Світові ЗМІ жваво обговорюють заяву Ілона Маска, очільника Департаменту ефективності державного управління США, відомого своїми гучними заявами та епатажними вчинками, про можливі масштабні махінації в системі соцзабезпечення Сполучених Штатів. Він заявив, що у базі даних знайшлося понад 20 мільйонів осіб, яким нібито виповнилося понад 100 років, і навіть пожартував, що серед них можуть бути “вампіри”, які безпідставно отримують виплати.
Проте фахівці та представники влади сумніваються у правдивості цих тверджень. Перевірки, проведені Управлінням соцзабезпечення (SSA), свідчать, що такі записи здебільшого з’явилися через технічні похибки чи застарілі реєстраційні дані, а не через реальні зловживання. Так, більшість цих осіб давно померла й не отримує жодних виплат, адже їхні дані збереглися ще з часів, коли не існувало електронного обліку смертей.
Ця ситуація напрочуд нагадує сюжет “Мертвих душ” Миколи Гоголя, де бюрократичні неточності дозволяли шахраям маніпулювати реєстрами кріпаків, які давно померли. Минуло півтора століття, технології ідентифікації громадян радикально змінилися, але за іронією долі подібні казуси трапляються й досі, хоч і не через людську хитрість та авантюризм, а через особливості старих адміністративних систем.
Фантоми в системі соцзабезпечення: чому “150-річні одержувачі соцвиплат” – технічна помилка, а не шахрайство
Детальний аналіз показує, що звинувачення очільника DOGE на адресу Управління соцзабезпечення перебільшені та не враховують реальних причин наявності таких записів. Варто зазначити, що SSA використовує застарілі комп’ютерні системи, розроблені півсторіччя тому мовою програмування COBOL. Ця програмна мова використовує стандартне значення для дати народження – 20 травня 1875 року.
Якщо в системі відсутня інформація про фактичний день народження людини, їй автоматично присвоюється ця дата. В результаті в поточному році всі такі записи відображають вік 150 років, хоча насправді це лише технічна особливість роботи системи, а не свідчення реального віку осіб. Тобто це є технічною помилкою, а не свідченням шахрайства.
Річ у тому, що в США немає єдиної бази даних для реєстрації смертей. Кожен штат та місцева влада ведуть свій облік, що може спричиняти затримки або пропуски в передачі інформації до федеральних установ, таких як SSA. Через це записи про померлих можуть не оновлюватися, створюючи враження, що ці люди ще живі та отримують соціальні виплати.
В. о. комісара Управління соціального забезпечення США заспокоює громадськість: сам факт того, що у базі даних немає дати смерті, ще не означає, що людина отримує гроші. Чимало таких записів залишаються неактивними і жодним чином не впливають на виплати.
Окрім того, аудит минулого року довів, що система соцзабезпечення, попри свою масштабність, працює доволі точно. Із загальної суми у $8,6 трильйона, виплаченої за з 2015 по 2022 рік, лише менше 1% коштів було помилково виплачено не за призначенням. Це демонструє, що рівень похибок у цій гігантській системі залишається низьким, а заяви про масові махінації більше схожі на гучні спекуляції, ніж на реальну проблему.
Як працює система соціального забезпечення США
Social Security, започаткована у 1935 році під час президентства Франкліна Рузвельта, є наріжним каменем фінансової підтримки для мільйонів американців. Фінансування здійснюється через податок на заробітну плату, відомий як FICA, де працівники та роботодавці сплачують по 6,2% від заробітку, а самозайняті особи всю суму – 12,4% – самостійно. Ці кошти надходять до спеціальних трастових фондів, з яких і здійснюються виплати соціально незахищеним особам.
Соцзабезпечення в Штатах охоплює різні категорії громадян, фінансуючи тих, хто не може самостійно заробляти через вік, інвалідність або втрату годувальника. Передусім це пенсіонери – люди, які працювали щонайменше 10 років і робили внески в систему. Вони можуть почати отримувати виплати з 62 років, але якщо не чекати повного пенсійного віку (67 років для народжених після 1960-го), то виплати будуть значно нижчими. Навпаки, відкладення пенсії до 70 років збільшує щомісячну суму.
