Круглий стіл про встановлення інвалідності: у Верховній Раді обговорюють, а військові продовжують проходити бюрократичні перепони 

У суспільстві, яке переживає тривалу війну, кожен процес, пов’язаний з підтримкою військових, набуває особливого значення, оскільки саме від його чіткості та людяності залежить здатність поранених бійців відновлюватися та адаптуватися до нового способу життя. З 1 січня 2025 року в Україні запроваджено реформу оцінювання повсякденного функціонування, яка мала замінити медико-соціальні експертні комісії і спростити процес встановлення інвалідності. За задумом законодавців, нова система повинна була забезпечити прозору та ефективну взаємодію між лікарями, комісіями та ветеранами, а цифровізація й оптимізація процедур мала скоротити кількість бюрократичних кроків. Насправді ж, як свідчать численні скарги військовослужбовців, які пройшли через цей процес, між теоретичною моделлю реформованої системи та її практичним застосуванням у державних установах існує значний розрив, який створює низку реальних перешкод, затримок та складнощів для ветеранів у момент оформлення документів, отримання висновків і доступу до соціальних гарантій.

Суть обговорення на парламентському круглому столі

Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів провів тематичний круглий стіл на тему «Оцінювання повсякденного функціонування: шлях пацієнта для встановлення інвалідності, виклики та проблематика», зосереджений на механізмах оцінювання повсякденного функціонування — процесі, який з початку року замінив роботу колишніх медико-соціальних експертних комісій. Учасники заходу детально зупинилися на труднощах, з якими стикаються військовослужбовці під час оформлення інвалідності, і розглянули реальні випадки, що демонструють недосконалість нової процедури.

Голова підкомітету з питань соціального захисту і реабілітації осіб з інвалідністю Сергій Гривко нагадав, що реформа була започаткована з метою спростити процес визначення інвалідності, зробивши його більш технологічним і прозорим. Передбачалося, що цифрові інструменти та оновлений порядок взаємодії між медичними установами скоротять кількість бюрократичних етапів і полегшать шлях заявника. Однак реальний досвід військовослужбовців засвідчує існування перешкод, що ускладнюють доступ до оцінювання.

Окреслені проблеми та досвід ветеранів

Заступник Міністра у справах ветеранів Руслан Приходько підкреслив, що реформа є багаторівневою і водночас вкрай важливою, адже від її ефективності залежить подальша реабілітація та соціальна адаптація кожного пораненого військовослужбовця. Він звернув увагу на те, що найбільш критичні труднощі виникають на місцях, де окремі ланки системи виявляються неготовими до роботи відповідно до оновлених стандартів.

Серед ключових викликів він назвав формальний підхід деяких сімейних лікарів, які без ґрунтовного аналізу відмовляють у направленні на оцінювання. Таке рішення часто пояснюється особистим баченням лікаря, що суперечить принципам нової системи. Значною перепоною для частини ветеранів стає вимога з’являтися на комісії фізично, навіть у випадках, коли стан здоров’я не дозволяє самостійно пересуватися. Попри передбачену можливість оцінювання вдома, на практиці ця норма виконується не завжди.

Також учасники круглого столу наголосили на складностях із маршрутом пацієнта: щоб завершити всі етапи оцінювання, ветеран змушений відвідувати кілька різних будівель, у кожній з яких необхідно отримати висновок профільного спеціаліста. Для людей з обмеженою мобільністю така фрагментованість системи перетворюється на серйозне випробування.

Фінансові ризики та важливість реабілітаційної підтримки

Голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Анатолій Остапенко звернув увагу на особливо чутливий аспект — часовий розрив між моментом, коли військовий подає документи, і тим, коли отримує встановлену інвалідність. Протягом цього періоду чимало бійців залишаються без належних виплат, що створює додаткові фінансові труднощі для родин, які й без того живуть у складних обставинах через поранення або втрату працездатності військовослужбовця.

Остапенко також наголосив на необхідності зберегти та розвинути систему санаторно-курортного лікування, оскільки саме такі заклади мають значний потенціал у процесі фізичної та психологічної реабілітації. За його словами, інфраструктура цього напрямку дозволяє надавати комплексну допомогу як військовим, так і членам їхніх родин, поєднуючи медичні, реабілітаційні та соціальні сервіси в одному середовищі.

Під час обговорення підкреслювалося, що реформа оцінювання повсякденного функціонування потребує подальшого коригування, яке має спиратися на реальний досвід ветеранів і медичних працівників. Парламентські комітети та профільні міністерства розглядають пропозиції щодо уніфікації дій на місцевому рівні, поліпшення комунікації між лікарями та ветеранами й усунення бюрократичних бар’єрів, що роблять процедуру тривалою та виснажливою.