Війна виносить на поверхню не лише героїзм, а й те, що суспільство воліло б не бачити. Поки одні військові захищають країну, інші активно перетворюють війну на чорний ринок зброї. Її вивозять з фронту партіями, використовують «онлайн-магазини», схрони на СТО та навіть евакуаційні автомобілі, а потім збувають в тилу. Це означає, що проблема давно вийшла за межі окремих злочинів і перетворилася на системну загрозу безпеці суспільства. Злочинні схеми процвітають за причини відсутності контролю, а також потурання або мовчазної згоди тих, хто мав би відповідати за облік арсеналів.
Зброя з фронту і продажі на мільйони
17 березня стало відомо про те, що Державне бюро розслідувань та спеціалізована прокуратура викрили схему, в якій війна стала прикриттям для незаконної торгівлі зброєю. За даними слідства, п’ятеро військовослужбовців, які служили на Харківському та Донецькому напрямках, вивозили кулемети, постріли та гранати різних модифікацій, автомати, різнокаліберні набої, вибухівку та боєприпаси з арсеналів своїх підрозділів і продавали їх, фактично перетворивши крадену зброю на товар для налагодженого збуту.
У цій справі особливо промовистим виглядає не лише сам факт викрадення зброї з району бойових дій, але й спосіб, в який була побудована вся система продажу. Фігуранти схеми створили «онлайн-магазин», через який пропонували покупцям свій «товар». Тобто вони діяли не як випадкові продавці, а ціла група, яка надала своїй діяльності форму впорядкованого каналу постачання. Коли зброю починають продавати через відпрацьований механізм, справа набуває рис організованої схеми, в якій фронтові арсенали, логістика, місце зберігання і спосіб передачі покупцеві складаються в один ланцюг.
Він працював у кількох напрямках одночасно, що ще виразніше показує його налагодженість. Частину зброї, зокрема гранатомети, відправляли поштою до Одеси, тоді як великі партії доставляли особисто. На Одещині схрон зберігання зброї облаштували на території станції технічного обслуговування, тобто його маскували в буденному середовищі, де техніка, рух людей і господарська активність можуть розчиняти небезпечний вміст у звичайному тиловому ландшафті.
Не менш цинічною деталлю є використання ділками евакуаційного автомобіля, призначеного для транспортування поранених військових. І тут мова йде вже не просто про нелегальну логістику, а привласнення ресурсу, який за своїм призначенням має рятувати життя бійців, а не обслуговувати кримінальний канал.
За задокументованими правоохоронцями епізодами, незаконний продаж зброї приносив прибутків понад 1,5 млн грн на місяць, що це є фінансовим маркером масштабу злочину. Після затримання всім фігурантам повідомили про підозру в незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Суд вже обрав підозрюваним запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави: для двох фігурантів — 1,9 мільйона гривень, для інших — 1,6 мільйона, 260 тисяч і 200 тисяч гривень відповідно.
Крім цього, 16 березня на Тернопільщині правоохоронці викрили злочинну групу з семи чоловіків, яких підозрюють у продажі зброї, боєприпасів, вибухівки та ракетного палива. При цьому одним з ключових фігурантів у цій справі слідство вважає працівника пожежно-рятувального підрозділу ДСНС, який займався збутом зброї в одному з районів області. Працівники СБУ спільно з поліцейськими провели 30 одночасних обшуків у різних районах Тернопільської області. В результаті у правоохоронців опинилися 2 автомати Калашникова, 11 одиниць іншої вогнепальної зброї, серед яких пістолети, нарізні гвинтівки та перероблена зброя, 1 гранатомет, 52 гранати, 2 запали, 2 міни, 170 снарядів калібру 30 міліметрів, понад 3 тисячі патронів, 20 кілограмів пороху, 83 кілограми куль, 12,2 кілограма ракетного палива, а також комплектуючі до зброї та інших засобів ураження.
За попередніми оцінками, вартість вилученої зброї становить близько 4,5 мільйона гривень. Водночас під час обшуків, окрім зброї та боєприпасів, були вилучили значні суми готівки, які, за даними слідства, могли бути отримані від продажу нелегального арсеналу, ‒ майже 127 тисяч доларів і 36 тисяч євро.
Ще одним прикладом бізнесу зброї під час війни є події 9 березня, коли СБУ та Нацполіція запобігли новим спробам налагодити незаконний продаж трофейної зброї та боєприпасів в Україні. Як повідомила СБУ, було затримано вісьмох ділків, які торгували зброєю, нелегально вивезеною з прифронтових районів і зон бойових дій. Серед вилученого були російські автомати Калашникова, реактивні піхотні вогнемети «Джміль», автомати безшумної стрільби АС «Вал», протитанкові гранатомети та майже 20 тисяч набоїв різного калібру.
Також на Київщині правоохоронці затримали власника СТО та двох його спільників, які намагалися продати зброю, переправлену з фронтових районів сходу України, а сам арсенал, за даними слідства, вони ховали у схронах, облаштованих у гаражі та гостьовому будинку на території приватних домоволодінь. Фігурантів взяли під час збуту бойового комплекту, до якого входили реактивні протитанкові гранати, підствольний гранатомет, автомати серії АК і боєприпаси, а під час подальших обшуків додатково вилучили протитанкову керовану ракету, 192-міліметрові гранатометні постріли у ящиках, реактивний вогнемет, 9 одиниць стрілецької зброї та понад 11,5 тисячі набоїв.
На Донеччині викрили двох мобілізованих, які вивозили трофейне озброєння з передової для продажу. Їх затримали у Краматорському районі під час спроби збуту гранатомета РПГ-22 та п’яти російських АК-47.
