Розміщення миротворчого контингенту в Україні стало однією з ключових тем безпекових дискусій у Європі, особливо в контексті можливого припинення вогню. Попри те, що президент Володимир Зеленський розраховує на відправку 100–150 тисяч європейських військових для гарантування стабільності, перспективи такої місії залишаються невизначеними. Більшість європейських лідерів наразі уникають конкретних відповідей, вважаючи обговорення цього питання передчасним.
Основними перешкодами для реалізації миротворчої місії є не лише політична воля країн, а й обмеженість військових ресурсів, а також питання розміщення контингенту – безпосередньо на лінії розмежування чи у віддалених регіонах. Наразі ця ідея залишається теоретичним сценарієм, навколо якого тривають дипломатичні дискусії.
Позиції окремих країн
Швейцарія – одна з небагатьох держав, яка відкрито заявила про потенційну участь у миротворчій місії. Головнокомандувач її Збройних сил Томас Зюсслі зазначив, що в разі відповідного запиту та рішення уряду країна могла б направити близько 200 миротворців на термін до року. Проте він підкреслив, що наразі ці дискусії залишаються гіпотетичними, оскільки війна триває, а запиту від ООН не надходило. Швейцарія має досвід участі в миротворчих операціях, зокрема в Косові, де її військові співпрацюють із силами НАТО. За присутність в Україні висловилася і Фінляндія. За даними Спілки резервістів, значна кількість фінських добровольців готова долучитися до потенційної миротворчої місії в Україні. Кількість охочих є найвищою за останні 20 років.
Серед інших європейських країн, які потенційно могли б взяти участь у миротворчій місії, називають:
- Велика Британія (138,1 тис. військових)
- Франція (204,7 тис.)
- Нідерланди (41,9 тис.)
- Швеція (23,1 тис.)
Як можемо бачити на інфографіці, найбільша армія серед європейських членів НАТО – у Польщі (216 тис.). Проте Варшава готова обмежитися лише логістичною та політичною підтримкою місії. Польський прем’єр Дональд Туск підтвердив, що відправка польських військових не розглядається, а міністр оборони наголосив на ризиках провокацій, якщо до миротворчої операції залучать країни, які межують із Росією.
Німеччина (185,6 тис. військових) також не планує надсилати свої війська. Канцлер Олаф Шольц виступає проти участі німецьких миротворців в Україні. Шольц неодноразово висловлювався проти відправлення німецьких миротворців в Україну під час активної фази війни. Він вважає такі обговорення передчасними та недоречними, наголошуючи на необхідності спочатку досягти припинення вогню та розпочати реальні переговори. Шольц підкреслює, що мирне врегулювання не може бути нав’язаним Україні без її участі, і що будь-які рішення щодо архітектури безпеки мають обговорюватися лише після завершення бойових дій. Він також зазначає, що під час війни в Україні не буде європейських військ, включно з німецькими.
В Італії (171,4 тис. військових) прем’єрка Джорджія Мелоні висловлює сумніви щодо реалістичності такого сценарію. Чехія (29,5 тис.) поки що не визначилася зі своєю позицією.
Інші європейські країни
Окрім згаданих держав, низка інших країн також висловлювала свої міркування щодо можливої миротворчої місії в Україні, хоча поки що жодних конкретних зобов’язань не взяла.
Данія (17,3 тис. військових) активно підтримує Україну військовою допомогою, але офіційних заяв щодо миротворчої місії не робила. Норвегія (24 тис.) традиційно бере участь у міжнародних миротворчих операціях, зокрема під егідою ООН і НАТО, але поки не заявляла про готовність відправити свої сили до України. Іспанія (117 тис.) не робила офіційних заяв щодо миротворчої місії, хоча продовжує підтримувати Україну фінансово і постачає військову техніку. Балтійські країни (Латвія, Литва та Естонія) є одними з найбільш рішучих союзників України, проте через обмежені ресурси їхня участь у миротворчій місії малоймовірна.
Глобальні гравці
Попри те, що ЄС може підтримати створення такої місії, участь країн за межами Європи поки що не розглядається. США не висловлювали намірів направити свої війська, адже адміністрація Трампа уникає прямого залучення американських військових до конфлікту.
Навіть якщо буде досягнуто згоди щодо миротворчої місії, залишається відкритим питання її мандата. Зазвичай подібні операції здійснюються під егідою ООН або НАТО, але Росія, як постійний член Ради Безпеки ООН, може заблокувати відповідну резолюцію. Альтернативою може стати місія за підтримки ЄС або коаліції окремих країн.
Ключовим питанням також є безпека самих миротворців – ризик нової ескалації, особливо на лінії розмежування, робить таку місію надзвичайно складною.
