Схоже, що, позбавляючи населення доступу до альтернативних джерел інформації, російський істеблішмент докладає всіх зусиль, аби максимально наблизитися до моделі суспільства а-ля північна корея, зануреного у свою інформаційну бульбашку, максимально відірваного від світової спільноти і адекватного світосприйняття, позбавленого можливості критичного мислення і тому ще більш схильного до впливу пропаганди.
Дехто з експертів вважає, що дані про адреси серверів Google дозволять російським ляльководам блокувати трафік YouTube ще ефективніше, ніж раніше. Отримавши список IP-адрес GGC, роскомнадзор може додати їх до списку фільтрації та повністю паралізувати чи уповільнити роботу CDN. А дехто припускає, що інформація про розміщення серверів потрібна для того, щоб перевірити, де блокування працює, а де ні.
Підвідомчий роскомнагляду головний радіочастотний центр надіслав запит операторам зв’язку, вимагаючи надати інформацію про розміщені в їхніх мережах кешувальні сервери Google. Експерти не пов’язують це безпосередньо з проблемами доступу до YouTube, але вважають, що сервери Google в операторів можуть вилучити в рамках справи щодо банкрутства російської “дочки” компанії. Це може вплинути на роботу YouTube і додаткові витрати операторів зв’язку під час передачі відеотрафіку. Важливо зазначити, що після відходу Google з росії залишилося 1500-2000 серверів Google Global Cache, встановлених на мережах операторів зв’язку, і ще приблизно стільки ж у дата-центрах.
Закон про незалежність російського інтернету
Закон про суверенний інтернет у росії передбачає створення національної системи маршрутизації інтернет-трафіку. Його мета – забезпечити незалежність рунету і захист від зовнішніх загроз, в тому числі відключення від Всесвітньої павутини і кібератак.
Відповідно до закону, оператори зв’язку зобов’язані встановлювати технічні засоби протидії загрозам, зокрема обладнання з функціями глибокої фільтрації трафіку. Це дає змогу контролювати доступ до інформації та забезпечувати безпеку.
Які ще наслідки можуть бути для операторів зв’язку
Крім вилучення серверів Google, оператори зв’язку можуть зіткнутися з додатковими технічними та фінансовими складнощами. Серед них – збільшення навантаження на інші кешувальні сервери, додаткові витрати на трафік, зниження якості обслуговування, необхідність перегляду інфраструктури.
Сервери Google Global Cache забезпечували швидкий доступ до контенту Google, такого як YouTube. Їхня відсутність може призвести до збільшення навантаження на інші кешувальні сервери операторів. Оператори можуть зіткнутися з додатковими витратами під час передачі відеотрафіку, оскільки сервери Google GGC раніше обслуговували значну частину цього трафіку.
Відсутність серверів Google може вплинути на якість обслуговування користувачів, особливо під час перегляду відео на YouTube або завантаження файлів з інших сервісів Google. Операторам доведеться переглядати свою інфраструктуру і, можливо, шукати альтернативні рішення для забезпечення швидкого доступу до популярних сервісів.
Які компанії покинули росію через цей закон
Google припинив свою діяльність у країні-агресорі у 2022-у. Це рішення було пов’язане із законом про незалежність російського інтернету, який вимагає, щоб зарубіжні інтернет-компанії зберігали дані російських користувачів на серверах у країні. Google не зміг виконати цей закон, і тому ухвалив рішення про закриття своїх офісів і припинення надання послуг у Росії. Це вплинуло на доступ до деяких сервісів – YouTube, Gmail і Google Play Store – для російських користувачів.
Кілька західних компаній – серед них GoDaddy і Hetzner – відмовилися від роботи з російськими користувачами, не відповідаючи новим вимогам. Однак російські IT-компанії можуть очікувати приросту користувачів, оскільки тренд на відтік західних гравців з російського ринку зберігається.
Що таке кешувальний сервер?
Це проміжний пристрій, який зберігає копії даних, щоб прискорити доступ до них і знизити навантаження на основні сервери. Ось як це працює. Коли користувач запитує контент (наприклад, веб-сторінку або відео), його запит спрямовується до кешувального сервера. Останній перевіряє, чи є у нього вже копія запитуваного контенту. Якщо є, він повертає цю копію клієнту. Це прискорює процес, оскільки дані не потрібно завантажувати з основного сервера. Якщо кешуючий сервер не має копії, він звертається до основного сервера і отримує контент. Потім він зберігає його у своєму кеші для майбутніх запитів.
Кешувальні сервери регулярно оновлюють свої копії даних, щоб відображати останні зміни на основних серверах. Кешувальні сервери знижують затримку, покращують продуктивність і знижують навантаження на мережу та сервери. Важливо зазначити, що кешувальні сервери можуть бути розміщені на різних рівнях мережі: на рівні провайдера, усередині компаній або навіть на пристроях користувачів (наприклад, у браузерах).
Тетяна Морараш
