війни та високі процентні ставки лише підливають олії у вогонь.

Міжнародний валютний фонд у квітневому звіті вказує, що ризики для фінансової стабільності “суттєво зросли”. Вони попереджають: якщо геополітичне напруження збережеться, світ може зіткнутися з різким падінням цін на акції, відпливом інвестицій і стрімким підвищенням вартості кредитів. МВФ прямо вказує на три джерела загрози: борги, ринки активів і страх перед новими торговельними бар’єрами.

Світовий банк, зі свого боку, б’є на іншу тривогу: боргова криза у країнах, що розвиваються. За словами головного економіста Світового банку Індерміта Гілла, більше половини з 150 країн, що розвиваються, вже або наближаються до стану, коли не можуть обслуговувати свої борги. Через високі ставки обслуговування боргу ці країни витрачають по 12–20% ВВП на відсотки, а не на освіту, лікарні чи інфраструктуру. Гілл прямо заявив: якщо не буде реального розширення доступу до торгівлі й фінансів, ця хвиля переросте в “системну кризу”.

Іншу, не менш серйозну загрозу, бачить Банк міжнародних розрахунків . Він звертає увагу на те, що різке зміцнення долара — парадоксально, на фоні його глобального ослаблення — через зростання ставок у США, провокує стагфляційний ефект для решти світу. Для країн із сировинною економікою це означає одне: дорожче імпортувати, важче платити за боргами, складніше залучати капітал. Це, як попереджає BIS, вже зараз провокує зниження темпів зростання і нову хвилю інфляції у найбільш уразливих державах.
Світовий банк додає ще один тривожний штрих: за їхніми прогнозами, цьогоріч ціни на сировинні товари впадуть у середньому на 12%. Це означає, що країни, які живуть з експорту — від Аргентини до Казахстану — залишаться без валюти, без податків і з боргами, які зростають швидше за прибутки.

Що може стримати крах: сценарії пом’якшення

Світова фінансова система стоїть на роздоріжжі. З одного боку — дедалі гучніше звучать попередження про можливий крах: боргова нестабільність, ослаблення долара, торговельні війни. З іншого — з’являються голоси, які кажуть: ще не все втрачено. Якщо діяти з розумом, ще можна уникнути глобального обвалу. Але для цього потрібні не гасла, а сценарії пом’якшення і бажання домовлятись.

Одним із ключових кроків може стати повернення до багатосторонніх переговорів. Головні економічні гравці — США, Китай та ЄС — мають відновити діалог, зокрема у форматах G20 або Всесвітньої торговельної організації. Ще у 2023 році головна економістка СОТ Марі Пангерс заявила, що “торговельна фрагментація веде до втрати 5% глобального ВВП” і закликала до оновлення правил гри. Тепер ця позиція стала ще актуальнішою. Навіть у США дедалі більше політиків визнають, що повна ізоляція Китаю шкодить не тільки Пекіну, а й американським компаніям.
Другий можливий сценарій — укладення нових компромісів у валютній, борговій та торговельній політиці. Так, США можуть погодитися на часткове відновлення торговельних угод з Китаєм, якщо той відкриє доступ до своїх ринків для американських інвесторів. ЄС може запропонувати “глобальну податкову угоду” для технологічних корпорацій, щоб зняти напругу у питанні цифрової конкуренції. А МВФ — створити нову програму реструктуризації боргів для країн, що розвиваються, не чекаючи їхнього дефолту. Усе це реалістичні кроки, якщо буде політична воля.

Окрему надію аналітики покладають на технологічну інтеграцію,  зокрема

ШІ і блокчейн. ШІ вже сьогодні використовується в банківському секторах для передбачення фінансових криз, аналізу ризиків і навіть оптимізації держзакупівель. За даними MIT Technology Review, понад 60% центробанків країн G20 тестують або вже впроваджують AI-рішення у фінансовому нагляді. А блокчейн-системи, зокрема цифрові валюти центральних банків, дають змогу створити прозорішу та швидшу систему міжнародних розрахунків — без SWIFT, без долара, але із суворою прозорістю.

…Зрештою, головне — не відсутність інструментів, а відсутність довіри. Світ не потребує нової холодної війни у фінансах. Йому потрібна нова економічна Ялта — складна, неприємна, але необхідна. І якщо сильні гравці зможуть сісти за стіл, поступитися амбіціями та поставити стабільність вище за тимчасову вигоду — ще не пізно зупинити обвал. Але якщо ні — наступна хвиля кризи стане не лише економічною, а й політичною, і торкнеться кожного.

Тетяна Вікторова