Допомогу також отримують люди з інвалідністю, які через серйозну хворобу або травму не можуть працювати. Їм доводиться доводити, що інвалідність триває щонайменше рік або є смертельною, аби отримати виплати через програму SSDI.
Ще одна категорія – сім’ї померлих працівників. Розраховувати на фінансову підтримку від держави можуть вдови, вдівці, діти, а інколи навіть літні батьки, які були на утриманні. Окремо існує програма допомоги для дітей та непрацездатних осіб із низьким доходом. На відміну від основної системи соцзабезпечення, яка фінансується за рахунок податків на заробітну плату, ця програма отримує кошти безпосередньо з федерального бюджету. Таким чином, соціальне забезпечення в США охоплює різні життєві ситуації, допомагаючи тим, хто цього потребує найбільше.
Система працює так: податки, які зараз сплачують працівники, одразу використовуються для виплат нинішнім пенсіонерам і людям з інвалідністю. Це означає, що кошти не зберігаються окремо для кожної людини, а використовуються відразу для підтримки тих, хто їх зараз потребує.
Наразі система соцзабезпечення стикається з серйозними проблемами, притаманними більшості західних країн. Додаткове навантаження на програму створюють старіння населення та зростання кількості пенсіонерів. За відсутності реформування системи, трастові фонди можуть вичерпатися до 2033 року, що призведе до скорочення виплат на чверть. Невизначеність майбутнього соціального забезпечення викликає занепокоєння як серед пересічних американців, так і серед експертів.
А нещодавні заяви Маска про можливе шахрайство в системі соцзабезпечення привернули увагу до проблеми точності даних та ефективності адміністрування програми.
Невидимий внесок: як нелегальні іммігранти фінансують державу, не отримуючи нічого замість
Уявіть собі людину, яка працювала на будівництві, у ресторані або на фермі, сплачуючи податки з кожного заробленого долара, але не мала права на соціальні пільги, які ці податки фінансують. Це реальність для мільйонів нелегальних іммігрантів у США, які зробили значний внесок в економіку країни.
За даними Інституту оподаткування та економічної політики, у 2022 році нелегальні іммігранти сплатили майже 100 мільярдів доларів податків, що становить близько чверті їхнього доходу. Ці кошти спрямовуються на фінансування різних державних програм, зокрема, соціальне забезпечення та медичне страхування, до яких самі іммігранти не мають доступу через свій статус. Водночас політика масових депортацій, ініційована адміністрацією Трампа, може призвести до зменшення внесків до фонду соціального забезпечення (FICA), що потенційно вплине на стабільність цих програм.
Варто зазначити: чимало нелегальних іммігрантів використовують для роботи фальшиві або чужі номери соціального страхування. Це теж може спричиняти неточності в базах даних і ризики для них та роботодавців. Проте вони все одно сплачують податки, не отримуючи соціальних пільг.
У деяких штатах нелегальні іммігранти вносять значні суми до податків. Наприклад, у Каліфорнії у 2010 році домогосподарства нелегальних іммігрантів сплатили 2,7 мільярда доларів податків. У Техасі ця сума була 1,6 мільярда доларів, а у Флориді — 806,8 мільйона доларів.
Ця ситуація створює парадокс: люди, які роблять значний фінансовий внесок у суспільство, залишаються позбавленими базових соціальних гарантій. Це піднімає питання про необхідність реформування імміграційної політики та системи соціального забезпечення, щоб забезпечити справедливе ставлення до всіх, хто сприяє розвитку країни.
