Механізм анонімного повідомлення про правопорушення: українські військові потребують захисту своїх прав

Військовослужбовці є основою безпеки та стабільності нашої держави, особливо під час військових дій. Вони жертвують своїм здоров’ям, життям та добробутом для захисту громадян і наших національних інтересів. Тому захист прав людей в погонах є не лише моральним обов’язком суспільства, але й важливою умовою для забезпечення ефективності та боєздатності Збройних Сил.

Останнім часом керівництво країни все більше наголошує на важливості перегляду підходу до управління людським капіталом в армії, особливо в контексті захисту прав військовослужбовців. Це є критично важливим аспектом, адже стан правової захищеності військових безпосередньо впливає на обороноздатність держави. На сьогоднішній день вже зроблені перші кроки до створення інституцій, які спеціалізуватимуться на захисті прав військовослужбовців. Наприклад, Міністерство оборони створило Центральне управління захисту військовослужбовців, яке має реагувати на випадки правопорушень в армії.

Однак, попри позитивні зусилля і спроби, служба в армії часто супроводжується порушенням прав військових з боку командування або товаришів по службі. Тобто, наші захисники самі виявляються беззахисними. При цьому військовослужбовці утримуються від надання скарг через репресії, цькування та навіть побоювання за власну безпеку. Це пов’язано з тим, що командири можуть зловживати своїм службовим становищем, погрожувати підлеглим або карати їх різними способами.

Аналізуючи відкриті джерела інформації та поспілкувавшись з військовими, можна відзначити, що військовослужбовці не мають бажання судитися зі своєю військовою частиною. Як правило, це зазвичай невигідно для самого військового, оскільки керівництво знаходить способи впливу на нього, наприклад, позбавляє відпустки, премії чи заробітної плати, змінює обсяги функціональних обов’язків, відправляє на більш складні та безпечні позиції тощо.

Військовослужбовець може повідомити про порушення прав у випадках, коли він сам постраждав від свавілля командира, став свідком порушення, або хоче заявити про корупцію у своїй частині. Теоретично для цього вже існують різні механізми, але на практиці вони виявляються неефективними, бо не мають анонімності. Основним способом для військовослужбовців повідомити про порушення їхніх прав є подача рапорту на ім’я свого керівника, однак, як правило, він залишається без розгляду, але має негативні наслідки.

Коли командири або інші військовослужбовці приймають незаконні рішення, здійснюють протиправні дії або не виконують свої обов’язки, порушуючи права та законні інтереси інших військовослужбовців, останні можуть звертатися також до вищого командування або до військової служби правопорядку (ВСП). Ця служба уповноважена проводити службові перевірки щодо наявності фактів порушень, але розслідування інциденту знову ж таки покладається на командира частини, що створює конфлікт інтересів і піддає військовослужбовця певному ризику. Головна проблема всіх цих механізмів скарг полягає в тому, що командиру стає відомо про саму скаргу та її автора, що автоматично створює небезпеку для життя військовослужбовця.

Існує також можливість звернутися на “гарячу лінію” МОУ або до незалежних від військової системи інституцій, таких як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи досудового розслідування або військове управління. Однак на практиці такі звернення рідко допомагають військовослужбовцям захистити свої права, вони часто не знають, чи мають  право звертатися до цих інституцій та як це зробити. Крім того, командир часто дізнається про заявника, що може призвести до ще більш негативних наслідків для останнього.

Теоретично можна анонімно повідомити про правопорушення шляхом звернення до Державного бюро розслідувань (ДБР), проте для більшості військовослужбовців цей метод також виявляється неефективним. Інформація від заявника повинна містити конкретні факти про ступінь злочину (середній, тяжкий або особливо тяжкий), стосуватися конкретної особи та підпадати під юрисдикцію ДБР. Проблема полягає в тому, що військовослужбовці можуть не знати, як правильно визначити, чи підпадає правопорушення під юрисдикцію ДБР. Без дотримання цих вимог його звернення не розглядаються.

Також теоретично існують інші законодавчі способи захисту прав військовослужбовців, які повідомляють про правопорушення. Відповідно до закону “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” військового, що став свідком або потерпілим, можуть перевести або відкомандирувати до іншої військової частини, якщо його життю та здоров’ю загрожує реальна небезпека. У разі виникнення тиску на військовослужбовця після подання заяви, уповноважена особа має право прийняти рішення про застосування таких заходів безпеки.

На жаль, практика показує, що такі заходи застосовуються вкрай рідко. За останні десять років війни лише в поодиноких випадках було здійснено переведення або відкомандирування військових, які повідомили про правопорушення. Слід зазначити, що статистики щодо застосування таких заходів безпеки не існує, що ще більше ускладнює оцінку їх ефективності. Також залишається незрозумілим, як саме повинна функціонувати ця процедура: яким чином уповноважена особа обирає нову військову частину для переведення військового, і чи має командир право відмовити у такому переведенні.