На Дніпропетровщині підозри отримали працівник місцевої металобази та його знайомий, які раніше вже відбували покарання за незаконний продаж зброї. Вони облаштували в гаражі приватного будинку підпільну майстерню для відновлення бойових властивостей стрілецької зброї.
У Хмельницькій області затримали мешканця столиці, викритого на збуті зброї, причому він також підготував до продажу понад 1,6 кілограма пластиду, 11 бойових гранат, понад 2 тисячі набоїв, гранатометний постріл і димові шашки. Всім затриманим повідомили про підозру в незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, а також вирішують питання щодо додаткової кваліфікації їхніх дій.
Чому існує тіньовий ринок зброї під час війни і які від нього наслідки
Серія викриттів злочинних схем у різних регіонах, а також тих, про які зараз мовчать, показує не випадкові злочини, а цілу налагоджену систему, в якій зброя з фронту або прифронтових територій переходить у цивільний обіг через добре відпрацьовані канали збуту. Причому в цих справах фігурують не поодинокі пістолети чи автомати, сховані «про запас», а цілі арсенали: гранатомети, реактивні вогнемети, міни, гранати, снаряди, тисячі набоїв, вибухівка та навіть ракетне паливо. Отже, мова вже йде не про випадкове постачання зброї, а цілий тіньовий бізнес, який процвітає під прикриттям війни.
Однак виникають питання: як зброя залишає військові частини і чому її рух виявляється можливим? Рядовий військовий не існує поза суворою вертикаллю підпорядкування, не розпоряджається арсеналами на власний розсуд і не може безслідно вивозити бойову зброю, якщо на кожній ланці працює жорсткий контроль. Тому повторюваність таких справ неминуче підводить до висновку, що проблема лежить вище за рівень окремих бійців. Йдеться або про мовчазну згоду командирів на місцях, або про настільки глибокий розпад внутрішнього контролю, що зникнення зброї, її переміщення і подальший продаж перестають бути винятком і стають частиною тіньової практики. Очевидно, що перша причина є основною.
Крім того, є багато питань до Міністерства оборони, бо серія злочинних схем виглядає як індикатор системного провалу контролю, обліку та нагляду за зброєю. Якщо вона виходить з підрозділів не одинично, а партіями, якщо її вдається перевозити, накопичувати в схронах і продавати в різних областях, значить, державний контроль над обігом військового майна не працює. Слабо віриться в те, що бізнес на зброї відбувається за спинами посадовців міністерства.
Слід зазначити, що під час війни цей процес навряд чи зупиниться, бо вона створює для нього сприятливе середовище. Великі обсяги озброєння, постійні переміщення військових підрозділів, виснаженість системи, складна логістика, втрати, перекидання ресурсів між напрямками ‒ все це відкриває простір для людей, які бачать у зброї не засіб оборони, а швидкі шалені гроші. При цьому такий бізнес живиться слабким контролем з боку командування, службовим потуранням і відчуттям безкарності. Поки триває війна, доти зберігатиметься і спокуса вивозити з неї товар, який можна вигідно продати на чорному ринку.
Втім, для суспільства наслідки цього є і будуть значно важчими, ніж окремі кримінальні вироки. Зброя, яка сьогодні залишає військові частини, осідає в гаражах, приватних будинках, майстернях, автівках, орендованих приміщеннях і схронах. Згодом вона починає нове життя у кримінальному середовищі. Вона переходить до людей, які не мають жодного стосунку до фронту, але мають мотив застосувати її в побутових конфліктах, а також під час розбійних нападів та грабежів. Чим більше зброї розходиться по країні, тим менш передбачуваним стає повсякденне життя українців.
Особливо небезпечним цей процес стає там, де зброя наближається до дітей. Для дорослої людини граната, запал чи вибухівка мають зрозуміле значення, тоді як для дитини це може бути просто знайдений предмет, який хочеться взяти до рук, роздивитися або принести комусь показати. Там, де бойові засоби ураження розходяться по цивільному середовищу, зростає ризик випадкових вибухів, каліцтв і смертей у дворах або господарських приміщеннях. Вже зараз трапляються не поодинокі випадки дитячих смертей під час їх гри зі зброєю, які батьки зберігають всупереч встановлених правил. Однак важко уявити те, що буде після війни. З часом суспільство почне отримувати не лише більше озброєних злочинців, але й покоління дітей, які дорослішають поруч з присутністю смертоносної зброї в побуті.
Ще одна загроза полягає в тому, що велика кількість нелегальної зброї в руках населення розмиває саму межу між війною і тилом. Коли автомати, гранатомети, вибухівка та боєприпаси перестають бути виключно військовою категорією і стають елементом внутрішнього чорного ринку, криза всередині країни набуває іншого масштабу. Крім того, будь-яка побутова сварка, конфлікт навколо майна, борг або помста можуть призвести до застосування зброї. Тому продаж зброї з фронту слід сприймати не як чергову кримінальну хроніку, а сигнал того, що держава втрачає контроль над тим, що за визначенням не може опинятися поза її обліком, наглядом і відповідальністю.
Без жорсткого державного контролю, зокрема з боку Міністерства оборони, тіньовий ринок зброї неминуче розростатиметься, ще більше обростаючи корупцією, посередниками і кримінальними схемами. Те, що сьогодні виглядає як «сіра зона», у майбутньому дуже швидко перетвориться на пряму загрозу суспільству. Зброя опиниться не там, де має захищає, а там, де вбиває, шантажує і підриває безпеку всередині країни. Якщо обіг зброї не контролює держава, його починає контролювати кримінал.