Маск, шахрайство та політика: як мільярдер впливає на соціальні реформи у США
Варто зазначити, що шахрайство з використанням номерів соціального страхування померлих дійсно трапляється. Наприклад, під час пандемії COVID-19 у США було виявлено махінації на суму понад 45 мільярдів доларів, коли шахраї подавали заяви на безробіття від імені померлих або ув’язнених осіб. Але ці випадки стосуються конкретних програм допомоги та не є поширеними у всій системі соціального забезпечення.
Тому заяви Ілона Маска про нібито масштабне шахрайство в системі соціального забезпечення США викликають обґрунтовані сумніви щодо їхньої об’єктивності та можливого політичного підґрунтя. Відомо, що Маск активно підтримує політичні ініціативи Дональда Трампа та Республіканської партії. Зокрема, під час передвиборчої кампанії 2024 року він пожертвував понад 290 мільйонів доларів на підтримку Трампа та інших республіканських кандидатів.
Крім того, після перемоги Трампа на виборах, Маск очолив новостворений Департамент урядової ефективності (DOGE), метою якого є скорочення бюджетних витрат та реструктуризація федеральних агентств.
У своїй новій ролі Маск запровадив суперечливі заходи, серед іншого, вимогу до всіх федеральних службовців подавати щотижневі звіти про свою роботу. Це закономірно викликало критику, бо може відволікати працівників від основних обов’язків і загрожує конфіденційності.
Заяви Маска про шахрайство в системі соціального забезпечення можуть бути частиною політичної стратегії, щоб підтримати ініціативи Трампа щодо скорочення державних витрат і реформування соціальних програм. Використовуючи свій вплив, Маск може намагатися впливати на громадську думку, щоб підтримати політичні рішення, які відповідають його інтересам та інтересам його союзників.
Фантомні записи та “мертві душі” чи можливі технічні збої в українській системі соцвиплат
В Україні також існує ризик подібних технічних казусів, хоча сама система обліку соцвиплат суттєво відрізняється від американської. Ведення соціальних реєстрів та баз даних здійснюється через Єдину інформаційну систему Міністерства соціальної політики України, яка інтегрується з іншими держреєстрами, зокрема, Державним реєстром фізичних осіб – платників податків (ДРФО), Єдиним реєстром застрахованих осіб Пенсійного фонду, Державним реєстром актів цивільного стану громадян та Реєстром територіальних громад.
Щодо програмного забезпечення, то українські бази даних здебільшого використовують сучасні системи управління базами даних – Oracle, Microsoft SQL Server, PostgreSQL, і працюють із сучаснішими мовами програмування, зокрема Java, C#, Python. Однак деякі держреєстри, зокрема, бази Пенсійного фонду, ще можуть містити застарілі компоненти, що працюють на FoxPro, Clipper або COBOL.
Аналогічні технічні проблеми з “фантомними” записами в Україні можуть виникати через несвоєчасне оновлення інформації про смерть отримувачів виплат. Дані про померлих передаються з реєстру актів цивільного стану, але можливі затримки або розбіжності між різними базами. Наприклад, якщо інформація про смерть людини не вноситься оперативно, соцвиплати можуть продовжувати нараховуватися.
Ще один потенційний ризик – це використання довіреностей, коли родичі або опікуни можуть отримувати виплати від імені померлої людини, якщо державна система не встигла оновити її статус. Такі випадки фіксувалися під час аудитів соціальних фондів.
Проте, на відміну від США, в Україні діє система перевірки виплат через верифікацію Мінфіну. Вона відстежує невідповідності між державними реєстрами, що ускладнює можливість шахрайства у великих масштабах. Хоча й траплялися випадки, коли “мертві душі” залишалися в реєстрах певний час, верифікаційні механізми та перевірки від ПФ та Мінсоцполітики дозволяють значною мірою мінімізувати такі ризики.
Отже, подібні технічні помилки можливі і в Україні, але завдяки системі перевірки даних, інтеграції державних реєстрів і постійним аудитам, їх масштаби значно менші, ніж можуть здаватися при гучних заявах про шахрайство в соціальній сфері.
Тетяна Вікторова