Отже, наші захисники самі потребують захисту! Необхідність запровадження для військовослужбовців системи анонімного повідомлення про правопорушення є цілком очевидною.

Які можливості надасть система анонімного повідомлення про правопорушення

1. Система дозволить військовим висловити свої скарги без страху за репресії, власну безпеку та кар’єру, що є критично важливим для створення атмосфери довіри та відкритості в армії. Можливість анонімного повідомлення про порушення прав сприятиме підвищенню довіри військових до системи. Військовослужбовці, які знають, що їхні скарги будуть розглянуті без ризику для них самих, більше будуть схильні до повідомлення про проблеми та порушення. Це допоможе створити прозору та справедливу систему несення служби, де кожен військовий буде відчувати себе захищеним і впевненим у тому, що його права будуть дотримані та захищені.
2. Впровадження анонімного повідомлення про порушення прав військовослужбовців має сприяти боротьбі з корупцією та зловживанням владою. Коли військові зможуть повідомити про неправомірні дії без ризику бути викритими, це створить додатковий механізм контролю за діями командування, допоможе виявляти та попереджувати корупційні практики, які можуть негативно впливати на моральний дух і ефективність армії.
3. Анонімні повідомлення можуть стати каталізатором позитивних змін у військовій системі в цілому – дозволять виявити не лише окремі випадки порушень, але й системні проблеми в армії. Це сприятиме покращенню умов служби, підвищенню стандартів дотримання прав військових та створенню ефективніших механізмів контролю. Отримуючи анонімні скарги, військове керівництво буде змушене вживати заходів для виправлення ситуації та покращення умов служби, що сприятиме створенню більш здорового та безпечного середовища для всіх військових.
4. Можливість анонімного повідомлення про порушення прав сприятиме психологічному комфорту військовослужбовців, а також членів їх сімей, що є теж важливим чинником. Вони зможуть повідомляти про проблеми, не побоюючись негативних наслідків, що дозволить зосередитись на виконанні своїх обов’язків без зайвих стресів. Важливо пам’ятати, що психологічний комфорт військових є важливим чинником їхньої боєздатності.
5. Анонімні повідомлення знизять рівень конфліктів та дисциплінарних порушень у військових підрозділах. Це, в свою чергу, сприятиме стабільності та злагодженості у військових колективах, що є дуже важливим для ефективного виконання бойових завдань.
6. Можливість анонімного повідомлення про порушення прав сприятиме мотивації в несенні служби та збереженню професійних кадрів. Військовослужбовці, які відчувають справедливість, менш схильні до звільнення. Це дозволяє зберегти досвідчених та кваліфікованих фахівців, що є важливим для підтримання високого рівня професіоналізму в армії. Низький рівень плинності кадрів зменшує витрати на підготовку нових військових та забезпечує стабільність у військових підрозділах.

Таким чином, гідне правове забезпечення та рівність перед законом створять основу для справедливого та безпечного середовища, де люди в погонах зможуть виконувати свої обов’язки без страху перед неправомірним переслідуванням (в тому числі – фізичним) або дискримінацією. Захист прав військовослужбовців сприяє підвищенню їхнього морального духу та мотивації – військові, які відчувають, що їхні права захищені, більш мотивовані до виконання своїх обов’язків. Тому вкрай важливо створити новий незалежний та анонімний механізм анонімного повідомлення про правопорушення у Збройних Силах України. Він має забезпечити захист тих, хто повідомляє про правопорушення, а також сприяти більш ефективному їх виявленню та розслідуванню.

Військовослужбовець повинен бути впевнений, що після його повідомлення перевірка буде організована таким чином, що командування не зможе встановити його особу, та у разі виникнення ризиків для безпеки, йому має бути гарантована можливість переведення до іншого підрозділу. Додатково у цьому механізмі слід передбачити можливість залишати заявки на отримання психологічної, медичної або правової допомоги, оскільки ці послуги зараз вкрай необхідні для наших захисників.

Мотивована армія є ключовим фактором для забезпечення національної безпеки та стабільності. Високий рівень боєздатності, збереження професійних кадрів, підтримка морального духу, зниження рівня конфліктів та дисциплінарних порушень, а також позитивний імідж у суспільстві – все це є результатом високої мотивації військовослужбовців. Тому керівництво  держави повинне зробити все можливе для створення сильних та ефективних Збройних Сил, не забуваючи про те, що згідно Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в державі найвищою соціальною цінністю.